Войти
Закрыть

Практична робота № 2. «Руська правда» — історичне джерело про правове становище різних верств населення Русі-України

7 Клас

Коли уб’є муж мужа, то помститися має брат убитого, чи батько або син, або брат старшого сина, або інші брати. Якщо не буде кому звершити кровну помсту, то внести 80 гривень, коли вбитим буде князів муж (боярин) чи княжого тіуна управитель господарством князя). Якщо вбитим буде горожанин, чи гридень (дружинник), чи купець, чи боярський тіун (управитель господарством боярина), або мечник (дружинник, який виконував ще й судові функції), або ізгой, або новгородець, то 40 гривень сплатити за нього. [...] 3. Якщо уб’ють княжого мужа під час розбою, а вбивцю не шукають, то платити верву 80 гривень тій верві (сільській громаді), в якій голова убитого лежить, а коли простолюдин, то 40 гривень. [...] 8. А це про княжих отроків (молодші дружинники князя), чи про конюха, чи про повара, — то 40 гривень, а за тіуна огнищного (управителя князівського дому) і за конюшого — 80 гривень, а за сільського тіуна, княжого чи землевласникового, то 12 гривень; а за рядового (нечиновну, просту людину) 5 гривень, так само і за боярського. 9. А за ремісника і за ремісницю, то 12 гривень, і за кормилицю (жінку, яка вигодувала дитину), хоч би була й із холопів чи рабів....
0 Переглянути

Культура Київської держави в Х–ХІ століттях

7 Клас

Про існування руської писемності в дохристиянський період свідчать різні історичні джерела. Згадки про це містять свідчення слов’янського просвітника Кирила, арабських письменників. У другій половині ІХ - на початку Х століття на базі грецького алфавіту виникла слов’янська абетка — кирилиця, а на основі абетки сформувалася старослов’янська мова. З прийняттям християнства вона набула поширення, насамперед у релігійній сфері. Нею писали церковні книги й проводили богослужіння. Проте мова спілкування суттєво відрізнялася від книжної. Дослідники вважають, що русичі і русички розмовляли давньоукраїнською мовою. Старослов’янською з елементами та лексичними формами давньоукраїнської мови робили записи на берестяних (з березової кори) грамотах, укладали угоди, зокрема між Руссю-Україною та Візантією. До нашого часу збереглися численні графіті — стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на стінах архітектурних споруд, керамічних виробах та інших речах. Наявність подібних написів свідчить про поширення писемності серед представників різних соціальних груп. Із хрещенням Русі-України пов’язана поява шкіл, які відкривали при храмах: Десятинній церкві, Софійському соборі. Щоправда, ці освітні заклади мали певні обмеження: сюди набирали лише хлопчиків, і лише із заможних родин. Згодом школи з’явилися в інших містах та навіть у селах, де існували церкви. Навчання мало релігійний характер. Учителями були священники, а вчилися читати по церковних книгах. Книги завозили з Візантії й поширювали шляхом переписування. Навчали дітей і математиці. Школярі вміли додавати, віднімати, множити й ділити, здійснювати дії з дробами та обчислювати проценти....
0 Переглянути

Господарське життя населення Київської держави в Х–ХІ століттях. Причини появи міст

7 Клас

У добу середньовіччя людина була великою мірою залежна від природи, цим пояснюється поява поселень поблизу водойм та лісів. У річках й озерах ловили рибу, використовуючи гарпуни-тризубці, вудки, сіті, неводи. У лісах полювали на диких звірів, озброївшись луком чи рогатиною, розставляючи пастки чи натягуючи великі сіті, одноосібно чи гуртом. З великих тварин водилися ведмеді, олені, тури, зубри. Полювали й на дрібних тварин, насамперед на білок, куниць, бобрів, лисиць, адже вони мали гарне хутро, яке можна було вигідно продати. У полюванні на диких птахів допомагали спеціально навчені соколи та яструби. Також у лісах добували мед диких бджіл, збирали ягоди. Наприкінці X - у першій половині XI століття в економіці Київської держави зростає значення сільського господарства. Селяни вирощували зернові культури: жито, пшеницю, просо, ячмінь, овес. Садили боби, горох, сочевицю, ріпу, часник, цибулю, сіяли льон, хміль. У садах вирощували черешні, горіхи, яблуні, груші, сливи. Для обробітку ґрунту застосовували плуг або його найпростіші види — рало чи соху. Помічником у цій нелегкій справі була свійська худоба: воли та коні. Ручний обробіток землі здійснювали за допомогою мотики, лопати, серпа, коси, грабель, ціпа. Розводили також свиней, малу рогату худобу — кіз, овець, а також домашню птицю — курей, качок, гусей....
0 Переглянути

