Войти
Закрыть

Сон. Біологічні ритми

8 Клас

Сон — це фізіологічний стан, що періодично настає в людини й тварин і характеризується майже повною відсутністю реакцій на зовнішні подразнення, зменшенням активності низки фізіологічних процесів. У процесі життєдіяльності людини сон виконує важливу функцію відновлення фізичних і психічних сил. Однак це аж ніяк не означає, що мозок людини в цей час не працює. Під час сну відбувається активна обробка інформації, яку людина отримала до початку сну. Розрізняють нормальний (фізіологічний) сон і декілька видів патологічного сну (наркотичний, летаргічний та інші). Потреба в сні залежить від віку. Немовлята сплять 21-22 години на добу, а в дорослої людини індивідуальна потреба в сні може становити від 6 до 12 годин (у середньому — близько 8 годин). Постійне недосипання може спричинити головний біль, підвищену стомлюваність, призвести до погіршення пам’яті, виникнення нервових та інших захворювань. Для дослідження сну застосовують електроенцефалографію (ЕЕГ) — реєстрацію й записи електричних сигналів мозку, які роблять за допомогою спеціального приладу — електроенцефалографа (мал. 50.1). Виділяють п’ять стадій сну. Перша стадія — неспання, або засинання, під час якої повіки стуляються, м’язи розслаблюються, людина перебуває у стані дрімання. Друга стадія — фаза поверхневого, неглибокого сну, під час якого людина легко прокидається. Третя й четверта стадії є фазам глибокого сну. У цей час людину розбудити важче. Ці чотири стадії називають стадіями повільного (синхронного, спокійного) сну. П’ята стадія — це стадія швидкого сну, яку називають також фазою десинхронізованого сну, або ШРО-сном (сон зі швидкими рухами очей). У цій фазі скелетні м’язи розслаблені, а м’язи, що забезпечують рух очного яблука, активізуються, і відбуваються швидкі рухи очей за стуленими повіками. На цій стадії зазвичай з’являються сновидіння....
0 Переглянути

Набута поведінка людини. Мислення та свідомість

8 Клас

Поведінка людини — це не лише вроджені реакції (наприклад, інстинкти), але й набуті впродовж життя особливості. До типових форм набутої поведінки належать динамічні стереотипи, уміння (навички) та звички. Динамічний стереотип — це повторення однакових рухів і дій, актів поведінки, схожих реакцій організму. Ми звикаємо до певного способу дій. Прикладами динамічного стереотипу є манера ходи, почерк, постава, які виробляються в кожної людини. Навичка — це здатність виконувати дії відповідно до заданих критеріїв (наприклад, якості), яка набута в процесі навчання або життєвої практики (мал. 49.1). Першим етапом у виробленні навички є вміння, яке формується шляхом багаторазового повторення необхідної послідовності дій у стандартних умовах. Наприклад, уміння шити голкою. Якщо вміння стає автоматичним, то воно перетворюється на навичку. Звички, як і навички, виробляються шляхом регулярних повторень. Завдяки цьому людина стає спроможною виконувати певну дію з належною точністю та швидкістю, без зайвих витрат фізичної й нервово-психічної енергії. Але, на відміну від навичок, звички не формуються цілеспрямовано, а виникають завдяки простому багаторазовому повторенню одноманітних дій, які людина виконує несвідомо. Скажімо, коли перед виходом із дому ви мимохідь кидаєте погляд у дзеркало, це і є звичка. Іноді в людини формуються шкідливі звички, як, наприклад, звичка гризти нігті або паління (мал. 49.2). Мислення Мислення — це психічний процес самостійного пошуку й відкриття чогось суттєво нового. Тобто це процес опосередкування та узагальнення відображення дійсності мозком людини. Мислення виникає на основі практичної діяльності й досвіду людини....
0 Переглянути

