§ 10. Сполучені Штати Америки

• Якими були політичні й економічні наслідки Війни за незалежність США?

1. Державний устрій та особливості розвитку

Політичне згуртування Сполучених Штатів Америки збіглося із завершенням індустріального становлення країни. США жили за конституцією 1787 р., яка врівноважувала автономію штатів і сильну центральну владу. Законодавча влада належала конгресу, який складався з двох палат. Палату представників обирало населення штатів, а членів сенату обирали парламенти штатів. Палата представників і сенат мали рівні права.

Головою виконавчої влади був президент, який обирався на чотирирічний термін загальним голосуванням у всіх штатах і міг бути обраний удруге. Він був главою держави й очолював уряд. Також президенту доручалося верховне командування збройними силами країни. У разі обґрунтованого звинувачення в зраді, хабарництві й інших тяжких злочинах президент міг бути усунутий від влади. Це правило поширювалося й на міністрів уряду.

Третьою гілкою влади в США був суд. Паралельно із судами штатів діяла федеральна судова система, що складалася з районних та окружних судів. Конгрес надав Верховному суду право скасовувати будь-який закон, що порушував конституцію, а також видавати накази, обов’язкові для органів виконавчої влади, уключаючи президента й міністрів.

Особливістю США в першій половині XIX ст. було співіснування на території однієї країни рабоволодіння на півдні й капіталізму на півночі.

Система органів державної влади в США

У північних штатах розвивалися фермерське сільське господарство й промисловість, а в південних штатах панувала рабовласницька система. Наприкінці XVIII ст. американець Е. Вітні запатентував бавовноочищувальну машину, що здійснило революцію у виробництві бавовни за допомогою значного прискорення процесу видалення насіння з бавовняного волокна. Отже, плантатори отримували значно більші прибутки, що спонукало їх розширювати площі посівів бавовни. Відповідно, потрібно було більше рабів для роботи на плантаціях. На відміну від північних штатів, де рабство було скасоване ще на початку XIX ст., на півдні країни в 1860 р. налічувалося 4 млн темношкірих рабів.

Ставлення до рабства в багатьох випадках було вирішальним не тільки для окремих штатів, а й для держави загалом. Так, у першій третині XIX ст. в урядових колах виникла суперечка щодо обмеження рабства в новоствореному штаті Міссурі. Конфлікт пощастило залагодити, ухваливши компромісне рішення: штат Міссурі був прийнятий до складу США як рабовласницький, а штат Мен — як вільний. Усі території, розташовані на північ від Міссурі, проголошувалися вільними від рабства. «Міссурійський компроміс» дав змогу зберегти союз, але проблема різного ставлення американців до рабства нікуди не зникла.

Час від часу в країні спалахували повстання темношкірих рабів, які, щоправда, не були масовими. Найвідомішим і найкровопролитнішим було повстання рабів під проводом Наша Тернера в штаті Вірджинія в 1831 р. Повстанці, яких налічувалося понад 70 осіб, убили за два дні 60 білих американців. Зрештою війська й місцеве ополчення впродовж двох днів придушили повстання. Н. Тернера й ще 20 його соратників стратили, решту покарали іншим способом.

Наприкінці XVIII ст. на півночі США поширився суспільний рух за скасування рабства — аболіціонізм. Його очолили колишній раб Фредерік Дуглас і білі американці — видавець Вільям Гаррісон і письменниця Гаррієт Бічер-Стоу (авторка роману «Хатина дядька Тома»), Аболіціоністи створили «підземну залізницю» — мережу схованок і притулків для рабів-утікачів, яка постійно розширювалася. До початку 1860-х років «підземна залізниця» допомогла звільнити від 40 до 100 тис. рабів.

У 1850-х роках боротьба проти рабства активізувалася. У штаті Канзас була утворена Республіканська партія, яка об’єднала промисловців і фермерів — противників рабства.

Північ і південь США були двома різними цивілізаціями, різними світами в межах однієї держави. Історично вони відрізнялися за соціальним складом населення: на півночі оселялися здебільшого бідняки, які прибували до США в пошуках кращої долі й займалися в колоніях полюванням, рибальством, дрібного торгівлею (наприклад, скуповували в індіанців хутро), а також контрабандою. На півночі виникли дрібні фабрики, майстерні, суднобудівельні верфі. Натомість південь уважався «землею джентльменів»: сюди переселялися нащадки знатних родів, які з різних причин, зокрема рятуючись від революцій чи релігійних переслідувань, залишали Європу. Ці люди з певного зверхністю ставилися до «простолюдинів» з півночі. Інтелектуальна еліта, бібліотеки, наукові лабораторії, література, філософія — це також переважно південь.

