§27 ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ ТА ПЕРСІЯ (ІРАН) У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX СТ.

1. Пригадайте з курсу всесвітньої історії 8-го класу, якою була система організації влади в Османській імперії у ХVІІІ ст.?

2. Якими були підсумки російсько-турецьких війн наприкінці ХVІІІ ст.?

3. Які риси суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку в XVI-XVIII ст. були спільними для Османської імперії та Ірану (Персії)?

1. Внутрішньополітична криза Османської імперії. Епоха «Танзимату»

За такої ситуації султан Абдул-Меджид вдався до проведення реформ, які увійшли під назвою епоха «Танзимату» («впорядкування»).

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

Із доповіді «Ради корисних справ» 1838 р.

Релігійне знання слугує спасінню на тому світі, але наука слугує удосконаленню людини у цьому світі. Обговорюючи проблеми розвитку сільського господарства, торгівлі, промисловості, Рада визнала, що без застосування досягнень сучасної науки будь-які зусилля залишаться марними, а освоїти ці досягнення можна, лише впроваджуючи їх у навчальний процес у школах нового типу.

1. Про яке значення наукових знань для суспільного розвитку йдеться в документі?

2. Про які зміни в умонастроях правлячої верхівки свідчить документ?

Однак, не маючи широкої підтримки суспільства, результати реформ епохи «Танзимату» були вкрай низькими. Реалії життя імперії показали повну неспроможність та небажання місцевих чиновників їх запровадити. Так, через брак коштів не вдалося ліквідувати систему відкупів, урядова заборона християнам бути офіцерами в армії загальмувала військову реформу. Не приділялася також належна увага розвитку власної промисловості, що збільшувало залежність економіки від іноземних товарів, вело до зростання бюджетного дефіциту, постійно змушуючи уряд удаватися до зовнішніх позик.

2. Суспільні рухи. Конституція 1876 р. Режим «Зулюм»

У 1860-70-х рр. ХІХ ст. у середовищі турецької інтелігенції шириться рух за конституційне обмеження влади султана. У 1865 р. у Стамбулі виникає організація «Товариство нових османів», яку в Європі назвали «Молода Туреччина», а її членів — «молодотурками». Їх лідером був Намик Кемаль. Тактикою «Нових османів» була організація змов та підготовка державного перевороту. Свої ідеї «османізму» (поліетнічної єдності усіх підданих, що мають одну батьківщину — Османську імперію) вони поширювали через газету «Тасвірі ефкяр» («Дзеркало ідей»). І хоча такі спроби (1865—1867 рр.) успіхів не мали, але вони змусили уряд здійснити конституційні перетворення.

Крах політики реформ; повстання чорногорців, критських греків, болгар, боснійців, македонців; загроза інтервенції з боку європейських держав стали причинами державного перевороту та зречення 1876 р. султана Абдул-Азіза. Його наступником став Мурад V, який через проблеми з психікою був замінений Абдул Гамідом ІІ.

23 грудня 1876 р. новий султан увів у дію першу конституцію Османської імперії. Вона проголосила: особисту свободу та рівність усіх підданих; недоторканність житла та безпеку особи; свободу друку та гласність судів; створення двопалатного парламенту; право султана призначати та звільняти міністрів, укладати договори з іноземними державами, затверджувати закони.

«Медовий місяць» османського конституціалізму виявився нетривалим. Парламент, депутати якого наважилися критикувати султана, було розпущено. Новий парламент обіцяли зібрати після завершення російсько-турецької війни. Султан Абдул Гамід ІІ встановлює консервативний режим, що увійшов в історію під назвою «Зулюм» («насилля», «тиранія»), ідеологічним підґрунтям якого були ідеї панісламізму та який був відзначений: репресіями, беззаконням, свавіллям, хабарництвом чиновників, посиленням цензури, погромами та геноцидом серед немусульман (у турецькій Вірменії 1894 р., в Ерзурумі, Трабзоні — 1895 р., у Стамбулі — 1896 р.).

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Був освіченим, цінував мистецтво, писав вірші та складав опери, перекладав з іноземних мов, майстрував меблі. Його політика відзначалася хитрістю, підступністю та спритністю. У результаті революції усунуто від влади. Увійшов в історію як «Кривавий», «Вірменський різник».

