Суходільні раки, або як живуть мокриці

Мокриці — одні з найрозповсюдженіших суходільних рівноногих раків. Рівноногими їх називають тому, що всі їхні кінцівки мають однакову форму й будову. Знайти мокриць дуже просто: варто підняти плаский камінь чи заглянути під кору гнилого дерева. Ці дрібні й схожі на панцерники істоти завжди намагаються розбігтись урізнобіч, а в разі небезпеки можуть і згорнутися в кульку, підставляючи хижакові тверді броньовані хітинові пластинки. Активні вони вночі, коли виходять зі своїх сховків у пошуках їжі — гнилої рослинної органіки та грибів. Мокриці належать до ґрунтотвірної фавни й беруть участь у колообізі вуглецю. Нумо ближче придивимось до цих непересічних істот.

Зовнішній вигляд мокриці зі спинного та черевного боків

Для наших спостережень й експериментів необхідними будуть великий пластиковий контейнер 20x30 см, паперові рушники, пульверизатор із водою, кухонна сіль, лимонна кислота, харчова сода, настільна лампа, пластикове відерце чи скляна банка, десяток мокриць, пара латексових рукавичок та лабораторний журнал. Як завжди, експерименти фіксуємо на відеокамеру та публікуємо в інтернеті та в соціальних мережах.

Контейнер слід ретельно вимити й просушити. У ньому ми проводитимемо наші експерименти та спостереження. Однак, перш за все, потрібно наловити мокриць. Це легко зробити, позазиравши під пласке каміння, повалені колоди, відсталу гнилу кору, де волого і де є можливість сховку для цих цікавих тварин. Мокриць слід зібрати до пластикового відерця, попередньо додавши туди трошки ґрунту чи лісової підстилки. Після того, як мокриць зібрано, можна розпочати експерименти.

Упоперек дна контейнера накресли маркером лінію, розділивши його навпіл. На одній половині розстели змочені водою паперові рушники, а на іншій — сухі. Рушники мають щільно прилягати до дна і стінок контейнера, а також один до одного. Розклади по 5 мокриць на вологих та сухих рушниках і спостерігай за їхньою поведінкою. Як поводяться тварини? Куди вони змістилися: на сухі чи на мокрі рушники? Як пояснити їхню поведінку? Зафільмуй експеримент і розмісти його в інтернеті. Спостереження й міркування занотуй до лабораторного журналу.

Назва «мокриці» говорить сама за себе. Ці тварини замешкують вологі й мокрі оселища. Якщо інші раки дихають за допомогою зябер, то мокриці їх не мають. Проте на кожній ніжці в них є численні складочки, котрі виконують ту саму функцію, що й зябра. Кисень, що розчиняється у водній плівці на поверхні складочок, проникає крізь їхню тонку шкіру та зв’язується з гемоціаніном — кров’яним пігментом мокриць. Так він потрапляє до гемолімфи — крові мокриць. Збагачена киснем гемолімфа із судин виливається в порожнину тіла, омиваючи усі органи, адже кровоносна система цих тварин є незамкненою. Тут кисень поглинається і виділяється вуглекислий газ. Гемолімфа в порожнині тіла рухається від голови хвоста, де всмоктується судинами, що ведуть до спинної аорти. Усмоктування відбувається завдяки серцям мокриці, які працюють, наче помпи. Від сердець гемолімфа доставляється до складочок на ніжках, і цикл повторюється. Саме тому достатня кількість вологи в середовищі є життєво необхідною для мокриць, адже без води вони висихають і просто задихаються. У природі в часи посухи мокриці ховаються щонайглибше в найрізноманітніші шпаринки ґрунту або в гнилі пеньки, де очікують на дощ.

У випадку небезпеки мокриці згортаються в захищений панциром зусібіч клубок

В окремих склянках приготуй розчини кухонної солі, лимонної кислоти та соди: додай 1 чайну ложку сухих кристалів на склянку (200 мл) теплої води. Кожен із цих розчинів знадобиться в окремому досліді, які слід проводити по черзі. Після кожного досліду слід ретельно вимити контейнер. Дно контейнера застеляємо сухими паперовими рушниками й з одного боку змочуємо розчином кухонної солі. Мокриць розташовуємо на сухій частині контейнера і спостерігаємо за їхньою поведінкою. Наступний дослід так само проводимо з розчином лимонної кислоти, а потім — із розчином соди. Якою була поведінка мокриць у кожному з дослідів? Чи відрізнялась вона? Чи активно мокриці перелазили на рушники, зволожені різними розчинами? У кому разі це відбувалось частіше, а в якому навпаки? Як гадаєш, чому? Усі міркування запиши в лабораторний журнал. Зніми короткий ролик про поведінку мокриць в різних хімічних (солоне, кисле, лужне) середовищах.