Між рабовласницькими південними й промисловими північними штатами все виразніше проявлялися взаємна нетерпимість і відчуженість. Конфлікт між ними був справою часу.

Аболіціонізм (від латин. abolitio — скасування) — суспільний рух у США за скасування рабства.

Збільшення території США в XIX ст.

2. Територіальне зростання. «Доктрина Монро»

Війна американців за незалежність 1775-1783 рр., унаслідок якої утворилися суверенні США, величезна територія й колонії по всьому світу змусили англійців змиритися з неможливістю упокорити Америку. До того ж постачання британської армії було вкрай ускладнене, оскільки Америку з двох боків омивають океани. Важливу роль відіграли й успішні дії американської дипломатії, що використовувала суперечності між старими колоніальними державами. «Батьки-засновники» уявляли Америку державою, що має «особливе призначення» у світі. Сприятливі природні умови й географічне положення країни, яка не мала спільних кордонів на суходолі із сильним суперником, допомагали економічному зміцненню й територіальному розширенню США.

Скориставшись тим, що наприкінці XVIII ст. Європу охопили затяжні війни, які надовго відволікли увагу провідних європейських держав, США (де за допомогою зброї, а де завдяки грошам) стрімко розширили свою територію. Зокрема, завдяки придбанню у Франції за 15 млн дол. Луїзіани на захід від р. Міссісіпі, територія США збільшилась удвічі. Після цього американці змусили Іспанію поступитися Флоридою; а в 1846 р. приєднали великий за територією Орегон. Під військовим тиском Сполучених Штатів Мексика була змушена передати Нову Мексику, Північну Каліфорнію й Техас, загальна площа яких дорівнювала площі Франції. У 1848 р. в Каліфорнії виявили значні поклади золота, і країну охопила «золота лихоманка»: тисячі американських родин вирушили на «дикий Захід». У 1867 р. за 7 млн дол. США купили в Росії Аляску.

Президент США Дж. Монро для того, щоб закрити Американський континент для європейської колонізації, ще в 1823 р. проголосив «доктрину Монро», автором якої був державний секретар (міністр закордонних справ) Дж. Адамс.

• Як Ви вважаєте, для кого був вигідніший принцип обопільного невтручання США та країн Європи у внутрішні справи одне одного, проголошений «доктриною Монро»?

«Громадяни Сполучених Штатів мають дружні почуття до своїх побратимів по той бік Атлантичного океану, до їхньої свободи й щастя. Ми ніколи не брали участі у війнах європейських держав, що стосуються них самих, і це відповідає нашій політиці. ...Тому в інтересах збереження щирих і дружніх відносин, що існують між Сполученими Штатами й цими державами, ми зобов’язані оголосити, що розглядатимемо їхню спробу поширити свою систему на будь-яку частину цієї півкулі як таку, що становить загрозу для нашого світу й безпеки. Ми не втручалися й не втручатимемось у справи вже існуючих колоній або залежних територій будь-якої європейської держави. Що стосується урядів країн, які проголосили й зберігають свою незалежність, і тих, чию незалежність... ми визнали, ми не можемо розглядати будь-яке втручання європейської держави з метою пригнічення цих країн або встановлення будь-якого контролю над ними інакше, як недружній прояв щодо Сполучених Штатів».

З послання президента Джеймса Монро до Конгресу США 2 грудня 1823 р.

Зміцнення військово-морської могутності США стало важливим чинником забезпечення «доктрини Монро», розширення сфери застосування якої на багато років наперед стало основним напрямком американської зовнішньої політики.

3. Громадянська війна (1861-1865)

Приводом до громадянської війни між північними й південними штатами стало обрання в 1860 р. президентом США Авраама Лінкольна, одного з керівників Республіканської партії та прибічника скасування рабства.

Авраам Лінкольн (1809-1865) — президент США (1861- 1865). З дитинства працював на фермі батька. Самостійно навчився читати й писати. Перш ніж стати успішним адвокатом, працював на різних роботах. Займався політикою. Виступав проти рабства.

Був обраний президентом США у важкий для країни час. Перший в історії країни президент-республіканець. У 1862 р. оголосив про звільнення рабів. Був обраний президентом на другий термін. Убитий у 1865 р.

Плантатори південних штатів на своєму з’їзді прийняли рішення про вихід зі складу союзу й розпочали підготовку до війни. У 1861 р. 11 рабовласницьких штатів оголосили про вихід зі складу США та створення нової держави — Конфедеративних Штатів Америки (Конфедерації). Ці 11 штатів ухвалили конституцію й обрали президентом Джефферсона Девіса.

Громадянська війна — військова боротьба між громадянами одного суспільства чи країни або, рідше, між двома країнами, створеними на уламках раніше єдиної держави.

