Войти
Закрыть

Москвофіли і народовці

9 Клас

Після поразки у війні з П’ємонтом і Францією 1859 р. та Пруссією та Італією 1866 р. Австрія опинилася перед загрозою нових визвольних повстань. У підсумку імператор та його уряд пішли на деякі поступки народам, які населяли країну. 1867 р. Австрія та Угорщина підписали угоду, за якою утворилася дуалістична (двоїста) Австро-Угорська імперія. Очолював її цісар (імператор) із династії Габсбургів, котрий одночасно був королем Угорщини. Проголошено рівноправність народів імперії у державних установах, судах і освіті. Крім того, влада імператора відтепер обмежувалася виборними Рейхстагом (Державною Радою) в Австрії та Сеймом в Угорщині. Отже, Австро-Угорщина була вже не абсолютною, а конституційною монархією. Після 1867 р. західноукраїнські землі за адміністративною приналежністю розділили на дві частини: Галичина і Буковина належали до Австрії, а Закарпаття — до Угорщини. Галичина отримала обмежену внутрішню автономію, але й цього разу уряд відмовився поділити її на Східну (українську) і Західну (польську). Краєм управляв намісник, котрого австрійський уряд призначав переважно з поляків. Вони ж домінували і в Галицькому сеймі (органі місцевого самоврядування), що діяв у Львові. Внутрішнє самоврядування запроваджували і на Буковині. Проте в Буковинському сеймі, що працював у Чернівцях, більшість становили румуни й австрійці. Закарпаття у складі Угорщини ніякого самоврядування не мало. Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях другої половини XIX ст. вирізнявся кількома напрямками, але найпомітнішими були дві течії: москвофіли, які бачили майбутнє України лише у союзі з Росією, і народовці, котрі вважали українців окремим народом та у своїй діяльності намагалися захищати його інтереси....
0 Переглянути

Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині XIX ст.

9 Клас

Селянська реформа 1848 р. створила сприятливі умови для розвитку ринкових відносин. Селянські господарства втягувалися в товарно-грошові відносини. У землеробство впроваджували нові сільськогосподарські машини та поліпшені знаряддя праці: вдосконалені залізні плуги і борони, косарки, січкарні тощо. Традиційне трипілля замінювали прогресивнішою системою сівозмін, проводили меліорацію земель. Окрім того, поширилася пропаганда сільськогосподарських знань: публікували сільськогосподарську літературу, відкрили сільськогосподарську школу в Дублянах біля Львова. За нових умов одні поміщики збільшували свої земельні угіддя. Інші — розорялися, продавали свої землі або здавали їх у довготермінову оренду. З іншого боку, землевласниками були й українські селяни. Серед них переважали малоземельні господарства, хоча були і середняцькі, й, навіть, заможні. Через малоземелля, незначну кількість промислових підприємств у регіоні й зростання кількості населення багато селян залишали рідні землі та вирушали на сезонні роботи в центральні й західні провінції Австрії або ж у пошуках кращої долі виїжджали до Канади, США, Бразилії, Аргентини. Тимчасове або на постійній основі переміщення людей з рідної землі в інші країни через складні економічні умови називають трудовою еміграцією. Щоб якось підняти рівень життя селян, західноукраїнська інтелігенція започаткувала кооперацію — самоврядне об’єднання людей із спільними інтересами для взаємодопомоги та співпраці. Поширеними були споживча, заготівельно-збутова, кредитна форми кооперації. Першим українським споживчим товариством у Галичині стала «Народна торгівля», котру заснував у Львові в 1883 р. Василь Нагірний. Щоб домогтися позик на вигідних умовах і не бути при цьому ошуканими, селяни об’єднувались у кредитні спілки. Масовою організацією стало товариство «Сільський господар», члени якого навчали селян новітнім методам господарювання на своїй землі....
0 Переглянути

Практична робота № 4 (9 клас Бурнейко)

