Войти
Закрыть

«Весна народів»

9 Клас

1848 р. став знаковим за багатьма подіями. По всій Європі прокотилась епідемія холери, спричинена забрудненням питної води. Хвороба забрала життя дорослих і дітей, чиє здоров’я було підірване чи ослаблене двома попередніми неврожайними роками. Це також був рік, коли кріпацтво й інші прояви феодалізму призвели до загострення ситуації в країнах Центральної та Східної Європи. Але найбільше 1848 р. відомий як рік революцій, з масовими заворушеннями на вулицях і майданах, спорудженням барикад у Франції, Німеччині, Італії, Австрії, Угорщині та більшості країн Центральної та Східної Європи. Упродовж попередніх тридцяти років у різних частинах Європи посилювалася політична агітація, відбувалися народні заворушення й повстання. Військові перевороти й громадянські війни відбувалися в Португалії, Неаполі й Іспанії, проти османських правителів повстали греки. Османська імперія була змушена визнати самоврядування в Сербії та дунайських князівствах. Революція 1830 р. у Франції спричинила демонстрації в Брюсселі, і Бельгія заявила про свою незалежність. У Польщі народне повстання було придушене російськими військами. Революційні події мали як соціально-політичні, так і національні передумови. У соціально-політичному сенсі революційний рух був спрямований проти залишків феодалізму в селі, адже селяни залежали від землевласників; індустріальні робітники й ремісники вимагали підвищення заробітної плати й поліпшення умов праці; фінансова й промислова буржуазія виявляла рішучість і бажання усунути від політичної влади дворянство й впливати на політику....

Франція в період Реставрації Бурбонів і Липневої монархії

9 Клас

У 1815 р. переможена, принижена й тимчасово окупована ворогом, утомлена від революцій і воєн, Франція найбільше жадала миру й спокою. Такою побачили свою батьківщину представники династії Бурбонів, які поверталися з еміграції після бурхливих років Французької революції та епохи Наполеона І. Історики виокремлюють першу (від зречення Наполеона Бонапарта й до початку Ста днів) і другу (від остаточної поразки Наполеона під Ватерлоо й до липня 1830 р., коли у Франції відбулася революція) Реставрацію. Після першого зречення імператора Наполеона І на трон було запрошено Людовіка XVIII з династії Бурбонів, брата страченого Людовіка XVI. Сенат запропонував королю проект нової конституції — суспільного договору між французькою нацією та монархом. Однак Людовік XVIII не погодився з ним і влітку 1814 р. оприлюднив власний варіант конституції — королівську хартію, що встановлювала у Франції конституційну монархію. Усіх громадян було проголошено рівними перед законом; визнано свободу віросповідання, при цьому католицизм отримував статус державної релігії; допускалися свобода слова й друку. Король став особою священною й недоторканною. Монарх був главою держави й очолював виконавчу владу, він також уособлював правосуддя й був верховним головнокомандувачем; королю нарівні з двопалатним парламентом (палата перів, що формувалася королем, і палата депутатів, обрана громадянами, які мали право голосу) належала законодавча влада, він мав виняткове право на законодавчу ініціативу....

Велика Британія

9 Клас

Парламент, до повноважень якого належало формування уряду, складався з двох палат. До верхньої палати — палати лордів — входили представники найбільш знатних родин країни. Титул лорда, який успадковувався, могли присвоїти лише король чи королева. Нижню палату — палату громад — обирали шляхом голосування. Суспільне життя у Великій Британії, як і в інших європейських державах у XIX ст., перебувало під впливом Французької революції. Виборча система країни вже не відповідала ні демократичним принципам, ні загальноєвропейським віянням, ні потребам країни. Суспільство поступово усвідомлювало необхідність проведення парламентської реформи. Вади виборчої системи були очевидними: британські вибори не були ні представницькими, ні справедливими. Право голосу людини залежало від статі (жінки не брали участі у виборах), місця проживання, доходу, суми сплачених податків тощо. Промислових робітників також не допускали до виборів. Наприклад, великі промислові міста Бірмінгем і Манчестер не мали своїх депутатів у парламенті, натомість маловідоме містечко, у якому було 2-3 будинки й до 10 виборців, мало в парламенті двох депутатів. Були й «кишенькові» містечка, які належали великим землевласникам і також обирали депутата до парламенту. Оскільки таємного голосування британська виборча система на той час не передбачала, то заможний «покровитель» (фактично — власник) такого містечка міг легко підкупити або залякати виборців і відрядити до парламенту потрібного йому депутата....

