|
На початку 1944 р. США встановили свій контроль над Маршалловими островами, а із часом — над Маріанськими. У липні розпочалася операція, спрямована на звільнення Філіппін, захоплення яких означало б для Японії розподіл її володінь на дві частини та втрату джерел сировини, що були розташовані південніше. У цей самий час американська стратегічна авіація розпочала «повітряний наступ» проти Японії, здійснюючи систематичні бомбардування військових та економічних об’єктів країни. У таких умовах японське командування вирішило дати вирішальну битву в районі острова Лейте (Філіппінські острови) та розгромити американський десант і флот підтримки (план «Се» («Перемога»)). 23 жовтня 1944 р. біля острова Лейте розпочалася найбільша в історії Другої світової війни морська битва між флотом союзників і японськими військами. У битві, що тривала протягом чотирьох днів, брали участь дев’ять японських лінкорів, зокрема два найбільші у світі лінкори «Ямато» і «Мусасі», чотири авіаносці, 20 крейсерів, у тому числі 14 важких, а також 35 есмінців і понад 300 літаків. Проте флот США, що протистояв їм, був набагато сильнішим: 12 лінкорів, вісім важких і 24 легких авіаносці, 24 крейсери, 166 міноносців і понад 1500 бойових літаків. П’ятикратна перевага США у повітрі вирішила результат бою. Японські війська були змушені відступити, втративши всі свої авіаносці та всю авіацію, а також три лінкори, десять крейсерів й 11 есмінців. Загинуло 13,5 тис. японських моряків і льотчиків. Незважаючи на те що в цій битві вони вперше застосували «ударні загони спеціальних атак» — льотчиків-смертників (камікадзе), які таранили кораблі противника, їм вдалося потопити тільки три авіаносці й три есмінці, а ще шість авіаносців і ряд інших кораблів дістали серйозні пошкодження. Також США втратили 200 літаків....
|
