Войти
Закрыть

Природні зони: степи, пустелі та напівпустелі. Природа Анд

7 Клас

Пампа. На півдні материка савани поступово переходять у зону субтропічних степів. У нижній течії річки Парани степ називають пампою. Пампа вкрита ковилою, пампасовою та іншими травами, а подекуди чагарниковими рослинами. У низинах трапляються очеретяні болота. На відкритих степових просторах проживають тварини, що пристосовані до швидкого бігу — пампасний олень, пампасна кішка, із птахів — страус нанду (мал. 2.151). У степах дуже багато гризунів, на берегах річок та озер водиться нутрія. Цього цінного хутрового звіра тепер успішно акліматизували на інших материках. Пампа є дуже сприятливою територією для пасовищ, на її просторах випасають тисячі голів худоби (мал. 2.152). Східні частини степу, що більш вологі — це орні землі, на котрих вирощують багато культур, а найбільше — кукурудзи та пшениці. Через розорювання та інші види господарської діяльності територій із природною рослинністю залишилося дуже мало. На захід і на південь пампа переходить у сухі степи і напівпустелі помірного поясу, вкриті рідкими жорсткими травами, колючими чагарниками і низькорослими кактусами (мал. 2.153). Тут трапляється також травоїдна тварина гуанако. Пустелі на березі океану. На інших материках жаркі та сухі пустелі зосереджені зазвичай у тропічному поясі. У Південній Америці ця природна зона займає значну частину помірного поясу. Крім того, довга та вузька пустельна територія простягається смугою на заході материка з півночі на південь, починаючи від 5° пд. ш. (субекваторіальний пояс) до майже 30° пд. ш. (субтропічний пояс). Причиною цього є холодна Перуанська течія, що проходить вздовж західного узбережжя і зменшує кількість опадів. Частиною цієї пустельної смуги є і пустеля Атакама — одне із найсухіших місць на Землі. Тут роками можуть не випадати дощі (мал. 2.154)....
0 Переглянути

Природні зони: вологі екваторіальні ліси, савани

7 Клас

Вологий і теплий клімат — багата природа. У зв’язку з переважанням вологого клімату в Південній Америці широко розповсюджені ліси (мал. 2.145) і порівняно мало пустель і напівпустель. Рослинний і тваринний світ формувався ще на материку Гондвана, а потім досить довго розвивався ізольовано. Саме цим зумовлене те, що флора і фауна материка характеризуються досить великою кількістю ендемічних видів. Сельвас. По обидві боки від екватора в Південній Америці лежить зона вологих екваторіальних лісів (сельвас), яка охоплює Амазонську низовину і прилеглі до неї схили Анд та північ Тихоокеанського узбережжя. Слово «сельва» перекладається як «ліс». У вологих екваторіальних лісах Південної Америки дерева нерідко ростуть кількома ярусами (мал. 2.146). Найвищий ярус складається з високостовбурних пальм, крони яких підносяться на 80-110 м, велетенських фікусів, дерев пара з їстівними горіхами. Нижче ростуть гевеї - каучуконосні дерева, низькорослі пальми, шоколадне дерево (какао), квіти і плоди якого розміщуються на самому стовбурі, динне і червоне дерева, орхідеї та різноманітні ліани, які обвивають стовбури інших дерев. У наземному ярусі ростуть папороті, а в тихих заводях річок — латаття вікторія-регія (мал. 2.146), листя якого серед усіх рослин земної кулі найбільше — досягає 2 м у поперечнику. Все це велике розмаїття рослинного світу сельвасу росте переважно на червоно-жовтих фералітних ґрунтах....
0 Переглянути

