Ярослав Мудрий

Усі дороги ведуть у Київ

1015 рік... Голосили руси, втирали сльози. Помер князь Володимир Ясне Сонечко. Що далі? Хто правитиме в Києві?

А сини князівські посумували за батьком, та й плечі розправили: заходилися спадок ділити. Воювали брати, аж кров ріками текла. Князь Святополк меч на братів підняв: на Бориса і Гліба (першими мучениками стали), на Святослава... Тому й охрестили вбивцю Окаянним, бо проти рідних пішов. Чотири роки тривали усобиці. Призвідець упевнений був, що правитиме, але не так вийшло. Князь новгородський Ярослав переміг.

У 1019 році брати зійшлися в битві поблизу річки Альта: Святополк, загартований і фізично досконалий, Ярослав, слабший і кульгавий із дитинства. (Гаджетів тоді не виготовляли, тож у вільний час хлопчаки поєдинки влаштовували. Подейкують, в одному з таких княжич і зламав ногу. Кістки зрослися, та, мабуть, неправильно, бо відтоді шкутильгав.) Святополкова дружина зазнала поразки, і переможець усівся на престол у городі Київ.

Князь Ярослав Мудрий, модель пам’ятника, скульптор Анатолій Кущ, гіпс, 2000 р.

Зайшов до терема. Посміхнувся: чи думав батько, великий князь київський, що так станеться? Мабуть, ні! Не любив Володимир свого сина Ярослава. Непокірним той ріс, упертим. Тому й княжити послав юнака спочатку в місто Ростов, потім — у Новгород (так, щоб очей не муляв). Та й парубок великої поваги до тата не виявляв. Не міг пробачити те, як із Рогнідою (мамою) повівся. Образив, зрадив, відмовився від неї, ромейку Анну до Києва привіз... Роки минули, а обоє не примирилися. 1014 року Ярослав відмовився платити данину в столицю. Ох, сердився тоді батько, лютував так, що стіни тряслися. Покарати бунтівника вирішив. Дружині в похід на Новгород готуватися велів. Не встиг. Упокоївся.

Минуло чотири роки. І Ярослав одноосібним володарем став. Тепер він за Русь відповідає. А небезпек ой скільки. Перша: старший брат Мстислав тмутороканський війну йому оголосив. Хоч у сутичці біля містечка Листвен молодший програв, але посади не втратив. Зуміли домовитися, правили спільно до 1036 року, до братової смерті. Друга: печеніги невпинно нападали. Розумів, яка це небезпека. Лише 1036 року здолав настирливців під мурами Києва. На знак подяки Богові собор Святої Софії наказав докінчити в 1037 році. (Учені вважають, що князь для проектування й зведення храму не лише запросив візантійських архітекторів та каменярів, а й елементи конструкції і, зрештою, назву запозичив із Царгорода).

Правитель про Русь ревно дбав, кордони укріплював, на сході оборонну мережу, що охоплювала 13 порубіжних поселень і фортець, удосконалив. Городи нові закладав (Юр’єв, Ярослав), Червен у поляків відвоював (як батько колись), межі Києва в сім разів розширив і «містом Ярослава» назвав. Золоті ворота з церквою Благовіщення Святої Богородиці над ними за його велінням спорудили. А в 1051 році заклали Києво-Печерський монастир. Карбував власні монети — срібляники. Отож справді чимало для русів зробив князь Ярослав Володимирович.

Собор Святої Софії, сучасна світлина

Собор Святої Софії, новочасна гравюра-реконструкція

Усвідомлював монарх, що оборона держави і її розбудова — це важливо, але освіта — вміння читати та писати — важливіші. Тому й відкривав школи. У підземеллях Святої Софії бібліотеку створив. Першу в Русі. А поряд скрипторії — майстерні з переписування книжок. Талановитих монахів туди до праці кликали, щоб на пергаменті писали та кольоровими малюнками сторінки оздоблювали.

