Войти
Закрыть

Видова та територіальна структури харчової промисловості України

9 Клас

ПРИНЦИПИ РОЗМІЩЕННЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ. В Україні до харчової промисловості належать такі види підприємств: борошномельно-круп’яні, хлібопекарські, макаронні, кондитерські, цукрові, молочні, м’ясні, олійно-жирові, плодоовочеві, рибні, пивоварні, безалкогольних напоїв, виноробні, тютюнові та ін. (мал. 179). СТРУКТУРА ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ. Територіальна та видова структури харчової промисловості є доволі складними, оскільки її підприємства розташовані майже в кожному промисловому центрі. Більшість промислових пунктів мають підприємства харчової промисловості. Борошномельно-круп’яна промисловість забезпечує переробку зернової сировини на крупи та борошно. До комплексу підприємств входять: елеватори, зернозберігальні підприємства, хлібокомбінати, макаронні фабрики та крупзаводи. Підприємства об’єднуються в значні виробничі групи, наприклад «Концерн Хлібпром» (мал. 178), до якого входять заводи у Львівській і Вінницькій областях. Хоча існує й цілий ряд дрібних підприємств. Найбільші центри виробництва борошна та круп — це великі міста: Київ, Харків, Запоріжжя, Одеса, Дніпро, Львів. Хлібопекарська промисловість поширена в усіх регіонах України, кожне місто та селище міського типу має своє підприємство цього напряму. Наприклад, коли нове місто для людей, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, — Славутич, лише заселялося, там уже діяло єдине підприємство — хлібозавод. Олійно-жирова промисловість набула в Україні значного розвитку. Великі посівні площі в південних і центральних областях створюють передумови для її розвитку. Сировинну базу її поповнюють також насіння льону, ріпаку, конопель, гірчиці та зерно кукурудзи та сої. На підприємствах виробляють олію, маргарин, майонез і продукт переробки відходів виробництва — мило. Найбільші олійно-жирові комбінати та олієекстраційні заводи працюють у Дніпрі, Запоріжжі, Кропивницькому, Полтаві, Чернівцях, Одесі....
0 Переглянути

Розвиток харчової промисловості у світі

9 Клас

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. До цього сегмента світової економіки належить виробництво продуктів харчування, тютюнових виробів, продукції виноробства, мінеральних вод, біологічних добавок та ін. Підприємства тяжіють до джерел сировини (заводи мінеральних вод, рибоконсервні та виноробні заводи), споживача (підприємства з виробництва продуктів харчування — молокозаводи, борошномельні комбінати, хлібозаводи, кондитерські фабрики та ін.). Між країнами на світовому ринку відбувається постійний товарообмін продукцією харчової промисловості. Значний розвиток промисловості на планеті призводить до загострення екологічних проблем. За умови раціонального природокористування ці проблеми можна розв’язувати, споруджуючи високотехнологічні очисні споруди, впроваджуючи безвідходні технології виробництва, доцільно розміщуючи підприємства. Основне призначення харчової промисловості — виробництво різноманітної продовольчої продукції, без якої неможливе існування людей. Тому харчова промисловість розвинена майже повсюдно. ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ У СВІТІ. За оцінкою ФАО (мал. 167), частка населення, що недоїдає, у світі становить 10 % (мал. 168). Нормальні умови харчування є тоді, коли забезпечується рівень споживання 2200-2500 ккал. Але цілковита продовольча безпека країни — це тоді, коли наявні запаси продовольства перевершують середні потреби населення на 30 %. Щоб забезпечити таке «доповнення» до нинішнього рівня, необхідно збільшити світові запаси продовольства. У країнах, що розвиваються, — на 18 %, у країнах Східної Африки — на 50 %, в Азії — на 14 % та Латинській Америці — на 8 %. Один з основних продуктів харчування людей — це молоко й те, що з нього виготовляють. Найбільшими їх експортерами є країни Океанії та Європи — 30,8 % і 33,2 % загальносвітового обсягу продажу в 2013 р. В Океанії основним експортером є Нова Зеландія (26 %). Найменше експортує молоко Африка — 1,2 % загальносвітових показників (мал. 169)....
0 Переглянути