Джефферсон Девіс

Бойові дії між південними штатами (Півднем) і північними штатами (Північчю) почалися з обстрілу конфедератами форту Самтер 12 квітня 1861 р. У відповідь А. Лінкольн оголосив південні штати в стані заколоту, а також запровадив морську блокаду їхнього узбережжя.

Це була незвична й небачена раніше війна, дискусії про причини, перебіг і наслідки якої тривають серед американців донині. Прибічники різних поглядів визнають, що в 1861 р. склалася ситуація, яку вже неможливо було розв’язати мирним шляхом. Конфедерати називали конфлікт по-різному: війна між штатами, війна непокори, війна за вихід, Війна за незалежність Півдня, проте найпоширенішою є назва Громадянська війна.

Справді, сутичка між американцями, які проживали в різних частинах країни, була зумовлена не класовими причинами, а низкою складних політичних, економічних, соціальних і психологічних обставин. Незвичність війни полягала в тому, що її метою було не підкорення, не захоплення території чи трофеїв. Це була боротьба за право жити так, як кожна сторона вважала правильним; війна цінностей.

Війна мала два етапи. Основним завданням на першому етапі (квітень 1861 р. — квітень 1863 р.) жителі півночі вважали відновлення союзу всіх штатів і недопущення поширення рабства на нові регіони. Після кількох військових невдач уряд А. Лінкольна оголосив набір добровольців, зокрема й з числа афроамериканців. Багато рабів тікало з півдня й вступало до лав армії північних штатів. Армія поповнювалася тисячами нових бійців, потім була введена військова повинність. Загалом за роки війни до армії Півночі вступили 2,2 млн, до армії Півдня — 1,1 млн осіб.

• Проаналізуйте діаграму. Оцініть потенціал і шанси на перемогу у війні обох сторін з урахуванням їхнього людського й економічного потенціалу.

Співвідношення потенціалу південних і північних штатів перед початком війни

Вербувальна листівка для призовників-афроамериканців. 1862 р.

Велике значення доя успіху Півночі мав прийнятий в 1862 р. закон про гомстеди (земельні наділи).

Згідно з ним, кожен громадянин США, котрий досяг 21 року й не воював проти Півночі, міг отримати наділ до 65 га після сплати 10 дол. митного збору. Після п’яти років проживання ділянка та забудови на ній ставали приватною власністю.

У 1862 р. було підписано урядову заяву про звільнення рабів. Десятки тисяч колишніх рабів записувалися добровольцями в армію Півночі.

У 1863 р. указом А. Лінкольна в повсталих штатах було скасовано рабство. Ця подія остаточно схилила шальки терезів на користь Півночі. Заборона рабства була закріплена 13-ю поправкою до конституції США, яка набрала чинності в 1865 р. Багато білих американців вітали скасування рабства, але не бракувало й расистів, які чинили спротив зрівнянню в правах афроамериканців і білих американців.

На другому етапі війни (травень 1863 р. — квітень 1865 р.) військова ініціатива перейшла до Півночі. У 1864 р. війська під командуванням Вільяма Шермана зайшли в тил армій Півдня. Війська генерала Улісса Гранта, який у 1864 р. був призначений головнокомандувачем армії Півночі чисельністю 115 тис. бійців, навесні 1865 р. перейшли в наступ. У командувача армією Конфедерації генерала Роберта Лі залишалося трохи більше 50 тис. вояків, тому 2 квітня він відвів війська з м. Річмонда — столиці Конфедерації. Відступаючи з боями, за тиждень залишки армії південних штатів здалися У. Гранту.

• Проаналізуйте дані таблиці. Дайте загальну оцінку людських втрат американського народу в Громадянській війні. Якою, на Вашу думку, була ціна, що її довелося заплатити американцям за свій вибір?

Капітуляція армії Конфедерації тривала до кінця травня 1865 р. Після арешту Дж. Девіса та членів його уряду Конфедерація припинила своє існування. Найбільш кровопролитна в історії США війна, у ході якої відбулося майже 2 тис. боїв і битв, закінчилася.

Перемога Півночі забезпечила територіальну єдність країни, скасування рабства, демократичне вирішення земельного питання на заході країни, перемогу фермерського шляху розвитку сільського господарства на більшій частині території США, створення єдиного національного ринку й розширення демократичних прав громадян.

Звісно, війна не вирішила всіх проблем. Деякі з них були розв’язані в ході відбудови (реконструкції) Півдня, інші, зокрема й надання афроамериканцям рівних прав з білими, залишалися невирішеними впродовж наступного століття.

4. Реконструкція Півдня (1865-1877)

Афроамериканці зробили значний внесок у перемогу Півночі. Майже 186 тис. з них воювали в армії союзу, 36 тис. загинули на війні. Наприкінці війни переможений Південь лежав у руїнах. Причому йдеться не тільки про зруйновані будівлі, дороги, знищене майно, а й про зміну усталеного способу життя, заснованого на рабстві.

