Войти
Закрыть

Ранній гуманізм і Відродження в Італії

7 Клас

У XIV ст. в культурному й духовному житті багатих італійських міст почали простежуватися тенденції, які засвідчили прихід нової епохи, названої пізніше Відродженням. За основу цього терміна (у французькому варіанті — Ренесанс) узято навернення до античної спадщини. Адже впродовж усього середньовіччя античне письменство було важливим джерелом пізнання світу й людини, однак черпали з його надр тільки одиниці. Творці Ренесансу розглядали середні віки як тисячолітню перерву в розвитку культури, що настала після загибелі античної цивілізації. Вони вважали, що саме їхня доба покликана відродити мистецтво й гуманітарні науки. Підґрунтям культури Відродження стала нова течія — гуманізм (з латин. людяний). Він зародився в XIV ст. в Італії, а впродовж XV-XVI ст. поширився і в інших країнах Європи. Характерною ознакою гуманізму було висунення на перший план усебічно розвиненої людини. Важлива роль у її вихованні відводилася культурі, яка після «тисячолітнього занепаду» зараз цілковито переосмислювалася. Зразок для наслідування гуманісти бачили в культурі античних Греції та Риму. Досягнення античних учених, філософів, поетів, архітекторів, скульпторів стали орієнтиром для творців культури Відродження. Великий інтерес діячі гуманізму починають проявляти до історії, яку вважали «вчителькою життя», адже в ній активною силою є саме людина. Перед педагогікою ставилися завдання виховати вільну, гармонійно розвинену особистість. Основою навчання мали стати повага до учня та прагнення спонукати його до самостійного мислення. Чималі здобутки мала математика, астрономія й медицина. Попри те, що гуманісти в цілому негативно ставилися до «варварського середньовіччя», вони все-таки не відкидали найбільших його досягнень. Отже, Ренесанс розквітнув із найкращих зразків античної та середньовічної культур. Визначна роль у розвитку культури Відродження належить церкві, світським правителям і міському патриціату....
0 Переглянути

Архітектура та мистецтво

7 Клас

Середні віки залишили майбутнім поколінням чимало величних пам’яток архітектурного мистецтва. У перші століття епохи Середньовіччя (приблизно до часів Карла Великого) будівельна техніка була недосконалою. Однак уже згодом простежується справжнє піднесення будівельного мистецтва. Недосконалий рівень розвитку будівельної справи спонукав тогочасних майстрів до вивчення архітектурних здобутків давніх римлян. Як наслідок, у X ст. в Західній Європі починає формуватися романський (римський) архітектурний стиль. Це був перший загальноєвропейський стиль. Свого поширення він набув в ХІ-ХІІ ст. Процес переосмислення культурної спадщини античності проходив у результаті глибоких змін, що відбулись у свідомості людей після подолання межі 1000 року. Саме тоді начебто мав настати кінець світу. Страх, який опанував людські душі в очікуванні Страшного суду, поволі відступав. Натомість удячні християни почали засвідчувати свою любов до Господа, виявом якої стало будівництво розкішних храмів, їх зводили вже не абияк, а на віки, використовуючи витесаний білий і рожевий камінь. Храми були настільки великими й міцними, що за необхідності могли витримати ворожі набіги й дати прихисток парафіянам і прочанам. Формування єдиного романського стилю пов’язане передусім із численними монастирями. Великі монастирі володіли значними багатствами та владою. Саме тут розвивалася духовність і розквітало мистецтво. Своєї вершини романське мистецтво досягло близько 1100 р., коли в абатстві Клюні в Бургундії була зведена найбільша в Європі романська церква. Крім монастирських комплексів і храмів, у романському стилі споруджували численні замки, забудовували міста....
0 Переглянути

