|
Середньовічний люд мешкав у будинках, позбавлених звичних для нас зручностей. У холодну пору року вони опалювалися за допомогою вогнища, дим від якого виходив або через витяжний козирок, розташований над вогнищем, або через вікна та отвір у покрівлі. Дороге скло використовували майже виключно в церковних спорудах, вікна у будинках затягували пергаментом чи промасленою тканиною. Влітку в помешканні було більш-менш світло, восени ж і взимку стояв напівморок, адже воно освітлювалося масляними лампами і сальними світками, які дуже коптіли й чаділи та мало розганяли темряву. Воскові світки були предметом розкоші. Кухні в будинку здебільшого не було, страву готували в тому помешканні, де було вогнище. Там же й накривали на стіл. Елементарних зручностей не мали навіть палаци. Усі приміщення в палаці розташовувалися анфіладою. Щоб потрапити з одного кінця палацу в інший, доводилося проходити через усі суміжні зали, в тому числі й через туалети... Узимку мешканці будинку мерзли, бо камін від холоду не рятував. а центрального опалення середньовіччя не знало. В помешканні не скидали верхнього одягу та головного убору, коли ж укладалися спати, то роздягалися просто в ліжку, щоб хуткіше кинутися під рятівну ковдру. Меблі в будинку — столи, лави, ліжка — були грубими і масивними. Так, ліжка, прикрашені балдахіном, були велетенськими, в них улягалися голими без найменшого зніяковіння всією сім’єю, а то й з гостями. Окремих кімнат для дітей та жінок у середньовічному будинку не було....
|
