Войти
Закрыть

Птахи: риси пристосованості до польоту

7 Клас

Які особливості зовнішньої будови птахів? Птахи мають укорочене обтічне тіло, вкрите пір’яним покривом. Передні кінцівки птахів перетворилися на крила, а задні слугують для пересування по землі, гілках рослин або плавання у воді. Птахи мають багато спільних рис будови з рептиліями, адже походять від спільних предків. Однак теплокровність, здатність до польоту та досить високий рівень розвитку нервової системи визначили своєрідність цієї групи хребетних тварин. Тіло птахів має такі самі відділи, як і тіло рептилій, але хвостовий відділ укорочений (мал. 114). Завдяки видовженій гнучкій шиї птахи можуть повертати голову на 180° і більше (сови навіть на 270°). Очі птахів захищені трьома повіками (верхньою, нижньою та миготливою перетинкою); є ніздрі та слухові отвори (закриті барабанною перетинкою). Дзьоб складається з верхньої частини - наддзьобка та нижньої - піддзьобка. В основі дзьоба деяких видів птахів (наприклад, голубів) розташована м’яка шкірна згортка - восковиця (мал. 114, 1в). Передні кінцівки - крила - пристосовані до польоту. На них збереглися лише три пальці, укриті шкірою. Птахи - двоногі тварини. Ноги здебільшого мають чотири пальці. Три з них спрямовані вперед, а один - назад. Це дає змогу птахам охоплювати гілки та створює опору під час пересування по землі. У птахів, здатних до швидкого бігу (наприклад, страусів), кількість пальців на ногах може зменшуватися до трьох і навіть двох (як-от у африканського страуса). У водоплавних птахів (качки, гуси, лебеді) пальці на ногах сполучені плавальними перетинками (мал. 115). Які особливості покривів тіла птахів? Птахи, як і рептилії, мають суху шкіру, майже позбавлену залоз. Похідним шкіри птахів є різноманітне пір’я. Над основою хвоста в багатьох видів відкриваються протоки куприкової залози. Її жироподібними виділеннями птахи змащують пір’яний покрив, що робить його еластичним і водонепроникним. Тому ця залоза краще розвинена у водоплавних птахів....
0 Переглянути

Рептилії

7 Клас

Які риси притаманні рептиліям? Рептилії, або плазуни, як і амфібії, - холоднокровні (тобто температура їхнього тіла залежить від температури довкілля), переважно наземні, хребетні тварини, розмноження і розвиток яких відбувається здебільшого на суходолі. Це пов’язано з тим, що яйця рептилій, на відміну від ікри риб і амфібій, оточують захисні яйцеві та зародкові оболонки. Тіло рептилій має голову, тулуб і хвіст. На відміну від амфібій, вони мають чітко означену шию (мал. 107). Кінцівки розташовані по боках тулуба, унаслідок чого тіло торкається землі - «плазує», звідки й походить інша назва цих тварин - плазуни. Пальці рептилій закінчуються кігтиками. У багатьох видів (змій, деяких ящірок) кінцівки зникають або дуже зменшені. Зовнішній шар покривів рептилій, на відміну від амфібій, роговіє. Шкіра суха, майже не містить залоз, укрита роговими лусками, щитками або пластинками. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень і зайвих втрат вологи. Щільний покрив заважає росту рептилій, тому він періодично змінюється: старий покрив скидається і тварина росте, поки новий не зроговіє. Як ви пам’ятаєте, цей процес називають линянням. У ящірок спостерігають явище самокаліцтва. Якщо схопити ящірку за хвіст, то внаслідок сильного скорочення м’язів один з хвостових хребців переламується і кінець хвоста відпадає. Це явище має захисне значення, бо надає змогу тварині втекти від хижака, пожертвувавши хвостом. Згодом втрачена частина хвоста поступово відновлюється. Більшість рептилій відкладає яйця, які мають запас поживних речовин (жовток). Яйце вкрите кількома оболонками, що захищають зародок від висихання, проникнення шкідливих мікроорганізмів, механічних ушкоджень і забезпечують його газообмін. Такі особливості будови яйця визначають прямий розвиток рептилій, оскільки зародок у ньому забезпечений поживними речовинами, водою, киснем. Тому молоді особини рептилій здебільшого розвиваються не у водному середовищі, а на суходолі (мал. 108). У деяких видів (ящірка веретільниця, живородна ящірка, гадюки) яйця затримуються в статевій системі самки до моменту виходу малят (яйцеживородіння)....
0 Переглянути

