Войти
Закрыть

Християнська церква в XI—XV ст.

7 Клас

Залежність від світської влади знижувала моральний рівень духовенства та церковну дисципліну. Вироджувалося чернецтво, не дотримувалися монастирських статутів, знижувався престиж ченців. На них дивилися як на невігласів і нероб. Це підштовхнуло чернецтво до руху за реформу монастирів, підвищення ролі духовенства та звільнення церкви від світської залежності. Цей рух зародився в середині X ст. в абатстві Клюні в Бургундії й отримав назву клюнійський. Одним із керівників клюнійського руху був монах Гільдебранд, за участі якого в 1059 р. було прийнято важливе рішення, що Папу Римського повинні обирати кардинали без будь-якого втручання світської влади. Позаяк кардиналів міг призначати тільки діючий Папа Римський, то імператори втрачали можливість упливати на їхні рішення. Кардинал (з латин. головний, основний) — найвища після Папи Римського духовна особа в католицькій церкві. Посада існує з VI ст., коли папи почали розділяти тягар своїх непосильних обов’язків з єпископами сімох невеличких міст, розташованих довкола Рима. Згодом кардинали стали чи не найбільш наближеними до папи особами та першими радниками й помічниками в церковних справах....
0 Переглянути

Освіта, наукові й технічні досягнення

7 Клас

Першими навчальними закладами Середньовіччя були монастирські, парафіяльні та кафедральні (при міських соборах) школи. Однак такі школи мали зазвичай тільки одного вчителя, або магістра, як називали його сучасники. Він проходив із кожним школярем увесь курс освіти. У школах учні вивчали «сім вільних мистецтв». Це була система предметів, що складалася з двох рівнів. Перший, початковий, рівень — тривіум — передбачав засвоєння трьох предметів: граматики, риторики та діалектики. На заняттях із граматики учні отримували знання з латини. Вони вивчали алфавіт, визначення, правила, а також байки, приказки тощо. Після цього читали твори латинських авторів. Граматика була нелегким предметом і вважалася «матір’ю всіх наук». Можливо, тому її змальовували у вигляді грізної королеви з ножем для підчитування помилок у правій руці й з батогом у лівій. Опановуючи діалектику, учні вчилися мислити, будувати докази й вести диспути. Діалектика також розвивала логіку, без знання якої не могла обійтися жодна освічена людина. На заняттях із риторики привчалися чітко й виразно говорити, а також вести діловодство, писати твори, листи тощо. Другий рівень — квадривіум — передбачав вивчення чотирьох предметів: арифметики, геометрії, астрономії й музики. На заняттях з арифметики навчали додавати та віднімати. Множенням і діленням займалися менше, бо римські цифри утруднювали ці дії. На уроках геометрії розглядалися поняття про фігури (що таке трикутник, прямокутник тощо), а також окремі елементи географії. Астрономія вивчала рух небесних світил. На заняттях із музики засвоювалася нотна грамота, розвивалося вміння складати та співати церковні пісні....
0 Переглянути

Країни басейну Середземномор’я

7 Клас

Після падіння Західної Римської імперії на багаті землі Італії зазіхали лангобарди й візантійці, франки й араби, нормани й німці. Країна складалася з численних незалежних герцогств, графств, маркізатів і єпископств. Починаючи з IX ст. переважно в Північній і Середній Італії інтенсивно розвиваються міста. Вони досить швидко багатіли завдяки посередницькій торгівлі між Сходом і Заходом, ремісничому виробництву, кредитно-грошовим операціям. Так, Венеція, Генуя, Піза мали сильний флот і вели жваву торгівлю з країнами Середземномор’я. Деякі міста славилися окремими ремеслами. Мілан, наприклад, став центром зброярства, у Павії були найкращі кушніри, Лукка була відома виготовленням якісного сукна, Венеція — виробами зі скла. Спочатку італійські міста перебували під владою сеньйорів, переважно єпископів. Уже в XI ст. міста Північної та Середньої Італії розпочали боротьбу за незалежність від місцевих сеньйорів. У результаті багато міст перетворилося на незалежні комуни, які очолювала колегія консулів (радників). Вона обиралася, зазвичай, на рік. Поступово міста-комуни підпорядкували собі сільську округу, перетворивши селянські громади на колективного васала. Наймогутніші з них стали міськими республіками зі своїм законодавством та адміністрацією, власним військом, правом карбувати монету, збирати мито тощо. У містах-республіках чітко розрізнялися такі групи населення: феодальна знать (гранди), середні та дрібні феодали (капітани, вальвассори), торгівці й ремісники (пополани), підмайстри та наймані робітники (плебс)....
0 Переглянути

