Суспільне та господарське життя за доби розквіту Київської Русі

§ 10. СУСПІЛЬНЕ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ ЗА ДОБИ РОЗКВІТУ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

У ТУРБОТАХ ПРО ХЛІБ ЩОДЕННИЙ

Пограйте в гру «Музей». Із заздалегідь підготовлених репродукцій пам'яток архітектури, монументального мистецтва та книжкової мініатюри Київської Русі кінця 10 - першої половини 11 ст. сформуйте музейну колекцію. Позмагайтеся командами в умінні розповідати про видатні пам'ятки. Виграє та команда, розповіді якої найдокладніші й найточніші.

Роздивіться ілюстрації. За одягом визначте, представників яких суспільних груп Київської Русі зображено. Висловте припущення, які історичні джерела допомогли реконструювати тогочасне вбрання.

Реконструкція одягу різних верств населення Київської Русі. Художник З. Васіна.

1. Що таке верстви та яку роль у суспільстві Київської Русі відігравали князі?

Ви вже знаєте, що групи населення із закріпленими за ними тогочасним законом правами й обов’язками, зі своїми нормами поведінки та звичаями називають верствами. Зрозуміло, що представники різних верств руського суспільства мали неоднакові права. Тому верстви умовно розташовують одну за одною - у міру розширення або звуження прав, так, ніби зводять уявну піраміду, яку дослідники називають суспільною.

Верхівку суспільної піраміди Київської Русі посідали князі. Спочатку князі-вожді були в кожному східнослов’янському союзі племен. Ви вже знаєте про полянського князя Кия, деревлянського князя Мала. Згодом

на київському столі утвердився князівський рід Рюриковичів, і з часом, знищивши місцеві князівські роди, саме ця династія стала володарювати в руських землях. Тож князі в Київській Русі - нащадки Ігоря Рюриковича, «єдиного діда внуки».

Найвпливовішим князем був великий князь київський. У столицях земель-князівств сиділи удільні князі. Кожне ж князівство поділялося на дрібні волості, якими теж правили князі. Щоправда, міжкнязівські відносини не набули на наших теренах законодавчого регулювання. Тому спалахували гострі сутички в боротьбі за владу. Важливо, що на відміну від інших верств тогочасного суспільства князівська верства була закритою, до неї можна було належати тільки за народженням. Лише син князя міг бути князем.

Князі мали в Київській Русі найбільшу владу. Це й визначало політичний устрій держави. Князі були не лише верховними правителями всієї країни або землі-князівства, а й головними розпорядниками всього місцевого життя. Вони опікувалися законодавством і судочинством, керували військом, ухвалювали рішення про оборону країни, беручи безпосередню участь у воєнних походах. Князі налагоджували відносини із сусідніми державами, укладали мир або оголошували війну.

Князь та княгиня в парадному вбранні 10-11 ст. Реконструкція З. Васіної.

Політика - це мистецтво управління державою. Тож політичний устрій дає змогу простежити, як саме відбувалося управління державою, як розподілено владу між можновладцями.

Запропонуйте схему політичного устрою Київської Русі, зваживши на тогочасні уявлення, втілені в рядку з поеми «Слово о полку Ігоревім»: «Хоч і тяжко тій голові бути без пліч, зле і тілу без голови», - так автор визначив сутність тогочасної держави, у якій головою був князь-правитель, а тілом - решта суспільства.

2. Яким було суспільство Київської Русі?

Крім князів, до панівних верств належали бояри. У літописах їх згадують поряд із князем від 10 ст. Боярські роди формувалися з місцевої родоплемінної знаті, а також з впливових дружинників, які за військову службу отримували від князів земельні маєтки. Боярська верства, так само як і князівська, не була однорідною. З-поміж руських бояр були бояри великі й малі. Великі бояри ставали воєводами, тисяцькими, князівськими канцлерами, а малі - соцькими, десяцькими, тіунами (управителями маєтків), дворецькими тощо.

Привілейованою групою руського суспільства були дружинники - професійні воїни. Вони не лише брали участь у воєнних походах, а й обіймали певні урядові посади. За вірну службу князеві дружинники отримували грошову винагороду, а також землю, що ставала їхнім умовним володінням, тобто належала доти, доки дружинник служив своєму сюзеренові-князю.