Мова. Навчання та пам’ять

8 Клас

Нервову систему людини пов’язує з навколишнім світом складна система умовно-рефлекторних і безумовно-рефлекторних зв’язків. Ця система отримує сигнали від середовища й зумовлює реакції організму на них. Її називають сигнальною системою. Розрізняють першу й другу сигнальні системи: перша сигнальна система характеризується реакціями, що виникають як результат упливу зовнішніх чинників на сенсорні системи організму; друга сигнальна система визначається рефлекторними реакціями на слова, символи, жести (які є абстрактними поняттями). Скажімо, коли на запах свіжоспечених булочок у вас виділяється слина, це приклад дії першої сигнальної системи. Результатом роботи другої сигнальної системи є виділення слини, коли ви чуєте слово «булочка». Мова — це система особливих знаків і засобів спілкування між людьми. Вона формувалася на основі звуків, які навчилася вимовляти людина. Однак лише звуками мова не обмежується: у сучасному суспільстві велике значення має писемність — графічна складова мови. Також існують мова жестів, мова кольорів тощо. Надзвичайно важливими для процесу мовлення є дві ділянки кори великих півкуль головного мозку — зона Брока та зона Верніке. Вони розташовані в корі домінуючої півкулі (у праворуких — ліва, у шульгів — права). Ці два центри відповідають за розуміння інформації та відтворення мови. Наявність цих зон пов’язана безпосередньо з можливістю говорити, а їх ушкодження стає причиною розладів мовлення. Види навчання Навчання в усі часи було одним із головних чинників виживання людини. Ті, хто вчився краще, у боротьбі із силами природи виживали частіше, тому в період свого існування людство винайшло різні способи навчання. Найпростішим видом навчання є догматичне, коли знання здобуваються шляхом механічного запам’ятовування, без будь-яких спроб зрозуміти зміст того, що вивчається....
0 Переглянути

Рефлекси та інстинкти

8 Клас

Рефлекс — це несвідома реакція живого організму на подразнення рецепторів, яка відбувається за участю центральної нервової системи. Розрізняють рефлекси безумовні (притаманні всім людям і виявляються в усіх однаково) та умовні (виробляються індивідуально). Безумовні рефлекси Безумовні рефлекси — це пристосування організму людини до ситуацій, які можуть траплятися в її житті досить часто й відповідати на які треба однозначними діями. Саме тому вони є спадковими. Адже на деякі ситуації організм має реагувати швидко й однозначно. Наприклад, коли людина виходить із темного приміщення на світло, то в її зіниці потрапляє багато світлових променів, що може зашкодити фоторецепторам сітківки. Тому у відповідь на раптову зміну освітлення зіниці різко звужуються завдяки роботі рефлекторної дуги, яка надсилає сигнал м’язу ока. Відбувається це без участі свідомості. Безумовні рефлекси дуже «полегшують» життя людини. Вони дозволяють організму в разі потреби реагувати миттєво. Але пристосування до мінливих умов життя відбувається завдяки умовним рефлексам. Умовні рефлекси Умовні рефлекси — це пристосувальні реакції, що виробляються в процесі життя людини на основі безумовних рефлексів. На відміну від безумовних, умовним рефлексам не властива сталість. Вони можуть виникати й зникати залежно від певних умов. Ці рефлекси утворюються за участі кори великих півкуль головного мозку. Умовним рефлексом у людини є виділення слини, коли поряд смачна їжа, поворот голови, коли людина чує своє ім’я, тощо. Для формування умовного рефлексу потрібне поєднання двох подразників: умовного (байдужого), що жодним чином не впливає на життєдіяльність, та безумовного, що «вмикає» один із безумовних рефлексів. Наприклад, коли людина бачить лимон (який раніше вже їла), у неї починає виділятися слина. Вигляд лимона в цьому випадку є умовним подразником, а кислий смак — безумовним, який «запускає» безумовний рефлекс — виділення слини (мал. 47.1)....
0 Переглянути