Німеччина

7 Клас

Східна частина імперії Карла Великого перейшла до Людовіка Німецького як окреме королівство, що об’єднувало землі чотирьох, фактично самостійних, герцогств: Швабії, Баварії, Франконії та Саксонії. Вони й становили ядро середньовічної Німеччини. Процеси активного державотворення в німецьких землях відбувалися за правління Оттона I (936-973), який після перемоги над угорцями в 955 р. поблизу Аугсбурга став наймогутнішим правителем Європи. Він прагнув установити контроль над папством і виношував плани завоювання Італії з метою відродження імперії на зразок велетенської держави Карла Великого. Ситуація, що склалася в Італії, полегшувала Оттонові І здійснення його планів. Папство переживало глибокий занепад: знатні римські родини добивались усунення Папи Римського Іоанна XII з престолу й відкрито йому погрожували. Наляканий Іоанн XII попросив допомоги в Оттона І. Це стало приводом для воєнного походу німецького короля в Італію. Не зустрічаючи опору, Оттон І зайняв Рим і приборкав місцевих феодалів. На знак вдячності в лютому 962 р. Папа Римський коронував Оттона I імператорською короною. Так була створена середньовічна Німецька імперія. З XIII ст. вона стала називатися Священною Римською імперією. Крім Німеччини, до її складу входили Північна й частково Центральна Італія, деякі слов’янські землі, частина Південної Франції....
0 Переглянути

Англія

7 Клас

Донька останнього англосаксонського короля Гарольда — Гіда (Гіта) (?-1107) — була першою дружиною князя Володимира Мономаха. Після загибелі батька родичі вивезли її до Швеції, а звідти вона прибула до Києва. Померла Гіда 1107 р. У шлюбі з нею князь Володимир Мономах мав кількох дітей. Серед них і Мстислав, князь новгородський, білгородський, у 1125-1132 рр. — великий князь київський. Він став останнім великим князем київським, влада якого поширювалася на всі руські князівства, на всю Русь. Жителі Лондона, побоюючись погромів, самі відчинили Вільгельмові міську браму. Герцог Нормандії став королем Англії й увійшов у історію як Вільгельм Завойовник (1066-1087). Однак пройшло кілька років, перш ніж король і його рицарі підкорили англосаксів. Вільгельм зберіг поділ країни на графства, на чолі яких стояли шерифи. Щоб утримувати в покорі місцеве населення, король наказав спорудити в кожному графстві добре укріплений замок. ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА Найбільш знаним замком цієї епохи є лондонський Тауер, розташований на березі р. Темзи. Він був збудований Вільгельмом Завойовником, хоча, за переказом, його мури нібито зведено ще зусиллями Юлія Цезаря. У давнину Тауер був королівським палацом, державною в’язницею, місцем катувань і страт. Оточений могутніми фортечними стінами, давній Тауер, здається, ще переховує у своїх численних закутках тіні колишніх в’язнів. Нині там зберігаються королівські коштовності й діє музей старовинної зброї. На галявині перед замком завжди можна побачити зграю чорних круків. Держава щорічно виділяє додаткові кошти гарнізону Тауера для годування цих птахів. Адже, згідно з давнім пророцтвом, Британська монархія процвітатиме до тих пір, поки круки не відлетять з Тауера....
0 Переглянути