Суспільний устрій. Влада князя. Повсякденне життя

7 Клас

Суспільство (людність) Русі-України було соціально неоднорідним. Заможні люди користувалися великим обсягом прав і привілеїв. Поруч із ними жили ті, хто ледь зводили кінці з кінцями та ще й мусили виконувати повинності й платити податки. Поділ суспільства на різні групи за певними критеріями називають суспільним устроєм (структурою). Очільником Київської держави, а одночасно й головним земельним власником, був великий київський князь. Йому підпорядковувались удільні князі, тобто поставлені правити київським князем у певній місцевості. Князем міг бути тільки представник династії Рюриковичів. Військо князя називалося дружиною. За участь у воєнних походах та за вірну службу дружинники (воїни) отримували платню, частку здобичі або землю. Нащадки родоплемінної знаті чи дружинники, які отримали від князя землю за військову службу, називалися боярами. З прийняттям християнства зріс соціальний статус духовенства — людей, які здійснювали релігійні обряди. Церква також мала значні земельні володіння, даровані князем. Князі, бояри й церква володіли землею як повноправні господарі: могли передати її в спадок, продати чи подарувати. Така форма земельного володіння називається вотчиною. Серед містян переважали ремісники та купці, які сплачували податки і виконували повинності на користь міст. Ремісники виготовляли знаряддя праці, предмети побуту, шили одяг та взуття, майстрували прикраси. Основним заняттям купців була торгівля. Вони могли мандрувати й торгувати як усередині держави, так і поза її межами. Найчисельнішою групою населення були особисто вільні селяни — смерди. Вони мали житло й земельний наділ, на якому господарювали. Вільні селяни об’єднувалися в общину — громаду, яка спільно володіла водоймами, пасовиськами, лісами та іншими угіддями. Громада визначала обов’язкову для всіх сівозміну. Общинники несли взаємну відповідальність за сплату данини та за злочини, вчинені на її території. Селяни сплачували податки: спочатку в натуральній формі, тобто продуктами, — племенній знаті; згодом, після підкорення племен владі великого київського князя, данину платили саме йому....
0 Переглянути

Київська держава (Русь-Україна) за Ярослава Мудрого. «Руська правда»

7 Клас

По смерті князя Володимира чотири роки тривала боротьба між його синами за київський престол. Адже батько помер, не склавши заповіту і не визначивши свого наступника. У тій міжусобній боротьбі полягло троє його синів. Вирішальна сутичка між основними претендентами на київський престол відбулася в 1019 році на річці Альті: Святополк покликав на допомогу печенігів, а Ярослава підтримали руські воїни та варяги. То була жорстока січа, але переможцем з неї вийшов Ярослав, який і став великим князем Київським. Зазнавши поразки, Святополк подався «між ляхи і чехи», де від отриманих поранень помер. Непросто складалися відносини між Ярославом та ще одним братом — Мстиславом, який протягом 13 років княжив у Тмуторокані. Їхнє протистояння вирішилось укладанням мирової угоди в 1026 році. Ярослав закріпився на правому березі Дніпра — у Києві, а Мстислав на лівому березі — у Чернігові. Відтоді запанувала між ними злагода: «Почали жити мирно, у братній любові, затихли усобиці і неспокої. І була велика тиша на руській землі...». Лише після смерті Мстислава в 1036 році князь Ярослав об’єднав володіння та «став єдиновладним володарем Руської землі». Щоб забезпечити єдність держави та тримати в покорі підвладні території, він призначав намісниками в головних містах своїх синів....
0 Переглянути

Внутрішня і зовнішня політика Володимира Великого. Впровадження християнства

7 Клас

Після смерті своєї матері, княгині Ольги, Святослав Ігоревич поховав її за християнським звичаєм, а сам почав готуватися до другого походу на Болгарське царство. Щоб не покидати Київську державу напризволяще, поділив землі між синами. У Києві поставив старшого сина Ярополка, в деревлянській землі княжив Олег. Новгородом управляв наймолодший син Володимир, а його надійною підтримкою, мудрим радником був Добриня, дядько по материнській лінії. Не судилося Святославу повернутися з болгарського походу, загинув він від підступних печенігів. Не стало батька, не стало злагоди між братами. Братівські чвари через владу тривали аж вісім років! У 980 році в Києві утвердився князь Володимир Святославович. Шлях Володимира до київського престолу був непростим, тож князь, насамперед, вирішив зміцнити свою владу. Для цього здійснив адміністративну реформу: усунув від влади племінних вождів, натомість передав правління своїм синам або ж відданим йому намісникам — боярам. Відтоді території почали називати не за племенем, яке там мешкало, а за головним, центральним містом: Київська, Новгородська, Чернігівська, Переяславська земля тощо. Готуючись до нових військових походів, Володимир був зацікавлений у сильному й відданому війську. Ще від часів княжіння Олега руське військо складалося з найманців-варягів. Володимир вирішив замінити варягів на руських воїнів, таким чином здійснивши військову реформу. За вірну службу обдаровував дружинників землею. Володимир першим з київських князів карбував монети зі срібла (срібники) та із золота (златники). На монетах вперше було зображено символ князівської влади, а нині герб незалежної України — тризуб. Також було викарбувано написи: «Володимир на столі (на престолі)», «Володимир, а це його срібло», «Володимир, а це його золото». Історики припускають, що срібники були переплавлені з арабських монет, а златники — з візантійських, яких на той час було найбільше в грошовому обігу Київської держави....
0 Переглянути

