• Загальний господарський розвиток. Особливості природних умов, господарських пріоритетів населення, суспільно-політичний розвиток упродовж століть зумовили «мозаїчність» економічного простору Азії. На відміну від Європи, азійські країни: 1) слабше економічно пов’язані між собою; 2) виробляють лише 42 % сукупного світового ВВП, хоча володіють величезними запасами різноманітних ресурсів; 3) суттєво відрізняються між собою за рівнями соціально-економічного розвитку (табл. 1). Контрастність розвитку країн в Азії найбільша у світі: наявні дуже заможні і впливові на світовому ринку країни (Японія, Ізраїль, ОАЕ, Катар, Бруней, Сінгапур) - з одним із найвищих рівнів життя населення (понад 35 тис. дол. на душу населення), та на противагу їм - найбідніші (Сирія, Ємен, Афганістан - менше від 2 тис. дол.). Відзначається також група держав, економіка яких розвивається дуже динамічно і які мають істотно вищий рівень розвитку господарства порівняно з іншими. До них належать Китай і держави, що одержали назву «нові індустріальні країни». Найізольованішою і не інтегрованою є економіка КНДР. • Первинний сектор економіки. Незважаючи на бурхливий індустріальний розвиток в Азії, як і раніше, велике значення мають гірничодобувна промисловість і сільське господарство. Особливо відзначається Азія у світовому видобутку вугілля (табл. 2), залізних (табл. 3) і марганцевих руд (Китай, Індія), олова (Малайзія, Індонезія, Китай, Таїланд і В’єтнам), бокситів (Індія), хромітових (Туреччина, Філіппіни), поліметалевих, нікелевих і мідних руд (Китай, Філіппіни, Індонезія тощо), калійної (Ізраїль, Йорданія) і кам’яної солі (Індія, Пакистан, Бангладеш). Однак головне, що визначає світове значення Азії у МПП, - видобуток та експорт нафти і природного газу, які видобувають чимало азійських країн (табл. 4), але основний видобуток здійснюють держави Західної і Південно-Східної Азії (Бруней, Індонезія, Малайзія)....
|