Із запровадженням християнства як державної релігії почала формуватися верства духівництва, до якої належали служителі церкви. Становище духівництва було зумовлене тією роллю, яку відігравала церква. Духівництво - найосвіченіша верства тогочасного суспільства. Воно впливало не тільки на духовне життя, а й на світське, особливо на царину культури.

На середніх щаблях суспільної піраміди перебували представники міської заможної верхівки, а також купці та ремісники.

На нижніх щаблях суспільної піраміди Русі розташовують простолюд, до якого належали: смерди, закупи, рядовичі, челядь, наймити, холопи.

Найчисленніша група тогочасного населення - селяни-смерди. Вони були особисто вільними, мали власне господарство, землю, мешкали в князівських селах і платили князеві данину. Якщо смерд через якісь обставини втрачав власне господарство, то міг позичити гроші - «купу» - у землевласника, але цю позику мусив відробити. Саме тому селянина, який працював «за купу» в господарстві пана, називали закупом. Відпрацювавши борг, такий тимчасово залежний селянин ставав вільним. Різновидом закупів були й рядовичі, адже обставини перетворення смерда на закупа закріплювалися в договорі-ряді. Так виникла назва «рядович».

Стосовно багатьох русичів уживали назви наймит, челядин. Якщо наймити працювали в умовах наймання, залишаючись особисто вільними, то челядь була невільною - її продавали, дарували, передавали в спадщину. До челяді потрапляли здебільшого полонені.

У повній власності пана перебували й холопи. Проте холопство не було довічним. Із тогочасних джерел довідуємося, що за гарну службу холопа могли відпустити на волю. Щоправда, невідомо, чи часто таке траплялося.

Особливу групу населення становили ізгої. Так називали людей, які з різних причин «випадали» зі свого звичного середовища, втрачали з ним зв’язок. Ізгоями, зокрема, ставали смерди, які втрачали землю й господарство. Так само ізгоями називали князів, які не мали землі й столів. Проте, на відміну від челяді й холопів, князі-ізгої були особисто вільними людьми.

Київський дружинник другої половини 10 ст. Реконструкція. Малюнок О. Федорова.

Складіть схему-піраміду «Суспільство Київської Русі». Обґрунтуйте розташування на ній різних верств населення та інших суспільних груп Русі.

3. Що визначало буденне життя в містах та селах?

Руські землі 9-10 ст. у скандинавських джерелах названо «країною градів» - так багато виникло тоді укріплених поселень-фортець. Що ж до найдавніших східнослов’янських міст, то, на думку істориків, розбудова їх сягає кінця 8-9 ст. Виникали вони здебільшого на основі племінних центрів - городищ, щоправда, не кожному городищу судилося стати містом. За сприятливих політичних та господарських обставин укріплені поселення - центри державної влади - набували значення осередків ремесла й торгівлі, ставали центрами відправлення релігійних культів і місцем оборони від нападників, тобто перетворювалися на власне міста. У 9 - на початку 11 ст. на Русі налічувалося вже близько 30 великих міських центрів з укріпленнями-фортецями.

Споруджена фортеця - своєрідний зародок міста. Великі міста складалися зазвичай з трьох частин. Перша - це дитинець, найстаріша частина міста, фортеця, укріплена стінами, валами й ровами. На дитинці будували князівські та боярські двори. Від часів хрещення Русі саме тут розташовувалися найважливіші церкви та собори. Нижче дитинця простягався поділ. Саме тут мешкали ремісники та купці, тут був торговий майдан, численні церкви й монастирі. Поза міськими укріпленнями розташовувалися передмістя - сторони, або кінці. Їх заселяли ремісники певної спеціальності: кожум’яки селилися біля води, гончарі - біля виходу глин тощо.

У великих містах мешкали князівська родина, бояри, дружинники, духівництво тощо. У князівських палацах, боярських хоромах завжди було гамірно. Тут чатували дружинники, метушилися слуги, юрмилася челядь. Звідси віддавалися накази, тут судили й урядували, сюди звозили данину. У просторих гридницях - великих залах, де збиралися гриді - дружинники-охоронці князя, часто відбувалися бенкети.

