Суспільно-політичне життя у 60-80-х роках XIX ст.
- 12-09-2022, 01:33
- 917
9 Клас , Історія України 9 клас Власов (повторне видання) 2022
§ 22. Суспільно-політичне життя у 60-80-х роках XIX ст.
Пригадайте з уроків всесвітньої історії, за яких обставин і коли Австрійська імперія перетворилась на дуалістичну монархію - Австро-Угорщину. Чи зачепили ці перетворення українські землі?
1. Вплив москвофілів на суспільно-політичне життя населення західноукраїнських земель
У другій половині XIX ст. виразниками суспільно-політичного руху в тій частині України, яка перебувала у складі Австро-Угорської монархії, були течії москвофілів і народовців (українофілів).
Суспільно-політична течія москвофілів об’єднувала ту частину греко-католицького духовенства й інтелігенції Галичини, Буковини та Закарпаття, яка прагнула до культурної єдності з Росією, сподіваючись на підтримку російського уряду, дотримуючись водночас підкресленої лояльності до Габсбурзької монархії.
Москвофільство утвердилося після подій 1848-1849 рр., коли українська інтелігенція, яка тривалий час прихильно ставилася до Габсбурзької династії, була розчарована поступками полякам і фактичним перетворенням Галичини на польську автономію. Шукаючи способів для протидії польському наступу, українські інтелігенти почали орієнтуватися на Росію. У західноукраїнських землях вони мали широке коло прихильників, які безнадійно заплуталися в термінах «руський», «русинський», тобто «український», та «російський», помилково вважаючи їх тотожними.
СЛОВНИК
Москвофільство - національно-культурна і суспільно-політична течія українського населення Галичини, Буковини та Закарпаття, популярна в другій половині XIX ст. Поширювала ідеї приналежності західних українців (русинів) до єдиного російського («руського») народу.
ЗАУВАЖТЕ
Щодо покоління західноукраїнських діячів москвофільського спрямування, які обстоювали специфічний світогляд, зорієнтований на історичну спадщину Русі-України, вживають термін «старорусини».
Москвофіли вживали як літературну мову так зване язичіє - суміш церковнослов’янської, російської, польської та української мов. Мову, якою розмовляв простий народ, уважали говіркою неосвічених людей. Саме «язичіє» відштовхувало молодих українських інтелігентів від рідної мови, що полегшувало завдання тим, хто хотів їх денаціоналізувати (онімечити, сполонізувати тощо).
У москвофілів були власні установи й культурно-освітні товариства, вони видавали газети і журнали. Заснована ними 1870 р. громадсько-політична організація «Руська рада» претендувала на роль основного представника українського народу Галичини.
Від другої половини 60-х років XIX ст. москвофіли пропагували ідею єдиного «русского» народу від Карпат до Камчатки. Це влаштовувало російський царизм, за фінансової підтримки якого москвофіли поширювали свої ідеї в західноукраїнському суспільстві. Згодом вони розгорнули агітацію за прийняття греко-католицьким населенням православ’я і приєднання західноукраїнських земель до Росії.
На Закарпатті активними прихильниками москвофільства були «будителі» Олександр Духнович та Адольф Добрянський. Вони виступали з антиугорських позицій, обстоювали ідею зв’язку земель, заселених закарпатськими русинами, із «загальноруським простором», який ототожнювали з Росією.
Одним із каналів поширення проросійських ідей на Буковині були осередки православ’я. Буковинські москвофіли (а це були переважно православні священники, які зазнавали сильного впливу з боку румунів і німців) вважали, що тільки за допомогою Росії буковинці можуть позбутися статусу пригнобленого народу.
Знайдіть в інтернеті інформацію про те, які засоби пропаганди застосовували москвофіли для досягнення своєї мети серед різних станів українського суспільства. Поясніть, чому ці засоби були дієвими. Порівняйте російський пропагандистський рух у XIX і XXI ст. Виділіть спільні й відмінні риси.
2. Роль народовців у формуванні української національної самосвідомості (60-80-ті роки XIX ст.)
На початку 60-х років XIX ст. у суспільно-політичному русі в західноукраїнських землях виокремилася народовська течія.
Народовці були прихильниками ідеї національної окремішності українців у двох імперіях, виступали за єдність усіх українських земель і розвиток єдиної української літературної мови на основі живої народної. Ця течія об’єднувала здебільшого студентів, учителів, молодих священників, представників світської інтелігенції.