Федеральний уряд ухвалив політику надання орних земель колишнім рабам. На останніх етапах війни вони звільнялися від рабства в міру просування федеральних військ територіями, які раніше контролювалися Конфедерацією. За наказом В. Шермана колишні раби мали отримати по 40 акрів землі й мула. Проте накази генерала не означали, що такою була офіційна політика уряду Сполучених Штатів щодо всіх колишніх рабів. Ендрю Джонсон, який став президентом після вбивства А. Лінкольна, скасував розпорядження В. Шермана й повернув землю, якою встигли наділити вільновідпущеників, її попереднім білим власникам.

Уряд опікувався афроамериканцями південних штатів через «Бюро Фрідмена», яке допомагало колишнім рабам у судових справах, в укладанні трудових договорів з приватними землевласниками, у пошуках рідних, а також продуктами харчування, житлом тощо.

Найбільшими були досягнення бюро у сфері освіти, адже до початку війни в жодному південному штаті не було державної освіти для дітей афроамериканців. Співробітники бюро неодноразово піддавалися нападам через те, що вони нібито «підбурювали негрів проти колишніх господарів». У таких умовах, не маючи підтримки федеральної влади, бюро поступово припинило свою роботу.

Після завершення Громадянської війни федеральні закони формально захищали права афроамериканців Півдня - колишніх рабів, які відтепер стали вільновідпущениками.

Президент А. Лінкольн почав реконструкцію південних штатів ще до того, як закінчилася війна. Бажаючи створити на півдні країни сильну Республіканську партію, а також аби підсолодити гіркоту поразки для населення Півдня, він випустив на початку грудня 1863 р. прокламацію про амністію й реконструкцію для тих областей Конфедерації, у яких перебували війська союзу. А. Лінкольн запропонував амністію (за незначними винятками) конфедератам, які пообіцяли б підтримувати конституцію та союз.

Мета реконструкції полягала в проведенні в південних штатах демократичних перетворень та обмеженні влади колишніх рабовласників. Уся повнота влади тимчасово передавалася федеральним військам. Однак у 1870-х роках демократи поступово повернулися до влади в південних штатах. Заради підтримки на президентських виборах уряд у 1877 р. вивів з південних штатів федеральні війська, після чого білі демократи відновили свою політичну владу в усіх без винятку південних штатах. Виведення федеральних військ означало завершення реконструкції Півдня. Невдовзі в південних штатах були ухвалені расистські закони, які проголошували роздільне проживання білих і афроамериканців (сегрегація). Політичне переважання білих ознаменувалося створенням расистських організацій, на кшталт Ку-клус-клана, члени яких тероризували колишніх рабів і прихильників аболіціонізму.

• Розгляньте політичну карикатуру, яка саркастично представляє колишніх рабовласників, котрі стверджували, що кінець рабства — це звільнення білих рабовласників від виконання тяжкого обов’язку «догляду» за своїми рабами. Що, на Вашу думку, хотів сказати цим малюнком автор?

Політична карикатура з американської газети. Плантатор промовляє до колишнього раба: «Раніше ми піклувалися про вас, а тепер ви мусите працювати!» 1865 р.

Загалом реконструкція мала важливе значення для США. Насамперед були створені умови для розвитку на півдні країни ринкових відносин, завершився процес формування єдиного національного ринку. Найважливішим же досягненням було згуртування «розділеного» напередодні й у ході Громадянської війни суспільства в єдину політичну американську націю.

1861-1865 рр. — Громадянська війна.

1865-1877 рр. — реконструкція Півдня.

1. Порівняйте державний устрій США (див. схему на с. 90) з тогочасним державним устроєм Великої Британії, Франції, Німеччини чи Росії (на вибір). Наскільки, на Ваш погляд, устрій США був більш демократичним порівняно з іншими державами?

2. У чому полягали відмінності й особливості порядків у південних і північних штатах у першій половині XIX ст.? Якою, на Вашу думку, була причина цих особливостей і відмінностей?

3. Хто такі аболіціоністи й чого вони домагалися?

4. Використовуючи історичну карту (с. 92), охарактеризуйте перебіг процесу територіального розширення США в першій половині XIX ст.

5. Пригадайте, що таке «доктрина Монро». Коли, за яких обставин та з якою метою вона була проголошена?

6. Охарактеризуйте причини, основні події та результат Громадянської війни в США.

7. Наскільки вагомим був внесок афроамериканців у перемогу США над Конфедерацією? Як позначилося скасування рабства на ході й результатах війни?

8. Охарактеризуйте здобутки й прорахунки в здійсненні реконструкції Півдня.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно