Войти
Закрыть

Бісус — підводний шовк

7 Клас

Більшість двостулкових м’якунів мають особливу залозу, яка здатна до синтезу дуже тонких і надзвичайно міцних білкових ниток — бісусу. Така нитка на кінці має клейку краплинку, здатну приклеюватися до будь-яких поверхонь. Бісусні нитки зазвичай є в личинок двостулкових м’якунів, а в дорослих вони не утворюються. Проте є види, які й дорослими здатні до синтезу бісусу у великих кількостях. До них належать широко розповсюджена в Чорному морі мідія середземноморська та мешканка рік і Азовського моря дрейсена річкова. Ці м’якуни утворюють величезні колонії, приклеюючись за допомогою бісусу до найрізноманітніших підводних об’єктів: скель, пірсів, паль, затоплених дерев і кущів, гідротехнічних споруд, днищ кораблів тощо. Завдяки бісусу стало можливим створення мідієвих ферм у відкритому морі, адже тварини міцно приклеюються до конструкцій, на яких їх вирощують. А от античний історик і натураліст Геродот описував, що в Давньому Єгипті з бісусу пряли нитки й виготовляли особливу тканину — морський шовк, яким загортали мумії вельмож. Щоправда, його добували не з мідій, а із середземноморського м’якуна — піни (наголос на перший склад) шляхетної. Крафтярство морського шовку збереглось до наших днів в Італії, де поодинокі майстрині все ще прядуть бісус. А сучасна наука пішла далі — вчені, дослідивши білки бісусу, розробили на їхній основі хірургічний клей, що надзвичайно міцно склеює живі тканини. Цей клей використовують підчас операцій для новонароджених дітей, а в перспективі він може замінити хірургічні нитки. То ж нумо ближче придивимось до бісусу — незвичного феномену природи....
0 Переглянути

Навіжений гребінець

7 Клас

У заростях морської трави зостери від піщаних мілководь і аж до 20-метрових глибин Чорного моря трапляються цікаві двостулкові м’якуни (молюски) — морські гребінці. Ці тварини вирізняються з-поміж усіх інших двостулкових м’якунів фавни України тим, що здатні плавати. Звичайно, вони далеко не такі спритні плавці, як головоногі м’якуни чи риби, однак така здатність робить їх унікальними у своєму класі. Черепашки морських гребінців вирізняються віялоподібною формою, з численними ребрами на поверхні, дуже тонкими стінками й двома «вухами» при основі: більшим і меншим. Верхня стулка пласка, а нижня — опукла. Потривожений м’якун швидко утікає, різко розкриваючи і закриваючи стулки черепашки. При цьому виникає реактивний потік води, що штовхає тварину вперед. Ще однією особливістю морських гребінців є декілька сотень довгих і коротких мацалець по краю мантії, якими вона обмацує довколишній простір, визначає потік води, запах і смак. А ще в них є декілька десятків різних за розмірами й складних за будовою очей, що розташовані на окремих ніжках-мацальцях. За цією твариною цікаво поспостерігати як у природі, так і в акваріумі, то ж вирушаймо на дослідження. Для спостережень нам знадобляться маска для пірнання, дихальна трубка, сачок на довгій ручці, садок для зразків, пластикові відерця з кришками, акваріум на 40-60 літрів із морською водою, лупа, піпетка або довга пластикова соломина, харчовий барвник, морожена артемія, діодовий ліхтарик, дерев’яна паличка (50 см), лабораторний журнал. Звісно, усі свої спостереження записуємо на відео й розміщуємо в інтернеті....
0 Переглянути

