Войти
Закрыть

Від спостережень до дослідів

7 Клас

До ХІІІ ст. європейці черпали знання переважно з Біблії та звичайних спостережень. Ці знання не підкріплювалися дослідом, тому нерідко були фантастичними. Скажімо, світ уявлявся людині у вигляді трьох китів, які тримають на собі Землю, заселену песиголовцями та іншими чудовиськами. Гадали, що «небесна твердь» сходиться з Землею. Але господарське життя потребувало надійних прикладних знань, які можна було б застосувати на практиці. Тому в ХІІІ ст. з’явилися перші дослідні знання, передусім у механіці та математиці. Біля їх колиски стояв видатний англійський учений Роджер Бекон, якого вважати чародійником. Він висловлював сміливі ідеї, які церкві здавалися єретичними. Так, він вважав, що можна користуватися знаннями не лише християн, а й поганинів. Тож не дивно, що останні 14 років свого життя вчений провів у в’язниці. Є три джерела знання: авторитет, розум і дослід. Однак авторитету недостатньо, якщо в нього немає розумного доказу... І розум сам неспроможний відрізнити софізм (хибний висновок, який здається правильним) від справжнього доказу, якщо він не підтверджує свої висновки дослідом......
0 Переглянути

Осередки знань і культури

7 Клас

У середні віки відкривалися і церковні (при монастирях і міських соборах), і світські школи. У них навчалися діти феодалів, городян, духовенства, заможних селян. У школах викладали «сім вільних мистецтв»: граматику (її вважали матір’ю всіх наук), риторику (красномовство), діалектику (так називали логіку), арифметику, геометрію, астрономію (наука про будову Всесвіту) та музику. Аж до пізнього середньовіччя викладання здійснювалося латиною і лише з XIV ст. — народними мовами. У школі і діти, і дорослі навчалися в одному класі. Жодної волі дітям не давали, їм забороняли голосно розмовляти, співати, гратися, за найменшу провину їх карали. Школярі самі добували собі шматок хліба. Вони підробляли, а ще частіше — просили милостиню. Вночі вони співали під вікнами городян релігійні пісні. Власне, не співали, горлали, щоб «враз підняти з ліжка доброчинного бюргера й змусити його поспішно відкупитися від страхітливої мелодії кинутим через вікно шматком ковбаси чи сиру». Читати в школі вчилися по Біблії, працях Св. Августина, Кодексу Юстиніана. Перевіркою знань служили диспути учня з учнем, учня з учителем....
0 Переглянути

Просто вірити чи розуміти, щоб вірити?

7 Клас

Світогляд середньовічної людини був релігійним, світ вона сприймала через релігійні образи й поняття. Мало хто сумнівався в тому, що початком і кінцем усього є Бог. Сперечалися лише довкола питання: як треба його пізнавати — вірою чи розумом? Одні вважали: вірою і лише нею! Мовляв, Бог дав людям одкровення замість будь-якого іншого знання, отож тим, хто вивчатиме Біблію, наука не потрібна, бо вони й без неї будуть мудрішими за мудрих. Джерело VI ст. Із книги римського письменника й політика Кассіодора «Про вивчення наук божественних і людських» Ми миємо знати, що розум дається не лише науками, а що Бог дає абсолютну мудрість, кому захоче. Бо коли б пізнання добра полягало лише в науках, то не могли б стати абсолютно мудрими ті, хто наук не знає. Але оскільки багато неграмотних посягають істину й навертаються в справжню віру з допомогою божественного одкровення, то, безперечно, Бог дарує тим, хто має незасмічений і благочестивий розум, те, що він вважає корисним для них....
0 Переглянути

Культура початку середньовіччя

7 Клас

Після загибелі Західної Римської імперії Захід поринув у морок занепаду і варварства. До цього призвели не стільки варварські завоювання, скільки розгубленість і байдужість населення. В людей не вистачало ні снаги, ні бажання протистояти гніту життєвих обставин. Але культурний занепад V—VII ст. був тимчасовим явищем. Поступово формувалася європейська культура — нова, відмінна від античної. Створили її спільно греки, римляни, кельти, германці, слов’яни та інші народи. Злилися їхні часом дуже несхожі між собою культури в одну, європейську, завдяки християнству, яке саме стало своєрідною культурою. Церква водночас і сприяла, й перешкоджала становленню європейської культури. Так, вона вселяла в людські душі надію на мир і спокій, але боролася проти античного багатобожжя, запровадила сувору цензуру й цим ледь не прирекла античність на забуття. У цьому її підтримувала держава. Цензура — державний або церковний контроль за змістом художніх творів і наукових праць....
0 Переглянути

Церква у ХІV—ХV ст.

