Карпатсько-Альпійську гірську провінцію характеризує вертикальна поясність. Склад рослинності на південних і північних схилах відрізняється, а висота поясів залежить від їхнього складу (мал. 4).

Ліси займають близько 13% площі Лісостепової геоботанічної зони, яка також складається із трьох провінцій. У межах Паннонської провінції (Закарпаття) є ліси з дуба скельного в поєднанні з буком, грабом і вільхою. Справжні луки та болота трапляються фрагментарно заплавами річок, зустрічаються дуже деградовані лучні степи та остепнені луки. У межах Української провінції поширені грабово-дубові, дубові, грабові та липово-дубові широколисті ліси з вкрапленнями різних видів клена (гостролистий, польовий, татарський), ясена й вільхи, як і на Поліссі, уздовж водотоків. На піщаних заплавах річок ростуть осокори, верба, лох вузьколистий, терасами річок трапляються соснові та дубово-соснові ліси. На лучних степах, зайнятих нині сільськогосподарськими угіддями, на ділянках, непридатних для агровиробництва, зустрічаються тонконіг, типчак, ковила та інші злакові. У заплавах є луки (костриця лучна та східна, пирій повзучий, тонконіг лучний) та евтрофні осоково-очеретові болота. Ліси Середньоруської провінції кленово-липово-дубові, ясенові, вільхові ліси та вільхові болота з трав’яним покривом (осока волосиста, яглиця звичайна, маренка запашна).

Альпійський пояс — вище 1800 м — представлений фрагментарно всюди, крім Чорногірського масиву — полонини — низькорослі трави, чагарнички та чагарники (ситник трироздільний, наскельниця лежача, осока вічнозелена, костриця карпатська, костриця аметистова)

Субальпійський пояс — від 1500 до 1800 м — криволісся — високотрав'я, зарості сосни гірської, душекії зеленої

Верхній лісовий пояс — північно-східний макросхил від 900 до 1450 м, південно-західний — від 1200 до 1600 м — ялинові ліси, на місці зведених лісів формуються луки біловуса стиснутого, мітлиці звичайної, костриці червоної, куничника тростинового. Вище (до 1200—1300 м) розташований нижній пояс букових лісів, а на північному макросхилі — ще і ялиці білої

Передгірний пояс — до 400—500 м — дуби звичайний і скельний, грабові й букові ліси

Мал. 4. Вертикальна поясність Карпат.

Найбільшу частину території України (близько 40 %) займає Степова геоботанічна зона, природна рослинність якої збереглася лише на окремих ділянках. Північна її частина була представлена різнотравно-типчаково-ковиловими степами на звичайних чорноземах із заростями чагарників по балках (терен, дереза, степова вишня, шипшина) та дібровами.

Південніше на південних чорноземах і темно-каштанових ґрунтах була підзона типчаково-ковилових степів із повною відсутністю чагарників і лісової рослинності. Її на безстічних ділянках замінили водозбірні блюдця (поди) та западини з лучною і лучно-солончаковою рослинністю.

На солонцюватих каштанових ґрунтах Причорномор’я та Присивашшя були поширені опустелені полиново-злакові степи в комплексі із солонцями та солончаками. Долинами великих річок (Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг, Інгулець) трапляються високотравні угруповання плавнів. Солончаки морського узбережжя та приморські коси відзначаються специфічними солянковими, полиновими й молочайними угрупованнями.

Субсередземноморська геоботанічна зона займає Кримські гори, де існує вертикальний поясний розподіл рослинності, що завершується гірськими лучними степами (яйли). Тут відрізняється рослинність південного та північного макросхилів (мал. 5).

Мал. 5. Вертикальна поясність Кримських гір.

Вражає різноманіття деревної рослинності Південного берега Криму, де зростають кипариси, пальми, магнолії, лаври, суничне дерево, олеандри, секвої, ліванський кедр, мигдаль, хурма, інжир, мушмула тощо.

За допомогою мал. 4 та 5 порівняйте особливості вертикальної поясності в Карпатах і Кримських горах.