АБДУЛ ГАМІД ІІ (1842-1918)

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Темні вулиці завмерли від страху. Щоб перейти з однієї частини міста до іншої, необхідна була неабияка мужність... Шпигуни, шпигуни, шпигуни... Боялись один одного: батьки — дітей, чоловіки — дружин. Поліцейських нишпорок усі знали в обличчя, тільки-но помічали хоча б їхню тінь, усі намагалися сховатися від них...» (Із мемуарів відомого письменника Халід Зія).

«Султан Абдул Гамід ІІ — це жорстокий звір, що 1893-1896 рр. стратив і спалив живцем 300 000 вірмен, почавши методичне знищення народу, що осиротів» (Французький прозаїк А. Франс).

1. Про яку атмосферу в житті країни говорить сучасник?

2. Що таке геноцид? Чому дії турецької влади можна назвати геноцидом проти вірмен?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«...Абдул Гамід ІІ, розігнавши парламент, установив у країні найжорстокіший політичний режим. Ніхто не був, навіть найвисокопоставленіший чиновник, у ній убезпечений від насилля, втрати майна, свободи, а то і власного життя. ...султан щоденно видавав накази про арешти, заслання, таємні страти» (А. Ушаков. «Феномен Ататюрка. Турецький правитель, творець і диктатор»).

У яких країнах, на Ваш погляд, було також установлено подібний поліцейський режим?

В умовах панування режиму «Зулюм» активізувався молодотурецький рух. У 1889 р. у Стамбулі курсанти військово-медичного училища засновують таємну політичну організацію «Єднання та прогрес». Вона мала на меті позбавити країну деспотизму та повернутись до конституційних свобод. Згодом аналогічні організації виникали і в інших містах імперії та за її межами. «Молодотурки» висунули такі гасла: боротьба за свободу, справедливість та рівність при збереженні прав усіх підданих імперії, збереження цілісності імперії, її реформування, запровадження конституційного устрою, протидія впливу іноземців. Але у зв’язку з постійними репресіями рух молодотурків до кінця ХІХ ст. розвивався переважно за кордоном, залишаючись небезпечною опозиційною силою султанському режиму.

3. Економічне підкорення та зовнішня політика Османської імперії

Османська імперія з кінця XVIII — початку ХІХ ст. переживала глибоку внутрішню кризу, яка виявилася в економічному та зовнішньополітичному становищі держави. Упродовж кінця XVIII — ХІХ ст. вона втратила Крим, землі між р. Бугом та р. Дністром, узбережжя Чорного моря від р. Дністра до Кубані, райони Батума, Карса й Ардагана. Греція, частина Грузії та Вірменії вийшли зі складу Порти, Північна Болгарія стала васальним (фактично — незалежним) князівством, а Південна Болгарія отримала автономію; Сербія, Чорногорія та Румунія стають незалежними; Австрія здобуває Боснію та Герцеговину, Франція окуповує Алжир, Туніс; Велика Британія окупувала о. Крит та Єгипет, Сирія; Палестина та Кілікія залишилися лише формально під владою султана.

Османська імперія поступово перетворюється у напівколонію. Укладені британо-турецька та франко-турецька торговельні конвенції негативно вплинули на відносно нерозвинуту турецьку промисловість. Іноземці отримали право володіти нерухомістю, засновувати банки, будувати транспортні шляхи та канали; контролювали Османський банк (володів правом випуску грошей, не сплачував податків, мав мережу філій по всій країні). Іноземний капітал встановлює контроль над зовнішньою торгівлею, залізницями, банками, засобами зв’язку, комунальними підприємствами. В останній третині ХІХ ст. Туреччина поступово стає сировинним придатком та ринком збуту для європейської промисловості. Туреччина експортувала вовну, бавовник-сирець, тютюн, родзинки, шовк, вугілля й іншу сировину, а купувала західні тканини, зброю, продукцію машинобудування та інші високотехнологічні товари. Така політика прирікала на занепад цілі галузі османської економіки.

У 1881 р. фінансове становище Османської імперії настільки погіршилось, що Порта погодилась на встановлення іноземного фінансового контролю над своєю економікою. Султанський декрет 1881 р. (так званий Мухаремський) санкціонував створення «Управління Оттоманського публічного боргу», до складу якого увійшли представники Великої Британії, Франції, Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. Військове послаблення імперії змусило уряд також удатися до залучення іноземних військових радників. У 1883 р. до Стамбула прибула німецька військова місія.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«...Вам відомо з газет, що серед болгар вибухнуло повстання. Турки змусили болгар узятися за зброю численними арештами. Болгари повстають, не думаючи про жахливі наслідки, що чекають їх у результаті нестачі зброї, нездатності їх вождів, їх невміння організовувати свої сили та тисячі інших обставин... Якщо серби не піднімуться, то болгари незабаром будуть зломлені турками» (Із листа болгарського журналіста Т. Бурмова про придушення турками болгарського повстання у 1876 р.).