Внутрішні води

7 Клас

Загальні риси поверхневих вод. Води материка представлено великою кількістю річок, озерами, болотами, гірськими льодовиками. Досить густа мережа річок у Південній Америці зумовлена пануванням на більшій частині території вологого клімату. Оскільки головним вододілом між басейнами Тихого і Атлантичного океанів є Анди, то всі великі річки материка впадають в Атлантичний океан. У Тихий океан несуть води лише короткі, непридатні для судноплавства гірські річки (мал. 2.138). Загальними особливостями річок Атлантичного басейну є великі площі їхніх басейнів і повноводність. Усі річки материка мають переважно дощове живлення, тому ті з них, що течуть у районах сезонного випадання дощів субекваторіального і тропічного поясів, узимку дуже міліють, а влітку, розливаючись, виходять із берегів. Річка-гігант. Амазонка — найбільша за площею басейну (понад 7 млн км2) і найбагатоводніша річка не тільки Південної Америки (мал. 2.139), а й усієї земної кулі. Якщо прийняти за витік Амазонки річку Мараньйон, то довжина її дорівнює 6 400 км. З витоком Укаялі її довжина становить понад 7 000 км. Амазонка тече по рівнинній місцевості з незначним похилом, а тому має повільну течію й утворює безліч порівняно великих та малих островів, проток і стариць. Глибина її у деяких місцях — 50 і навіть 100 м, а ширина — 5 км у середній течії і до 20 км — у нижній. Це дає змогу навіть морським суднам підніматись угору по річці на сотні кілометрів. Амазонка приймає понад 500 приток, з яких 12 не поступаються своєю величиною перед великими річками Європи. Вона багатоводна протягом усього року, але максимальне підняття рівня води спостерігається у березні-квітні, коли праві притоки під час дощів у Південній півкулі підвищують її рівень на 10-15 м (мал. 2.140)....
0 Переглянути

Клімат

7 Клас

Залежність клімату від розміщення і форми материка. Особливості клімату Південної Америки визначаються не тільки її географічним положенням (мал. 2.131), а й формою материка. Її ширша північна частина лежить у екваторіально-тропічних широтах. Це зумовлює велику кількість сонячної радіації впродовж усього року, а сезони року виражено слабо. У помірному поясі сонячного освітлення Південної півкулі материк різко звужується, тому там великою мірою відчутний вплив океанів. Найвологіший на Землі. Високі Анди на заході стають на шляху вітрів із Тихого океану. Великі рівнинні території центру і сходу материка відкриті для проникнення східних вологих повітряних мас з Атлантичного океану. Пасати, приносячи з Атлантики тепле і вологе повітря, спричиняють випадання великої кількості опадів на рівнинах (мал 2.132). На клімат південної частини помірного поясу Тихоокеанського узбережжя впливають західні вітри помірних широт, які приносять з океану багато вологи на західні схили Анд, згладжують різницю температур повітря між сезонами. Як наслідок клімат більшої частини Південної Америки теплий і дуже вологий. Материк є найвологішим на Землі. Важливу роль у формуванні клімату материка відіграють холодна Перуанська течія, яка тече вздовж західного узбережжя майже від 50° пд. ш. і доходить до екватора, та холодна Фолклендська течія, що тече на південному сході. Вони дуже охолоджують повітря узбережних районів і не сприяють утворенню опадів. До східного берега материка підходить тепла Південна Пасатна течія, яка поділяється на Гвіанську і Бразильську, що приносить вологе повітря на узбережжя....
0 Переглянути

Геологічна будова, рельєф, корисні копалини

7 Клас

Аналізуючи фізичну карту. Середня висота поверхні Південної Америки становить 655 м. При цьому близько 50 % території — висотою до 300 м над рівнем моря. Найвища точка розташована в горах Андах (мал. 2.126) і має висоту 6 960 м (г. Аконкагуа), Найнижча знаходиться у південно-східній частині материка на березі озера Лагуна-дель-Карбон (безстічна область Велика депресія Сан-Хуліан) — 105 м нижче від рівня моря (мал. 2.127). За характером рельєфу Південна Америка поділяється на дві частини: рівнинно-плоскогірний Схід і гірський Андійський Захід. Анди є сильно розчленованими горами, а на сході материка немає значних перепадів висот. Геологічна будова і рельєф Сучасна поверхня платформ. Схід материка сформувався на давній Південноамериканській платформі, а гори Анди — в рухомій складчастій області земної кори. Трохи піднятим ділянкам платформи, де на поверхню виходять кристалічні породи (щитам), відповідають Бразильське і Гвіанське плоскогір’я. Тривалі рухи земної кори там супроводжувались утворенням тріщин, витіканням магми на поверхню. Розломи земної кори розбили плоскогір’я на окремі масиви, які піднімаються над навколишнім простором у вигляді гіганстських столоподібних блоків....
0 Переглянути