Процеси вищої нервової діяльності

8 Клас

Робота головного мозку людини ґрунтується на взаємодії двох основних процесів — збудження й гальмування. У процесі збудження окремі нейрони або групи нейронів генерують сигнали, які поширюються на інші нервові клітини. Процес гальмування є зворотним — він припиняє процес поширення збудження на інші нейрони. Наприклад, дитина побачила на столі цукерку. Мозок дитини розпізнає цукерку, і в ньому збуджуються нейрони, пов’язані з виникненням базових емоційних реакцій. Дитина знає, що цукерка смачна, і хоче її взяти. Але батьки попросили не їсти цукерок до обіду. Тому вищі центри кори великих півкуль головного мозку гальмують це збудження, і дитина залишає цукерку на столі. Показники нервових процесів На взаємодії процесів збудження й гальмування ґрунтується робота мозку в усіх людей. Але відбувається ця взаємодія по-різному. Нервові процеси відрізняються за показниками: силою, рухливістю та врівноваженістю. Значення цих показників установив лауреат Нобелівської премії І. П. Павлов. Показники нервових процесів: сила — це здатність нервових клітин тривалий час підтримувати режим активної роботи; рухливість — це швидкість переходу клітин від стану збудження до стану гальмування або навпаки; урівноваженість визначає співвідношення за силою процесів збудження й гальмування. Типи вищої нервової діяльності Комбінації показників нервових процесів заклали підґрунтя для виокремлення чотирьох типів нервової діяльності: сильного врівноваженого рухливого; сильного врівноваженого інертного; сильного неврівноваженого; слабкого. Ці типи вищої нервової діяльності за своїми особливостями збіглися з чотирма типами темпераменту в людей, які були описані ще давньогрецьким лікарем Гіппократом....
0 Переглянути

Узагальнення знань за темою «Зв’язок організму людини із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи»

8 Клас

1. У кожному рядку виберіть із запропонованих термінів зайвий та обґрунтуйте свій вибір. Кришталик, склисте тіло, нефрон, сітківка. Кришталик, зіниця, війчасте тіло, молоточок. Склоподібне тіло, завитка, барабанна перетинка, коваделко. Молоточок, завитка, коваделко, стремінце. Порушення зору, порушення слуху, читання лежачи, тривала робота за комп’ютером. 2. Складіть своє тестове завдання про зоровий аналізатор людини. Сформулюйте запитання та запропонуйте чотири варіанти відповіді, з яких лише один має бути правильним. 3. Прочитайте вислови народної мудрості. Поміркуйте, чи пов’язані вони з анатомією людини. Якщо так, то як саме? Не очі бачать, а людина; не вуха чують, а душа. Очі вірять самі собі, вуха — іншим людям. На то й два вуха, щоб більше слухать. Око за око, зуб за зуб. Ніс вище губи носить. Під час обґрунтування своєї думки можете скористатися шаблонами методу «ПРЕС» («Я вважаю, що...» —> «Тому що.» —> «Наприклад,..» —> «Отже,..»). 4. Розгляньте зображення. З’ясуйте, якими органами чуття можна дослідити кожен об’єкт. Схарактеризуйте одним словом (прикметником) кожен об’єкт....
0 Переглянути

Порушення роботи сенсорних систем

8 Клас

Будь-яка сенсорна система людини дієва лише за умови, коли працюють усі три її частини: рецепторна частина, яка сприймає подразнення, провідниковий нерв або нерви та ділянки кори головного мозку, що обробляють відповідну інформацію. Якщо ушкоджено хоч одну з цих структур, сенсорна система працювати не буде або працюватиме з порушеннями. Порушення зору та їхня профілактика Якщо промені світла, які пройшли крізь оптичну систему ока, фокусуються не на сітківці, виникають дефекти зору. Якщо зображення виникає перед сітківкою, розвивається короткозорість, якщо позаду неї — далекозорість (мал. 45.1). Для корекції короткозорості використовують двовігнуті, а далекозорості — двоопуклі лінзи окулярів або спеціальні контактні лінзи. Ще одним порушенням зору є косоокість — відхилення зорової осі одного або двох очей від точки, на якій фіксується погляд (мал. 45.2). Наслідком цього стає розлад бінокулярного зору. Таке явище може виникати через порушення роботи одного чи кількох м’язів ока. Також воно може бути наслідком захворювання (наприклад, неврологічного). Трапляється захворювання, коли людина не розрізняє деякі кольори, — колірна сліпота, або дальтонізм. Це пов’язане з порушенням функцій певного типу колбочок. У людини є три види колбочок, які сприймають синє, зелене й червоне світло. Відповідно, існує три варіанти дальтонізму — за синім, зеленим і червоним кольором. Можливі випадки, коли в людини є колірна сліпота одночасно за двома або навіть за всіма трьома типами колбочок. У разі появи будь-яких ознак погіршення зору потрібно негайно звернутися до лікаря....
0 Переглянути