9 Клас

«Якщо ви хочете бути послідовними демократами і служити народу, то мусите визнати, що більшість народу на Правобережній Україні становлять українці. Отже, поляки-шляхтичі мають перед судом совісті два виходи: або полюбити народ, серед якого вони живуть, ...повернутися до його національності і невтомною працею і любов’ю спокутувати те зло, що було завдано українському народові їхнім класом, або залишитися у ролі визискувачів чужої праці і ворогів національного розвитку свого народу». № 2 Дослідник про приклад діяльності хлопоманів. Олександр Донік (український історик): «Так, шляхтич Т. Рильський, котрий майже 40 років прожив у с. Романівка (сучасна Житомирщина), відкрив зразкову народну школу, в якій сам учителював. У власному господарстві він використовував агрономічні досягнення та технічні новинки, надавав односельцям допомогу в розв’язанні їхніх повсякденних проблем.» № 3 Дослідник про національні ідеї поляків, росіян та українців. Ігор Гирич (український історик): «Українці стикнулися з впливами сусідніх національних ідей, але знайшли свій вихід на виклики часу, протиставивши польському елітаризму й аристократизму та російському централізму й авторитаризмові свою демократичну ідею рівноправності та громадського устрою. Проте за всіх позитивів громадівська теорія мала й свою суттєву ваду, бо погоджувалася з ідеєю бездержавності українського народу і можливості існування нації без власної держави»....
0 Переглянути

Суспільно-політичні рухи в останній чверті XIX ст.

9 Клас

Приєднання Кримського ханату до Російської імперії спричинило масову еміграцію до Туреччини татар, які хотіли жити в мусульманській державі, але побоювалися утисків від російського уряду. Проте початково російська влада лояльно ставилася до верхівки кримськотатарського населення, відкривши беям (князям) та мірзам (дрібній шляхті) доступ до статусу російського дворянства і наділивши їх землею із селянами, які на ній проживали. Проте у середині XIX ст. ставлення російського уряду до Криму і його мешканців змінилося. Невелике кримськотатарське містечко Ак-Мечеть було перетворено в адміністративний центр Сімферополь, земельні володіння кримських татар влада почала передавати російським аристократам. Після завершення Кримської війни російський уряд посилив утиски кримських татар, що спричинило нову хвилю еміграції. На їхнє місце прибували українці, росіяни та представники інших етносів. Якщо до початку російського правління татари становили 90% жителів Криму, у 1854 р. — вже 60%, то у 1897 р. — 34%. Зазнала втрат і місцева культура. Частину пам’яток було зруйновано, мечеті перетворено на православні храми. Проте така російська політика не завадила розгортанню у 1880-х рр. кримськотатарського національного відродження. Його центром стала історична столиця Кримського ханату м. Бахчисарай, а лідером — Ісмаїл Гаспринський (Гаспіралі). У Бахчисараї І. Гаспринський заснував газету «Перекладач-терджиман» (1883—1914 рр.), яка мала на меті служити словом не лише кримським татарам, а й усім тюркським народам Російської імперії. Також І. Гаспринський започаткував просвітянський рух, учасники котрого прагнули реформувати застарілу татарську систему освіти, створити єдину тюркську мову, розвивати національний друк, модернізувати мусульманський спосіб життя та поліпшити становище жінок....
0 Переглянути

Громадівський рух у суспільно-політичних умовах третьої чверті XIX ст.

9 Клас

Після повернення із заслання частина кирило-мефодіївців — П. Куліш, В. Білозерський, М. Костомаров та інші — оселились у Петербурзі, позаяк повертатися до України їм заборонила влада. Оскільки зрадити своїх переконань вони не могли, то вирішили прислужитися Україні, розвиваючи і поширюючи українську мову та культуру. Так наприкінці 50-х-у першій половині 60-х рр. XIX ст. розгорнулася діяльність Громад — напівлегальних національно-культурних об’єднань української інтелігенції. Перші Громади виникли у Києві (1859 р.), Петербурзі, Полтаві, Харкові, Одесі та інших містах. До Громад належали переважно викладачі, студенти, літератори та митці, які вважали своїм обов’язком культурно-просвітницьку роботу серед населення: відкриття українських недільних шкіл для дорослих, видання українських підручників, друкування української преси, постановку українських п’єс. Першу недільну школу відкрили у Києві в 1859 р., а згодом такі школи почали діяти і в інших містах України. Крім того, М. Костомаров започаткував збирання коштів для друкування навчальної літератури, а Т. Шевченко і П. Куліш написали українські підручники. У Чернігові Л. Глібов видавав газету «Чернігівський листок». Петербурзька громада друкувала український журнал «Основа» (1861—1862 рр.), а в театрах імперської столиці можна було побачити «Наталку Полтавку» та постановки інших українських п’єс. Наприкінці 50-х рр. XIX ст. відбувся розкол у польському русі. Від нього відокремилася частина нащадків польської або сполонізованої української шляхти Правобережжя. Вони намагалися зблизитися з місцевими селянами, усвідомивши, що варто дбати про інтереси того народу, серед якого живеш. Через такі погляди їх почали називати хлопоманами. Лідером хлопоманів став Володимир Антонович. Провідні позиції займали також брати Тадей і Осип Рильські, Павло Чубинський, Борис Познанський, Кость Михальчук, Павло Житецький. Згодом хлопомани приєдналися до громадівського руху....
0 Переглянути

