Русь-Україна за Ярославичів
- 29-10-2022, 22:09
- 386
7 Клас , Історія України 7 клас Свідерський, Романишин 2020
§ 9. Русь-Україна за Ярославичів
- Пригадайте з всесвітньої історії, що таке «феодальна роздробленість».
- Що таке «тріумвірат»? Пригадайте з історії стародавнього світу, якою державою та в який період керував тріумвірат.
1. Передумови та причини політичної децентралізації (дроблення) Русі-України
Політичне дроблення (децентралізація) Русі-України, що розпочалося після смерті Ярослава Мудрого, було закономірним явищем, мало й політичні, й економічні причини. Спочатку верховним землевласником був київський князь. Він роздавав землі своїм васалам як нагороду за службу. Разом з помістями (держанням землі) зростають вотчини (земельні володіння). Розвиток феодального землеволодіння перетворив бояр та удільних князів на політичну силу, зацікавлену в процвітанні власних земель. Інтереси величезної держави з центром у Києві стають їм байдужими. Розпочинаються міжусобні війни за землю і владу.
Причини політичного дроблення:
— поширення спадкової вотчинної форми земельного володіння;
— економічне та військово-політичне посилення удільного боярства й удільних князівств;
— зростання старих і поява нових міст — економічних і військово-політичних центрів, наростання суперництва між ними та Києвом;
— послаблення ролі Києва як політичного й торговельного центру після перших хрестових походів — перенесення міжнародних торговельних шляхів у Середземномор’я;
— процес розвитку народностей у різних частинах держави;
— величезна територія Русі-України, що ускладнювала централізоване управління;
— відсутність правових норм або усталених традицій успадкування великокнязівського престолу.
Окремі князівства розпочинають самостійно проводити не тільки внутрішню, а й зовнішню політику. Наймогутніші з удільних правителів беруть собі титул «великий князь», тобто сюзерен1, непідвладний іншому володарю.
Період із другої половини ХІ ст. до середини ХІІІ ст. історики називають періодом феодальної роздробленості. Русь-Україна як держава залишилася існувати, але її устрій та форма правління зазнали змін. Якщо раніше верховна влада в державі належала великому князеві київському, то за доби дроблення — групі найбільш впливових князів. Таку форму правління історики називають колективним сюзеренітетом. З’являється новий орган державного управління — князівські з’їзди («снеми»). На зміну централізованій монархії приходить федеративна монархія.
Спільними в Русі-Україні продовжували залишатися: правляча династія Рюриковичів; «Руська правда» як основа законодавства; християнська релігія; православна церква на чолі з Київським митрополитом.
Протягом XII ст. утворилося від десяти до п’ятнадцяти самостійних князівств. Між окремими князями йшла жорстока міжусобна боротьба, яка послаблювала їхні землі, робила їх доступнішими для зовнішніх ворогів. Тобто у військовому аспекті дроблення послабило Русь-Україну, але в економічному й культурному сприяло піднесенню і розквіту деяких князівств, подальшому формуванню та розвитку окремих народів.
Процес дроблення і занепаду імперії умовно можна порівняти з дозрілим стручком гороху. Землям-«горошинам» стає тісно в старій оболонці. Вони її розривають, звільняються, даючи початок новим державним організмам.
ОСНОВНІ ФЕОДАЛЬНІ ЦЕНТРИ В МЕЖАХ РУСІ-УКРАЇНИ
Період феодальної роздробленості — зміцнення самостійності удільних князівств.
Федеративна монархія — сукупність самостійних чи напівсамостійних князівств або земель, що проводять незалежну політику.
1 Сюзерен — великий феодальний правитель, влада якого базується на васальному підпорядкуванні йому дрібніших феодалів, які одержують від нього право на частину землі в його володіннях.
2. Становище в державі за часів правління Ярославичів. Половці
Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. у віці 76 років. Його поховали в Софійському соборі в мармуровому саркофазі. Про цю подію є напис ХІ ст. на стіні храму, який зберігся до наших днів (див. с. 65).
Пам’ятаючи про те, скільки крові пролилося під час братовбивчої війни за київський престол після смерті батька, Володимира Святославича, Ярослав Мудрий подбав, щоб між його синами такого не сталося. Він заповів принцип успадкування влади, за яким на київський престол сідає старший серед братів. Коли той помирає, його місце посідає наступний по старшинству брат. У такий спосіб кожний із синів по черзі мав побувати на київському престолі. Очікуючи свого часу, молодші брати правили окремими землями Русі-України, визнаючи зверхність свого старшого брата. У Ярослава Мудрого було п’ять синів, кожного з них він наділив окремим князівством. Найстарший Ізяслав отримав Київ, Святослав — Чернігів, Всеволод — Переяслав, Ігор — Волинь, а В’ячеслав — Смоленщину. Онукові Ростиславу було віддано Галицьку землю. У Полоцькій землі правив брат Ярослава Ізяслав та його нащадки.
