Войти
Закрыть

Кіммерійці та скіфи на території сучасної України

6 Клас

Землі України в північному Причорномор'ї — широкі, просторі степи. Вони дуже зручні для розвитку табунного, відгінного скотарства. Тому не дивно, що в ІХ ст. до н. е. на них розселились і надовго залишилися племена кочовиків, яких називали кіммерійцями. Про це свідчать стародавні рукописи. Найдавнішою писемною згадкою про кіммерійців стала «Одіссея» Гомера. Згодом про них писав і грек Геродот, який, мандруючи в V ст. до н. е., потрапив на землі, що пізніше стали територією України. Усі, хто згадували про кіммерійців, відзначали їхню войовничість. У походах вони діставалися аж до Малої Азії. Головна їхня сила — кіннота. Вершники були озброєні мечами, молотами, бойовими луками. Кіммерійці першими на землях України почали плавити залізо й робити з нього різноманітні вироби. Якщо ви уявите кіммерійця, то неодмінно побачите його воїном, який ніколи не розлучається з конем. Кінь був для кочовика товаришем, помічником і рятівником у разі потреби. Але, надаючи перевагу скотарству, кіммерійці потроху навчалися й рільництву. Ці войовничі стародавні мешканці півдня України жили племенами, які об'єднувались у племінні союзи. На чолі державного об'єднання стояв цар. Панували кіммерійці в українських степах до VII ст. до н. е., поки зі сходу не прийшли скіфи....
0 Переглянути

Велика грецька колонізація

6 Клас

Як вам уже відомо, у VIII ст. до н. е. в державах-полісах Еллади виникло напруження серед громадян. Демос, переважно селяни, з різних причин втрачав землю, яку прибирала до рук аристократія. У грецьких полісах значно зросла кількість збіднілих громадян. Селяни, котрі втратили землю, шукали для себе притулку, будь-якої роботи, але даремно. Вони ставали «зайвими» в рідному місті. ПОЛІС — місто-держава, тобто держава в межах однієї общини. Центром поліса було головне місто, навколо якого розташовувалося кілька селищ — демів. ЕМПОРІЙ — торговельний пункт у вигляді поселення на нових землях. КОЛОНІЇ — поселення, що заснували прибульці з інших країн. МЕТРОПОЛІЯ — місто-засновник колоній. КОЛОНІЗАЦІЯ — процес заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням. Демос, обурений несправедливим становищем, підіймався на боротьбу з аристократами. Якщо він зазнавав поразки, ватажкам демосу залишалося шукати порятунку в інших країнах. Водночас розвиток господарства, торгівлі та ремесла спонукав греків до розширення торговельних зв'язків з іншими країнами, де б купляли вироби грецьких ремісників і сільськогосподарські продукти. Усе це сприяло тому, що елліни покидали рідні домівки й вирушали на пошуки нових земель, де засновували поселення (емпорії та колонії). Там, у далеких краях, громадяни прагнули покращити умови життя, становище в суспільстві, знайти роботу. Розпочалася велика грецька колонізація....
0 Переглянути

Практична робота № 6. «Спартанський поліс. Побут і виховання спартанців»

6 Клас

Дорійці, які на початку ХІ ст. до н. е. появилися на Балканському півострові, зламали опір держав мікенської (ахейської) культури. Племена завойовників поширилися на всьому Пелопоннесу, підкоривши місцевих ахейців. За розвитком дорійці поступалися народам мікенської культури, але володіли зброєю із заліза. Мабуть, саме це відіграло вирішальну роль у війні. На захоплених землях у південному Пелопоннесі дорійці утворили державу Спарту. Ахейці чинили запеклий опір завойовникам. Останньою була захоплена фортеця Гела. Для цього дорійці доклали величезних зусиль, зазнавши численних втрат. Відтоді вони всіх підкорених ахейців із презирством, але все ж таки побоюючись, називали ілотами (тобто «гелотами, захисниками Гели»). Підкорене населення опинилось у становищі державних рабів. Ілотів примусово розселили на всій території Лаконіки і закріпили за ділянками орної землі, що тепер належала родинам спартіатів. Ілоти її обробляли, забезпечуючи завойовників плодами своєї праці. Усіх жителів Спарти, які не мали громадянських прав, називали періеками. Вони були вільними, але не могли брати участі в державних справах. Спартіати й ілоти, гнобителі й пригноблені люто ненавиділи одні одних. Щоб утримувати в покорі величезну кількість поневолених ахейців, спартіатам довелося перетворити своє місто Спарту на щось подібне до військового табору....
0 Переглянути