Легка промисловість і художні промисли в Україні

9 Клас

РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ. Текстильна промисловість займається виготовленням тканин і дає найбільшу частку продукції цього виду економічної діяльності (мал. 162 на с. 144). Виробництво тканини відбувається у три етапи: підготовка сировини, виготовлення прядива та його фарбування, виготовлення тканини. Бавовняні, шовкові та джутові тканини виробляють з імпортної сировини, лляні — з власної, вовняні — частково з власної сировини (табл. 23). Виробництво бавовняних тканин є провідним напрямом текстильної промисловості. Вони становлять 2/3 усього обсягу тканин. Бавовняну тканину виготовляють на комбінатах у Херсоні, Тернополі та фабриках у Києві та Донецьку. Шовкові тканини становлять близько 8 % загального обсягу. Натуральний шовк виготовляють у Києві й Черкасах, штучний — у Києві. Виробництво лляних тканин цілком спирається на вітчизняні ресурси. Найбільші підприємства розташовані в Житомирі та Житомирській області. Конопле-джутові вироби виготовляють з імпортної сировини. Одеська джутова фабрика та Харківський канатний завод забезпечують потреби країни в цій продукції на 100 %. Виробництво вовняних тканин зосереджене в Харкові, Одесі, Сумах, селищі Дунаївці Хмельницької області. У Чернігові функціонує камвольно-суконний комбінат. Швейна промисловість опікується виготовленням готової продукції — пошиттям одягу. Її підприємства розташовані в усіх регіонах України. Загалом їх налічується близько 600. Найбільшими центрами є Львів, де функціонує фірма «Маяк», та Харків....
0 Переглянути

Особливості розвитку та сучасний стан легкої промисловості

9 Клас

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Легка промисловість — це форма економічної діяльності, від розвитку якої залежить формування державних бюджетів багатьох країн світу. Вона об’єднує велику кількість видів і підвидів. Основні з них — швейне, взуттєве, текстильне виробництво. Саме вони набули значного розвитку, і промисловість світу вже не може обійтися без їхньої продукції. Легка промисловість світу в сучасній глобальній економіці дещо «змінила прописку». Нині вона набула значних масштабів у країнах, що розвиваються. У зв’язку із цим чимало розвинених країн вирішили не конкурувати з дешевшою продукцією в даному сегменті ринку, а зосередити своє виробництво на випуску дорогих брендових товарів. Яскравим прикладом цього є швейна промисловість. Багатьом відомі європейські кутюр’є та модельєри, які за невеликих обсягів виробництва отримують вагомий прибуток за рахунок ексклюзивності товарів. Провідним видом легкої промисловості є текстильна. Основні райони виробництва тканин зосереджено в Китаї, США, Індії (перше місце у світі за випуском бавовняних тканин), Японії (світовий лідер за випуском шовкових тканин), Німеччині. Підприємства легкої промисловості тяжіють до споживача, сировини і трудових ресурсів (мал. 158)....
0 Переглянути

Структура машинобудування України

9 Клас

СТРУКТУРА МАШИНОБУДУВАННЯ. Жодна промисловість не має такої розгалуженої структури, як машинобудування. Воно поділяється на 58 підвидів, тому на схемі (мал. 149) подані лише основні видові групи. Така розгалужена структура свідчить про те, що українське машинобудування має значний потенціал для розвитку. У разі відповідного фінансування, залучення інвестицій машинобудівний комплекс зможе запрацювати ефективно й навіть бути конкурентоспроможним на європейському ринку. ВАЖКЕ МАШИНОБУДУВАННЯ. Ця видова група об’єднує виробництво гірничо-шахтного, підйомно-транспортного металургійного й енергетичного устаткування. Для важкого машинобудування характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. Більшість підприємств мають повний виробничий цикл, який охоплює всі етапи: заготовку, обробку, складання. Вони випускають продукцію невеликими серіями й навіть індивідуального призначення. Основні центри важкого машинобудування розташовані на Донбасі та Придніпров’ї. Провідним видом важкого машинобудування є гірничошахтний, що об’єднує п’ять науково-дослідних установ і сім заводів. Україна здатна розробляти нові моделі гірничої та шахтної техніки і продукувати верстати для підземного видобування, перфоратори, бурильні головки, окремі види пневматичних бурильних установок, бурові штанги....
0 Переглянути

