Ти вже знаєш, що для проведення навіть простих досліджень потрібні прилади: лінійка, термометр, терези тощо. Так і для дослідження неба стародавні вчені розробили прості прилади: гномон, квадрант, астролябію (мал. 78). За їхньою допомогою дослідники визначали місце розташування і час перебування небесних тіл на небосхилі. Спостереженнями із Землі дослідження небесних тіл не обмежується. В останнє п’ятдесятиріччя створено найрізноманітніші пристрої і прилади, які вивчають небесні тіла, перебуваючи в космосі, зокрема штучні супутники (мал. 81), орбітальні станції (мал. 82), зонди й міжпланетні станції. Завдяки їм стало відомо, що на поверхні Венери є рівнини і гори, часто стаються виверження вулканів, а в надрах Марса існують величезні запаси замерзлої води. Крім того, вони ще здійснюють теле- і радіозв’язок, інформують про зміни погоди тощо. Також створено і виведено на орбіти телескопи зі спеціальними фотокамерами, за допомогою яких фотографують небесні тіла. Знімки, зроблені ними, дають змогу детально роздивитися поверхні планет, астероїдів тощо. • Досягнення в освоєнні космосу Із сивої давнини людство мріяло піднятися в небо, полетіти в космос. Величезний внесок у здійснення цих мрій зробили такі видатні особистості, як Ю. Кондратюк і С. Корольов, К. Ціолковський. Початок проникненню людини в космос було покладено 4 жовтня 1957 року. У цей день на орбіту Землі було виведено перший штучний супутник. А 12 квітня 1961 року здійснилася довічна мрія людства. Юрій Гагарін (мал. 83) на космічному кораблі-супутнику «Восток-1», що стартував з космодрому «Байконур» (Казахстан), облетів навколо Землі і приземлився в заданому районі. Політ тривав 1 год 48 хв після старту....
|