«У бібліотеці Ярослава Мудрого», художниця Ольга Гальчинська

І сиділи вони від світанку аж поки не смеркне, пера з рук не випускали, літеру за літерою виводили день у день. Бо книжки тоді писаними були. Аркуші пергаментні акуратно перекладали, як найбільшу цінність. А найстаршим із монахів Іларіон був — освічений, розумний. «Слово про Закон і Благодать» написав. Задумав тоді Ярослав, хай той митрополитом стане. Хай уперше рус церкву очолить.

І насмілився піти проти волі Візантії. У 1051 році призначив Іларіона на найвищу духовну посаду замість грецького ставленика. Ризикував, кидаючи виклик Константинопольському Патріархові, але не боявся, готовий був боронити своє — руське. Звісно, в Царгороді обурилися таким нахабством, але втратити могутнього союзника не бажали. Східне християнство тоді переживало кризу. До сумнозвісного розколу в 1054 році чекати залишалося зовсім трішки. Західна церква в Римі міцніла і потребувала підтримки. Тож у Візантії чітко розуміли, що невизнання Іларіона митрополитом може повернути Ярослава, а за ним руських вірян у бік Риму. І щоб цього не сталося, зухвальство князя стерпіли і нового митрополита визнали.

Дуже освіченим князь Ярослав був, кілька мов знав, книжок багато прочитав, керував мудро. Словом, урядником виявився толковим. Але усе-таки чогось бракувало. Зрозумів урешті — правил за якими житимуть, закону — непорушного, одного для всіх. Бо до того діяла первісна форма справедливості — «око за око, зуб за зуб». Таке собі неписане звичаєве право.

Перша сторінка «Руської правди», світлина

Золота скриня, де зберігали «Руську правду», світлина

Великий князь київський Ярослав почав трудитися над законом — першими писаними правилами для Русі. Їх особливістю стали штрафи, що встановлювалися як покарання за скоєні злочини. Розумне рішення: і люди менше калічили один одного, і державна скарбниця збагачувалася. Тобто, маєш гроші — розпускай руки, а не маєш — працюй, торгуй, заощаджуй і, доки на штраф не назбираєш, злість тримай при собі. Таких дев’ятнадцять пунктів, укладених законотворцем, увійшли в історію під назвою «Правда Ярослава». А вона започаткувала «Руську правду», що складалася із трьох частин, про дві наступні з яких ітиметься далі.

Яке значення для української держави мало прийняття «Правди Ярослава»? Чи зберігся її оригінал до наших днів? Де ти можеш прочитати тексти руських законів? Дізнайся відповіді за допомогою пошукового застосунку «Ґуґл».

Пам’ятна монета «1000 років від початку правління київського князя Ярослава Мудрого», серія «Княжа Україна», художниця Фандікова Наталія, скульптор Іваненко Святослав, срібло, 2019 р.

Мовою джерел

«Повість минулих літ» про культуру Русі в період князювання Ярослава Мудрого:

«...Заложив Ярослав город — великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву Святої Софії, премудрості Божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення Святої Богородиці. Сей же премудрий великий князь Ярослав задля того спорудив [церкву] Благовіщення на воротах, [щоб] давати завше радість городу сьому святим благовіщенням господнім і молитвою Святої Богородиці та архангела Гавриїла. Після цього [він звів] монастир Святого Георгія [Побідоносця] і [монастир] Святої Орини.

І при нім стала віра християнська плодитися в Русі і розширятися, і чорноризці стали множитися, і монастирі почали з’являтися. І любив Ярослав церковні устави, і попів любив він велико, а понад усе любив чорноризців. І до книг він мав нахил, читаючи [їх] часто вдень і вночі. І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов’янську мову і письмо [святеє], і списали багато книг. І придбав він [книги], що ними поучаються віруючі люди і втішаються ученням божественного слова. Бо як ото xmo-небудъ землю зоре, а другий засіє, а інші пожинають і їдять поживу вдосталь, — так і сей. Отець бо його Володимир землю зорав і розм’якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей».