Матеріал до практичного заняття 2. Наслідки індустріальної революції

9 Клас

У період індустріальної революції більшого значення набували економічні блага, зокрема масове виробництво предметів загального вжитку, прагнення людей до комфорту. Дедалі більше ручну працю замінювала техніка, що своєю чергою змінювало умови проживання як для знаті й великих підприємців, так і для пересічних людей. Розвиток побутової техніки був нерозривно пов’язаний з появою електрики й винаходом першої електричної лампочки. До будинків почали підводити електроенергію, виникла ідея електрифікувати важку ручну працю людини. Першими побутовими електроприладами стали: плита, праска, чайник, щипці для завивання волосся, яйцеварка. Водночас із появою побутових електроприладів почала розвиватися така галузь, як ремонт побутової техніки. Уже в 1896 р. на всесвітній промисловій виставці було представлено понад 80 електричних побутових і кухонних приладів. Для наступного кроку в розвитку побутової техніки знадобився трифазний електричний двигун, завдяки якому було винайдено фен, удосконалено громіздкі пилососи, пральні машини, холодильники, посудомийні машини й іншу побутову техніку. • Ознайомтеся з висловлюванням англійського історика. Чи нагадує Вам описане сьогодення? «Вугілля та сталь принесли процвітання всій Європі й переродили європейську цивілізацію... Паспорти зникли скрізь, крім Росії та Туреччини. Якщо людина, яка перебувала в Лондоні, о 9-й годині ранку вирішувала поїхати до Рима або Відня, то о 10-й вона могла вже виїхати без паспорта й туристського чека, з одним лише гаманцем у кишені»....

Індустріальна революція

9 Клас

Важливим етапом розвитку світової економіки в XIX ст. була індустріальна революція, яка розпочалася в Англії в 1740- 1780-х роках і тривала впродовж усього «довгого» XIX ст., охопивши інші країни Європи та США. Це період перетворення сільських спільнот у Європі й Америці на промислові та міські. Батьківщиною індустріальної революції вважають Велику Британію, яка мала значні поклади вугілля й залізної руди. Вона була провідною колоніальною державою у світі, а також країною з політично стабільним суспільством. Британські колонії — це водночас і джерело сировини, і ринок збуту промислових товарів. Попит на британські товари зростав, і торговці потребували економічних методів виробництва, що сприяло запровадженню механізації й фабричної системи. У ході індустріальної революції й упродовж кількох наступних десятиліть частка Англії у світовому промисловому виробництві зросла більше ніж удесятеро. У середині XIX ст. країна мала неофіційний статус «майстерні світу». Тому не дивно, що інші країни прагнули наслідувати її приклад, до того ж нерідко вони мали навіть сприятливіші стартові умови. Першою наслідувала приклад Англії Бельгія, потім США, значно пізніше (1830- 1860-і роки) Франція та німецькі держави. Індустріальна революція розпочалася в 1700-х роках з технічних удосконалень у текстильній промисловості, які підвищили продуктивність виробництва з меншими затратами людської праці. У середині 60-х років XVIII ст. англієць Джеймс Гаргрівз винайшов механічну прядку «Дженні», завдяки якій працівник використовував водночас декілька веретен з нитками замість одного. Наприкінці 70-х років XVIII ст. у Великій Британії налічувалося вже понад 20 тис. таких прядок. Ще однією важливою інновацією в текстильній промисловості став у 80-х роках XVIII ст. ткацький верстат, що механізував процес виготовлення тканини. Велике значення для кравецького, шевського й інших видів виробництва мав винахід швацької машини....

