Войти
Закрыть

Китай та Японія

8 Клас

На початку Раннього Нового часу Китай розвивався як одна з могутніх імперій Сходу. Від XIV ст. нею правила деспотична династія Мін. Вона утримувала чималий флот, мільйонну армію, що мали б оберігати від усіляких посягань. Але всередині країни становище складалося напружено. Не ладилися відносини між різними верствами. Дошкуляли стихійні лиха, вторгнення маньчжурів із півночі. У 1628 р. ситуацію погіршила велика селянська війна. В результаті успішних дій повстанці усунули верховного повелителя. Замість нього китайські вельможі запросили маньчжурського хана з родини Цин, яка від 1636 р. запанувала в Піднебесній. Державний лад за нових господарів майже не зазнав змін. Його характерною рисою залишалася деспотичність. Очолював усіх імператор — богдихан, наділений абсолютними повноваженнями. Він також був головною релігійною особою серед послідовників конфуціанства. Опирався на військо, яким здебільшого командували маньчжури. Вони звузили права корінних мешканців. На знак підкорення змусили чоловіків голити голови і заплітати волосся в коси. Також установили виключне право на видобуток солі й залізної руди. Заборонили шлюби з місцевими. Імператори Цин проводили масштабні воєнні кампанії. Зокрема, певний період воювали проти Московського царства. У 1689 р., перемігши, приєднали Приамур’я — регіон на правому березі річки Амур. Поступово в Китай проникали європейці. Це сприйняли як небезпеку, бо міг похитнутися традиційний устрій. Тому в 1757 р. богдихан видав розпорядження, яким заборонив приватну морську торгівлю з «варварськими» державами. Дозволи отримували лише їхні посольства, які прибували з хабарями й товарами для обміну. Як бачите, не всім чужинцям дозволяли в’їжджати всередину, а китайцям — покидати батьківщину. Так відновилася довготривала самоізоляція Китаю, відома як «хайцзинь» («закриті моря»)....
0 Переглянути

Індія та Персія

8 Клас

Ще в Середньовіччі європейці контактували з народами Азії, насамперед вели взаємну торгівлю. У Ранньому Новому часі комерція активізувалася, від чого пожвавилися інші зв’язки. Європейські королі, звісно, бажали поширити впливи на азійські терени, але їхні володарі всіляко опиралися. Кожен із них оберігав власні статки, здобутки, спокій своїх підданих від настирливих чужоземних зазіхань. Наприкінці XIV ст. монгольський хан Тимур (Тамерлан) спустошив Делійський султанат. У 1526 р. Бабур, нащадок Чингісхана, онук Тимура, знищив владу султанів та заснував імперію Великих Моголів (1526-1857). Її правителі величали себе падишахами, тобто імператорами, і вважалися абсолютними монархами. Один із них — Абуль-Фатх Джалалуддін Мухаммад Акбар, відомий як Акбар І Великий (1556-1605), приєднав Північну й Центральну Індію, Афганістан. Намагався забезпечити мир усередині. Причому не примусом, а навпаки, не порушуючи традицій і звичаїв підкорених народів, не знищуючи місцевої знаті. Він навіть скасував податки для немусульманського населення. Сприяло злагоді й те, що юдаїзм, християнство, іслам, індуїзм і буддизм однаково шанувалися в імперії. В ній не склалося феодальних відносин європейського зразка, адже землю разом із залежними селянами, хоч і отримували в користування за військову службу, у спадок не передавали. Проте й капіталістичні порядки утверджувалися вкрай повільно....
0 Переглянути