У 1054 р. троє старших братів утворили між собою політичний союз — тріумвірат — і разом управляли державою. Спільно ходили у військові походи проти кочівників: торків і половців. Але головною їхньою метою було збільшення власних володінь, часто за рахунок своїх братів.
Так, у 1057 р., після смерті В’ячеслава, старші брати перевели Ігоря з Волині до Смоленська, а Волинь захопив Ізяслав. Коли Ігор помер, троє братів поділили між собою Смоленські землі. У 1067 р. Ізяслав, Святослав і Всеволод захопили Полоцьке князівство, а його князя Всеслава кинули до київської в’язниці. Пізніше Святослав захопив Новгород, а Всеволод — Смоленськ. Такі дії трьох братів обурили молодших представників династії Рюриковичів, і наприкінці XI ст. розпочинається жорстока боротьба за київський престол та удільні князівства. Настає період дроблення єдиної держави.
Князівські усобиці посилились у зв’язку з появою нових зовнішніх ворогів — половців.
У другій половині XI ст. половецькі племена перейшли з північно-західних казахських просторів у південноукраїнські степи й витіснили печенігів. Основними заняттями половців були кочове скотарство й торгівля. Уперше про них згадано в руських літописах приблизно 1054 р. З 1055 р. вони постійно нападали на Русь-Україну, спустошуючи Київську, Переяславську та Чернігівську землі.
На початку вересня 1068 р. половці напали на Переяславську землю. Переяславський князь Всеволод звернувся за допомогою до своїх братів — Ізяслава, князя київського, і Святослава, князя чернігівського. Ізяслав зібрав у Києві ополчення з місцевого населення. Кожний із братів привів свою дружину. Битва з половцями відбулася на річці Альті (Південна Переяславщина) і завершилася поразкою трьох братів Ярославичів. З рештками дружин князі повтікали у свої землі.
Залишки київського ополчення також повернулися до Києва. Вони почали вимагати від князя Ізяслава, щоб той організував новий похід на половців за їхньою участю. Натомість Ізяслав вичікував. Ополченці зібрали народне віче на Подолі й почали вимагати в князя коней та зброю. Він відмовив їм, боячись озброювати збуджений народ. Це призвело до повстання в Києві. 15 вересня 1068 р. повсталі кияни звільнили князя полоцького Всеслава з в’язниці й посадили його княжити в Києві. Потім пішли в княжий двір і пограбували його. Ізяслав з невеликою частиною бояр утік до Польщі.
Навесні 1069 р. Ізяслав разом із братом своєї дружини, польським королем Болеславом ІІ Сміливим, рушив на Київ. Кияни знову організували ополчення і спільно з дружиною та князем Всеславом пішли назустріч ворогам до м. Білгорода. Але Всеслав виявився боягузом. Уночі він залишив дружину, київське ополчення та утік у Полоцьк. Ополченці залишилися без керівника. Це змусило їх повернутися до Києва. Ізяслав послав до Києва свого сина Мстислава, який жорстоко розправився з повстанцями. І в травні 1069 р. Ізяслав уже знову княжив у Києві.
Було відновлено правління трьох Ярославичів. У 1072 р. відбулася перша нарада-з’їзд князів у м. Вишгороді. Ця подія започаткувала нове історичне явище в процесі феодального дроблення. Загальноруські князівські з’їзди стали вищим органом управління державою. Князі внесли зміни й доповнення до кодексу законів «Руська правда». Вони видали новий звід законів під назвою «Правда Ярославичів». Зміни насамперед стосувалися власності на землю. У «Правді Ярославичів» упроваджується індивідуальна власність на землю, поки що тільки князівська. У новому кодексі було закладено принципи управління державою трьома братами. Ярославичі вважали міста із землями, які заповів їм батько, своєю вотчиною (отчиною). Звідси походить сучасне, усім знайоме слово Вітчизна.
Отже, установлення феодальних вотчинних відносин впливало на політичне життя держави та вело до політичного дроблення (децентралізації).
Після двадцяти років спільного управління державою між трьома братами стався розкол. Навесні 1073 р. Святослав із Всеволодом вигнали Ізяслава з Києва. Святослав сів княжити в Києві, а Всеволод — у Чернігові. Святослав правив три роки. У грудні 1076 р. він помер.
Після смерті Святослава знову розгорілася кривава боротьба за київський престол. Всеволод став київським князем, а свого старшого сина Володимира Мономаха посадив у Чернігові.
У 1093 р., після смерті Всеволода, Володимир Мономах, маючи можливість зайняти київський престол, усе ж вирішив керуватися принципом старшинства, як і заповідав його дід Ярослав Мудрий. Володимир Мономах віддав київський престол синові старшого Ярославича — Святополкові Ізяславичу. Самому Володимирові Мономаху не вдалося закріпитися і в Чернігові. Ці землі, погрожуючи новою братовбивчою війною, вимагав Олег Святославич. Віддавши Чернігів, Володимир Мономах перебрався в Переяслав, де князював двадцять років, дбаючи про розвиток цього князівства й захищаючи його від половців.