Практичне заняття 4. Середньовічні школи та університети. Життя студентів

7 Клас

«Він [абат Гільом] заснував школи, у яких зерно освіти міг безкоштовно здобути кожен, хто звертався в підпорядковані йому монастирі. Нікому й ніколи тут не відмовляли. Навпаки, серви чи вільні, багаті чи бідні — усі без винятку були огорнуті цим виявом братерської любові. Чимало їх також, через свою убогість, отримувало в монастирі харчі» (X ст. З «Життєпису абата Гільома»). 1. Уважно прочитайте уривок із джерела. 2. Хто міг навчатися в монастирській школі? 3. Чи була монастирська школа зразком християнського милосердя? Сім вільних мистецтв «Один учень питав учителя: "Оскільки є сім мистецтв, і сім випробувань, і сім занять, я хотів би, аби ви мені їх перерахували й пояснили, що лежить в їх основі?” Учитель: "Рахую. Це такі мистецтва: діалектика, арифметика, геометрія, фізика, музика, астрономія. А до того, що лежить в основі сьомого, то тут існує безліч різних поглядів. Філософи, які не вірять у пророцтва, кажуть, що сьоме мистецтво — це некромантія [викликання душ померлих]. Інші філософи, які довіряють пророцтву й філософії, хочуть, аби це була наука, яка досліджує природу та елементи світобудови. Деякі, які не визнають філософію, стверджують, що це граматика”» (3 джерела початку XII ст.). 1. Уважно прочитайте уривок із джерела. 2. Які із «семи вільних мистецтв» належали до тривіуму, а які — до квадривіуму? 3. У яких середньовічних освітніх закладах викладалося «сім вільних мистецтв»? 4. Які зі згаданих дисциплін вивчаються в сучасній школі?...
0 Переглянути

Християнська церква в XI—XV ст.

7 Клас

Залежність від світської влади знижувала моральний рівень духовенства та церковну дисципліну. Вироджувалося чернецтво, не дотримувалися монастирських статутів, знижувався престиж ченців. На них дивилися як на невігласів і нероб. Це підштовхнуло чернецтво до руху за реформу монастирів, підвищення ролі духовенства та звільнення церкви від світської залежності. Цей рух зародився в середині X ст. в абатстві Клюні в Бургундії й отримав назву клюнійський. Одним із керівників клюнійського руху був монах Гільдебранд, за участі якого в 1059 р. було прийнято важливе рішення, що Папу Римського повинні обирати кардинали без будь-якого втручання світської влади. Позаяк кардиналів міг призначати тільки діючий Папа Римський, то імператори втрачали можливість упливати на їхні рішення. Кардинал (з латин. головний, основний) — найвища після Папи Римського духовна особа в католицькій церкві. Посада існує з VI ст., коли папи почали розділяти тягар своїх непосильних обов’язків з єпископами сімох невеличких міст, розташованих довкола Рима. Згодом кардинали стали чи не найбільш наближеними до папи особами та першими радниками й помічниками в церковних справах....
0 Переглянути

Освіта, наукові й технічні досягнення

7 Клас

Першими навчальними закладами Середньовіччя були монастирські, парафіяльні та кафедральні (при міських соборах) школи. Однак такі школи мали зазвичай тільки одного вчителя, або магістра, як називали його сучасники. Він проходив із кожним школярем увесь курс освіти. У школах учні вивчали «сім вільних мистецтв». Це була система предметів, що складалася з двох рівнів. Перший, початковий, рівень — тривіум — передбачав засвоєння трьох предметів: граматики, риторики та діалектики. На заняттях із граматики учні отримували знання з латини. Вони вивчали алфавіт, визначення, правила, а також байки, приказки тощо. Після цього читали твори латинських авторів. Граматика була нелегким предметом і вважалася «матір’ю всіх наук». Можливо, тому її змальовували у вигляді грізної королеви з ножем для підчитування помилок у правій руці й з батогом у лівій. Опановуючи діалектику, учні вчилися мислити, будувати докази й вести диспути. Діалектика також розвивала логіку, без знання якої не могла обійтися жодна освічена людина. На заняттях із риторики привчалися чітко й виразно говорити, а також вести діловодство, писати твори, листи тощо. Другий рівень — квадривіум — передбачав вивчення чотирьох предметів: арифметики, геометрії, астрономії й музики. На заняттях з арифметики навчали додавати та віднімати. Множенням і діленням займалися менше, бо римські цифри утруднювали ці дії. На уроках геометрії розглядалися поняття про фігури (що таке трикутник, прямокутник тощо), а також окремі елементи географії. Астрономія вивчала рух небесних світил. На заняттях із музики засвоювалася нотна грамота, розвивалося вміння складати та співати церковні пісні....
0 Переглянути