Сполучені Штати Америки

8 Клас

Ще від XVI ст. Англія розвідала землі Північної Америки, але освоювати їх почала лише в 1608 р., коли група переселенців заснувала місто Джеймстаун, столицю першого штату (регіону) — Вірджинія. У 1620 р. до американського узбережжя пришвартувався вітрильник «Мейфлавер» («Травнева квітка»), на якому перебували сім’ї англійських пуритан. Гнані на батьківщині, вони сподівалися знайти «щастя» в Новому світі. За океан переселялися також ірландці, шотландці, нідерландці, німці, французи. На кінець XVIII ст. в заатлантичних колоніях (поселеннях) опинилися майже 4 млн європейців. А що з індіанцями? Із ними вели тривалі запеклі війни. Кожну колонію очолював губернатор. Його призначали з метрополії. Діяли асамблеї — представницькі збори, до участі в яких не допускали тубільців та жінок. Дворяни, землевласники, підприємці, купці уживалися з лікарями, ремісниками, містянами, селянами. На «дні» суспільства перебували раби, яких завозили з Африки для сільськогосподарських робіт. Поряд співіснували сервенти — «європейські» бідняки, які потрапляли в тимчасове рабство, щоб відпрацювати певні борги, зобов’язання чи свою вартість....
0 Переглянути

Міжнародні відносини

8 Клас

Майже пів століття тримався порядок, установлений Вестфальськими угодами після Тридцятилітньої війни. Однак розподіл сил у Європі змінювався: старі «гравці» поступалися новим, роблячи це вкрай неохоче. Тож, як ви здогадуєтеся, XVIII ст. європейці зустріли війною. В Іспанії помер останній представник панівної династії, тому в 1701-1714 рр. розгорівся конфлікт за «іспанську спадщину». Його затіяли французькі Бурбони та австрійські Габсбурги. Обидві сторони «воювали» здебільшого політичними засобами, бо прагнули здобути трон та зберегти сили. Тому до великих битв справа не дійшла. Урешті підписали Утрехтський договір. За його умовами, в Іспанії утверджувалися Бурбони, яких представляв Філіп V Анжуйський. Ця «піррова перемога» (адже супротивники отримали більше) продемонструвала, що Франція втрачала роль європейської лідерки. Міжнародну ініціативу перехоплювали Пруссія та Австрія. Саме вони обопільно змагалися за першість. У 1740 р. помер Карл VI, правитель австрійців. Владу успадкувала його донька Марія-Терезія. Деякі монархи- чоловіки під приводом невдоволення конкуренткою-жінкою вирішили пошматувати володіння Габсбургів. Так розпочалася війна за «австрійську спадщину», яка тривала впродовж 1740-1748 рр. Проти віденського двору «виступив» прусський, очолюваний Фрідріхом II. Але імператриця не розгубилася й домовилася з Росією, Англією, Нідерландами, Саксонією про підтримку. У результаті вона зберегла території, втративши лише Сілезію та дещицю італійських володінь. Хоч перевагу отримав король пруссів, у 1748 р. він відступив, визнавши законним спадкоємцем чоловіка Марії-Терезії....
0 Переглянути

Російська імперія

8 Клас

Після смерті Петра І Росія поринула в династичну кризу. Попри те, що спадкоємцем вважався його онук Петро II, дід знехтував правом призначення наступника, чим потім скористалися різні угрупування. «Нові» дворяни (прибічники імператора) вступили в запекле протистояння за владу зі «старими», «доімперськими», які почувалися приниженими та прагнули відплати. Почався період палацових переворотів (1725-1762). Спершу на престолі опинилися дружина, потім онук Петра І, а згодом — племінниця Анна Іванівна. Її правління вважають періодом свавілля іноземців у Росії, які немилосердно грабували країну. Донька Петра І, царівна Єлизавета (1741-1761), за підтримки гвардії здійснила черговий палацовий переворот. Вона, як і Єлизавета І, королева Англії, вважалася незаконнонародженою, бо батьки на момент її появи не перебували в шлюбі. Утвердившись при «кермі», суттєво зменшила вплив іноземців, повернула до двору місцевих урядовців. Хоча в основному переймалася світським життям, а не державними справами, все ж зажила більшого авторитету порівняно з попередниками. У країні встановилася стабільність, розвивалися науки й мистецтва. Немовби наслідуючи англійську тезку, російська Єлизавета теж відмовилася від заміжжя. Та фаворити біля неї «крутилися». Один із таких — українець Олексій Розумовський. За його сприяння козацька старшина домоглася відновлення посади гетьмана, яким призначили Кирила Розумовського, рідного брата царициного улюбленця....
0 Переглянути