7 Клас

У XIV—XV ст. королівська влада дуже посилилась і перебрала контроль над місцевою церквою. Французький король Філілп IV Красивий навіть переніс папський осідок з Рима у французьке місто Авіньйон. «Авіньйонський полон» пап тривав майже 70 років (1309—1377 рр.). Ще в XIII ст. було змінено порядок обрання пап, щоб світські урядовці не могли втручатися в хід виборів. Кардиналів, які обирали папу, замикали в приміщенні на ключ і тримали їх там впроголодь, доки вони не домовляться, кому бути папою (збори кардиналів, скликані для обрання папи, через це назвали конклавом — «замкненою кімнатою»). Виконавши свій обов’язок, кардинали розпалювали вогнище в каміні, дим від якого означав, що вже є новий папа і що час подбати про виборців. Однак ніщо не могло огородити вибори пап від втручання світської влади. Монархи, як і раніше, пхали на папський престол своїх людей. Це призвело до того, що наприкінці XIV — на початку XV ст., упродовж майже 40 років Європа мала водночас 2—3 папи (зайвих пап назвали «антипапами»). Щось змінювати на краще в церковній організації папи не хотіли. Це обурювало багатьох у Європі, й у XVI ст. породило масовий антипапський рух. Таким чином, на схилку середньовіччя папство втратило свою колишню могутність....
0 Переглянути

Середньовічні єресі. Інквізиція

7 Клас

Колишній монах... одержав єпархію ... Він через два роки, немов голодний кабан, обріс жиром. Колись його задовольняла вода з монастирського джерела, тепер він споживає такий потік міцних вин, що його несуть у ліжко на руках п'яним. А потім ви побачите, як тисячами тисяч стікаються його родичі... заявляючи: я родич єпископа, я член його сім'ї. І єпископ робить того каноніком, а цього — скарбником. А ті, хто довго служив, не отримують нічого. 1. У чому звинувачував єпископа автор цих викривальних рядків? 2. Чи заслуговують вони на цілковиту довіру? Невдоволених церковними порядками не бракувало навіть серед самого духовенства, не кажучи вже про бюргерів та селян. Багатьом здавалося, що церква зіпсувалася, що священики на свою користь тлумачать мирянам Біблію. При цьому пропонувалося інше тлумачення окремих біблійних сюжетів. Довільні тлумачення Святого письма церква вважала єретичними, тобто блюзнірськими. Розуміючи, що єресі спрямовані проти неї, церква з допомогою державної влади вела з ними запеклу боротьбу. Як це вона робила? Готувала богословів, які б публічно доводили хибність і шкідливість єретичних віровчень. Іноді церква визнавала окремі твердження єретиків правильними і цим робила їх безпечними для себе. Траплялося, що вона навіки затуляла рота єретикам, спалюючи їх на багатті. Непоодинокі єресі охоплювали багатьох городян, селян, дрібних рицарів. Часом такі єретичні рухи були спрямовані не лише проти церковних пороків, а й проти свавілля феодалів, зливалися з селянськими повстаннями....
0 Переглянути

Папська могутність у XII—XIII ст.

7 Клас

У ХІІ-ХІІІ ст. папство стало таким могутнім, що мало європейських монархів ледь не за своїх васалів. Воно підняло майже всю Європу на Хрестові походи. Папа Інокентій ІІІ у XIII ст. відлучив від церкви трьох королів: німецького, французького та англійського. Це на практиці означало, що церква дозволяла підданим позбавити непокірних монархів влади. Папи посприяли вигнанню арабів з Іспанії, підтримали наступ німецьких рицарів на слов’ян і прибалтів. Найбільше клопоту папам завдавали німецькі імператори, які вперто намагалися верховодити над ними. У цьому змаганні переможцями вийшли папи. Папа Інокентій IV у середині ХІІІ ст. відлучив від церкви і позбавив влади німецького імператора Фрідріха ІІ. Зусиллями пап Священна Римська імперія (так називали тоді німецьку державу) розпалася на окремі князівства....
0 Переглянути

