Будова літосфери. Літосфера — тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору й верхню частину мантії.

Товщина літосфери становить від 50 до 200 км. На її поверхні формується рельєф, відбуваються процеси руйнування й нагромадження гірських порід і мінералів, утворюється ґрунт.

Назва літосфера (з грецьк. камінь) указує на те, що верхня оболонка Землі має більшу міцність. Припускають, що речовина мантії перебуває у твердому стані, за винятком тієї її частини, яка обмежує літосферу знизу. Під літосферою речовина мантії пластична й може перетікати, що викликає поділ літосфери на окремі плити, а також вертикальні та горизонтальні рухи літосферних плит.

Літосферні плити. Земна кора в процесі формування протягом мільярдів років зазнавала великих змін. Після остаточного охолодження земної поверхні й утворився потужний покривний шар гірських порід і мінералів, на поверхні якого ви живете (мал. 42).

Як свідчать дослідження вчених, земна кора не є суцільною. Вона нагадує поверхню футбольного м’яча, на якому кожний клаптик шкіри є лише частинкою зовнішнього покриву. У процесі застигання розплавленої речовини Землі на її поверхні утворилися глибокі тріщини, які сягають поверхні астеносфери. Великі частини літосфери, що обмежені глибинними розломами й перебувають у постійному русі, називають літосферними плитами.

Мал. 42. Літосферні плити

Рух літосферних плит. Оскільки літосферні плити лежать на в’язкій і пластичній речовині астеносфери, то здатні повільно рухатися. Материки, основою яких є велетенські острови граніту на базальтовій основі літосферних плит, теж рухаються разом із ними. За допомогою спеціальних досліджень було виявлено, що одні материки розходяться один від одного, а інші взаємно зближуються з швидкістю від кількох міліметрів до 5—7 см на рік. Такі рухи називають горизонтальними рухами літосфери.

Це відбувається внаслідок того, що речовина астеносфери, піднімаючись тріщинами вгору, ніби розсуває літосферні плити в протилежні боки. Оскільки Земля має кулясту форму, в іншій частині планети ці велетенські кам’яні блоки зіштовхуються.

Материк може лежати на кількох літосферних плитах, наприклад Євразія. І навпаки, у межах однієї літосферної плити може розташовуватися цілий материк і досить велика ділянка океанічного дна.

У місцях розходження літосферних плит виникають рифти — лінійно витягнуті, подібні до рову тектонічні структури. З них речовина астеносфери витікає на поверхню й застигає, утворюючи на дні моря серединно-океанічні хребти, які можуть простягатися на багато тисяч кілометрів (мал. 43)).

У тих районах, де спостерігається зіткнення літосферних плит, гірські породи, які формують земну поверхню, зминаються в складки, утворюючи гірські системи. Такі ділянки називають областями складчастості (мал. 44, 45).

Мал. 43. Будова дна Світового океану

Мал. 44. Утворення складчастих гір

Мал. 45. Утворення складчасто-брилових гір

Осадові гірські породи, які входять до складу областей складчастості, тверді, але внаслідок повільного й невпинного стискання вони поступово зминаються, як пластилін. Часто в горах можна побачити, що схил, не прикритий ґрунтом, має складчасту будову (мал. 46).

Серединно-океанічні хребти й області складчастості — це ділянки, де земна поверхня формується особливо активно.

Причиною руху літосферних плит, які змінюють поверхню Землі, є внутрішні сили нашої планети. Вони мають дуже високу температуру й величезний тиск у глибинних шарах Землі.

Мал. 46. Складчасте залягання гірських порід

ПОВТОРИМО ГОЛОВНЕ

• Земна кора не є суцільною. Вона складається з величезних блоків — літосферних плит.
• Літосферні плити зазнають вертикальних і горизонтальних рухів.
• У місцях розходження літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, а в місцях зіткнення — області складчастості.
• Причиною руху літосферних плит, які змінюють поверхню нашої планети, є внутрішні сили Землі.

Ключові терміни і поняття

Літосферні плити, рифти, серединно-океанічні хребти, області складчастості.

Запитання та завдання

• 1. Що таке літосферні плити? Як вони утворилися?
• 2. Чому літосферні плити рухаються? Як називаються такі рухи?
• 3. Як утворюються серединно-океанічні хребти?
• 4. Як виникають області складчастості?
• 5. У яких ділянках літосфери утворюються області складчастості й серединно-океанічні хребти?
• 6. Що є причиною руху літосферних плит і поверхні Землі?

Розгляньте в атласі карту «Літосферні плити». Знайдіть плиту, на якій ви живете. Підпишіть її на контурній карті.

Використовуючи карту океанів, назвіть:

• а) серединно-океанічний хребет, який не займає серединне положення;
• б) океан, де серединно-океанічний хребет роздвоюється на хребти;
• в) найширший серединно-океанічний хребет.

СКАРБНИЧКА ДОСЛІДНИКА

Важливим відкриттям наприкінці 50-х років XX ст. стали серединно-океанічні хребти. Вони утворюють на дні Світового океану єдину гірську систему загальною довжиною понад 60 тис. км, шириною 2000 км і відносною висотою 2-4 км. У центральній частині серединно-океанічних хребтів знаходиться ущелина з крутими схилами.

У районах серединно-океанічних хребтів відбуваються землетруси; на схилах хребтів розміщені діючі вулкани.

На дні Червоного моря знаходиться молода рифтова долина. Майже 20 млн років тому Аравійський півострів був з'єднаний з Африкою. Однак пізніше Аравійська й Африканська літосферні плити почали рухатися в протилежні боки й між ними з'явилося море. Як доводять учені, океанічна кора поступово рухається до материків. Тут вона занурюється під краї континентів і глибини Землі.