1. Які причини болгарського повстання 1876 р.?

2. Які чинники, вважає сучасник, мають допомогти болгарам у їх боротьбі?

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

Із Сан-Стефанського попереднього договору 1878 р. Ст. 2. Пишна Порта визнає остаточно незалежність князівства Чорногорії... Ст. 3. Сербія визнана незалежною... Ст. 5. Пишна Порта визнає незалежність Румунії... Ст. 7. Князь Болгарії буде вільно обиратися населенням і затверджуватися Пишною Портою за згодою держав...

Як змінилося геополітичне становище Османської імперії?

В умовах наростаючої кризи активізується національно-визвольна боротьба балканських народів (яку підтримувала Росія) та водночас відбувається перетворення Османської імперії у напівколонію, яка наприкінці XVIII — у ХІХ ст. була фактично економічно підкорена великими державами, а її території поступово зменшувалися. Її почали називати «хворою людиною Європи».

4. Молодотурецька революція 1908—1909 рр.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. суспільно-політична, соціально-економічна ситуація в Османській імперії продовжувала загострюватись, знижувався її міжнародний вплив. У суспільстві зростає авторитет молодотурків, які під впливом революції в Російській імперії (1905-1907) та Ірані (1905-1911) прагнуть здійснити революцію. Її загальними причинами були: відсутність дієвих представницьких органів влади; всевладдя султана; засилля іноземних радників у бюрократичному апараті держави; захоплення внутрішнього ринку країни іноземними торговими та промисловими фірмами; безправність турецького населення у порівнянні з іноземцями-підприємцями в Османській імперії.

У ході Молодотурецької революції 1908—1909 рр. виділяють такі етапи:

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

Із Конституції Османської імперії 1876 р. Ст. 3. Османський суверенітет ототожнюється з особистістю правителя халіфату в ісламському світі, належить старшому принцу династії Османів. Ст. 4. Його Величність султан — володар вищого титулу халіфа, захисник мусульманської релігії. Він — государ і падишах усіх османських підданих. Ст. 11. В Османській імперії Державною релігією є Іслам.

1. Який характер верховної влади закріплювали статті конституції?

2. Поясніть історичну традицію священства верховної влади у мусульманських країнах.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Вони [молодотурки] не підняли заколот проти історичної верховної влади..., вони виступили не як противники монархічних основ, що врізаються у кров і тіло східних народів, вони виступили як однодумці монарха... Не горіли фільварки і не ходили каральні загони, не шуміли мітинги, ніхто не тряс у повітрі кулаками, і ряджений піп не водив стотисячного натовпу до палацу...» (Із повідомлення газети «Новое время» від 8 грудня 1908 р.)

1. Чому російська газета схвально відгукнулася про Молодотурецьку революцію?

2. Висловіть власне ставлення до інформаційного повідомлення «Нового времени».

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«До феномена Молодотурецької революції причетні учасники міжнародних конфліктів та криз, які були кровно зацікавлені в розвалі Османської імперії...» (І. А. Хижняк. «Нова історія міжнародних відносин у системному форматі»).

1. Які країни були зацікавлені у послабленні або навіть у розпаді Османської імперії?

2. Для яких країн реалізація завдань Молодотурецької революції несла певну загрозу щодо втрати своїх економічних інтересів?

Отже, Молодотурецька революція (1908—1909 рр.), або, як дехто називає ці події, військовий переворот, хоч і була відносно безкровною, але не призвела до істотної європейської модернізації країни, не вирішила важливих соціально-економічних проблем, не розв’язала національних протиріч.

5. Модернізація Ірану. Іранська революція 1905—1911 рр.

Із другої половини ХІХ ст. Іран вступив у новий період своєї історії, пов’язаний із проникненням іноземних держав та поступовою руйнацією традиційних основ перського суспільно-політичного устрою. У промислово відсталому Ірані, де не було міцної центральної влади та панували напівфеодальні аграрні порядки, іноземний капітал швидко встановив контроль над економікою і фінансовою системою. Ірану було нав’язано невигідні торгово-економічні угоди, а країну перетворено у напівколонію. Пануюче становище в країні посіли Велика Британія та Росія. Ці держави наприкінці ХІХ ст. змагалися ще й за політичний вплив у країні. Межування Ірану з Індією та запаси нафтових родовищ надавали британо-російському суперництву неабиякої гостроти.