Королівство Пруссія

8 Клас

Упродовж другої половини XVII ст. Священна Римська імперія підупадала. Поразка у Тридцятилітній війні закріпила за нею статус неуспішної. Єдиного управління не існувало. Князівства та «вільні» міста провадили незалежну зовнішню політику. Династія Габсбургів утримувала владу, але цілісно ситуацію не контролювала. Не додавала єдності й релігійна конкуренція між католиками, лютеранами та кальвіністами. На тлі такого занепаду виокремилася Бранденбурзько-Прусська держава зі столицею в місті Берлін. Місцева правляча родина Гогенцоллернів вчасно приєднала Померанію і здобула вихід до Балтійського моря, що значно вплинуло на становлення господарства. Курфюрст (князь), герцог Фрідріх Вільгельм (1640-1688) уклав угоду зі знаттю. Вона зберігала привілеї, натомість відмовлялася від участі в управлінні й погоджувалася на збільшення податків (але тільки для селян та містян). Це рішення перетворило Бранденбург-Пруссію в абсолютну монархію. Повноваження ландтагу зникли, Фрідріх Вільгельм установив одноосібне правління, створив постійну армію. Водночас подбав про прокладання доріг, будівництво мануфактур, чим заслужив підтримку промисловців. Немає нічого дивного, що його син, відчуваючи впевненість, у 1701 р. коронував себе і прийняв ім’я Фрідріх І (1688-1713). Нову країну називали лише Пруссією. Адже Бранденбург входив до Священної Римської імперії, тому вважався підлеглим імператорові. Натомість герцогство Пруссія «під Габсбургами» ніколи не перебувало, тому й обрало «незалежність» у назві....
0 Переглянути

Австрійські володіння династії Габсбургів

8 Клас

Попри поразку в Тридцятилітній війні, австрійські Габсбурги залишались однією з помітних династій Європи. Їм належали Тіроль, Штирія, власне Австрія, Богемія, Моравія, Хорватія. Їхні східні провінції обживали угорці, північні й південно-східні — слов’янські народи. Віденські монархи всіляко дбали про внутрішню злагоду та цілісність. У XVII ст. вони часто воювали переважно з Османською імперією. Вище вже мовилося про невдалу облогу турецькою армією міста Відень у 1683 р. Надалі австрійці розширювали території. В 1699 р. їм за умовами Карловицького миру з османами відійшли Угорщина, Трансильванія, частина Славонії. В одному з попередніх параграфів ви дізналися про те, що Габсбурги «поділилися» на два відгалуження. У 1700 р. іспанська гілка «всохла», тож австрійські ерцгерцоги втрутились у війну за спадщину. Після тринадцятирічного конфлікту їм дісталися підіспанські Нідерланди, а також італійські міста й провінції Неаполь, Сардинія, Мілан та Ломбардія....
0 Переглянути

Просвітництво. Індустріальна (промислова) революція

8 Клас

Просвітники вбачали причину несправедливості та поневолення в низькоякісній освіті. За прикладом англійців французи взялися впорядковувати тогочасні наукові знання. Так народилася думка про створення багатотомної «Енциклопедії...», головним редактором якої став Дені Дідро. Цій праці він присвятив понад чверть століття, згуртувавши до написання статей відомих учених. Їх називали енциклопедистами, людьми вельми обізнаними в різних галузях. Так, Шарль-Луї де Монтеск’є уважав, що в країнах із холодним кліматом народжувалися мужні люди, а зі спекотним — малодушні. Саме йому належить теорія поділу влади на три рівносильні гілки: законодавчу, виконавчу, судову. Такий поділ діє в багатьох сучасних державах. Інший відомий просвітник Франсуа-Марі Аруе (Вольтер) критикував церкву, пропагуючи свободу віровизнання і слова, при цьому не відкидаючи віри у вищі сили. Йому приписують поетичну фразу: «Всесвіт дивує мене, й не можу думати я, що годинник цей існує без годинникаря». Він був прихильником конституційної монархії і вважав, що рівність — це відсутність привілеїв. Просвітництво XVIII ст. важко уявити без українця Григорія Сковороди. Він доводив вплив на щастя людини «сродної праці», тобто тієї, яка не обтяжує, а приносить задоволення, бо є покликанням, визначеним Богом. Ці погляди руйнували «старий порядок», тому їх почасти забороняли. Але революція «в головах» уже відбулася....
0 Переглянути

Річ Посполита в другій половині XVII – наприкінці XVIII ст.