СЛОВНИК
Народовці - представники суспільно-політичного руху другої половини XIX ст., які розвивали традиції українського національного життя, обстоювали самобутність українського народу.
Оскільки більшість культурно-освітніх установ у Галичині перебували під контролем москвофілів, зокрема Галицько-руська матиця, «Народний дім», народовці організували паралельні товариства для реалізації своїх завдань.
Знайдіть в інтернеті інформацію про органзіації і періодичні видання, створені народовцями та москвофілами. • 1. Поміркуйте, чим пояснюється змагальність двох основних течій у суспільно-політичному житті в західноукраїнських землях. Що спільного було в їхній діяльності? • 2. Чому, на вашу думку, політична організація народовців виникла пізніше за москвофільську? • 3. Чим було зумовлене заснування москвофілами у 1874 р. Товариства ім. М. Качковського?
Рекламна листівка про створення москвофілами Товариства ім. М. Качковського
У січні 1861 р. у Львові було засновано перше в Галичині культурно-розважальне товариство «Руська бесіда». Згодом такі товариства виникли в багатьох містах Галичини. Вони утримували клуби, театральні колективи, читальні та бібліотеки, влаштовували концерти, літературно-музичні вечори. У Львові при «Руській бесіді» 1864 р. виник перший у західноукраїнських землях український театр з однойменною назвою.
У 1868 р. народовці заснували у Львові культурно-освітнє товариство «Просвіта», у 1873 р. з ініціативи й за матеріальної підтримки діячів підросійської України створено Літературне товариство ім. Т. Шевченка (1892 р. реорганізоване в Наукове товариство ім. Т. Шевченка).
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Юліан Романчук (1842-1932) - член-засновник «Просвіти», голова «Народної ради», депутат галицького сейму (1883-1895) та австрійського парламенту (1891-1897, 1901-1918). Із 1910 р. - його віце-президент.
Сторінка газети «Діло». 1880 р.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Олександр Барвінський (1847-1926) — один із лідерів народовського руху. У 1886 р. започаткував «Руську історичну бібліотеку» - перше серійне видання фахової історичної літератури українською мовою. Саме О. Барвінський почав пропагувати термін «Русь-Україна» в історичній літературі. Депутат галицького сейму й австрійського парламенту.
Завдяки старанням народовців Східна Галичина стала центром українського друкованого слова для всієї України. У книжках, журналах і газетах публікували не тільки матеріали західноукраїнських авторів, а й статті, твори громадських діячів, учених і письменників підросійської України, що сприяло поширенню ідеї єдності українського народу по обидва боки російсько-австрійського кордону.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Володимир Барвінський (1850-1883) - один з організаторів та ідеологів народовського руху, засновник і видавець найавторитетнішої галицько-української газети «Діло»; рідний брат Олександра Барвінського.
Наприкінці 60-х - у 70-х роках XIX ст. провідним органом народовців став літературно-науковий та політичний журнал «Правда». «Першим виразним осередком народовецького руху в Галичині з виразним українофільським відгінком» І. Франко вважав журнал «Вечерниці», що виходив протягом 1862-1863 рр.
Від початку 80-х років XIX ст. діяльність народовців набула політичного характеру. Поштовхом до цього стали вибори до галицького сейму (1879), на яких українці, очолювані москвофільською «Руською радою», змогли делегувати лише трьох своїх представників.
Для поширення своїх поглядів та посилення впливу на громадськість народовці заснували політичні часописи: газети «Діло» (1880 р., ініціатор і засновник Володимир Барвінський) - для інтелігенції та «Батьківщина» (заснована з ініціативи Юліана Романчука в 1879 р.) - для селянства. За сприяння В. Барвінського 1880 р. у Львові відбулося перше українське народне віче, у якому взяли участь дві тисячі селян. Ця подія започаткувала вічевий рух у західноукраїнських землях.