Сенсорні системи нюху й смаку

8 Клас

Рецептори є клітинами, які утворюють нюховий епітелій (мал. 44.2). Площа ділянки, яку займають нюхові рецептори в носовій порожнині людини, становить від 250 до 500 мм2. Загальна кількість цих рецепторів може сягати 10 мільйонів. Сприйняття запахів Гострота нюху характеризується порогом відчуття, тобто мінімальною кількістю пахучих речовин, які здатні викликати відчуття запаху. Сприйняття однієї й тієї самої пахучої речовини варіює в різних людей. Ба більше, гострота нюху в однієї людини може змінюватися залежно від багатьох умов, зокрема вологи, температури, атмосферного тиску тощо. Зміна гостроти нюху часто пов’язана з адаптацією. Люди, які працюють із речовинами, що мають неприємний запах, швидко звикають до нього й перестають відчувати. Дізнайтеся більше У разі повної адаптації людини до одного запаху, тобто втрати здатності його відчувати, гострота нюху щодо інших запахів може залишатися незмінною. Сенсорна система смаку Сенсорна система смаку є дуже важливою для визначення якості й безпечності їжі, а також розпізнавання інших речовин, які можуть потрапити в організм через рот. Так, уважають, що відчуття гіркого смаку свого часу виникло для ідентифікації токсичних речовин (багато з них мають саме гіркий смак). А солодкий смак дозволив тваринам визначати продукти з високою енергетичною ефективністю (часто солодкими є продукти, багаті на вуглеводи)....
0 Переглянути

Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури й болю

8 Клас

В організмі людини внутрішнє вухо виконує подвійну функцію: сприйняття звуків та положення тіла в просторі. Сигнали, потрібні для збереження рівноваги, забезпечуються вестибулярним апаратом, який складається з трьох півколових каналів та двох мішечків (мал. 43.1). Канали й мішечки сполучені між собою. Три півколові канали розміщені в площинах, що відповідають трьом вимірам простору (висота, довжина й ширина). Канали заповнені рідиною, а на їхніх кінцях є розширення — ампули, де розташовані вестибулярні рецептори — чутливі волоскові клітини (мал. 43.1а). Унаслідок зміни положення голови чи тулуба рідина всередині каналів зміщується, перестає тиснути на одні рецептори, а починає тиснути на інші. Рецептори збуджуються й посилають сигнали до головного мозку. Рецептори трьох каналів сприймають обертальні рухи й дають точну інформацію про прискорення або гальмування тіла під час руху. У мішечках на внутрішній поверхні також розміщені чутливі волоскові клітини. Їхні волоски занурені в желеподібну мембрану, на поверхні якої «плавають» кришталики кальцій карбонату — отоліти (мал. 43.1,). У разі нахилів голови мембрана з отолітами зміщується, що призводить до загинання волосків чутливих клітин. При цьому в клітинах виникає збудження, яке передається в головний мозок. Рецептори мішечків за нахилом голови сприймають вертикальне й горизонтальне переміщення тіла....
0 Переглянути

Сенсорна система слуху

8 Клас

Слух — це вид чутливості, що забезпечує сприйняття організмом звукових коливань. Слухова сенсорна система є другою за важливістю системою органів чуття людини після зорової. До складу слухового аналізатора належать органи слуху, слухова гілка присінково-завиткового нерва й ділянка кори, яка обробляє сигнали слухових рецепторів. Ця ділянка (кірковий центр) розташована в скроневій частці кори великих півкуль головного мозку. Орган слуху частково розміщений у товщі скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів: зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха (мал. 42.1). Функція зовнішнього й середнього вуха — проведення й підсилення звуків, а внутрішнє вухо містить звукосприймальний апарат. Зовнішнє вухо Зовнішнє вухо утворене вушною раковиною і зовнішнім слуховим проходом (мал. 42.1). Вушна раковина вловлює та спрямовує звукові хвилі в слуховий хід. У предків людини вона була досить рухливою, але в сучасної людини ця структура є нерухомою. Зовнішній слуховий хід — це трубка, яка проводить звуки до барабанної перетинки. У його стінках є сальні та видозмінені потові залози, що виділяють вушну сірку, яка зволожує слуховий хід і захищає його від мікроорганізмів, які потрапляють туди ззовні....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 169 170 171 172 173 174 175 176 177 ... 343
Назад

Навігація