8 Клас

Ще від XVI ст. Польща переживала певне піднесення, зумовлене успіхами на міжнародній арені. Її культура теж розвивалася в руслі європейських здобутків. У країні значного поширення набула латина, з якою дедалі настирливіше конкурувала польська літературна мова. Її «батьками» вважають Миколая Рея і Яна Кохановського. Процвітало друкарство. Лише в Кракові діяло сім книжкових майстерень! Також у столичному місті розміщувався один із найдавніших у Європі Ягеллонський університет. Утверджувалися природничі науки. Зокрема, Миколай Коперник (*1473-1543) довів, що таки Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. Географ і картограф, русин за походженням, Бернард Ваповський розробив кілька модерних мап східноєвропейського регіону. В архітектурі, попри впливи Ренесансу, переважала готика. Поступово її витіснив стиль бароко. Чи не в кожному місті один за одним поставали костели. Магнати зводили розкішні маєтки. Скульптура найяскравіше втілилася в надгробках. Барокові елементи відображалися в живописі, театрі, музиці. Період XVII ст. називали «золотим віком» Речі Посполитої та її культури. Ідеї гуманізму вдало поєдналися зі світоглядом шляхти, яка завжди демонструвала індивідуальність та самовпевненість. Стримані середньовічні погляди відійшли в минуле, їх замінила нова дієва життєва позиція. Популярності набув сарматизм — теорія XV ст., що виводила походження панівних верств аж від сарматів. Таке самосприйняття породило зверхність, зарозумілість і, як наслідок, зневажливе ставлення до «нижчих» прошарків чи навіть народів. Сарматизм визначав спосіб життя, поведінку, моду, також плекав нетерпимість, що згодом поглибила проблеми всередині країни....
0 Переглянути

Московське царство в XVI – на початку XVIII ст. Утворення Російської імперії

8 Клас

На початку XVI ст. московські правителі продовжували захоплювати довколишні землі і зміцнювати особисту владу. Князь Василь III (1505-1533) оточив себе довіреними людьми — боярами й дяками. Жорстко придушував будь-який спротив, навіть карав православних священників, які його не підтримували. Наладив контакти з Францією, Австрією та Індією і водночас воював проти сусідніх князівств. Під ударами його війська не встояли Псков, Рязань, деякі інші міста. Після цього намірився на Полоцьк і Київ, захопив місто Смоленськ. Однак у 1514 р. поблизу міста Орша московити зазнали поразки від литовсько-польсько-руської армії, про що вже йшлося. Земський собор — (від поєднання російських слів «земський» — «загальнодержавний» і «собор» — «зібрання»); у середині XVI — наприкінці XVII ст. — збори представників різних верств населення Московії для вирішення політичних і господарських питань. Опричнина — (від російського слова «опріч» — «окрім»); 1) території, землі, виокремлені із загальнодержавних в особливе управління та в особисту власність царя; 2) каральні заходи, що в XVI ст. здійснювалися за наказом Івана IV Грозного для зміцнення царської влади в Московії. Самодержавство — (від поєднання слів «сам» — «один» та «державець» — «правитель»); у Московії-Росії — державний лад, що існував із другої половини XV ст. до лютого 1917 р.; правління, за якого вся влада (законодавча, виконавча, судова) належала царю (імператору). Смутний час — період династичної кризи в історії Московського царства впродовж 1598-1613 рр., коли відбувалися двірцеві перевороти, повстання, воєнні конфлікти із сусідніми державами. Церковний розкол — 1) відокремлення частини церкви чи її поділ на самостійні відгалуження через розбіжності у віровченнях; 2) розкол московитської церкви, що відбувся в ході реформ патріарха Никона впродовж 1650-1660-х рр....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 182 183 184 185 186 187 188 189 190 ... 317
Назад

Навігація