Завершення становлення держави в Афінах

6 Клас

Аттика, територія Афінської держави, — найбільша країна Середньої Греції. Спекотний клімат, кам'янисті, малородючі ґрунти — характерні ознаки природних умов цієї землі. Населення тут вирощувало виноград та оливкові дерева, видобувало срібло, глину, на яку така щедра земля Аттики. Це сприяло розвиткові ремесел, зокрема гончарства. Ще за появи ахейців в Аттиці утворилася держава як поліс із центром в Афінах. За укріпленими мурами були квартали помешкань трудового люду — демосу. Цей район мав назву Керамік і був лабіринтом вузьких, кривих вулиць, затиснених високими огорожами будинків. Афінські евпатриди мали просторі й зручні житла, хоча все місто було сплановано безладно, що спричиняло тісняву й скупченість населення. Житлові квартали зусібіч оточили скелястий пагорб, на якому височів Акрополь — фортеця з головними храмами, скарбницею міста. У часи родоплемінних відносин там мешкав басилей — вождь. Унизу, поблизу Акрополя, розкинулася, вируючи життям, агора. АРЕОПАГ — рада, що складалася з родової аристократії; головний державний орган, потім судовий трибунал для розгляду релігійних і карних злочинів....
0 Переглянути

Греція у VIII—VI ст. до н. е.

6 Клас

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО — використання традицій і звичаїв як законів під час вирішення спірних питань. ТИРАНІЯ (від грец. tirannos — одноосібний правитель) — одноосібне правління. Формування держави після завоювання дорійців потребувало впорядкування влади та створення законів. Тривалий час елліни керувалися звичаєвим правом, але аристократія тлумачила звичаї на свою користь, бо їх зміст був неконкретний і неточний. Простий люд вимагав упорядкування законів. Заможним верствам це також було вигідно, бо родова знать прагнула поставити закони на захист своєї власності. Зрештою, у кількох грецьких державах створили й записали перші закони. У VII ст. до н. е. в Локрах, на півдні Італії, було ухвалено закони Залевка. А в місті Катани на Сицилії в VI ст. до н. е. це зробив законодавець Харонд. Близько 621 р. до н. е. в Афінах створив писані закони правитель Драконт. За злочини призначали покарання. Навіть за дрібну крадіжку злодія страчували. Така безжалісність і суворість призвели до того, що в пам'яті людей ці закони збереглися не як драконтівські, а як «драконівські»....
0 Переглянути

Мінойська й Ахейська палацові цивілізації

6 Клас

У III тис. до н. е. в південній частині Балкан на півострові Пелопоннес і на островах Егейського моря розвинулася дивна цивілізація, яку тепер називають егейською. Мешканці берегів Середземного моря називали її жителів — пелазги. Це був період високого рівня розвитку суспільства, господарства та культури з центром на острові Крит, що на південь від Балканського півострова, тому цю культуру називають також критською. Егейці вели жваву торгівлю ремісничими виробами й сільгосппродуктами з країнами Близького Сходу та Єгипту, купуючи там деревину, метал і скляні вироби. Невідомо, до якої народності належали критяни. Учені схиляються до думки, що вони були одним з еллінських племен. Егейці були землеробами і садівниками, вирощували виноград та оливкові дерева. Жителі Криту володіли високою технікою будівництва. Археологи знайшли рештки царського палацу на Криті (Лабіринт у місті Кнос — колишній столиці Критської держави). Палац мав понад 200 кімнат. Переходи між ними були такими заплутаними, що створювали враження пастки, до якої легко ввійти, але звідти не можна вийти. Відтоді слово «лабіринт» стало означати заплутану мережу переходів....
0 Переглянути

Природа і населення Стародавньої Греції

6 Клас

Це країна надзвичайної краси. Вона розташована на Балканському півострові, що на півдні Європи, у східній частині Середземного моря. Це — Греція. Так нарекли її завойовники — римляни. Але народи, які жили тут у давнину, подарували цій землі чарівну назву — Еллада. Себе вони називали еллінами. Головна ознака краєвиду — море та гори. Невисокі, не вище від 3000 м, лісисті, вони поділили країну на долини з річками. Бурхливі восени, ці річки за літньої спеки пересихають, перетворюючись на струмки. Земля багата на залізо, мідь, срібло й глину. Вона кам'яниста, захищена горами від холодних північних вітрів та зігріта південним сонцем. За цих умов добре ростуть виноград і маслини, гірше — зернові й овочі. Увесь півострів поділяється горами на: • Північну Грецію (Фессалія, Епір, Македонія); • Середню Грецію (Беотія, Фокіда, Етолія, Локрида, Аттика); • Південну Грецію — півострів Пелопоннес (Мессенія, Лаконіка, Аркадія, Ахайя). ФЕРМОПІЛИ (від грец. «теплі ворота») — ущелина поряд із гарячими підземними джерелами. ТЕРАСИ — смуги рівної землі, які сходами спускаються з пагорбів. Землі Пелопоннеса, зрошувані річками Алфея, Еврота і Пент, придатні для землеробства та скотарства. Північна і Середня Греція з'єднані єдиною дорогою, прокладеною Фермопільською ущелиною в Калідромських горах. Середня Греція з'єднана з Південною через Коринфський (Істмійський) перешийок. Особливе місце в історії Греції посідає кам'яниста й посушлива земля півострова Аттика, багата на корисні копалини та зручна для мореплавства. На північ, біля східного берега Середньої Греції розкинувся острів Евбея з родючою землею, вкритою лісами каштанів, ялиці, сосни й садами, оливковими гаями та виноградниками....
0 Переглянути