3. Любецький з’їзд князів
Щоб владнати державні справи, восени 1097 р. в м. Любечі на Дніпрі знову зібрався з’їзд князів Русі-України. На ньому були присутні шість найвпливовіших князів. З’їздом керували внуки Ярослава Мудрого — Святополк Ізяславич і Володимир Мономах. Було вирішено припинити міжусобні війни та проголошено, що кожний князь повинен володіти тими землями, які отримав у спадок від батька, і не має права претендувати на чужі території, тобто було сформульовано принцип отчинної власності.
Русь-Україна була поділена на удільні князівства, які закріплювалися за певними гілками династії Рюриковичів.
Пам’ятник, присвячений проведенню Любецького з’їзду князів. Скульптор Г. Єршов. 1997 р.
На з’їзді князі проголосили об’єднання сил проти половецької загрози й вирішили організувати спільний похід проти половців.
Проте з’їзд не зміг припинити князівські усобиці. Того ж року волинський князь Давид Ігорьович полонив та осліпив теребовлянського князя Василька Ростиславича, вимагаючи від нього батьківську вотчину. Унаслідок загального обурення населення Давид був покараний. Його вигнали з Волині.
Після любецького з’їзду відбулися ще кілька князівських з’їздів, але повністю своєї мети вони так і не досягли. У Русі-Україні міжусобні війни затихли, але не припинилися.
Як бачимо, в умовах розпаду єдиної держави, занепаду сили й авторитету великого князя київського в Русі-Україні з’являється нова форма державного управління — князівські з’їзди. На зміну монархії приходить колективний сюзеренітет — влада кількох наймогутніших правителів з династії Рюриковичів.
ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
«У рік 6605 (1097). Прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович], і Давид Ігорьович, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися [у городі] Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному: "Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині.
Відтепер з’єднаймося в одне серце й обережімо Руськую землю. Кожний хай держить отчину свою: Святополк — Київ Ізяславів; Володимир — Всеволодів [уділ]; Давид, і Олег, і Ярослав — Святославів [уділ]; [іншим хай будуть] городи, які їм роздав Всеволод: Давидові — Володимир; двом Ростиславичам: Перемишль — Володареві, а Теребовль — Василькові”. І на цім вони цілували хреста: "А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будемо ми всі й чесний хрест”. І сказали вони всі: "Хай буде проти нього хрест чесний та вся земля Руськая”». І, поцілувавшись, пішли вони до себе» (З «Повісті минулих літ»).
З’їзд руських князів під Києвом. Малюнки з Радзивіллівського літопису
- 1. Проілюструйте принцип отчинної власності, використавши слова з літопису.
- 2. Чим були закріплені постанови з’їзду?
Завдання та запитання
- 1. Назвіть одним словом: Ізяслав, Святослав, Всеволод.
- 2. Хто володів Києвом після з’їзду в Любечі?
- 3. На якій річці відбулася битва з половцями в 1068 р.?
- 4. Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на запитання.
«... Прийшли іноплемінники на Руську землю, половців безліч, Ізяслав же, Святослав і Всеволод вийшли їм назустріч на Альту (річку)...»
- Про дітей якого князя йдеться?
- А Володимира Великого
- Б Ярослава Мудрого
- В Володимира Всеволодовича
- Г Мстислава Володимировича
- 5. Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на запитання.
«... Прибули князі в город, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному: "Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце й обережімо Руськую землю”».
- Про яку подію ідеться?
- А з’їзд князів у Вишгороді 1072 р.
- Б з’їзд князів у Любечі 1097 р.
- В Витичівський з’їзд 1100 р.
- Г Долобський з’їзд 1103 р.
- 6. Назвіть місто, де відбулося повстання 1068 р. Охарактеризуйте це повстання за планом: а) причини повстання; б) перебіг подій; в) наслідки.
- 7. На прикладі першого князівського з’їзду 1072 р. зіставте поняття: «історична подія», «історичне явище», «історичний процес», «феодальна роздробленість», «колективний суверенітет», «з’їзд князів».
- 8. Порівняйте принцип престолонаслідування, який заповів Ярослав Мудрий, і вотчинний принцип його внуків.
- 9. Проаналізуйте, чи виконав Любецький з’їзд своє основне завдання.
- 10. Відновіть текст, використовуючи текст параграфа та довідку.
Восени ... в м. Любечі на Дніпрі зібрався ... князів Русі-України. На ньому були присутні ... князів, які вирішили ... й проголосили, що кожний князь повинен володіти ... , які успадкував від батька. З’їздом керували ... і ... . На з’їзді було проголошено ... половецької загрози й вирішили організувати ... проти ... .
Довідка: 1097 р., з’їзд, 6, припинити міжусобні війни, землями, Святополк Ізяславич, Володимир Мономах, об’єднання сил проти, спільний похід, половців.
- 11. Покажіть на карті південні кордони Русі-України. Поясніть зв’язок між кордонами держави та її політичним і географічним становищем та особливостями господарського розвитку.
Коментарі (0)