Промисловість, торгівля, міста у пореформений період

9 Клас

У 60-х — 80-х рр. XIX ст. завершився промисловий переворот. Розвитку промисловості сприяли: дешева робоча сила, відкриття нових та ефективне використання старих родовищ корисних копалин, залучення вітчизняного й іноземного капіталу, урядова політика протекціонізму в економіці. Швидкими темпами розвивалися вугільна, залізорудна, металургійна, машинобудівна галузі. В Наддніпрянщині сформувалося кілька промислових регіонів: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий. Успішними стали підприємці нового типу: працьовиті, ініціативні, спроможні орієнтуватися в нових економічних реаліях, які вміли досягати наміченої мети. У 80-х рр. XIX ст. виникли монополії — об’єднання підприємств, утворені з метою збільшення прибутків. Першою монополією став утворений 1887 р. синдикат цукрозаводчиків. Умови розвитку економіки суттєво поліпшились із початком залізничного сполучення. У 1865 р. було прокладено першу в Наддніпрянській Україні залізницю сполученням Одеса—Балта. Згодом залізниці з’єднали основні міста України, промислові центри Донбасу і Криворізького регіону, чорноморські порти з портами Балтійського моря. Вантажні перевезення також здійснювали річковим і морським транспортом. У пореформені роки зросли міграційні процеси: емігрували переважно українські селяни в пошуках кращих умов для ведення сільського господарства: у промислові центри України іммігрували робітники інших національностей, передовсім росіяни. В суспільстві поруч із селянами та поміщиками збільшилася частка найманих робітників (найманих робітників), промислово-торгової буржуазії, інтелігенції. Ці соціальні групи були багатонаціональними. В умовах модернізації зросла роль інтелігенції, особливо учителів, лікарів, юристів, агрономів. Українці у цій соціальній групі, як і серед робітників та підприємців, становили меншість....
0 Переглянути

Реформи 60-х — 70-х рр. XIX ст. у Російській імперії та їхній вплив на українські землі

9 Клас

З метою зменшення відставання у розвитку від провідних країн світу російський уряд у 1860—1870-х рр. провів низку реформ задля модернізації різних сфер життя суспільства. При цьому можна виділити дві основні причини реформ. Перша — це необхідність пристосувати російське самодержавство до нових соціально-економічних умов: розвитку промисловості (індустріалізації), зростання кількості підприємців та робітників, вільних селян. Друга причина — необхідність зменшення напруження (загрози революційних подій) у суспільстві. Отже, першою була аграрна реформа 1861 року. Другою стала земська реформа 1864 р. Для поліпшення управління на місцях імперський уряд створив губернські та повітові земства — виборні органи місцевого самоуправління. До земств обирали представників від дворян, буржуазії (підприємців) та селян. Земства займалися лише місцевими господарськими справами: утриманням шляхів, шкіл, лікарень, агрономічної та ветеринарної служби тощо. Земства могли приймати рішення про грошові збори для різних потреб, але ці рішення не були обов’язковими для населення — гроші здавали на добровільній основі. Земствам не підпорядковувалася поліція, і будь-яку їхню постанову міг відмінити губернатор. Подібно до земської, в 1870 р. було проведено міську реформу. В ході цієї реформи утворили органи міського самоуправління — думи, які обирали на чотири роки платники податків віком від 25 років. Міські думи займалися переважно господарськими справами, упорядкуванням міст, торгівлею, промисловістю тощо. Земська та міська реформи привели до утворення самоврядних органів, які розв’язували проблеми життя місцевих громад....
0 Переглянути