Країни басейну Середземномор’я

7 Клас

Після падіння Західної Римської імперії на багаті землі Італії зазіхали лангобарди й візантійці, франки й араби, нормани й німці. Країна складалася з численних незалежних герцогств, графств, маркізатів і єпископств. Починаючи з IX ст. переважно в Північній і Середній Італії інтенсивно розвиваються міста. Вони досить швидко багатіли завдяки посередницькій торгівлі між Сходом і Заходом, ремісничому виробництву, кредитно-грошовим операціям. Так, Венеція, Генуя, Піза мали сильний флот і вели жваву торгівлю з країнами Середземномор’я. Деякі міста славилися окремими ремеслами. Мілан, наприклад, став центром зброярства, у Павії були найкращі кушніри, Лукка була відома виготовленням якісного сукна, Венеція — виробами зі скла. Спочатку італійські міста перебували під владою сеньйорів, переважно єпископів. Уже в XI ст. міста Північної та Середньої Італії розпочали боротьбу за незалежність від місцевих сеньйорів. У результаті багато міст перетворилося на незалежні комуни, які очолювала колегія консулів (радників). Вона обиралася, зазвичай, на рік. Поступово міста-комуни підпорядкували собі сільську округу, перетворивши селянські громади на колективного васала. Наймогутніші з них стали міськими республіками зі своїм законодавством та адміністрацією, власним військом, правом карбувати монету, збирати мито тощо. У містах-республіках чітко розрізнялися такі групи населення: феодальна знать (гранди), середні та дрібні феодали (капітани, вальвассори), торгівці й ремісники (пополани), підмайстри та наймані робітники (плебс)....
0 Переглянути

Німеччина

7 Клас

Східна частина імперії Карла Великого перейшла до Людовіка Німецького як окреме королівство, що об’єднувало землі чотирьох, фактично самостійних, герцогств: Швабії, Баварії, Франконії та Саксонії. Вони й становили ядро середньовічної Німеччини. Процеси активного державотворення в німецьких землях відбувалися за правління Оттона I (936-973), який після перемоги над угорцями в 955 р. поблизу Аугсбурга став наймогутнішим правителем Європи. Він прагнув установити контроль над папством і виношував плани завоювання Італії з метою відродження імперії на зразок велетенської держави Карла Великого. Ситуація, що склалася в Італії, полегшувала Оттонові І здійснення його планів. Папство переживало глибокий занепад: знатні римські родини добивались усунення Папи Римського Іоанна XII з престолу й відкрито йому погрожували. Наляканий Іоанн XII попросив допомоги в Оттона І. Це стало приводом для воєнного походу німецького короля в Італію. Не зустрічаючи опору, Оттон І зайняв Рим і приборкав місцевих феодалів. На знак вдячності в лютому 962 р. Папа Римський коронував Оттона I імператорською короною. Так була створена середньовічна Німецька імперія. З XIII ст. вона стала називатися Священною Римською імперією. Крім Німеччини, до її складу входили Північна й частково Центральна Італія, деякі слов’янські землі, частина Південної Франції....
0 Переглянути

Англія

7 Клас

Донька останнього англосаксонського короля Гарольда — Гіда (Гіта) (?-1107) — була першою дружиною князя Володимира Мономаха. Після загибелі батька родичі вивезли її до Швеції, а звідти вона прибула до Києва. Померла Гіда 1107 р. У шлюбі з нею князь Володимир Мономах мав кількох дітей. Серед них і Мстислав, князь новгородський, білгородський, у 1125-1132 рр. — великий князь київський. Він став останнім великим князем київським, влада якого поширювалася на всі руські князівства, на всю Русь. Жителі Лондона, побоюючись погромів, самі відчинили Вільгельмові міську браму. Герцог Нормандії став королем Англії й увійшов у історію як Вільгельм Завойовник (1066-1087). Однак пройшло кілька років, перш ніж король і його рицарі підкорили англосаксів. Вільгельм зберіг поділ країни на графства, на чолі яких стояли шерифи. Щоб утримувати в покорі місцеве населення, король наказав спорудити в кожному графстві добре укріплений замок. ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА Найбільш знаним замком цієї епохи є лондонський Тауер, розташований на березі р. Темзи. Він був збудований Вільгельмом Завойовником, хоча, за переказом, його мури нібито зведено ще зусиллями Юлія Цезаря. У давнину Тауер був королівським палацом, державною в’язницею, місцем катувань і страт. Оточений могутніми фортечними стінами, давній Тауер, здається, ще переховує у своїх численних закутках тіні колишніх в’язнів. Нині там зберігаються королівські коштовності й діє музей старовинної зброї. На галявині перед замком завжди можна побачити зграю чорних круків. Держава щорічно виділяє додаткові кошти гарнізону Тауера для годування цих птахів. Адже, згідно з давнім пророцтвом, Британська монархія процвітатиме до тих пір, поки круки не відлетять з Тауера....
0 Переглянути