Амфібії

7 Клас

Амфібії (з грец. амфі - двоякий, біос - життя), або земноводні, - це тварини, які в дорослому стані здебільшого поширені на суходолі, проте їхнє розмноження і розвиток відбуваються у воді. Дорослі амфібії дихають за допомогою легень та через шкіру, а їхні личинки - за допомогою зябер. Тіло амфібій складається з голови, тулуба, хвоста та парних кінцівок. У жаб, ропух і деяких інших хвостовий відділ не виражений (мал. 100). Шкіра гола, без лусок. У ній є багато залоз, які виділяють слиз (а іноді й отруту). Цей слиз зволожує поверхню тіла й полегшує газообмін через шкіру, захищає тварин від проникнення хвороботворних мікроорганізмів. У деяких видів (саламандри плямистої, кумок, ропух) виділення отруйних залоз захищають цих тварин від нападу хижаків. У хвостатих амфібій (особливо в личинок) добре виражена регенерація. У них можуть відновлюватися хвіст, кінцівки, кишківник, легені, очі тощо. Розмноження та розвиток амфібій, подібно до риб, відбуваються у воді. З настанням весни амфібії прокидаються від зимового заціпеніння та починають шукати водойми, які швидко прогріваються сонячним промінням. Навесні чути гучний «жаб’ячий спів». Річ у тім, що в самців деяких видів жаб у кутках ротової щілини є особливі парні мішки - резонатори (мал. 101). Вони можуть роздуватися, підсилюючи звуки. У такий спосіб самці жаб сповіщають про свою присутність. Самки жаб відкладають у воду дозрілі ікринки, а самець випускає на них рідину, що містить сперматозоїди. Через деякий час зовнішня оболонка ікринок набрякає і збільшується за об’ємом. Амфібіям притаманний непрямий розвиток (мал. 102). Личинка жаб має назву пуголовок. Спочатку вона схожа на личинку кісткової риби. Дихає пуголовок спершу зовнішніми зябрами, розташованими з боків голови. Вони невдовзі замінюються на внутрішні, непомітні ззовні (прорізуються зяброві щілини)....
0 Переглянути

Різноманітність риб

7 Клас

Які біологічні особливості кісткових риб? Скелет цих тварин здебільшого кістковий. Зябра прикривають зяброві кришки. Більшість кісткових риб мають особливий орган - плавальний міхур (мал. 85). Цей тонкостінний виріст кишківника, заповнений газами, допомагає рибам триматися у товщі води. Самки кісткових риб зазвичай відкладають укриті драглистою оболонкою ікринки у воду або на підводні предмети, а самці поливають їх «молочком» - сім’яною рідиною. Для розвитку зародка в його тілі міститься запас поживних речовин (жовток). Розвиток у більшості кісткових риб непрямий: личинки значно відрізняються від дорослих риб. • Осетроподібні відрізняються за будовою від інших кісткових риб. їхній скелет переважно хрящовий, кістки є лише у черепі. Хорда зберігається протягом усього життя. Передня частина голови видовжена, ротовий отвір має вигляд поперечної щілини; парні плавці розташовані горизонтально. Уздовж тіла п’ятьма рядами проходять великі кісткові щитки. Крім того, шкіра вкрита багатьма дрібними лусочками. У морях і річках нашої країни мешкають білуга звичайна, осетри - шип та російський, стерлядь прісноводна, севрюга звичайна (мал. 86). Ці види занесено до Червоної книги України. Осетроподібні мають велике промислове значення. Через інтенсивний промисел, спорудження гребель, забруднення та обміління водойм чисельність цих риб різко знизилася, тому вилов їх обмежений, а багатьох видів - узагалі заборонений. Людина штучно розводить деякі види осетроподібних. Зокрема, створено гібрид білуги та стерляді - бістер, який швидко росте й має високі харчові якості. • У коропоподібних щелепи не мають зубів, однак на задній зябровій дузі є особливі кісткові утвори - глоткові зуби, за допомогою яких вони можуть перетирати їжу. Коропоподібні - переважно всеїдні риби. Серед них трапляються й хижаки (наприклад, білизна звичайна) та рослиноїдні види (як-от товстолоб) (мал. 87)....
0 Переглянути

Риби

7 Клас

За якими ознаками тварин відносять до хребетних? Ви добре знаєте таких хребетних тварин, як риби, жаби, ящірки, птахи, ссавці. Вони дуже різні, поширені в усіх середовищах існування: наземно-повітряному, ґрунтовому, морях і прісних водоймах. Об’єднує всіх цих різних тварин в одну групу єдиний план будови. Насамперед усім їм притаманний внутрішній осьовий скелет - хорда (мал. 82). Саме тому всі хребетні належать до хордових. Хорда має вигляд суцільного тяжа й слугує опорою для м’язів, а також надає тілу певної пружності. У більшості хордових у дорослому стані хорда замінюється на хребет (хрящовий або кістковий) і лише в небагатьох тварин залишається протягом усього життя (наприклад, в осетрових риб). Хребет — осьовий скелет, який складається з послідовності коротеньких хребців, утворених з хрящової чи кісткової тканини. У хребетних тварин розвинений скелет голови - череп. Центральна нервова система складається з двох частин: передня частина розширена в головний мозок і захищена черепом, а задня має вигляд видовженої трубки. Її називають спинним мозком. У глотці хордових тварин закладаються зяброві щілини (мал. 82). У видів, що виникли у водному середовищі та ніколи його не залишали (риби), вони зберігаються впродовж усього життя. У решти тварин, що перейшли до життя на суходолі або знову повернулися до існування у водному середовищі (крокодили, тюлені, кити, дельфіни), зяброві щілини закладаються тільки під час зародкового розвитку і ніколи не функціонують як органи дихання в дорослому стані. Замість них газообмін забезпечують легені - парні органи, які дають змогу дихати атмосферним повітрям....
0 Переглянути