Селянська реформа 1861 р. Сільське господарство у пореформений період

9 Клас

До початку 60-х рр. XIX ст. у Росії діяло кріпосне право. Кріпосні відносини спричиняли низьку продуктивність сільського господарства, гальмували розвиток промисловості, торгівлі й товарних відносин на селі. Це призвело до економічного відставання Російської імперії від провідних держав світу, відтак і до її поразки у Кримській війні. Отже, кріпацтво негативно впливало на економічну та військову могутність імперії, її міжнародний престиж. 19 лютого 1861 р. імператор Олександр II проголосив Маніфест про скасування кріпосного права в Росії. Згідно з ним, селяни отримали особисту свободу і громадянські права: могли вільно розпоряджатися своїм майном, торгувати й займатися промислами, відкривати торгові, промислові, ремісничі заклади, брати шлюб без дозволу поміщика, самостійно вступати на службу або до навчальних закладів. Тепер селян можна було карати лише за вироком суду або згідно із законним розпорядженням урядової чи громадської влади. Отриману відповідно до закону землю селяни повинні були викуповувати. Оскільки більшість із них цього не могла зробити, уряд погасив землевласникам 80% викупної суми за умови, що селяни сплачуватимуть її державі разом із відсотками. Термін сплати викупних платежів мав тривати до 49 років. До укладення викупної угоди селян переводили у стан тимчасовозобов’язаних, і вони якийсь час змушені були виконувати панщину й сплачувати оброк. У кожній губернії встановили норми землеволодіння для селян. Якщо селянський наділ перевищував норму, його відрізали на користь поміщика. Такі ділянки називалися відрізками. Звільнені кріпаки отримали право збиратися на сходи (збори) та утворювати органи сільського самоврядування. Також запроваджено посаду мирового посередника, який мав урегульовувати суперечки між поміщиками й звільненими від кріпацтва селянами, нагляд за органами місцевого самоврядування та здійснювати судовий розгляд дрібних справ....
0 Переглянути

Кримська (Східна) війна 1853—1856 рр. на українських землях

9 Клас

У середині XIX ст. відбулося суттєве ослаблення Османської імперії. Цією ситуацією вирішила скористатися Російська імперія. Вона прагнула витіснити Туреччину з Балканського півострова, встановити контроль над протоками Босфор і Дарданелли й торговельними шляхами у Середземному морі. Натомість Велика Британія і Франція відстоювали територіальну цілісність Османської імперії, оскільки зміцнення Росії не відповідало їхнім інтересам. Турецький султан, відчувши підтримку європейських держав, мріяв повернути придунайські землі, північне узбережжя Чорного моря, Крим. Приводом до війни стали суперечки між православним і католицьким духовенством щодо права опіки над християнськими святинями у Палестині, підпорядкованій Османській імперії. Турецький уряд, за підтримки Великої Британії і Франції, відкинув вимогу російського царя Миколи І про особливе покровительство над православними підданими султана. Як наслідок — Росія розірвала дипломатичні стосунки з Туреччиною, а потім окупувала залежні від султана дунайські князівства — Молдову і Волощину. У відповідь Османська імперія оголосила війну Росії. Так почалася Кримська (Східна) війна, яка тривала упродовж 1853-1856 рр. і була наслідком тривалого суперництва між європейськими державами на Балканах та Близькому Сході. Для комплектування військ Російська імперія активізувала рекрутські набори в Наддніпрянській Україні. Водночас Османська імперія, сподіваючись повернути втрачені раніше Крим та Північне Причорномор’я, сформувала загони з козаків колишньої Задунайської Січі, які залишилися проживати на її території. Знову українцям, оскільки вони не мали власної держави, довелося воювати за інтереси інших країн один супроти одного....
0 Переглянути

Практична робота № 3 (9 клас Бурнейко)

9 Клас

«Їжа селян майже однакова як влітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний, зрідка пшеничний... Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем улітку та з іншими овочами. Зрідка... їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або у неділю. ...споживають багато картоплі, ...а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки. ...Під час постів, яких селяни суворо дотримуються, вони заправляють їжу олією з коноплі, ріпи або льону. Заможніші мають солону або сушену рибу... Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також належать до їхньої їжі. За винятком води, тут нема інших напоїв, окрім горілки, пива і зрідка меду...» № 2 Очевидець про їжу поміщиків. Микола Гоголь (український письменник): «...нічого не згадуватиму про мнішки (картопляно-сирні пиріжки) в сметані, ні про утрібку (страва з пташиних нутрощів), яку подавали до борщу, ні про індичку із сливами та родзинками, ні про ту страву, яка виглядом нагадувала чоботи, намочені в квасі, ні про соус... який подавали весь охоплений винним полум’ям. ... дуже сподобалася риба, приготована з хроном»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 43
Назад

Навігація