Войти
Закрыть

З молитвою до Бога

7 Клас

У житті народів середньовічної Європи церква відігравала дуже важливу роль. Вона визначала життя людини від її народження до смерті, «тримала її в постійному страху за посмертну долю своєї душі». Під контролем церкви перебували не лише низи суспільства, а й феодали. Саме духовенство зазвичай дотримувалося ним же встановлених чи освячених норм поведінки. Церква робила багато корисного для суспільства, але не в усьому. Вона опікувалася бідними, хворими і немічними, але соціальної справедливості не домагалася. Хотіла покласти край феодальним чварам і розбою, однак підтримувала й організовувала ті війни, які розширювали її вплив. Церква опікувалася середньовічною культурою, проте нерідко перешкоджала науці. Вона спершу об’єднала на основі релігії європейські народи, проте згодом вона ж і розділила їх, розколовшись у середині XI ст. Згадай, де і коли виникло християнство? Джерело XI ст. Із праці монаха Рауля Глабера (У першій половині XI ст.) спершу в областях Аквітанії, а потім поступово і по всій території Галлії почали через страх і любов Божу укладати такі угоди: щоб від вечора середи й до ранку понеділка ніхто із смертних не посмів забирати будь-що у будь-кого силою, ні помщатися якомусь недругу, ні навіть вимагати закладу від поручителя. Той, хто насмілиться порушити цю громадську постанову, або поплатиться своїм життям, або буде відкинутий від християнської спільноти й піде у вигнання. Всі побажали назвати (цю угоду) «Божим миром»......

«Хліб — батько, вода — мати»

7 Клас

Харчувалася середньовічна людина скромно. М’ясні страви навіть заможні споживали не щоденно, селяни ж бачили їх на столі лише в найбільші свята. Цукру середньовічна Європа не знала, його замінював мед. Споживали переважно житній хліб, каші, боби під часниковим соусом. Мало їли фруктів і овочів, сир і риба були делікатесом. Щоб утамувати голод, шлунок наповнювали вщерть, тому люди пасто страждали на нездорову повноту й нестравлення шлунку. Багато пили пива й вина. Спирт, що його європейці назвали «горілчаним чортом», уперте з’явився близько 1100 р., а через століття-друге збентежена Європа вже не знала, як його спекатися. Харчувалися нерегулярно, бо гучні бенкети змінювалися тривалими постами, за дотриманням яких стежила церква. Неякісне й нерівномірне харчування підривало здоров’я людей, посилювало в них потяг до «чуда» та здатність до видінь....

«Гарній дівці гарно і в ганчірці»

7 Клас

Середньовічні європейці більше кутали своє тіло, ніж римляни, бо клімат у Європі був холоднішим, до того ж церква вважала тіло «гріховним» і вимагала ретельно його прикривати. Європейці обходилися лише верхнім вбранням. Основними деталями їхнього одягу були лляна сорочка, короткі штани, верхня сорочка, плащ (іноді з каптуром). Поступово стало модним натягувати поверх коротких штанів панчохи, які в XIV ст. перетворилися в штани. Носили також рукавички й рукавиці — спершу для зручності, а згодом — для шику. Рукавички набули в середні віки символічного значення: заходити до церкви в них вважалося непристойним, потиснути руку, не знявши їх, — образою, кинути комусь рукавичку означало виразити йому своє глибоке презирство....

Зброя та військове спорядження

7 Клас

У VII—VIII ст. в Європі з’явилися довгий меч, кольчуга та обладунки, удосконалено щит, кинджал і бойову сокиру. Так почалася епоха середньовічного рицарства. Рицарська зброя та обладунок (лати, шолом, щит, спис, меч, кинджал, лук, сагайдак, бойовий кінь і стремена) коштували дуже дорого — стільки, як 18—20 корів чи 250 овець, а тому були по кишені не кожному. До появи вогнепальної зброї найбільш смертоносним знаряддям на полі бою були лук та арбалет. Англійські піхотинці-лучники та арбалетники неодноразово завдавали поразки закованим у броню французьким вершникам-рицарям. Під час облоги ворожих укріплень використовували громіздкі облогові пристрої, особливо метальні (жбурляли в захисників каміння, запалювальні снаряди тощо). Арбалет — старовинна метальна ручна зброя у вигляді сталевого лука з дерев’яним ложем, з прикладом і механізмом для натягування тятиви. У XIV—XV ст. європейці винайшли вогнепальну зброю. Це був справжній переворот у військовій справі. Оскільки куля легко пробивала металеві лати, то заковане в них рицарство стало непотрібним й опинилося на задвірках історії....

І їздилось, і листувалося

7 Клас

Хоч королівська влада і дбала про будівництво шляхів, без яких годі було надійно керувати державою, але шляхова мережа в середньовічній Європі була нікудишньою. Мощені дороги були рідкістю. Більшість тодішніх путівців — це звичайнісінькі стежки, протоптані через поля й луки та прокладені в лісових хащах. Лише так звані королівські дороги у Франції були достатньо широкими, щоб на них могли розминутися зустрічні візки. Ідеальною вважалася дорога, по якій, як тоді говорили, «могла проїхати молода, не зачепивши воза з покійником». У XIII ст. в Європі все ж з’явилися перші правила дорожнього руху, які зобов'язували того, хто їхав порожняком, пропустити навантажений візок. Римські мости в середні віки лежали в руїнах. Найчастіше зводилися дерев’яні містки через невеличкі річки. Лише в Північній Італії збереглася римська традиція прокладання кам’яних мостів....