Чернецтво. Католицькі ордени

7 Клас

У середині XI ст. папа Григорій VII (монахи прозвали його за круту вдачу «святим чортом») залізною рукою навів у католицькій церкві порядок. Він рішуче вимагав, щоб королі, великі феодали не втручалися в церковні справи, а пап і єпископів обирало духовенство. Папа твердив, що монархи мають бути його васалами й виплачувати церкві чималі гроші. В XII ст. папа й королівська влада пішли на поступки один одному — поділили між собою право призначати та зміщувати єпископів. Наприкінці XI ст. папи вже були такими могутніми, що підняли цілу Європу на війну проти іновірців-мусульман. Вони міркували так: феодали все одно воюватимуть один проти одного, то чи не краще спрямувати їх воєнне завзяття проти іновірців і таким чином посилити католицьку церкву? Нагода для розпалювання релігійної війни трапилася якнайкраща. Наприкінці XI ст. Візантія (Східна Римська імперія) звернулася по допомогу проти войовничих турків-сельджуків до європейських королів і папи. Королі завагалися, папа Урбан II, навпаки, закликав християнську Європу визволити від сельджуків Гроб Господній — найбільшу християнську святиню (вона знаходилась у захопленому сельджуками Єрусалимі). Папа пообіцяв усім учасникам походу на Єрусалим дармове відпущення гріхів, а душам тих, хто загине в поході, — рай. Але найбільш заманливою виявилася інша обіцянка Урбана II: «Ті, що тут перебувають у смутку та злиднях, там будуть веселі й багаті». Хто ж не хотів бути «веселим і багатим»? Багато рицарів, городян, духовних осіб і селян тут же поклялися врятувати Гроб Господній і нашили на своєму вбранні хрест — тодішній символ перемоги. Таким був початок майже 200-річного європейського божевілля — восьми Хрестових походів (1096—1270 рр.)....
0 Переглянути

Сварка без бійки, але з синцями

7 Клас

У V—VI ст., скориставшись відсутністю в Італії сильної державної влади, посилилося папство. Папи стали не лише духовними, а й світськими володарями Римської єпархії. В 756 р. в Італії навіть утворилася особлива папська держава, яка почасти збереглася і дотепер (Ватикан). Єпархія — церковна округа, якою керував єпископ. Керівником Римської єпархії був папа. Дуже посилив папство Григорій І Великий (кінець VI ст.). Він зумів умовити лангобардів не нападати на Рим. і завдяки цьому здобув собі на Заході величезний авторитет. За його понтифікату Рим остаточно назвали містом святого Петра, законним спадкоємцем якого проголосив себе Григорій І. Папська могутність особливо зросла за Каролінгів. Папа надав імператорський титул Кардові Великому, показавши цим християнському світу, що влада монарха залежить від пап. Папи хотіли бачити монархів своїми васалами, запевняли, що можуть не лише коронувати їх, а й позбавляти влади (від таких претензій пап багатьом монархам ставало не по собі)....
0 Переглянути

Християнізація Європи

7 Клас

Ще наприкінці IV ст. імператори Константин І і Феодосій І навернули Римську імперію в християнство. Тоді ж стали християнами й деякі варварські племена на території імперії. Наприкінці V ст. прийняли хрещення франки, згодом вестготи, племена Піренейського півострова, лангобарди, окремі племена англів і саксів. У VI—VIII ст. невгамовні англійські та ірландські монахи вже поширювали християнство в найглухіших закутках Європи. Останніми на Заході поміняли поганську віру на християнську в ХІІ—ХІV ст. полабські слов’яни, прусси, литовці. При цьому під духовну владу папи потрапили поляки, а серби ж та болгари обрали візантійську форму християнства, вони підпорядковувалися Константинопольському патріарху. Християнізація Європи відбувалася не зовсім гладко. Навернені нерідко знову ставали нехристами. Світській і церковній владі доводилося хрестити їх вдруге, а то й втретє. Посприяла наверненню європейців у віру Христову зустріч 1000-го року, коли всі очікували кінця світу і другого пришестя Христа. Хоча християнство й не замирило Європу, проте європейці-християни ставали добрішими й культурнішими. Церква закликала коритися владі й життєвим обставинам, посприяла процесу феодалізації (до речі, сама вона стала великим феодалом, їй належало багато землі та селян). Вона зробила європейців одновірцями і цим згуртувала їх. Організацією Хрестових походів церква дала поштовх колонізаційному руху....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 148 149 150 151 152 153 154 155 156 ... 317
Назад

Навігація