Мокриці вміють розрізняти смаки й запахи. Основним органом хімічного чуття тварин є вусики, якими вони обмацують кожний предмет та шлях перед собою. На члениках вусиків розміщуються численні рецептори, що дають змогу розпізнати, у якому середовищі перебуває тварина, чи їстівний об’єкт перед нею, а також знайти інших мокриць свого виду. Дуже цікавими є дослідження, які виявили, що на другому членику вусиків мокриць розташований змішаний нюхово-смаковий орган, який дозволяє розпізнавати смаки й запахи. А найдивовижнішим є те, що саме цей орган відповідає за спілкування окремих мокриць й розпізнавання своїх.

Як вважають дослідники, у мокриць примітивна соціальна поведінка, адже найчастіше самиці й самці спільно виношують і годують своїх дитинчат. Для цього їм необхідно розпізнавати власних і чужих малюків, обмінюватись інформацією та спілкуватись за допомогою хімічних речовин. Дослідники використали методи молекулярної біології з метою вивчення наявності в них усіх можливих хімічних рецепторів. Учені виявили три десятки відмінних рецепторів, які можуть розпізнавати різні речовини: іони металів і солей, кислоти, диаміни, альдегіди та інші сполуки. Водночас у мокриць не знайдені властиві комахам нюхові рецептори, з чого дослідники зробили висновок, що вони не здатні сприймати запахи з повітря, а лише під час контакту вусиків із предметом.

Вусики мокриць — важливий орган чуття

Дно контейнера застели зволоженим паперовим рушником. Половину контейнера накрий картонним аркушем або щільною тканиною, а іншу яскраво освіти за допомогою настільної лампи. На освітлену частину контейнера поклади 10 мокриць і поспостерігай за їхньою поведінкою. Чи залишились мокриці на освітленій частині? Чому вони так поводяться? Експеримент повтори із сухими рушниками. Чи змінилась поведінка тварин (порівняно з вологими рушниками)? Повтори експеримент із половиною сухих і мокрих рушників, почергово затінюючи то сухі, то мокрі. Як поводяться тварини? Усі думки та результати запиши в лабораторний журнал, а також зніми відео.

Органами сприйняття світла в мокриць є очі. По обидві сторони голови вони мають пару складних фасеткових очей. Зір у мокриць далеко не гострий: їхні очі розрізняють предмети, світло й тінь, а також два кольори. Мокриці ведуть сутінковий та нічний способи життя, а день проводять у найрізноманітніших сховках. Сприйняття світла ними є сигналом до добової поведінки: яскраве світло сповіщає їм, що слід сховатись, а темрява — час вирушати на пошуки їжі. Удень, коли яскраво сяє сонце, а надворі спекотно, мокриця може висохнути й загинути, тому яскраве світло сигналізує про можливу небезпеку й необхідність заховатися. Уночі ж світла мало, а вологість повітря висока. Це знак мокрицям, що можна безпечно вийти зі свого сховку. Дослідження сітківок у різних мокриць показали, що в них переважно два світлочутливі пігменти. Один із пігментів сприймає ультрафіолетове світло, а інший — лише зелене. Цікаво, що в різні пори доби діють один або інший пігменти. Зокрема вночі найвищою є активність пігменту, здатного уловлювати зелене світло, а вдень — того, що сприймає ультрафіолет (ця довжина хвилі світла недоступна людському оку). Таким чином, ночі для мокриць забарвлені в зелений колір, а дні мають яскравий спектр від фіолетового до лимонно-жовтого кольорів.

Голова мокриці зі складними фасетковими очима

• 1. Чому дихальні складки в мокриць розташовані саме на ногах? Які недоліки їх розташування на головогрудях, черевній стороні черевця чи хвості?
• 2. У добре провітрюваному приміщенні проведи дослідження й порівняй реакцію мокриць на вологі паперові рушники, змочені лимонною кислотою, що немає запаху, та оцтом з їдким ароматом. Чи підтверджують результати експерименту відсутність нюхового сприйняття в мокриць? Чому ти так уважаєш?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Тварини лікують 7 клас Драгулян", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)