Загальна характеристика машинобудування України

9 Клас

МАШИНОБУДУВАННЯ — НАЙВАЖЛИВІШИЙ НАПРЯМ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ. Про важливість для України машинобудування свідчить хоча б такий факт: воно охоплює майже всі спеціалізовані види (загалом їх близько 20). У світі такий повний спектр машинобудівних видів мають близько 10 країн. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази національної економіки. У сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у пришвидшенні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці, машинобудування забезпечує комплексну механізацію й автоматизацію виробництва. Незважаючи на складність реформування комплексу в нових умовах, він усе-таки розвивається. За роки незалежності України було сформовано новий його напрям, єдиний, якого бракувало для повного набору, — виробництво годинників (мал. 144). У структурі комплексу відбулися певні важливі зміни, спрямовані на збільшення частки виробництв, які випускають предмети споживання: побутову техніку, комп’ютери, мобільні телефони, транспортні засоби особистого користування. На машинобудування припадає значна частка промислово-виробничого потенціалу України. Роботу машинобудівних підприємств забезпечують понад 1 млн працівників. Пріоритетними видами машинобудування є: авіаційний, аерокосмічний, суднобудування, електронний, виробництво міських транспортних засобів, оборонний експортний напрям, виробництво зернових комбайнів, енергоощадного обладнання....
0 Переглянути

Світове значення машинобудування

9 Клас

ЗНАЧЕННЯ МАШИНОБУДУВАННЯ. Роль машинобудування у світі стрімко зростає. Адже завдяки цьому виду економічної діяльності створюються нові прогресивні технології. Деякі з них змінюють «промислове обличчя» світу. Так було з появою першого пароплава, літака, комп’ютера. Нині розпочинається ера робототехніки, яка знову може змінити хід розвитку світової промисловості. Крім цього, машинобудування є певним показником рівня економічного розвитку країни. Наприклад, у Японії частка продукції машинобудування в експорті досягає 64 %, у США й Німеччині — 48 %, Швеції — 44 %, Канаді — 42 %, у Франції, Великій Британії та Швейцарії — понад 30 %. На розвинені країни загалом припадає понад 80 % світового експорту машин й устаткування. У широкій номенклатурі машинобудівної продукції в розвинених країнах ключова роль належить авіаракетно-космічній промисловості, мікроелектроніці, робототехніці, атомно-енергетичній техніці, верстато- й автомобілебудуванню (мал. 137). У машинобудуванні останніми роками триває процес інтернаціоналізації виробництва, впроваджуються гнучкі автоматизовані системи та технології автоматизованого проектування. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ РІВНЕМ ЕКОНОМІКИ Й РОЗВИТКОМ МАШИНОБУДУВАННЯ. У країнах Західної Європи раніше, ніж в інших регіонах світу, розпочався процес індустріалізації. Тут швидко відбувся перехід від ремесла до мануфактури, здійснилися промисловий переворот і докорінна індустріалізація економіки. Це зумовило провідні позиції країн Європи, а потім США та Японії в царині технології, підвищило конкурентоспроможність продукції за рахунок її здешевлення за одночасного поліпшення якості. Розпочалася торгово-економічна експансія цих країн, що сприяло зміцненню їхнього економічного потенціалу й дало імпульс для подальшого випереджувального розвитку. Нині розрив у продукуванні національного доходу між економічно розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, сягає 12 разів і вже протягом кількох десятиріч не знижується....
0 Переглянути

Деревообробна та паперова промисловість. Будівельні матеріали

9 Клас

ВИДИ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ЧИННИКИ ЇЇ РОЗМІЩЕННЯ. Велике господарське значення деревини обумовлене її цінними фізичними властивостями, а саме: простотою обробки, міцністю та малою питомою вагою. Деревину широко використовують у будівництві та різних видах господарства. Вона є сировиною для паперового й лісохімічного виробництва. Лісова промисловість об’єднує підприємства лісозаготівельного, деревообробного, целюлозно-паперового та лісохімічного видів. Вони найбільше тяжіють до джерел сировини, водопостачання та споживача. ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ЛІНІЇ У ВИРОБНИЦТВІ ПИЛОМАТЕРІАЛІВ І ПАПЕРУ. Для забезпечення повного циклу виробництва пиломатеріалів, целюлози, паперу необхідне застосування різних виробничих технологій. У виробництві пиломатеріалів застосовують технології виробництва дикту, фанери, деревно-стружкових плит тощо. Дуже важливою є технологія виробництва паперу. Кінцевий продукт целюлозно-паперових комбінатів залежить від процесів виробництва волокнистої маси й може включати в себе товарну целюлозу та різні види паперових або картонних виробів. Наприклад, відносно слабку деревну масу переробляють на вироби одноразового використання, такі як газети та серветки. Крафт-целюлозу переробляють на паперові вироби багаторазового використання, такі як високоякісний папір, книги та паперові пакети для бакалійних товарів. Сульфатна маса, яка є в основному целюлозою, може використовуватися в ряді різноманітних кінцевих продуктів, серед яких спеціальний папір, віскозне волокно, фотоплівка, тринітротолуол, пластик і навіть суміші у виробництві морозива й тортів. Хіміко-механічні деревні маси виключно жорсткі, ідеальні для конструкційної опори, необхідної для гофрованого тарного картону. Волокна в масі з вторинного паперу зазвичай менш гнучкі й менш водопроникні, тому не можуть використовуватися для високоякісних паперових виробів. Вторинний папір в основному йде на випуск м’яких паперових виробів, наприклад, туалетного паперу, паперових рушників і серветок. Для виробництва товарної целюлози гідросуміш паперової маси зазвичай просівають іще раз і вирівнюють. Здебільшого висушена товарна целюлоза зневоднюється, а целюлоза підвищеної консистенції зі складу за рахунок води розріджується. Волокна целюлози можуть піддати рафінуванню, щоб збільшити площу зв’язків між ними й таким чином підвищити міцність паперового аркуша....
0 Переглянути