Франція

7 Клас

Проте в ті часи наявність королівського титулу не свідчила про справжню силу та владу. Гуго Капет володарював тільки у своєму спадковому домені, що простягався вузькою смугою з півночі на південь і включав міста Париж та Орлеан. Наприкінці X ст. ці землі дедалі частіше починають називати Францією. ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА Одна подія з правління третього представника династії Капетінгів короля Генріха І (1031-1060) становить для нас особливий інтерес. Наприкінці 40-х років XI ст. Генріх І відправив до великого київського князя Ярослава Мудрого посольство з проханням видати за нього заміж доньку Анну. Генріх І одружився з Анною Ярославною, і вона стала королевою Франції. У шлюбі з Генріхом Анна народила трьох синів. Проте стати французьким королем судилося тільки старшому — Філіппові. У 1059 р., ледве Філіппові минуло 7 літ, як Генріх його коронував і проголосив співправителем. Приблизно через рік після коронації сина Генріх І помер, залишивши опіку над Філіппом його матері, Анні Ярославні. До нас дійшли її власноручні підписи на французьких документах. За правління Філіппа I (1060-1108) поступово починає посилюватися королівська влада. Король вів уперту боротьбу з феодалами, замки яких межували з його володіннями. Син і наступник Філіппа І, онук Анни Ярославни — король Люд VI Товстий — поклав край свавіллю феодалів на землях свого домену, зруйнувавши їхні замки. Значний крок в об’єднанні Франції був зроблений за правління Людовіка VII. Завдяки шлюбу з Альєнорою, єдиною спадкоємицею герцогства Аквітанія, Людовік VII приєднав цю велику й багату область до своїх володінь. Шлюб, однак, виявився нетривалим. Після розлучення Альєнора вийшла заміж за Генріха ГІлантагенета, який у 1154 р. став англійським королем. Усі його французькі володіння, що простягалися від Ла-Маншу до Піренеїв, перейшли до Англії. Капетінги втратили вихід до моря, який удалося відвоювати Філіппу II Августу (1180-1223). Важливим кроком цього короля стало також завоювання південних областей країни. У результаті королівський домен збільшився майже в чотири рази. Однак Аквітанія залишилася в руках Плантагенетів. Крім того, Філіпи II Август почав упорядковувати королівську адміністративну систему. Неабияку роль в управлінні стали відігравати Королівська рада, до якої входили великі світські й духовні феодали, Верховний суд (паризький парламент) і фінансове відомство — Рахункова палата....
0 Переглянути

Держави в середньовічній Європі

7 Клас

Процес зародження й становлення середньовічних держав був тривалим і непростим. Його коріння сягає періоду розкладу родового ладу в германських племенах. У ті часи атрибутів влади — корони й скіпетра — ще не було, а тому вибрані особи серед інших воїнів виокремлювались унікальним списом. їхня влада була тимчасовою, рідко — пожиттєвою. У міру того як основна частина германських племен осідала на відвойованих територіях Західної Римської імперії, влада конунга посилювалася та набувала нових ознак. З часом вона стала спадковою, а сам конунг став королем. Найкраще процес становлення держави в період раннього Середньовіччя можна простежити на прикладі історії франків. Державі франків був притаманний германський колорит, але водночас вона зазнала виливу римських звичаїв. Королівська влада у франків закріпилася за родом Меровінгів, які стали засновниками спадкової династії. Влада короля поступово посилювалася. Допомагала цьому й церква, яка була носієм ідеї про божественне походження королівської влади. Система управління у Франкській державі була недосконалою. Посадові особи не мали чітко визначених функцій і виконували будь-які доручення правителя. Франкське королівство за Меровінгів не мало столиці, а відтак і офіційної резиденції. Такого поняття, як «постійний податок», тоді ще не було. Король існував за рахунок прибутків із власного володіння — домену1....
0 Переглянути

Практичне заняття 3. Наслідки хрестових походів

7 Клас

«У тому ж [1118) році декілька шляхетних мужів з рицарського стану, віддані Богу, набожні й богобійні, віддаючи себе на службу Христу, дали владиці патріархові... обітницю завжди жити в цнотливості, послуху й не мати власності... Позаяк у них не було ані церкви, ані відповідного приміщення, то король падав їм тимчасове житло в тій частині свого палацу, яка на півдні прилягає до храму Господнього... Головним заняттям, яке покладалося на них патріархом та іншими єпископами за відпущення гріхів, полягало в тому, аби вони, у міру своїх сил, оберігали шляхи й дороги, передусім задля безпеки паломників, від підступних розбійників і нападників. Перші десять років після заснування ордену вони ходили в світському одязі, використовуючи те вбрання, яке їм жертвував заради спасіння душі народ. Нарешті на дев’ятому році, на соборі, що проходив у Труа у Франції, за дорученням Папи Гонорія та пана Стефана, Єрусалимського патріарха, для них було встановлено правила й затверджено одяг, причому білого кольору. Упродовж цих перших дев’яти років їх [рицарів) було не більше дев’яти. Однак згодом, під час правління Папи Євгенія, вони стали пришивати на свої плащі хрести з червоної тканини... їх орден збільшився настільки, що нині їх конвент нараховує майже триста рицарів, одягнених у білі плащі, не враховуючи простих братів, число яких майже безмірне» (Вільгельм Трірський. Історія священної війни, XII ст.)....
0 Переглянути