Матеріал до практичного заняття 1. Утвердження принципів громадянської рівноправності: від Декларації прав людини і громадянина до Цивільного кодексу Наполеона

9 Клас

Декларація була прийнята 26 серпня 1789 р. На зміст Декларації значний вплив справили ідеї французьких просвітителів XVIII ст., а також Декларація незалежності США. Декларація прав людини і громадянина мала велике значення не тільки для Франції, а й для всього світу, оскільки в ній викладено засади передового для своєї епохи суспільного й державного ладу, визначено новий правопорядок. Водночас вона не мала правової сили, а була лише документом революційної влади, яка прагнула встановити конституційний лад. Тому багато її положень не могли бути реалізовані у Франції наприкінці XVIII ст. Шлях до цього пролягав через створення громадянського суспільства й утвердження політичної демократії. • Як Ви оцінюєте сформульований у ст. 1-2 Декларації принцип, що всі люди народжуються й залишаються вільними та рівними в правах? Чому, на Вашу думку, у ході історії люди втрачали свої природні права? • Порівняйте права, передбачені в ст. 1-2 Декларації, з правами, передбаченими в ст. З Конституції України: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають змісті спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Який висновок Ви можете зробити на основі порівняння двох документів?...

Франція в 1794-1815 рр. Віденський конгрес і Священний союз

9 Клас

У термідоріанський період (1794-1795) відновив роботу Конвент — той самий, що голосував за всі рішення в період якобінської диктатури, зокрема й за терор. Після перевороту закони, на підставі яких здійснювався терор, були скасовані, а революційний трибунал реорганізований. Термідоріанський Конвент віддав до суду й стратив декількох активних провідників терору, пообіцяв більше не проводити репресій та оголосив амністію. 2. Режим Директорії У серпні 1795 р. Конвент прийняв нову конституцію: республіка зберігалася, однак скасовувалося загальне виборче право; відновлювався майновий ценз; вибори стали двоступеневими; вищою владою проголошувався Конвент, який складався з нижньої палати — Ради п’ятисот і верхньої палати — Ради старійшин-, виконавча влада належала Директорії в складі 5 осіб. Наступні чотири роки (1795-1799) у Франції панував режим Директорії. Щоб уникнути одноосібного захоплення влади, щороку одного з п’яти «директорів» міняли. Також щороку повинен був на третину оновлюватися склад Конвенту. Однак конституція й рішення термідоріанського Конвенту не дали французам головного — взаємного вибачення, примирення й стабільності. У країні, як і раніше, було чимало прихильників монархії та якобінців. Хоча Якобінський клуб і був розпущений, якобінці продовжували діяти на цілком законних підставах. В економічній сфері було скасовано державне регулювання економіки й обмеження цін на продовольство. Негативні наслідки не забарилися — товари дорожчали, паперові гроші знецінювалися. Кількість незадоволених новими порядками зростала. У Парижі виникло таємне «Товариство рівних» на чолі з Гракхом Бабефом, яке прагнуло знищити режим Директорії й повернутися до конституції 1793 р. Урешті-решт змову викрили й Г. Бабефа засудили до страти....

Французька революція наприкінці XVIII ст.