Паразитичні та кровосисні членистоногі

7 Клас

Паразитичні види ракоподібних. У прісних водоймах України поширені невеликі рачки коропоїди, що живляться кров’ю риб (мал. 74). Зверніть увагу на пристосування цих тварин до паразитичного способу життя. Сплощена форма тіла сприяє кращому прикріпленню до тіла хазяїна. Перша пара нижніх щелеп перетворена на присоски, а за допомогою верхніх щелеп у вигляді хоботка коропоїди проколюють покриви риби та висмоктують її кров. Паразитичні й кровосисні види павукоподібних. Паразити й кровосисні види відомі серед різних представників кліщів. Так, іксодові кліщі, зокрема собачий (мал. 75), тайговий, бичачий кліщі, мають на головці хоботок з гачками. За допомогою хеліцер, розташованих усередині хоботка, кліщ розрізає шкіру живителя, за допомогою гачків хоботка прикріплюється до неї й висмоктує значну порцію крові. Через певний час, насмоктавшись крові, кліщ відпадає від організму-живителя. Іксодові кліщі переносять збудників небезпечних захворювань, як-от кліщовий енцефаліт - смертельно небезпечне вірусне захворювання. Під час засмоктування крові кліщі передають вірус енцефаліту від тварин до людини. Якщо людина планує поїздку в райони, де є осередки кліщового енцефаліту, їй слід зробити профілактичне щеплення. Перебуваючи в лісі, на луці, слід захищати своє тіло від іксодових кліщів одягом. Після прогулянки потрібно оглянути тіло й зняти кліщів з одягу та поверхні тіла. Знятих з тіла іксодових кліщів слід віднести до спеціалізованої лабораторії для того, щоб перевірити, чи не містяться там збудники небезпечних хвороб (кліщового енцефаліту, хвороби Лайма тощо). У разі нездужання після укусу іксодових кліщів слід негайно звернутися до лікаря....
0 Переглянути

Паразитичні черви - гельмінти

7 Клас

Багато паразитичних видів є серед представників плоских червів і нематод (або круглих червів). Різні види плоских червів паразитують лише в людини та тварин, а нематоди - ще й у рослин. Чим небезпечні паразитичні плоскі черви? Тіло плоских червів має форму листка або стрічки. Звідси й походить їхня назва. Найбільша кількість видів паразитичних плоских червів належить до сисунів і стьожкових червів. Сисуни мешкають у різноманітних внутрішніх органах (печінці, кишківнику, легенях, кровоносних судинах тощо) людини й різних видів тварин. Вони мають два присоски - ротовий і черевний, якими прикріплюються до тканин хазяїна. В Україні, зокрема в басейнах річок Дніпро, Сейм, Південний Буг, поширений котячий сисун (мал. 70). Його розвиток відбувається за участі двох проміжних хазяїв: прісноводних молюсків бітиній, у тілі яких паразит розмножується партеногенетично, та різних видів коропових риб. Покинувши тіло молюска, личинки котячого сисуна потрапляють в організм іншого проміжного хазяїна - риби. Остаточний хазяїн (людина або рибоїдна тварина) заражається котячим сисуном, споживши сиру або недостатньо просолену чи просмажену рибу з личинками паразита. Партеногенез — явище розвитку нового організму з незаплідненої яйцеклітини. Проміжні хазяї — організми, у тілі яких паразит розвивається і може розмножуватися нестатевим шляхом чи партеногенетично. Остаточні хазяї — організми, у тілі яких паразит розмножується статевим шляхом. Стьожкові черви паразитують у кишківнику людини та різних видів хребетних тварин. Вони мають вузьке стрічкоподібне тіло, завдовжки від кількох міліметрів до 30 м. На передньому кінці їхнього тіла є головка з органами прикріплення: присосками, хоботком з гачками тощо. За головкою розташована непочленована шийка, а за нею - тіло, поділене на окремі членики. Паразит росте протягом усього життя, тому в ділянці шийки постійно утворюються нові членики, їхня кількість у різних видів може коливатися від 3-4 до кількох тисяч....
0 Переглянути