Хрестові походи

7 Клас

Хрестові походи — масовий військово-колонізаційний рух на Схід, у якому взяли участь західноєвропейські правителі, феодальні сеньйори, рицарство, частина городян і селянства. Своєю метою хрестоносці проголошували звільнення християнських святинь, передусім Гробу Господнього в Єрусалимі, з-під влади «невірних» — мусульман. Наприкінці XI ст. політична ситуація на Сході була дуже важкою. Араби здійснили великі завоювання в Азії, Африці, на Піренейському півострові. Серйозну небезпеку становили турки-сельджуки, які сповідували іслам. На той час вони захопили майже всю Малу Азію, Сирію, Палестину, а також заволоділи Єрусалимом. Християнські паломники втратили можливість вільно відвідувати Гріб Господній, що знаходився саме в Єрусалимі. У цій ситуації візантійський імператор Олексій І Комнін звернувся до Папи Римського з проханням надати допомогу в боротьбі проти нових ворогів християн. У листопаді 1095 р. Папа Римський Урбан II (1088-1099) скликав у французькому місті Клермоні церковний собор. Після його закінчення він виступив із промовою, у якій закликав християн узятися за зброю відвоювати Гріб Господній у «невірних». Усім учасникам походу було обіцяно відпущення гріхів, а душам тих, котрі загинуть, — рай. Відозва Папи Римського знайшла щирий відгук серед присутніх. Із вигуками: «Цього хоче Бог!» вони стали дерти тканину й нашивати на свій одяг хрести. Звідси й пішла назва хрестоносці. Усього відбулося вісім хрестових походів. Вони охоплювали період з 1096 по 1270 р....
0 Переглянути

Походи вікінгів та їхні завоювання

7 Клас

Скандинавський півострів — завдовжки майже 2000 км — найбільший у Європі. Здавна його заселяли північні германські племена, яких у Західній Європі називали норманами, тобто «людьми Півночі». Серед них виокремилися данці, шведи та норвеги, які згодом утворили свої держави. Головні заняття населення Скандинавського півострова — мореплавство, рибальство, скотарство й мисливство. Це було зумовлено переважанням тут лісів і гір. Земля була малопридатною для землеробства, тому в житті скандинавів велике значення мало море. Мореплавство відоме жителям Скандинавського півострова з давніх-давен. Вони добре вивчили морські шляхи та вправно пересувалися фіордами — довгими й вузькими затоками з високими, стрімкими, скелястими берегами. Нормани були чудовими майстрами-корабелами, а їхні судна на той час уважалися найкращими. Вони були скріплені з гнучких дерев’яних планок і легко витримували удари морських хвиль. Ніс корабля прикрашали вирізьбленою з дерева головою дракона або змія. За тогочасними віруваннями, це надавало кораблю магічної сили, боронило його від злих духів і відлякувало ворогів. Коли нормани приставали до берега й витягували корабель на сушу, то голову звіра знімали, щоб не розгнівати місцевих богів. Із VIII ст., крім невеликих човнів, нормани будували вже й вітрильні багатовесельні військові кораблі, довжина яких сягала 30-40 м, а ширина — від 4 до 5 м. Такі судна вміщували до 150 осіб, а за потреби їх можна було перенести в потрібне місце. Корма й ніс корабля мали загострену форму, тому для зміни курсу досить було тільки переставити весла. На великому кораблі було 42 пари весел, одним веслом гребли двоє воїнів. Корабель мав вітрило чотирикутної форми, яке часто фарбували в червоний колір....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 162 163 164 165 166 167 168 169 170 ... 317
Назад

Навігація