М’якуни лікують

7 Клас

Люди використовують молюсків із терапевтичною метою ще з античних часів. Гіппократу приписують рецепт ліків для гоєння опікових ран шкіри з розчавлених равликів. Знахарі Італії намагались лікувати виразки шлунку слимаками — хворий мусив проковтнути декількох живих слимаків. А з 2010-го року світом шириться «чудодійний молодильний крем», начебто виготовлений зі слизу равликів і слимаків. Разом з цим популярними в косметологічних та спа-салонах стали сеанси «молодильної равликотерапії» з використанням ахатинів — велетенських африканських равликів. М’якунів при цьому розкладають на обличчі й по тілу, вони повзають залишаючи слизовий слід. Пацієнти вірять у те, що цей слиз має молодильні властивості. Хоча реальний терапевтичний ефект від цього є більш, ніж сумнівним, хоча б з тієї причини, що шкіра є непроникною для сполук слизу, особливо білків. А що з цього приводу кажуть доказова медицина й наука? Слиз ахатинів на 97 % складений з води, а на 3 % з білків та їх комплексів із цукрами, жирами й металами. Важливим компонентом слизу є муцин — суміш різноманітних речовин, що захищає равлика від інфекцій. У лабораторних експериментах муцин знищував широке коло найрізноманітніших бактерій, зокрема патогенних. З цього боку використання ахатинів у «равликотерапії» може мати певний терапевтичний ефект, однак медичні дослідження такого явища відсутні....
0 Переглянути

Тварини проти бактерій

7 Клас

Літні канікули — чудовий час для закладання тривалого експерименту. Усі погоджуються, що бактерії та гриби є основними організмами, що розкладають рештки мертвих організмів й повертають мінеральні речовини до ґрунту. Однак дедалі більше вчених схиляються до думки, що це не зовсім так. Левову частку рослинних решток розкладають безхребетні тварини. Хто ж має рацію? Пропонуємо експеримент, щоб відповісти на це цікавезне питання. Отож, нам знадобляться два однакові невеликі акваріуми на 3-5 л (згодитися можуть також прозорі пластикові контейнери або 3-літрові слоїки), 0,5 кг садового ґрунту, перепріле опале листя, пульверизатор з водою, 3-5 дощових хробаків, декілька пар одноразових латексових рукавичок, харчова плівка або пергамент, лабораторний журнал. Щоб наш експеримент не пройшов намарно, а про нього дізнався світ, нам знадобляться також вебкамера або інша цифрова камера (згодиться й смартфон чи планшет), програма для монтажу відео. Гайда до роботи! Акваріуми слід ретельно вимити й пронумерувати цифрами «1» та «2». У акваріумі «1» житимуть бактерії та гриби, а в акваріумі «2» — тварини. У лісі, садку чи парку слід зібрати цілий пакет опалого минулорічного листя, а також 1 кілограм ґрунту. Листя розсортовуємо, вибираючи найбільш цілі листки й розкладаємо на харчову плівку чи пергамент. Ґрунт рівномірно розсипаємо тонким шаром на харчовій плівці чи пергаменті, подрібнюючи його. Листя й ґрунт просушуємо на відкритому повітрі впродовж 2-3 днів, періодично перемішуючи їх. Потім розподіляємо їх на дві рівні частини та поміщаємо до обох акваріумів: спершу шар ґрунту, а зверху рівномірно накриваємо його товстим шаром листя. Усе щедро зрошуємо звичайною водою з пульверизатора так, щоб ґрунт і листя увібрали в себе багато вологи й просіли. Назовні скла акваріума робимо помітки рівня ґрунту й листя маркером, записуючи поруч дату початку експерименту. Усі маніпуляції, скільки й чого поміщено до акваріумів, які зміни спостерігались, коли збризкували водою — ретельно записуємо до лабораторного журналу, не забуваючи вказувати дати....
0 Переглянути

Що любить дощовий хробак?

7 Клас

У фавні України налічується декілька десятків видів дощових хробаків, які заселяють найрізноманітніші умови: від гнилої деревини до боліт. Вони повсюдні, і віднайти їх не проблема. Особливістю їхньої будови є сегментоване на кільця видовжене тіло. Зовні тіло дощового хробака вкрите слизом, що дозволяє йому легко рухатись у ґрунті. Живляться ці тварини відмерлими рослинними рештками. Одні дощові хробаки вночі вилазять зі своїх ґрунтових нірок, знаходять опалі листочки і затягують їх під землю, де й поїдають. Їх відносять до групи первинних деструкторів. Інші ж живляться вже частково розкладеною органікою, на кшталт компосту чи гнилої деревини, — це вторинні деструктори. Однак і перші, і другі є надзвичайно важливими компонентами ґрунтової фауни, беручи участь у ґрунтоутворенні і підвищенні його родючості. Проекспериментуймо з дощовими хробаками, щоб дізнатись про їх уподобання та спосіб життя. Для наших експериментів необхідними будуть пластиковий контейнер 20x30 см, паперові рушники, пульверизатор із водою, кухонна сіль, велика картонова коробка (розміром не менша, ніж контейнер), настільна лампа, пластикове відерце з кришкою (згодиться й скляна банка), 3 великі дощові хробаки, пара латексових рукавичок та лабораторний журнал. Усі експерименти записуємо на відео та розміщуємо в інтернеті й в соціальних мережах. Контейнер слід ретельно вимити й просушити. У ньому ми проводитимемо наші експерименти, однак, спершу наловімо хробаків. Хробаків легко знайти в природі під предметами, що тривалий час лежать на ґрунті, або ж після дощу на вулиці. Якщо не вдалось наловити хробаків, то їх можна просто купити в рибальському магазині. Зібраних тварин поміщаємо у пластикове відерце і забираємо з собою. Тепер можна почати експерименти....
0 Переглянути