На початок ХХ ст. завдяки корупції перського чиновництва та керівництва Ірану його внутрішній ринок був повністю поділений між іноземними компаніями. Традиційне іранське сільське господарство занепадало. Вітчизняні промислові підприємства не витримували конкуренції. Перська затока знаходилася під контролем британського військово-морського флоту, росіяни формували підконтрольні їм військові підрозділи, європейці також контролювали шляхи сполучення, пошту. Незважаючи на це, відбувалася культурна модернізація: часткова секуляризація гуманітарної сфери, європеїзація літературних жанрів, розвивалася періодична преса.

Суспільно-політична та соціально-економічна криза, вплив російської революції 1905-1907 рр. спричинили революційних вибух.

Отже, впродовж другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Іран потрапив у залежність від європейських держав — насамперед, Росії та Великої Британії. Спроба стати на самостійний, конституційний шлях розвитку в ході Іранської революції 1905-1911 рр. не увінчалася успіхом як через відсутність єдності серед різних соціальних і національних груп іранського суспільства, так і невідступність від ідей поневолення країнами-колонізаторами.

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

Загальні положення. Зі статей доповнень до Основного закону (7 жовтня 1907 р.). Ст. 1. Офіційною релігією Ірану є іслам..., і цю віру шах Ірану повинен сповідувати і поширювати. Ст. 2. Закони меджлісу не повинні суперечити священним правилами ісламу. Встановлено, що улеми (теоретики ісламу) визначають, чи відповідають ці закони основам ісламу. Завжди повинен існувати комітет не менш ніж із 5 вищих духовних осіб... з тим, щоб вони уважно розглядали всі пропозиції і повністю відкидали ті з них, які розходяться зі священними правилами ісламу».

1. Який характер носила правова думка Ірану?

2. Яка соціальна верства була домінуючою та впливовою в іранському суспільстві та чому?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Військове міністерство [Ірану] щорічно поглинає близько двох мільйонів туманів. Частина цих грошей залишається в кишені самого міністра, інша — на користь військових мустофі й різних осіб і незначна частина — на утримання самих сарбазів (солдатів), що живуть упроголодь, тому їм і доводиться найматися в чорнороби і заробляти хліб особистою працею. Внаслідок цього про військові якості сарбазів і їхню дисципліну не може бути й мови» (Лист Керуючого Обліково-позичковим банком Персії Е. Грубе директору Санкт-Петербурзької контори Державного банку (згодом міністр фінансів) П. Л. Барку від 26 грудня 1903 р.).

1. Про яке явище у політичній системі Ірану оповідає цей уривок?

2. Які небезпеки може викликати такий стан речей?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Рух за реформи і конституцію в Ірані носив штучний характер, національний дух персів не відповідає демократичним ідеям і представницьким установам... конституційні ідеї зародилися на території британської місії в Тегерані... іранці отримали конституцію тільки завдяки британцям» (Б. Фрейзер. «Подорожі і пригоди в перських провінціях на південному березі Каспійського моря»).

1. Доведіть або спростуйте справедливість такого погляду британського вченого.

2. Чому британські вчені початку ХХ ст. могли робити такі судження?

ПОМІРКУЙТЕ

1. У чому виявились особливості економічного розвитку Османської імперії в другій половині ХІХ ст.?

2. Схарактеризуйте політичне життя та суспільні рухи в Османській імперії в другій половині ХІХ ст.

3. Порівняйте реформи «Танзимату» і режиму «Зулюм».

4. Визначте етапи перетворення Туреччини на напівколонію.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Молодотурки — політичний рух, який мав за мету систематичну політичну, військову та економічну модернізацію країни.

Панісламізм — релігійно-політична доктрина, яка проповідує об’єднання в одній державі усіх народів, що сповідують іслам.

Султанат — держава, на чолі якої стоїть султан (титул монарха).

ОСНОВНІ ДАТИ

1839—1870 рр. — епоха «Танзимату».

1876 р. — проголошення конституції.

1908—1909 рр. — Молодотурецька революція в Османській імперії.

1905—1911 рр. — іранська модернізація.