Особливості цивілізацій Стародавнього Сходу й античної греко-римської цивілізації

6 Клас

Сучасні історики розуміють цивілізацію як рівень розвитку ... , на якому в країні: а) складається нерівність між людьми й утворюється ... ; б) виникають ... ; в) духовна культура народів породжує ... . Довідка: суспільства, держава, міста, писемність, рівень розвитку. 1. Особливості античного суспільства Ми з вами готуємося потрапити в особливий простір, перенестися в суспільство, яке отримало назву античного. Його утворили стародавні греки на території Балканського півострова. Це суспільство та його історія не було схожими на інші країни стародавнього світу, вони розвивалися своєрідним шляхом. У чому ж полягає ця особливість? Назва «античність» походить від слова «антіквус», з латини це — «стародавній». Але поняття «античність» стосується не всієї давнини в цілому, а лише Стародавньої Греції та Риму. АНТИЧНИЙ — такий, що стосується давньогрецької та давньоримської культури, мистецтва, суспільного ладу. Так кажуть і про постать, риси обличчя тощо, які красою, пропорціями нагадують давньогрецькі або давньоримські статуї. ПОЛІС — місто-держава, тобто держава в межах однієї общини вільних землеробів. Його центром було головне місто з прилеглими кількома селищами (демами). По-перше, державність в античній цивілізації формувалася тричі. Першою цивілізацією була егейська (мінойська), її утворили в середині IV тис. до н. е. пелазги. Другу спробу створити цивілізацію здійснили грецькі племена ахейців на початку II тис. до н. е. Це була мікенська цивілізація, котра загинула наприкінці І тис. до н. е. від навали дорійців. Вони утворили цивілізацію, яка й набула форми античного суспільства....
0 Переглянути

Практична робота № 5. «Писемність, освіта і наука у Стародавньому Китаї»

6 Клас

У давньокитайської мови і писемності виділяють кілька періодів: вузликове письмо; мова написів на ворожильних кістках (XIV—XI ст. до н. е.); мова написів на бронзових судинах (X—VIII ст. до н. е.); мова написів на так званих кам'яних барабанах, а також мова «Книги історії» (Шуцзін) і «Книги віршів» (Шицзін) (VII—VI ст. до н. е.); мова історичних хронік, конфуціанської і даоської класики (V—III ст. до н. е.); мова «Історичних записок» Сима Цяня (II ст. до н. е. - II ст. н. е.). Згодом виникли загальноосвітні школи. Я навчався саме в такій. Щойно хлопчикові виповнювалося 6 років, його відводили до школи. Так було й зі мною. У школі ми завчали напам'ять «Книгу трьох слів», у якій містилася тисяча речень. Кожне речення складалося з трьох римованих слів. Потім переходили до «Книги чотирьох слів» і, нарешті, завчали напам'ять головний збірник китайських церемоній, який називався «Кінг» («Книга»). Грамоти навчалися, вивчаючи ієрогліфічне письмо (кілька тисяч ієрогліфів). Нам видавали прописи, які ми підкладали під тонкий папір і обмальовували знаки пензликом. Таке приблизне копіювання знаків тривало кілька років. Опісля вправлялись у точнішому копіюванні. Це забирало ще стільки ж років. От ви, діти з України, навчилися читати і писати за скільки часу? Що, протягом півроку?! Я ж учився зі 6 років, а вільно читати й писати зміг лише в 14-16 років....
0 Переглянути

Релігія та культура Стародавнього Китаю

6 Клас

Імператори та князі прагнули оточити себе мудрецями, щоб створити враження мудрих правителів. Філософи з учнями мандрували від одного царства до іншого й пропонували послуги при дворах правителів. Найвідомішим серед філософів того часу був Конфуцій (Кон Фуцзі, 551-479 рр. до н. е.). Після нього не залишилося письмових праць, але його учні зберегли в книгах пам'ять про повчання вчителя. З уривків повчань була створена книга «Бесіди». Конфуцій сформулював моральний ідеал досконалої людини (цзюн-цзи). Кожна людина має володіти двома якостями: гуманністю і почуттям обов'язку. КОНФУЦІАНСТВО — філософське вчення, що виправдовувало нерівність і закріплювало владу імператора. Конфуцій мріяв про суспільство, де кожен знає своє місце, де є поділ на дві великі групи — верхи і низи: тих, хто думає й управляє державою, і тих, хто працює та підкоряється. Належність до цих груп визначали знаннями і моральністю людини. Основа порядку — суворе підкорення старшим. Учення Конфуція підтримувало владу імператора та його державу і регулювало відносини в суспільстві....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 75 76 77 78 79 80 81 82 83 ... 317
Назад

Навігація