Океанія об’єднує численні острівні території, розкидані у просторах Тихого океану. Розрізняють три історико-географічні субрегіони Океанії — Меланезію, Мікронезію та Полінезію. Кожний з них має природні, соціально-економічні та культурні особливості. МЕЛАНЕЗІЯ. Меланезія охоплює простір на північний схід від Австралії, від острова Нова Гвінея на заході до островів Фіджі на сході площею 940 тис. км2. На політичній карті Меланезії — чотири незалежні держави: Вануату, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови та Фіджі, заморська територія Франції — Нова Каледонія. Усі держави є молодими і здобули незалежність на хвилі деколонізації у ХХ ст. Острови мають здебільшого вулканічне походження, Нова Гвінея — материкове. Більша частина Меланезії розташована між екватором та Південним тропіком, тому клімат вологий і жаркий. На островах, густа мережа коротких, але доволі повноводних річок. В екваторіальній частині Меланезії поширені вічнозелені вологі тропічні ліси. Південніше переважають мусонні ліси та савани. Меланезія має кращі запаси мінеральних ресурсів порівняно з іншими частинами Океанії. Так, у Папуа-Новій Гвінеї є поклади золота, міді, нікелевих, кобальтових і молібденових руд, невеликі поклади нафти і газу. У Вануату є незначні запаси золота і марганцю, на Фіджі — поклади олова, міді, цинку, коштовних металів, залізистих пісковиків, а в Новій Каледонії сконцентровано 25 % світових запасів нікелю. Світ у просторі й часі Держави Меланезії Держави Меланезії мають незрілі політичні інститути. Так, Фіджі зазнала чотирьох державних переворотів (двох у 1987, у 1997 та 2006 рр.). Етнічні зіткнення на Соломонових островах (1998—2003 рр.) змусили державу звертатися по іноземну допомогу для врегулювання ситуації. Папуа-Нова Гвінея пройшла через конституційну кризу у 2011—2012 рр. Вануату, поряд із сучасними формами врядування, зберігає інститут вождів, які, попри відсутність формальних владних повноважень, на місцевому рівні користуються не меншим авторитетом, ніж офіційна влада....
|