Франція

7 Клас

Проте в ті часи наявність королівського титулу не свідчила про справжню силу та владу. Гуго Капет володарював тільки у своєму спадковому домені, що простягався вузькою смугою з півночі на південь і включав міста Париж та Орлеан. Наприкінці X ст. ці землі дедалі частіше починають називати Францією. ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА Одна подія з правління третього представника династії Капетінгів короля Генріха І (1031-1060) становить для нас особливий інтерес. Наприкінці 40-х років XI ст. Генріх І відправив до великого київського князя Ярослава Мудрого посольство з проханням видати за нього заміж доньку Анну. Генріх І одружився з Анною Ярославною, і вона стала королевою Франції. У шлюбі з Генріхом Анна народила трьох синів. Проте стати французьким королем судилося тільки старшому — Філіппові. У 1059 р., ледве Філіппові минуло 7 літ, як Генріх його коронував і проголосив співправителем. Приблизно через рік після коронації сина Генріх І помер, залишивши опіку над Філіппом його матері, Анні Ярославні. До нас дійшли її власноручні підписи на французьких документах. За правління Філіппа I (1060-1108) поступово починає посилюватися королівська влада. Король вів уперту боротьбу з феодалами, замки яких межували з його володіннями. Син і наступник Філіппа І, онук Анни Ярославни — король Люд VI Товстий — поклав край свавіллю феодалів на землях свого домену, зруйнувавши їхні замки. Значний крок в об’єднанні Франції був зроблений за правління Людовіка VII. Завдяки шлюбу з Альєнорою, єдиною спадкоємицею герцогства Аквітанія, Людовік VII приєднав цю велику й багату область до своїх володінь. Шлюб, однак, виявився нетривалим. Після розлучення Альєнора вийшла заміж за Генріха ГІлантагенета, який у 1154 р. став англійським королем. Усі його французькі володіння, що простягалися від Ла-Маншу до Піренеїв, перейшли до Англії. Капетінги втратили вихід до моря, який удалося відвоювати Філіппу II Августу (1180-1223). Важливим кроком цього короля стало також завоювання південних областей країни. У результаті королівський домен збільшився майже в чотири рази. Однак Аквітанія залишилася в руках Плантагенетів. Крім того, Філіпи II Август почав упорядковувати королівську адміністративну систему. Неабияку роль в управлінні стали відігравати Королівська рада, до якої входили великі світські й духовні феодали, Верховний суд (паризький парламент) і фінансове відомство — Рахункова палата....
0 Переглянути

Держави в середньовічній Європі

7 Клас

Процес зародження й становлення середньовічних держав був тривалим і непростим. Його коріння сягає періоду розкладу родового ладу в германських племенах. У ті часи атрибутів влади — корони й скіпетра — ще не було, а тому вибрані особи серед інших воїнів виокремлювались унікальним списом. їхня влада була тимчасовою, рідко — пожиттєвою. У міру того як основна частина германських племен осідала на відвойованих територіях Західної Римської імперії, влада конунга посилювалася та набувала нових ознак. З часом вона стала спадковою, а сам конунг став королем. Найкраще процес становлення держави в період раннього Середньовіччя можна простежити на прикладі історії франків. Державі франків був притаманний германський колорит, але водночас вона зазнала виливу римських звичаїв. Королівська влада у франків закріпилася за родом Меровінгів, які стали засновниками спадкової династії. Влада короля поступово посилювалася. Допомагала цьому й церква, яка була носієм ідеї про божественне походження королівської влади. Система управління у Франкській державі була недосконалою. Посадові особи не мали чітко визначених функцій і виконували будь-які доручення правителя. Франкське королівство за Меровінгів не мало столиці, а відтак і офіційної резиденції. Такого поняття, як «постійний податок», тоді ще не було. Король існував за рахунок прибутків із власного володіння — домену1....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 157 158 159 160 161 162 163 164 165 ... 317
Назад

Навігація