Зрілий муж Ярослав часто сидів на кам’яних сходах власного терема, вдивлявся в далечінь. Бачив Русь — неозору, могутню, найбільшу імперію в тодішній Євразії. Багато зробив за життя. Та найбільше пишався дітьми. Вдало одружив їх. Із впливовими монархами Європи породичався. Така собі євроінтеграція. Тільки не Русь до європейства долучилася, а навпаки — європейські можновладці мали за честь породичатися із великим князем київським. Дружиною Ярослава стала донька шведського короля Олафа Шьотконунга — Інгігерда. Тут, у русів, вона охрестилася, узяла ім’я Ірина. Син Ізяслав одружився з донькою польського короля Казимира І Гертрудою, син Всеволод — із візантійкою Анною, сини Ігор та В’ячеслав узяли за дружин німецьких принцес. Старша донька Єлизавета розділила корону з норвежцем Гарольдом Сміливим, а після його смерті уклала шлюб із королем Данії. Став зятем Ярослава король Угорщини Андрій, одружившись із донькою Анастасією. Є таке припущення, що в Ярослава була ще донька Агата, яка вийшла заміж за спадкоємця англійського престолу Едуарда Вигнанця. Король Польщі Казимир І П’яст мав за дружину сестру Ярослава Марію Добронегу. Та найбільше пишався батько улюбленою донькою Анною.

«Сватання Анни Ярославни», художник Петро Андрусів

Двічі сватався до неї французький король Генріх І. За другим разом Ярослав погодився на шлюб. Княжна Анна Ярославна, чи Агнеса Руда (саме так називали її французи), стала королевою. Високоосвічена, яка володіла кількома іноземними мовами, вона повезла як придане Євангеліє, що прийнято називати Реймським. На ньому згодом французькі монархи присягатимуть на вірність державі. Також Анна «подарувала» господарям лазню, привезла із собою набір столового срібла (до того там їли руками). До сьогодні в державних архівах Франції зберігаються документи, де стоїть підпис русинки латиною: «Анна Руська, королева Франції», а поряд — хрестики, що їх поставили неграмотні міністри. Зрештою, що цікаво, Анна стала єдиною європейкою, яка листувалася з Папою Римським. Це неабияке визнання.

20 лютого 1054 року обірвалася нитка життя князя Ярослава. Київський престол він заповів старшому синові Ізяславу, іншим залишив у спадок решту земель. Перед смертю наказав про заповіт його пам’ятати: «А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви есте брати від одного отця і одної матері...»

Поміркуй, чому сина Володимира Великого прозвали Мудрим. Якими іншими словами-прикметниками можна оцінити його внесок в історію Русі-України? Як українці бережуть пам’ять про свого славетного предка?

«Французькі посли у князя Ярослава Мудрого», художник Петро Андрусів

2 гривні зразка 1992 р.

2 гривні зразка 1995 р.

2 гривні зразка 2004 р.

2 гривні зразка 2013 р.

2 гривні зразка 2018 р.

Пам’ятна монета «Ярослав Мудрий», серія «Княжа Україна», художники Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій, Козаченко Віталій; скульптор Дем’яненко Володимир, срібло, 2001 р.

Зістав зображення Ярослава Мудрого на монетах, паперових гривнях та скульптурах. Які елементи є спільними? Які відмінними? Дізнайся про правдоподібність портрета князя Ярослава за допомогою пошукового застосунку «Ґуґл». Прочитай оповідь, свідчення, розглянь зображення картин, скульптур, монети. Зістав відомості про князя Ярослава. Які факти збігаються? Які різняться? Поясни причини розбіжностей.

Пам’ятна монета «Золоті ворота», серія «Пам’ятки архітектури України», художник та скульптор Іваненко Святослав, золото, 2004 р.

Пам’ятник Ярославу Мудрому, автор проекту Іван Кавалерідзе; скульптори Микола Білик, Олексій Редько, Віталій Сівко; архітектори Руслан Кухаренко, Юрій Лосицький, станція метро «Золоті ворота», місто Київ

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Правління князів: походи й реформи 7 клас Васильків 2020", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)