Географічне положення, історія дослідження

7 Клас

Південний материк Західної півкулі. Площа Південної Америки з прилеглими островами — Фолклендськими (Мальвінськими), Галапагос та іншими — близько 18 млн км2. Це четверте місце серед шести материків (мал. 2.120). Південну Америку в північній частині перетинає екватор. Тільки незначна частина материка розташовується в Північній півкулі. Крайня північна точка — мис Гальїнас (12° пн. ш.), а південна материкова — мис Фроуерд (54° пд. ш.). Материк повністю лежить у Західній півкулі. Крайньою західною точкою є мис Паріньяс, східною — мис Кабу-Бранку. Великий трикутник. Південна Америка розміщена на значній віддалі від інших материків, крім Північної Америки і Антарктиди. З Північною Америкою вона утворює одну частину світу. Межу між Північною і Південною Америкою умовно проводять по Панамському каналу. Материк на півночі омивається Карибським морем, на сході — Атлантичним, а на заході — Тихим океанами. Береги Південної Америки порізані слабо, тільки на південно-західному узбережжі є вузькі затоки, а на східному — затоки в гирлах річок. Найбільша серед них — Ла-Плата. Єдиний великий острів — Вогняна Земля, що розташований на крайньому півдні, відокремлюється від материка Магеллановою протокою. Крайня південна острівна точка Південної Америки — мис Горн (мал. 2.121) — розташована на березі найширшої у світі протоки Дрейка, якою материк відокремлюється від Антарктиди....
0 Переглянути

Океанія

7 Клас

Острівний світ. Океанією називають острови, що лежать у центральній і південно-західній частині Тихого океану, на північний схід від Австралії, між 28° пн. ш. і 53° пд. ш. та 130° сх. д. і 105° зх. д. Цей острівний світ складається майже із 7 тис. островів, частина з яких утворює архіпелаги. Загальна площа Океанії становить близько 1,3 млн км2. Географічне положення, розміри та рельєф островів тісно пов’язані з їхнім походженням. За цією ознакою їх поділяють на чотири типи: материкові, вулканічні, коралові та геосинклінальні (утворюються на стику літосферних плит). Материковими островами, найбільшими за площею в Океанії є Нова Гвінея та Нова Зеландія (мал. 2.110). У західній частині Океанії є острови, які утворені ділянками дна, що були трохи підняті над поверхнею океану внаслідок горотвірних процесів. Таким є зокрема й острів Нова Каледонія, який витягнутий більш ніж на 400 км. Рельєф материкових та геосинклінальних островів є поєднанням гір і рівнин. Прикладом вулканічних островів є Гавайські. Острови коралового походження — коралові рифи та атоли — зазвичай мають невеликі розміри і розміщені часто поблизу островів іншого походження (мал. 2.111)....
0 Переглянути

Населення. Австралійський Союз

7 Клас

Нащадки переселенців й аборигени. На материку проживає понад 18 мли осіб. Сучасне населення Австралії складається в основному з англо-австралійців (80% населення), які є нащадками переселенців із Великої Британії та Ірландії. Частка корінних жителів (аборигенів) становить лише 1 % населення материка (мал. 2.104). Вважають, що людина вперше з’явилась в Австралії понад 30 тис. років тому і прийшла з Південно-Східної Азії. Аборигени Австралії належать до австралоїдної раси, представники якої суттєво відрізняються від інших трьох великих рас. В їхній зовнішності поєднуються деякі риси негроїдної та європеоїдної рас (мал. 2.105). До приходу європейців корінні жителі материка перебували на рівні кам’яного періоду, займались полюванням і збиральництвом і не знали ні тваринництва, ні землеробства. Корінні австралійці складаються з численних племен, що розмовляють більш ніж 200 мовами. Заселеність території. Середня густота населення Австралії — 2 особи на 1 км2. Це один із найнижчих показників у світі. Населення розміщується на території материка вкрай нерівномірно. 9/10 жителів зосереджено на південному сході, внутрішні території майже безлюдні. Більша частина населення Австралії проживає в містах (86 %), при цьому 2/3 його живуть у великих містах (Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Канберра) (мал. 2.106)....
0 Переглянути