Узагальнення за розділом: Виникнення та становлення Русі-України

7 Клас

Любі діти! Впродовж вивчення першої теми з вами були ваші однолітки — знавці історії — Марічка та Ігор. Вони вирішили помандрувати в минуле та пройтися шляхами наших предків. Без вашої допомоги їм буде важко вирішувати загадки історії. Лише разом ви справитесь із поставленими викликами. Звичайно, ви можете вирушати в подорож самотужки, або об’єднатися в групи і провести між собою змагання. Успіхів вам! Визначте, з якими князями пов’язані уривки з літопису «Повість минулих літ». Встановіть відповідність між іменами князів та їх висловами....
0 Переглянути

Київська держава за правління перших князів

7 Клас

Після смерті Олега, у 912 році київським князем став уже давно дорослий Ігор Рюрикович. Проте зміною влади скористалася частина племінних союзів, щоб відновити свою незалежність. Ігор жорстко протидіяв таким спробам. Спочатку він, застосувавши силу, примусив до покори деревлян і обклав їх даниною більшою за ту, що вони платили за правління Олега. Згодом три роки долав відчайдушний спротив уличів, які зрештою були змушені залишити свої давні землі і перебратися на захід, ближче до річки Дністер. Воював князь Ігор також і з тиверцями. Після смерті Олега Візантійська імперія перестала дотримуватися умов договору 911 року, тому Ігор Рюрикович, упорядкувавши свої справи в Києві, взявся вирішувати нагальні питання зовнішньої політики. У 941 році він на чолі великого війська вирушив у морський похід на Візантію, але його флот візантійці спалили «грецьким вогнем» — сумішшю, що не гасла навіть на воді (виготовляли її на основі нафти). Тож князь ні з чим повернувся до Києва. У 942 році русичі здійснили похід до південно-західного узбережжя Каспійського моря, а в 944 році князь Ігор зібрався в ще один похід проти Візантії. Цього разу візантійський імператор погодився платити київському князю данину і підписав з ним торговельну угоду, хай і менш вигідну для русичів, ніж при Олегові....
0 Переглянути

Утворення Русі-України

7 Клас

На південь і на схід від земель, якими володіли наші предки, простягалися безкраї степи. В них здавна випасали череди худоби кочовики-скотарі. Вони створювали могутні військові об’єднання і були серйозною загрозою для східних слов’ян. Із VII століття найближчими кочовими сусідами наших предків були тюркомовні булгари, які утворили міжплемінний союз — Велику Булгарію. У VIII столітті майже усі їхні землі відібрала могутня держава хозар — Хозарський каганат. Хозари панували у причорноморських степах до Х століття і змушували слов’янські племінні союзи полян та сіверян виплачувати данину. (Виконайте завдання 3 до карти на сторінці 9). Далеко за степами, горами та широким морем розташувалася заможна могутня спадкоємиця античного Риму — Візантійська імперія. Відносини східних слов’ян і візантійців були складними. З одного боку, вони активно торгували між собою, а з іншого — слов’яни неодноразово вирушали у військові походи на Візантію, щоб домогтися для себе вигідних торговельних умов. Не менш грізними були і північні сусіди східних слов’ян — варяги. Для західних європейців вони були відомі як суворі і безжальні вікінги, або нормани (північні люди) — талановиті мореплавці, торговці і грабіжники. Варяги для слов’ян бували і ворогами — обкладали даниною кривичів та словен, і союзниками — неодноразово разом зі слов’янами торгували, і воювали з Візантійською імперією. Та це й не було дивним, адже торговий шлях із краю варязького до країни греків (Візантії) пролягав через землі слов’ян по мережі невеликих північних річок та повноводому Дніпру. Він так і називався шлях «із варягів у греки»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 19 20 21 22 23 24 25 26 27 ... 50
Назад

Навігація