Прагнучи здобути першість у суспільно-політичному житті, народовці у 1885 р. створили власне політичне товариство під назвою «Народна рада». Засновниками цього товариства були Олександр Барвінський, Іван Белей, Стефан Качала, Кость Левицький, Василь Нагірний, Юліан Романчук та ін.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Юрій Федькович (1834-1888) - письменник, фольклорист, культурно-освітній і громадський діяч, засновник і перший редактор «Буковини» - першої української політичної газети на Буковині. Ю. Федьковича називають буковинським «будителем», засновником нової української літератури на Буковині: він першим у краї почав писати твори живою народною мовою (1862 р. - дебютна збірка поезій, 1876 р. - перша збірка прозових творів). Ю. Федькович - перший збирач фольклорних матеріалів на Буковині й організатор збирання фольклору.
Народовський рух поступово поширився і на Буковину, започаткувавши там національне відродження. Важливим осередком виховання національно свідомої інтелігенції в краї стала заснована у нововідкритому Чернівецькому університеті (1875) кафедра української філософії, яку очолив народовець Гнат Онишкевич. Створене в Чернівцях товариство «Руська бесіда» (1869), підпорядковане москвофілам, 1884 р. перейшло під вплив народовців. Друкованим органом народовців стала газета «Буковина» - перша українська політична газета на Буковині (почала виходити 1885 р.). Її першим редактором був Юрій Федькович.
Від середини 80-х років XIX ст. пожвавлення народовського руху на Буковині пов’язано з діяльністю Степана Смаль-Стоцького. У 1891 р. він очолив політичне товариство «Руська рада» і перетворив його на найвпливовішу українську організацію на Буковині.
Досягнення народовців на Закарпатті були значно скромнішими. Там вони так і не змогли послабити позиції москвофільства, зокрема й через активну мадяризацію краю.
3. Діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта» та Літературного товариства ім. Т. Шевченка
Пам’ятник «Просвіті» у Львові. Скульптор В. Ярич. 1993 р.
Основним завданням створеного народовцями в 1868 р. українського культурно-освітнього товариства «Просвіта» стало поширення письменності, освіти в широкому розумінні цього слова. Товариство видавало твори видатних українських письменників, шкільні підручники, літературно-наукові альманахи, популярні брошури, створювало читальні, поширюючи свої заходи й на селян. Незабаром з’явилися філії «Просвіти» та читальні в повітових містах і селах по всій Галичині й Буковині.
Одним із перших заходів товариства стало заснування власної наукової бібліотеки з читальнею (1869) та видання «Читанки для сільських людей» під назвою «Зоря». Першим головою «Просвіти» був педагог і композитор Анатоль Вахнянин.
Прочитайте фрагмент джерела. Прокоментуйте описані у ньому події / явища. У чому історичне значення згаданих подій / явищ?
«Розпочався вечір. На сцену вийшов п. Ол. Барвінський, якого зустріли гучними оплесками. Привітавши гостей, він розповів про життя М. Костомарова, про його заслуги в науці й літературі. Півгодинну його лекцію всі слухали з цілковитою увагою. Після лекції перед глядачами постала чудова картина. На сцену вийшов жіночий хор під проводом п-ні Барвінської і проспівав "Молитву” Верниволі (Кониського) на музику Лисенка: "Боже великий, єдиний, Русь-Україну храни!”... Як їхня провідниця, так і весь хор (12 осіб), - всі були в прекрасних народних строях; дивишся і очей не можеш відірвати. Всі, хто був у залі, з невимовною насолодою дивилися на цю красу Поділля, а коли пролунали по залу ніжні, любі звуки "Молитви”, - справжня дрож проймала кожне серце, стільки святого почуття влили дівочі серця у слова і звуки своєї "Молитви”».
Газета «Діло». 1885 р.
ЗАУВАЖТЕ
У 1871-1876 рр. для українських гімназій «Просвіта» видала 17 шкільних підручників накладом 12,3 тис. примірників.
З ініціативи народовців і за підтримки діячів Східної України у Львові 1873 р. було створено Літературне товариство ім. Т. Шевченка. Згідно зі статутом, основною метою товариства мав стати розвиток української словесності. Тож спочатку в його діяльності переважала культурно-просвітницька робота. Ініціатива перетворення Товариства ім. Т. Шевченка на наукове належала О. Кониському. У 1892 р. товариство ухвалило новий статут, відповідно до якого перетворювалося на товариство фахових науковців і науковців-аматорів. Було сформовано три відділи: філологічний, історико-філософський і математико-природничо-медичний. Для розв’язання конкретних наукових завдань передбачалося створювати комісії. Товариство стало називатися Науковим товариством ім. Т. Шевченка (НТШ).