9 Клас

Наприкінці XVIII ст. у Франції створилися передумови для успішного економічного розвитку: сприятливий клімат, родючі землі; відбувалася промислова революція, набирав сили середній клас; країна була найбільш густонаселеною державою в Європі з високим рівнем культури; переможні війни забезпечили розширення кордонів країни, французи володіли багатими колоніями. Проте розвиток країни стримували абсолютизм і феодальні пережитки: необмежена влада монарха (з 1774 р. — правління Людовіка XVI), який спирався на вище духовенство й дворянство; відсутність єдиної системи мір; внутрішні митниці; відсутність політичних прав у середнього класу; тяжкі умови життя більшості французів. Суспільство було поділене на три стани — духовенство, дворянство, решта населення. Монарх спирався на духовенство й дворянство, ігноруючи інтереси третього стану. Людовіка XVI до певного часу все влаштовувало, і він не бажав щось змінювати в країні. Король з родиною й найближчим оточенням розкошував у Версалі поблизу Парижа, а більшість людей ледь зводила кінці з кінцями. У країні назрівав соціальний вибух. Надходження до скарбниці від промисловості й торгівлі зменшувалися, оскільки дешевші британські товари витісняли з ринку французькі. Як наслідок, закривалися заводи та фабрики, а робітники опинялися на вулиці без роботи й засобів до існування. До всіх негараздів додалися два неврожайні роки наприкінці 1780-х років....

Вступ 9 клас Полянський

9 Клас

У 9 класі Ви вивчатимете період Нового часу, який з легкої руки британського історика Е. Гобсбаума також називають «довгим» XIX століттям (натомість XX ст. називають «коротким»). Формально, тобто згідно з календарем, XIX ст. тривало з 1801 до 1900 р., однак історики «подовжують» його, узявши за основу періодизації логічно поєднані важливі події. Історики майже одностайні в тому, що «довге» XIX ст. завершилося з початком Першої світової війни. Однак щодо дати початку «довгого» століття в історичній науці одностайності немає. Різні погляди на початок «довгого» XIX ст. існують не тому, що в історії «нічого не можна знати напевно», а тому, що за основу періодизації можна брати ті або інші значущі події та явища минулого. • На поданій схемі зазначені альтернативні дати початку Нового часу. Пригадайте, у чому полягає історична значущість цих (крім Французької революції XVIII ст.) подій. Чому, на Вашу думку, саме ці події частина істориків вважає рубіжним періодом початку Нового часу? Найпоширенішими й найменш дискусійними є такі хронологічні межі «довгого» століття — від Французької революції (1789-1799) до Першої світової війни (1914-1918). У підручнику використано саме цю періодизацію. Новий час, який охоплює «епохи» водяного, парового, а також електричного двигунів, — це час докорінних змін у всіх сферах життя: соціальній, економічній, політичній. Порівняно з доісторичними часами, стародавнім світом чи середньовіччям це короткий період, однак він відіграв важливу роль у європейській і світовій історії....

Обобщение к курсу «Основные идеи, достижения и вызовы “долгого” XIX в.»

9 Клас

«Долгий» XIX в. заложил основы революционных изменений в науке, искусстве и культуре, отношениях европейской (западной) культуры с остальными странами мира. В последней трети XIX в. в основном завершился процесс оформления новой политической системы общества, основанной на свободе предпринимательства, торговли, расширении политических прав и установлении конституционного строя. Однако либеральные порядки утвердились не сразу. Лишь после парламентской реформы 1832 г. в Англии, революций 1848-1849 гг. в Европе, объединения в начале 1870-х годов Германии и Италии к власти пришла буржуазия. Установились такие формы государственного правления: конституционная монархия, президентская республика и парламентская республика. В течение века индустриальное общество сформировалось во всех европейских странах, а также в США, Японии и других странах. Это был период изменений в социальной структуре общества, подъёма среднего класса и класса наёмных рабочих. Появление сначала во Франции, а затем и в Англии, Италии и Германии среднего класса — обеспеченных людей с определённым уровнем образования и желанием играть ведущую роль в управлении государством и в бизнесе — было важным этапом в создании индустриального общества и утверждении новых форм управления государством. Средний класс был настроен на использование новых форм хозяйствования, преимуществ индустриальной революции, был носителем идеалов Американской и Французской революций. Идеи Дж. Локка, вдохновившие поколения американских революционеров, рассматривались как естественный путь к обществу, организованному на принципах научного взгляда на мир....

Навігація