Кільчасті хробаки лікують

7 Клас

З давніх-давен люди використовували медичних п’явок для лікування чи не всіх захворювань. Така терапія ґрунтувалась на вченні античного лікаря Гіппократа про баланс рідин (гуморальний баланс): крові, слизу, чорної та жовтої жовчі. Якщо людина здорова, то в неї всі рідини в гармонії, а якщо хвора, то якась із рідин — не в нормі. Особливо популярним це вчення стало в середні віки, коли лікування зводилось не просто до накладання п’явок, а більше — кровопусканя. І лише в сучасності доказова медицина продемонструвала, що ані накладання п’явок, ані кровопускання не мають істотного терапевтичного ефекту й не надто покращують стан здоров’я хворого. Хоча, подекуди (наприклад, в мікрохірургії чи відновлювальній хірургії) їх і використовують з метою стимулювання відновлення тканин тіла. Таких помилкових, а почасти абсурдних практик використання кільчастих хробаків у медицині безліч. Наприклад, у народній медицині М’янми дощових черв’яків використовували для лікування смертельного захворювання віспи (завдяки сучасній вакцинації вірус віспи цілковито зник на Землі). Іранські знахарі заліплювали дощового хробака в кульку з хліба й давали проковтувати її хворому на жовчнокам’яну хворобу. Вони вважали, буцімто хробак допоможе вивести камені із жовчного міхура. Шамани індіанських племен нантикоків прикладанням протухлих дощових хробаків намагались знімати ревматичні болі. Подібне використання дощових хробаків є і в китайській народній медицині, де, щоправда, використовують спиртові настоянки. Проте, ніяка з цих практик немає жодного ані наукового, ані медичного підґрунтя....
0 Переглянути

Хижакування планарії

7 Клас

Пласкі хробаки з класу війчастих — планарії — є звичними, а часом масовими видами в більшості водойм України. Вони трапляються як у затишних ставках і старицях, так і в стрімких гірських ріках й потоках Криму й Карпат. У фавні України налічується понад 200 видів планарій із різних рядів і родин. Це дрібні істоти розмірами до 3 см. Більшість видів заселяють добре прогріті сонцем та порослі водяними рослинами мілководні місця озер і ставків. Улітку чисельність планарій може сягати декількох тисяч особин на квадратний метр дна водойми, тому виявити їх дуже легко, зібравши трохи рослин і донних відкладів. Прісноводні планарії — усеїдні істоти, тому живляться всім, що надибають: детритом, водоростями, мікроскопічними хробаками, веслоногими і вусоногими дрібними раками тощо. Багато з них є активними хижаками, адже вони полюють на планктонних раків, на кшталт дафній і циклопів. Вони легко ковзають по водяних рослинах і занурених предметах, часто плаваючи в товщі води. Планарії є гермафродитами, які розмножуються статевим способом, проте поміж них є види, здатні розмножуватись безстатево, надзвичайно швидко заселяючи вільні ділянки водойм. Що ж, вирушаймо на пошуки планарій....
0 Переглянути

Пласкі хробаки лікують

7 Клас

Позаяк більшість пласких хробаків є паразитами тварин і людини в тому числі, основні зусилля медицини спрямовані на боротьбу з ними. Однак, усім пласким хробакам властива здатність до регенерації — відновлення втрачених частин тіла, що, власне, уже давно зацікавило вчених. Пласкі хробаки, а особливо непаразитарна група війчастих (до них належать планарії), можуть цілковито виростити собі нове тіло з маленького шматочка попереднього тіла. Війчасті хробаки мають змогу відновлювати дуже складні структури високоспеціалізованих нервової і м’язової тканин. Дослідження в цій галузі й застосування результатів на людях спричинилися до появи й бурхливого розвитку в XXI столітті нових, передових галузей медицини: регенераційної медицини і тканинної інженерії....
0 Переглянути