Пам’ятник М. Грушевському у Львові. Скульптори Д. Крвавич, М. Посікіра, Л. Яремчук. 1994 р.
Період найбільшого піднесення в діяльності НТШ пов’язаний із головуванням Михайла Грушевського (1897-1913). НТШ мало свою друкарню, а незабаром як окрему структуру було створено «Видавничу спілку» для видання української художньої літератури й науково-популярних книжок. У НТШ було сформовано першу і протягом тривалого часу єдину наукову українознавчу бібліотеку, мало власну книгарню. Збагачувався етнографічними й археологічними експонатами музей товариства.
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
• Створення політичної організації «Народна рада» • створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка • заснування у Львові товариства «Просвіта» • створення у Львові при «Руській бесіді» першого в західноукраїнських землях українського театру.
2. Виконайте проект. Уявіть себе головним редактором / головною редакторкою газети «Діло». Ви маєте підготувати ювілений випуск газети з приводу 15-річчя від її заснування. Зробіть підбірку найважливіших подій із суспільно-політичного життя українських земель та оформіть газету на кілька сторінок у вигляді презентації.
3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів.
О. Барвінський, В. Барвінський, Ю. Романчук, О. Духнович, А. Добрянський, Ю. Федькович, М. Грушевський.
4. До положень, що розкривають суть ідей і прагнень москвофілів, доберіть контраргументи українофілів.
• 1. Створення і накидання українцям «язичія». • 2. Пропагування ідеї, що самостійного українського народу не існує. • 3. Агітація за перехід греко-католиків у православ’я.
5. Які твердження стосуються суспільно-політичної течії народовців?
• 1. Створили товариство «Просвіта», яке видавало популярні українські книжки, відкривало читальні тощо. • 2. Пропагували ідеї російських слов’янофілів і намагалися запровадити штучне «язичіє». • 3. Заснували 1870 р. громадсько-політичну організацію «Руська рада». • 4. Створили перше в Галичині культурно-розважальне товариство «Руська бесіда». • 5. їхніми лідерами були О. Барвінський, В. Барвінський, Ю. Романчук, К. Левицький, С. Смаль-Стоцький. • 6. Об’єднували частину греко-католицького духовенства й консервативної інтелігенції. • 7. Орієнтувалися на реакційні кола царської Росії й мали від них матеріальну підтримку. • 8. Через періодичні видання «Вечерниці», «Правда», «Діло», «Батьківщина» пропагували національні й культурно-освітні ідеї.
6. Які твердження характеризують внесок Наукового товариства ім. Т. Шевченка у розвиток української науки та освіти?
• 1. Заклало підґрунтя для розвитку наукових українознавчих досліджень. • 2. Його діяльність заклала основи розвитку української літературної мови в західноукраїнських землях. • 3. Сприяло пожвавленню громадсько-культурного життя західноукраїнських земель - заснувало культурно-освітню організацію «Галицько-руська матиця». • 4. Через обмін науковою інформацією й участь у міжнародних конгресах представляло українську науку на міжнародному рівні. • 5. Видавало праці українських учених, письменників, громадських діячів як Східної, так і Західної України. • 6. Згуртувало навколо себе інтелектуальні сили українського народу, сприяло розвиткові української культури.
7. Прокоментуйте події / явища, про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?
«Щодо специфічності галицько-руського москвофільства, на яке поляки почали нарікати ще 1848 р., воно справді не без вини правлячих у Галичині польських сфер від 1848 р. дотепер мало певні успіхи... Наша москвофільська секта зітхає до Росії, якої, як правило, не знає, до національної єдності з великим російським народом, про який не має поняття, до російської мови, літератури, на якій не читає...» (І. Франко)
«Скликання народних віч мало відновити традицію давніх руських демократичних інституцій та залучити народні маси до публічних обговорень, щоб у такий спосіб з’ясовувати думки й бажання народу, а також плекати в якнайширших верствах суспільства здатність до політичного життя. Ініціатором цієї думки був Володимир Барвінський, перший редактор "Діла”, який на цьому вічі виголосив дуже ґрунтовну промову, в якій розкрив засади постанов щодо економічних справ...» (К. Левицький)
Коментарі (0)