Розбійні гнізда

7 Клас

Спершу феодали мешкали в розташованих на високих пагорбах, оточених ровом, земляним валом і частоколом, таборах. Єдиною примітною спорудою такого табору був донжон — кількаповерхова дерев’яна чи кам’яна вежа. Донжон служив не лише основною оборонною спорудою, а й помешканням для господаря та його сім’ї. У XII ст. замок уже оточували масивні кам’яні стіни, в ньому з’явилися просторі помешкання зі всіма тодішніми побутовими зручностями. Замок мав в’їзні ворота, обладнані підйомним (на ланцюгах чи канатах) мостом, перекинутим черев рів. На ніч і при наближенні ворога цей міст піднімали. В склепіння воріт було вмонтовано також залізну решітку, яка, коли її опускали, служила додатковою перешкодою для непрошених гостей. У захисній стіні були бійниці — вузькі отвори, крізь які ворога засипати стрілами....

«Мій дім — моя фортеця»

7 Клас

Середньовічний люд мешкав у будинках, позбавлених звичних для нас зручностей. У холодну пору року вони опалювалися за допомогою вогнища, дим від якого виходив або через витяжний козирок, розташований над вогнищем, або через вікна та отвір у покрівлі. Дороге скло використовували майже виключно в церковних спорудах, вікна у будинках затягували пергаментом чи промасленою тканиною. Влітку в помешканні було більш-менш світло, восени ж і взимку стояв напівморок, адже воно освітлювалося масляними лампами і сальними світками, які дуже коптіли й чаділи та мало розганяли темряву. Воскові світки були предметом розкоші. Кухні в будинку здебільшого не було, страву готували в тому помешканні, де було вогнище. Там же й накривали на стіл. Елементарних зручностей не мали навіть палаци. Усі приміщення в палаці розташовувалися анфіладою. Щоб потрапити з одного кінця палацу в інший, доводилося проходити через усі суміжні зали, в тому числі й через туалети... Узимку мешканці будинку мерзли, бо камін від холоду не рятував. а центрального опалення середньовіччя не знало. В помешканні не скидали верхнього одягу та головного убору, коли ж укладалися спати, то роздягалися просто в ліжку, щоб хуткіше кинутися під рятівну ковдру. Меблі в будинку — столи, лави, ліжка — були грубими і масивними. Так, ліжка, прикрашені балдахіном, були велетенськими, в них улягалися голими без найменшого зніяковіння всією сім’єю, а то й з гостями. Окремих кімнат для дітей та жінок у середньовічному будинку не було....

«Інженери» не дрімали

7 Клас

Світ речей, якими оточила себе середньовічна людина, був створений переважно її ручною працею. Техніка потроху впроваджувалася лише в ремісничому виробництві — завдяки появі міст і розвитку металургії. Саме в обробному виробництві з’явилися перші механізми, що приводилися в рух або самою людиною, або худобою, або водою чи вітром. Хоч користі від таких механізмів було мало, все ж вони посприяли розвитку техніки й окремих виробництв, передусім металообробки. Використовуючи звичайні міхи для дуття, середньовічні ковалі, праця яких дуже шанувалася, виробляли побутові речі, знаряддя праці, зброю та військове спорядження. Вони тримали в секреті свої професійні навички, тому кузню ставили за межами села чи на його окраїні, подалі від надміру цікавих. Через це зажили слави ледь не чаклунів. З цієї ж причини середньовічний люд пов’язував з «нечистою силою» і мірошників....

«Хліб — усьому голова»

7 Клас

Середньовічна Європа жила переважно з сільського господарства. Її землеробство аж до XIX ст. було примітивним, техніку в ньому не використовували. Знаряддя праці залишалися прапрадідівськими. Землю спушували абияк, й не удобрювали, проте хотіли, щоб вона добре родила. Звісно, за таких умов врожаї були вкрай низькими. Але при тому серед селян панували споживацькі настрої. Злидні й голод залишалися для селян повсякденною реальністю. Усе ж зміни на краще відбувалися й на селі. Удосконалили плуг, щоб ним краще було орати землю. З’явилися хомут і збруя. Відтоді можна було впрягати в плуг чи віз не лише дужих, але неквапливих волів, а й коней. Це пришвидшило оранку й дало змогу доправляти на віддалені ринки продукцію, яка швидко псувалася. Недаремно хомут зажив слави «батька торгівлі та ринку». Селяни жили громадами й допомагали один одному по господарству (гуртом будували хати, копали колодязі тощо). Оскільки не кожен селянин мав пару коней, то вдавалися до супряги. Що це означає? Однокінні селяни позичали один одному робочого коня, щоб коней вистачило на запряжку, й по черзі орали свої наділи. Зрештою, наприкінці середніх віків добробут багатьох селян помітно зріс. Вони вже не тулилися в мазанках, а жили в більш-менш пристойних будинках, краще харчувалися....

Навігація