Полювання з лупою на гідру

7 Клас

Гідри, як і медузи та анемони, належать до кишковопорожнинних тварин, проте вони — прісноводні істоти, що замешкують озера й ставки, густо порослі водяними рослинами. Їхнє маленьке прозоре тільце підошвою кріпиться до підводних предметів чи рослин, а з ротового боку озброєне шістьма чи вісьмома мацальцями. Тіло гідри здатне розтягуватися до півтора сантиметра, а мацальця — ще більше, до трьох і навіть чотирьох сантиметрів. Поверхня мацалець густо всіяна жалкими клітинами, які вистрілюють у необачну жертву мікроскопічними гарпунцями на білкових нитках, паралізуючи її. Полює гідра так само, як і морська анемона, от лише її здобич — інфузорії, мікроскопічні хробаки та личинки гіллястовусих раків. Що ж, поспостерігаймо за гідрою. Отож, нам знадобиться невеликий акваріум на 3-10 літрів із прісною водою. Окрім цього, необхідними будуть: прозорі пластикові відерця (згодяться й скляні банки) з кришками, водяний сачок із дуже дрібним вічком (зроблений, наприклад, із млинарського газу або капрону), кітва і 5-6 м линви, поліетиленові смітникові пакети, довгий пінцет, лупа з п’ятикратним збільшенням, а також пара латексових рукавичок та лабораторний журнал. І звичайно, усі експерименти та спостереження знімаємо на відео, які публікуємо в інтернеті та в соціальних мережах. Вперед до відкриттів!...
0 Переглянути

Рибка для морських анемонів

7 Клас

На прибережних каменях Чорного й Азовського морів дуже часто трапляються морські анемони, яких ще називають актиніями. Вони належать до кишковопрожнинних тварин, а їхньою особливою рисою є сидячий спосіб життя та декілька кілець мацалець із жалкими клітинами. Незважаючи на свою непримітність, ці чудові тварини є хижаками, що із засідки полюють на необачну жертву. Вони розгортають свої мацальця, які рівномірно розгойдуються хвилями морського прибою, часом нагадуючи скупчення хробаків — улюбленої їжі риб. Обманута риба, спокушена смачними на вигляд хробаками, підпливає до анемони і в той же момент сама стає обідом цього тихого хижака. Реакція анемонів на дрібну рибку чи рачка, що торкнулись їх мацалець, миттєва: десятки жалких клітин вистрілюють мікроскопічними гарпунцями, уп’явшись у шкіру жертви, запомповують у неї паралітичні токсини. Жертва знерухомлена, от тепер можна й пообідати. Нумо підглянемо за тим як анемони полюють! Отож, для морських анемонів нам знадобиться акваріум об’ємом 20-50 л, наповнений морською водою та обладнаний фільтром, що створює течію. Окрім цього, необхідними будуть прозорі пластикові відерця (згодяться теж і скляні банки) з кришками, пара товстих ґумових рукавичок, довгий пінцет, розморожена або свіжа риба та лабораторний журнал. Як завше, усі експерименти та спостереження знімаємо на відео, монтуємо й публікуємо в інтернеті та в соціальних мережах. Почали! Спершу готуємо акваріум. Його слід ретельно вимити й наповнити морською водою. Оскільки анемони — донні істоти, то для них слід насипати гравію та поставити декілька великих каменів. Коли акваріум буде готовий прийняти мешканців, вирушаймо на пошуки анемонів та гідр. Пошук і збір тварин можна робити лише під наглядом дорослих. Анемони є звичними на морських прибережних каміннях та скелях, у зоні прибою. Обережно, у ґумових рукавицях (пам’ятай про жалкі мацальця!), відчіплюємо тварин від субстрату і поміщаємо до пластикового відерця з морською водою та закриваємо кришками на час перевезення. Удома виймаємо анемони та переселяємо в акваріум. За декілька годин, як тварини освояться, починаємо спостереження....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 16 17 18 19 20 21 22 23 24 ... 50
Назад

Навігація