Природні зони. Своєрідність органічного світу. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

7 Клас

Материк великих пустель. Австралія — материк пустель, напівпустель і сухих рідколісь, що займають великі внутрішні простори. Вологі та перемінно-вологі тропічні ліси характерні для північної і північно-східної частин материка, на південь і захід змінюються рідколіссями та саванами, які переходять у напівпустелі й пустелі (мал. 2.94). На крайньому південному заході чагарникові степи змінюються твердолистими лісами і чагарниками. На південному сході розміщені зони субтропічних вологих та мішаних лісів. У цілому Австралія посідає серед материків перше місце за відносною площею пустель і останнє — за площею лісів. Австралійська флора. Австралія відрізняється від інших материків своєрідністю органічного світу. Завдяки довготривалій ізоляції, особливостям географічного положення та природних умов на материку збереглося багато видів рослин та тварин, яких немає на інших материках. Їх називають ендеміками. Найхарактерніші рослини Австралії: евкаліпти, трав’яне дерево, акації, пальми, деревоподібна папороть, багато видів трав і кущів. Евкаліптів налічується понад 300 видів. Серед них є гіганти, що досягають висоти 150 м, низькорослі дерева і навіть кущі (мал. 2.95). Своєрідність тваринного світу. Тваринний світ Австралії ще більш своєрідний, ніж рослинний. Тут багато давніх (реліктових) видів. Але в загальному різноманітність видів тварин на материку невелика. Найхарактернішими з них є кенгуру, коала, качконіс, єхидна, вомбат та інші (мал. 2.96). Різноманітний світ птахів: райські птахи, казуари, попугаї, чорні лебеді, лірохвіст, страус ему (мал. 2.97). В Австралії багато отруйних змій, ящірок, саранчі, москітів, комарів, мух. Всі ці види тварин мають зональне поширення....
0 Переглянути

Клімат і внутрішні води

7 Клас

Тиск, вітри та опади на материку. Австралія майже посередині перетинається південним тропіком, тому на території материка домінує область високого тиску. Переважаючими вітрами є південно-східні пасати та західні вітри. Майже три чверті поверхні материка є недостатньо зволоженими. Значний вплив на кліматичні процеси в Австралії чинить Великий Вододільний хребет. Гори отримують майже всю вологу, яку приносять з океану південно-східні пасати. Тому на більшості рівнинних просторів материка випадає дуже мало опадів (мал. 2.87). Влітку (грудні-лютому) над північною і середньою частинами Австралії встановлюється низький атмосферний тиск. Екваторіальні повітряні маси спричиняють значні опади на північному узбережжі Австралії (мал. 2.88). Просуваючись у внутрішні райони, повітря прогріваються і стає сухішим, а тому опадів там майже не буває. На крайньому півдні західні вітри помірних широт приносять опади переважно взимку. На сході, як улітку, так і взимку, опадів буває багато. Відмінності у кліматі. Австралія розміщена в чотирьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному, субтропічному та помірному (в останньому розташована більша частина острова Тасманія). Північна частина материка знаходиться в субекваторіальному поясі й характеризується перемінно-вологим кліматом. Цей пояс, що доходить до 20 ° пд. ш., характеризується спекотним (+30 °С) і дощовим літом та жаркою (+25 °С) сухою зимою. На більшій частині його території протягом року буває від 500 до 1000 мм опадів. На півдні кількість їх зменшується до 250-500 мм, а на крайній півночі досягає 3 000 мм на рік....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 57
Назад

Навігація