Молюски, або М’якуни

7 Клас

Ознаки, притаманні молюскам. Молюски - безхребетні тварини з м’яким несегментованим тілом. Вони мешкають у прісних водоймах (ставковики, жабурниці) та морях (мідії, устриці, восьминоги, кальмари) або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слизуни). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя, однак деякі види можуть швидко плавати (як-от, кальмари, деякі з яких здатні розвивати швидкість до 40 км/год і більше). В Україні поширений виноградний слимак (мал. 63). Його тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба та ноги. На голові є органи чуття: пара очей та дві пари щупалець. Нога - мускулястий орган руху, розташований на черевному боці тіла. Більшість внутрішніх органів міститься в тулубі - мішкоподібному вирості спинного боку тіла. Тулуб з боків оточений складкою шкіри - мантією. Між мантією та тулубом розміщена мантійна порожнина, сполучена із зовнішнім середовищем. У більшості молюсків тулуб захищений мушлею (черепашкою). Її виділяють залозисті клітини покривного епітелію мантії. Ззовні мушля вкрита шаром рогоподібної органічної речовини. Але її основна маса складається з кристалів кальцій карбонату, що утворюють середній і внутрішній шари. Середній шар - порцеляноподібний - має сніжно-білий колір. Внутрішній шар - перламутровий - виграє всіма барвами веселки, оскільки в його пластинках світло розкладається на окремі кольори спектра. Молюски - мешканці водойм - дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, розміщених у мантійній порожнині. У наземних і частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковик, котушка тощо) ділянка мантії перетворилася на легеню, яка забезпечує дихання атмосферним киснем....
0 Переглянути

Практична робота 1. Виявлення прикладів пристосувань до способу життя в комах

7 Клас

Гуляючи спокійного літнього вечора, ви можете побачити серед рослин яскраві вогники. Це світяться безкрилі самки жуків-світляків, таким чином приваблюючи крилатих самців. Свічення забезпечує особлива жироподібна речовина в тілі комахи, здатна окиснюватися з виділенням великої кількості світлової енергії. Явище свічення організмів називають біолюмінесценцією. Воно притаманне різним істотам: від бактерій до хребетних тварин. Нічний метелик бражник мертва голова дістав свою назву тому, що малюнок на спинному боці його грудного відділу нагадує череп людини (мал. 62). Якщо взяти цього метелика в руки, то він різко запищить. Із цим метеликом пов’язано багато легенд та забобонів. Його описав Едгар По в оповіданні «Сфінкс». Цікаво, що бражник мертва голова може проникати у вулики та красти мед у бджіл....
0 Переглянути

Різноманітність комах

7 Клас

• Прямокрилі. Ви добре знаєте таких комах, як коники, цвіркуни, сарана (мал. 51). У них вузенькі прямі шкірясті надкрила захищають широкі перетинчасті задні крила, які в польоті віялоподібно розгортаються. Задні ноги видовжені й призначені для стрибків. Мають органи слуху, а самці - ще й органи стрекотіння. У цих тварин гризучі ротові органи. Коник зелений (мал. 51, 1), стрекотіння якого зазвичай можна почути надвечір і вночі, живиться листками рослин, іншими комахами. Особливо ненажерливі личинки коника: одна личинка за добу може з’їсти до 7 комах. У степах України поширена хижа дибка степова (мал. 51, 2). Цей вид занесено до Червоної книги України. Сарана перелітна (мал. 51, 3) здатна до масових розмножень. Тоді особини сарани збираються у велетенські зграї і летять на далеку відстань (до кількох тисяч кілометрів), виїдаючи всю зелену рослинність на своєму шляху. В Україні місця розмноження сарани відомі в дельтах великих річок (Дунай, Дністер, Дніпро). 1889 року було помічено зграю сарани, що охоплювала площу 6 тис. км2 і нараховувала мільярди особин. Власники городів і садових ділянок добре знають вовчка, або капустянку (мал. 51, 4), - небезпечного шкідника культурних рослин. Ця комаха має копальні передні ноги, за допомогою яких проробляє довгі ходи в ґрунті. Вовчок також добре літає. Своїми міцними щелепами він підгризає підземні частини городніх культур (огірків, картоплі, моркви тощо). • Таргани - одна з найдавніших груп комах, які існують на нашій планеті. У цих тварин гризучий ротовий апарат, передні крила перетворилися на шкірясті надкрила, а задні крила - перетинчасті. В Україні поширений тарган рудий (мал. 52, 1). Його оселення в житлі завдає людині багато клопоту. Таргани псують харчові продукти, розносять різні види бактерій і яйця паразитів, здатні виводити з ладу побутові прилади: комп’ютери, телевізори тощо....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
Назад

Навігація