Київський дитинець за князя Володимира Святославовича. Реконструкція.

1. Торговище на Подолі в Києві - головний ринковий майдан міста із церквою Богородиці Пирогощої. Реконструкція.

2. Князівський палац у Чернігові. Реконструкція.

• Роздивіться малюнок. Що відрізняє село від міста?

Давньоруське село. Реконструкція.

Більшість тогочасного населення Русі мешкала в селах. Так за часів Київської Русі називали неукріплені поселення, згадки про які є вже в перших угодах русичів із візантійцями. Буденне життя, заняття мешканців села не відрізнялося від попередніх часів.

Прочитайте уривок з літопису. На що нарікають дружинники князя? Чому князь так легко погоджується розв'язати цю проблему? Як історики визначають згадані в джерелі стосунки між князем та його підлеглими? На які факти буденного життя князівського оточення звернули увагу?

• Проаналізуйте документ відповідно до правил роботи з історичними джерелами.

Літопис під 996 р. повідомляв таке:

«...Щонеділі установив Володимир Святославович на дворі своїм, у гридниці пир справляти і звелів приходити сюди боярам, і гридям, і соцьким, і десятникам, і знатним мужам -  і при князі, і без князя. І бувало на обіді тому багато м’яса - і яловичини, і звірини, і було ж подостатком усього. А коли підпивалися вони, то починали нарікати на князя, говорячи: "Зле єсть нашим головам! Дав він нам їсти дерев’яними ложками, а не срібними!” І коли це почув Володимир, звелів він викувати срібні ложки, їсти дружині, сказавши так: "Сріблом і злотом не знайти мені дружини, а дружиною знайду я срібло і злото, як ото дід мій і отець мій добули дружиною злота і срібла”. Володимир бо любив дружину і з ними радився про устрій землі своєї, і про порядки землі, і про війни».

4. Як розвивалися господарство та торгівля?

Провідним заняттям населення було сільське господарство. Чільне місце, як і раніше, посідало землеробство. Відбулися зміни як у застосуванні техніки, так і в доборі та способах вирощування рослин. Русичі навчилися

використовувати плуг, що неабияк поліпшило якість оранки, дало змогу ефективніше боротися з бур’янами й відновлювати родючість ґрунту. Якщо спершу на наших землях вирощували менш вибагливі зернові культури (ячмінь, овес), то згодом почали віддавати перевагу пшениці, житу. Розвивалося й городництво. Селяни вирощували різноманітні овочі: капусту, ріпу, огірки, гарбузи, часник, моркву, буряки, цибулю. Плекали наші предки й сади, віддаючи перевагу яблуням, грушам, сливам, вишням. Важливою галуззю сільського господарства було тваринництво: русичі розводили велику рогату худобу, свиней, овець, коней.

Реконструкція плуга.

Сівба й оранка в Київській Русі. Мініатюра з літопису.

На сільськогосподарських роботах застосовували коней. Поширення набули й промисли: мисливство, рибальство та бджільництво. За тих часів мешканці окремих сіл спеціалізувалися на певному промислі.

За підрахунками дослідників, у Київській Русі ремісники знали близько 70 спеціальностей. Надзвичайного поширення набуло ковальство. Археологи твердять, що в руських землях ковалі виготовляли із заліза 150 різних виробів - знаряддя праці, ремісничі інструменти, зброю, предмети хатнього начиння. Майстри ковальської справи досконало володіли такими способами залізообробки, як кування, зварювання, обточування, полірування тощо.

Поширеним було художнє литво. Давньоруські майстри відливали безліч предметів - від малесеньких ґудзиків до церковних дзвонів. Удосконалювалося кування та карбування міді, срібла й золота. Вироби золотарів оздоблювали інкрустацією золотом і сріблом, черню, сканню, позолотою. З-поміж прикрас найпопулярнішими були браслети, колти, персні.

Меч 11 ст. з околиць Києва з написом «Коваль Людота».