Хімічна промисловість в Україні

9 Клас

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ В УКРАЇНІ ТА ОСНОВНІ ЦЕНТРИ ВИРОБНИЦТВА ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. За специфікою формування хімічна індустрія належить до складних видів виробництв. У її структурі виділяють такі підвиди: гірничо-хімічний, основна хімія, хімія органічного синтезу, виробництво полімерних матеріалів, хімія тонкого органічного синтезу (лаки, фарби, фотохімічні товари), побутова хімія. Основу хімічної промисловості становлять: видобування сировини, виробництво мінеральних добрив і полімерних матеріалів. Хімічна індустрія стрімко розвивається, тому її структура із часом змінюється. Тож колись єдина хімічна промисловість тепер поділяється на нафтохімічну, хімічну, мікробіологічну та фармацевтичну. Численні міжвидові, внутрішньовидові й технологічні зв’язки, широкий асортимент продукції, використання великої кількості палива, енергії та води зумовлюють своєрідність територіальної організації хімічної промисловості. Сучасне розміщення її підприємств зумовлене також географічними, економічними й технічними чинниками. Основна хімія — це виробництво мінеральних добрив, кислот, соди. При виробництві мінеральних добрив ураховують два основні чинники: близькість до споживача та наявність сировини. Азотні добрива виготовляють у Черкасах та з відходів коксохімічного виробництва у Сєвєродонецьку. Калійні добрива виробляють у районах видобування сировини. Цей напрям основної хімії зазнає реорганізації. Для відродження виробництва калійних добрив розроблено спеціальну програму, згідно з якою рівень їх випуску планується довести до 1,5 млн т на рік. Калійні добрива виготовляють на підприємствах «Полімінерал» (м. Стебник Дрогобицького району Львівської області), «Оріана» (м. Калуш Івано-Франківської області), «Сірка» (м. Новий Розділ Львівської області), «Хімпром» (м. Вінниця), а також на Костянтинівському хімічному заводі....
0 Переглянути

Розвиток хімічної промисловості у світі

9 Клас

ЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ ХІМІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА. Основною сировиною, що використовується в хімічній промисловості, є коксівне вугілля, газ, нафта, солі, сірка, фосфорити. Хімічну продукцію — кислоти, мінеральні добрива, фарби, лаки, отрутохімікати, штучні волокна, синтетичний каучук, пластмаси — застосовують у багатьох технологічних процесах. Хімічна промисловість виробляє фототовари, фармацевтичні вироби, побутові хімікати. Найбільшими виробниками хімічної продукції у світі є США (близько 20 % світового виробництва), Німеччина (близько 10 %), Росія, Японія, Велика Британія, Італія, Китай, Україна, Франція. Значного розвитку хімічна промисловість набула в Бразилії, Індії, Республіці Корея (мал. 121). Основні принципи розміщення підприємств хімічної промисловості такі: тяжіння до місцевої сировини (США, Росія), довізної сировини (наприклад, нафтохімічні підприємства Японії, Італії, Нідерландів, розташовані в портах), нафто- й газопроводів (США, Росія). На розвиток хімічної промисловості у другій половині XX ст. вплинули енергетична криза та загострення екологічних проблем. ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Розташування сировинних ресурсів, їхня потужність, умови залягання істотно впливають на розміщення підприємств гірничо-хімічної промисловості. Зростання потреб у нафті й газі, що стали основною сировиною для органічного синтезу та нафтохімічної промисловості, посилює вплив чинника сировинних ресурсів на розміщення виробництва. Щоправда, наявність розгалуженої мережі трубопроводів сприяє наближенню виробництва до районів споживання....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 40 41 42 43 44 45 46 47 48 ... 70
Назад

Навігація