• Прочитайте напис на мечі. Про що свідчать подібні пам'ятки?

1. Намисто, колт з рясною 12 - першої половини 13 ст. 2. Золота діадема з пере- городчастою емаллю, с. Сахнівка Черкаської обл. 12 ст. 3. Ливарна форма для виготовлення колтів. Колт 12-13 ст. 4. Головний убір з діадемою, колтами і нагрудною прикрасою - бармою. Реконструкція за матеріалами київських скарбів 12 - першої половини 13 ст. Малюнок О. Федорова.

• Роздивіться ливарну форму для виготовлення колтів. Поясніть, як виготовляли ці прикраси.

Вироби давньоруських ремісників.

• Яке призначення зображених виробів? Зразками яких ремесел вони є?

Поважною справою було й гончарство. Місцеві гончарі виробляли з кераміки безліч речей, у тому числі дитячі іграшки. А від 10-11 ст. навчилися виготовляти кераміку, вкриту поливою. Крім названих, розвивалися й інші ремесла: обробка кістки, дерева й каменю, виготовлення цегли й вапна, ткацтво, кравецтво (пошиття одягу), шевство (шиття та лагодження взуття), обробка шкур тощо.

Активнішою ставала торгівля. Розвиток зовнішньої торгівлі зумовлений розташуванням руських земель на перетині важливих міжнародних торговельних шляхів. Це і відомий вам шлях «із варягів у греки», або Грецький. Сухопутний шлях - Залозний - пролягав через приазовські степи до Каспійського моря й далі до країн Закавказзя та Сходу. На початку 11 ст. виник суходільний шлях з Києва до верхньодунайських міст, який пролягав землями Південної Русі, Польщі, Моравії, Богемії. Протягом 12-13 ст. налагодилися жваві торговельні зв’язки між руськими землями-князівствами.

Спершу в обігу в руських землях були карбовані гроші інших держав - здебільшого арабські срібні монети дирхеми. Перший почав карбувати

Срібляник Володимира Великого та арабський дирхем.

златники й срібляники Володимир Великий. Згодом й інші князі карбували монети. Проте всі ці монети не відіграли особливої ролі в господарському житті Русі. До нашого часу дійшло 340 давньоруських срібних та 11 золотих монет, тоді як арабських дирхемів на наших землях знайдено десятки тисяч.

Від середини 11 ст. набули поширення гроші у вигляді зливків срібла усталеної маси та форми - гривні. На наших теренах користувалися гривнями двох різновидів - київські шестикутні та чернігівські плескаті. Використовували також вагове срібло.

Київська та чернігівська гривні.

Роздивіться картину. Розкажіть, що на ній зображено. Що продавали й купували тогочасні руські купці? Підготуйте розповідь про розвиток торгівлі в Київській Русі від імені іноземного купця.

Картина П. Андрусева «Торговище в княжому місті».

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • запровадження християнства як державної релігії; • правління першого князя з династії Рюриковичів; • князювання Ярослава Мудрого.

2. Виберіть слова та словосполучення, які стосуються господарського життя Київської Русі: • рільництво, плуг, • Перун, Хорс, Мокош, • жито, пшениця, • мисливство, рибальство та бджільництво, • Золоті ворота, Софійський собор, • капуста, ріпа, огірки, • ковальство, гончарство, • «із варягів у греки».

3. Поясніть, що спільного та відмінного між поняттями: • князі, • бояри, • духівництво, • купці, • смерди, • ізгої.

4. Дайте відповіді на запитання: • Хто в руських землях мав найбільшу владу? У чому це виявлялося? • Які зміни відбувалися в землеробстві? • Що вирощували русичі і яку худобу розводили? • Які галузі ремесла були поширеними за часів Київської Русі? • Чим торгували русичі, які гроші використовували?

5. Чим відрізнялося становище князів від становища інших верств і груп?

Що в матеріалах параграфа про суспільне та господарське життя Київської Русі за часів розквіту зацікавило найбільше? Про що хотіли б довідатися докладніше? Чому джерела багаті на свідчення про життя князів, проте скупі стосовно життя простолюду.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно