Войти
Закрыть

Проблеми становлення та консолідації української нації

9 Клас

Спільним для всіх українських земель було те, що український народ послідовно боровся за свої соціальні й національні права. В українському русі на початку XX ст. простежуються дві тенденції - посилення земсько-ліберальної опозиції царизмові та переростання культурно-просвітницького руху в політичний. Ліберальна опозиція - представники інтелігенції (службовці, лікарі, учителі та ін.) дедалі частіше висувала вимоги щодо надання політичних свобод, скликання Установчих зборів для розробки конституції. На початку XX ст. в українській політичній думці обґрунтовується необхідність досягнення національної незалежності й повної державної самостійності. Але панівною впродовж першого десятиліття XX ст., як і раніше, залишалась ідея політичної автономії Наддніпрянської України у складі чи то конституційної Російської імперії, чи то федеративної республіки, побудованої на новітніх конституційних засадах. Початок XX ст. характеризується розвитком політичного етапу визвольного руху на українських землях. Головною перешкодою становлення партійної системи було те, що українці не мали змоги реально впливати на перебіг економічного й соціально-політичного розвитку в Наддніпрянській Україні. До складу українських партій входили переважно представники інтелігенції, яка часто репрезентувала сама себе. І все ж, незважаючи на це, українські діячі поступово починали відчувати себе самостійною силою. Вони прагнули здійснити власні цілі та завдання, відстоювали інтереси українського народу і мали своєю матеріальною базою створену ними, нехай ще недосконалу, фінансово-економічну структуру....
0 Переглянути

Національно-культурний рух на західноукраїнських землях на початку ХХ століття

9 Клас

Важливим чинником в об’єднанні українців на ґрунті боротьби за національні права стало створення на західноукраїнських землях гімнастично-спортивних організацій. Цьому сприяла значна виховна робота, яка проводилася товариствами. У травні 1900 р. лідер РУРП К. Трильовський заснував у с. Завалля на Івано-Франківщині спортивно-громадську організацію «Січ». Її завданням було фізичне та моральне виховання молоді, відновлення серед неї «лицарського духу Запорозької Січі», що відображено в рангах січової старшини (кошовий, осавул, писар, скарбник, обозний). Ця ідея набула популярності. 1913 р. на Галичині діяло понад 900 первинних організацій, у яких нараховувалося близько 60 тис. осіб. «Січі» відіграли величезну роль у пробудженні національної свідомості галичан. ПЕРСОНАЛІЇ КИРИЛО ТРИЛЬОВСЬКИЙ (1864-1941) Український громадсько-політичний діяч, адвокат, публіцист, видавець. Організатор січового та січово-стрілецького руху в Галичині. Народився на Львівщині в сім’ї греко-католицького священика. Навчався в Золочівській та Коломийській гімназіях, Чернівецькому та Львівському університетах. Депутат австрійського парламенту. Брав участь у культурно-просвітницькій роботі селян, відкривав бібліотеки, читальні «Просвіти». 1900 р. організував перший у Галичині осередок українського пожежно-гімнастичного товариства «Січ». У квітні 1908 р. очолив центральну управу «січей» - Головний січовий комітет. З 1912 р. - генеральний отаман січових об’єднань - Українського січового союзу....
0 Переглянути

Радикалізація українського політичного руху на західноукраїнських землях на початку ХХ століття

9 Клас

На початку XX ст. політичний рух був представлений як партіями, створеними наприкінці XIX ст., так і новоутвореними політичними організаціями. Заснована в 1899 р. Українська національно-демократична партія (УНДП) проголосила своєю стратегічною метою національну незалежність, а однією з найближчих цілей - автономію у складі Австро-Угорщини. Поміркована орієнтація та підтримка з боку «Просвіти» робили УНДП найчисленнішою та найвпливовішою партією Галичини. Щоб завоювати підтримку селян, партія організовувала народні віча, на яких обговорювалися актуальні соціально-політичні та економічні питання. УНДП робила кроки в напрямі зближення з наддніпрянськими українцями. Документи та матеріали «Будемо підтримувати, скріпляти та розвивати почуття національної єдності з російськими українцями та змагати до витворення разом з ними культурної одноцільності; будемо серед російських українців підтримувати такі змагання, що ведуть до перетворення абсолютистичної російської держави в конституційно-федералістичну, оперту на автономії національностей» - зазначалося в одній з резолюцій. Русько-українська радикальна партія (РУРП) вступила у XX ст. дещо ослабленою, але вже в 1904 р. реорганізувалася й почала свою активну діяльність. У 1905 р. РУРП прийняла нову програму, в основі якої було поєднання соціальної та національно-визвольної боротьби. Вирішення національного питання радикали вбачали у федералізації Австро-Угорщини та виділенні Галичини й Буковини в окрему адміністративну частину. Програма містила вимоги свободи слова, друку та преси, запровадження 8-годинного робочого дня, викупу земель у поміщиків та передачі її селянам....
0 Переглянути

Становище промисловості та сільського господарства на західноукраїнських землях на початку ХХ століття

9 Клас

На початку XX ст. відбулися зрушення у промисловості західноукраїнських земель, хоча темпи її зростання були невисокі. Відбувається поступовий перехід до капіталістичних форм господарювання. Зростає товарність сільського господарства, ширше використовується вільнонаймана праця, частіше застосовується техніка. Проте панівні позиції зберігає поміщицьке землеволодіння. Завдяки перебуванню сервітутів (від лат. servitus - «повинність») під поміщицьким контролем юридично вільні селяни фактично потрапляють в економічне кріпацтво, загострюється проблема аграрного перенаселення. Наслідками колоніальних форм господарювання у промисловій сфері були експлуатація природних багатств західноукраїнських земель; перетворення регіону на ринок збуту; орієнтація фабричного виробництва на видобування та первинну переробку сировини; консервація кустарно-ремісничого характеру західноукраїнської промисловості; залежність промислового розвитку від іноземного капіталу тощо....
0 Переглянути

Особливості соціально-економічного розвитку українських земель у складі Російської імперії на початку ХХ століття

9 Клас

Промисловому розвитку Наддніпрянської України на початку XX ст. були притаманні концентрація виробництва, створення монополій, спеціалізація районів, значний вплив іноземного капіталу, нерівномірний розвиток українських регіонів. Вищі темпи розвитку порівняно із середніми показниками по країні дозволили Наддніпрянщині перетворитися на один з основних промислових районів Російської імперії. Особливістю розвитку української промисловості була її підпорядкованість імперському центру, який вбачав у Наддніпрянщині насамперед потужну сировинну базу. Тому закономірно, що 1913 р. на українську промисловість припадало майже 70 % загальноімперського видобутку сировини та виготовлення напівфабрикатів. Така державна політика суттєво деформувала структуру економіки Наддніпрянської України. Незважаючи на те, що на її території було зосереджено величезний промисловий потенціал, вона залишалася сільськогосподарським регіоном імперії, у якому в селах проживало 80 % населення. Завдяки своєму географічному положенню та природним багатствам Наддніпрянська Україна на початку XX ст. була одним із промислово найрозвиненіших регіонів Російської імперії. Однак особливістю процесу її індустріалізації було нерівномірне регіональне зростання. Якщо Південь України досить швидко перейшов в індустріальну стадію розвитку, то південно-західний район орієнтувався здебільшого на аграрний сектор. Лівобережжя, де зберігалися залишки кріпацтва, помітно відставало від інших українських регіонів....
0 Переглянути

Наш край у другій половині ХІХ століття

9 Клас

Наприкінці XIX ст. на території західноукраїнських земель, які перебували у складі Австро-Угорщини, проживало понад 5 млн осіб. Частка українців становила близько 64 %; вони проживали переважно в сільській місцевості. Таке співвідношення було наслідком колонізаційного впливу в умовах бездержавності та несприятливого соціально-економічного становища. Суттєво меншою була частка українців серед міського населення - менше 30 %. Із західноукраїнських регіонів найміцнішими були позиції українства у Східній Галичині. Утім, у великих містах домінувало польське населення, зокрема його частка у Львові складала до 50 % та до 40 % в околицях. Другою після поляків (20 % від усього населення регіону) етнічною меншиною були євреї - 13,1 %, концентрація яких в окремих містах досягала 40 % (Дрогобич, Станіслав, Коломия, Тернопіль). У середині XIX ст. строката етнічна структура сформувалася й на Донбасі. Так, станом на 1858 р. більшість становили українські селяни - 75 % усього місцевого населення, частка росіян складала 13,5 %. Кількість останніх почала зростати з 1870-х років, коли сюди стали прибувати робітники із чорноземної смуги Росії. Наприкінці XIX ст. 46,7 % переселенців складали вихідці з російських губерній. Наслідком цього стало домінування російської мови. Натомість з українських регіонів переселилося 37,9 %. Майже половина всіх прибулих оселялася в містах. До кінця століття частка українського населення зменшилася до 68,9 %, а росіян - зросла до 17,3 %. Серед представників інших народів варто виділити греків, євреїв, німців, поляків, татар та ін. Усього за переписом 1897 р. на Донбасі нараховувалося 30 етнічних груп. Чи торкнулися подібні процеси вашого краю? Підготуйте про це письмову або усну розповідь....
0 Переглянути

Особливості культурницького та політичного етапів національного відродження на західноукраїнських землях

9 Клас

«В останнє десятиліття XIX століття Галичина, незважаючи на власні досить важкі умови національного й економічного існування, стає центром економічного руху і щодо українських земель Росії відіграє роль культурного арсеналу, де створювались і вдосконалювались засоби національного культурного та політико-громадського відродження українського народу», - писав М. Грушевський. Громадський діяч, публіцист, письменник. Народився в с. Шляхтинці (тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) у родині священика. У 1872 р. закінчив правничий факультет Львівського університету. Відтоді служив у адвокатських канцеляріях Львова. Один із засновників товариств «Просвіта» та «Руське Товариство Педагогічне». Редагував часопис «Правда». Був засновником і першим редактором найбільшої української газети в Галичині «Діло» (1880-1883). Один з провідників народовського руху. 30 листопада 1880 р. організував перше українське народне віче у Львові, учасники якого вимагали від австрійської влади поліпшення становища галицьких українців, надання їм політичних, економічних, культурних прав. В. Барвінський підтримував зв’язки з П. Кулішем, М. Драгомановим, М. Костомаровим. Видав у Львові «Бібліотеку найзнаменитіших повістей», до якої ввійшли перші переклади українською мовою творів Ч. Діккенса, Е. Золя, Г. Флобера та ін. письменників....
0 Переглянути

Радикалізація національного руху в Галичині

9 Клас

У 1870-1880-х роках відбувається політизація національного руху під впливом ідей та поглядів М. Драгоманова. Як зазначав І. Франко, «він (М. Драгоманов) був для нас правдивим учителем... щоб наводити нас, лінивих, малоосвічених, вирослих у рабських традиціях нашого глухого кута, на кращі, ясніші шляхи європейської цивілізації». У Галичині сформувалася група діячів (І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький, В. Навроцький), які започаткували радикальну течію у громадсько-політичному житті краю, головним завданням якої вважали «ознайомлення народних мас з насущними політичними питаннями з метою викликати інтерес до політичних, суспільних і національних ідей». Захоплюючись революційними ідеями, вони критикували існуючий лад, москвофілів і народовців, виступили проти церкви, яка була на західноукраїнських землях оплотом духовного і морального здоров’я народу. Як ви вважаєте, чому наприкінці XIX cт. відбулася радикалізація національного руху? Поясніть, як ви розумієте вислів Лесі Українки: «Ми відкинули назву "українофіли”, а звемось просто українці, бо ми такими єсьмо, окрім всякого "фільства”». Одним з найяскравіших проявів радикальної позиції в українському національному русі стало видання в 1895 р. книжки Ю. Бачинського «Україна irredenta» («Україна уярмлена»). У ній на основі економічного аналізу вперше було висловлено переконаність у необхідності об’єднання східних і західних українців у власній незалежній державі. Шлях до самостійності автор вбачав у боротьбі за культурно-національну автономію та поступових реформах. Ця книжка справила велике враження та підняла національний дух усіх свідомих українців незалежно від політичних поглядів, сприяла їхньому згуртуванню та подоланню внутрішніх протиріч....
0 Переглянути

Політика «нової ери» та діяльність галицьких народовців у 1880-1890-х роках

9 Клас

На розвитку національного руху на західноукраїнських землях певною мірою позначився зовнішній вплив, що було пов’язано з міжнародним становищем Австро-Угорщини. Її зовнішню політику від 1870-х років визначали суперечності з Росією через розподіл сфер впливу на Балканському півострові. Зближення Австро-Угорщини з Німеччиною посилило інтерес Російської імперії до українців Галичини, активізувало підтримку русофілів. Перспективу використати українське питання розглядала й Німеччина. Щоб ослабити Російську імперію, німецькі політики висловлювалися за можливість створити на українських землях підконтрольне їм Київське королівство. Документи та матеріали «Старий німецький канцлер Бісмарк через своїх услужливих публіцистів дав зрозуміти, що сильна Німеччина не мала б нічого проти, якби над Дніпром постало якесь самостійне Київське королівство... Хоч яким фантастичним, навіть дитячим може сьогодні видатися цей проект, та все-таки не треба забувати, що він був інспірований Бісмарком. А значить, можна було здогадуватися за ним якогось реальнішого плану», - писав І. Франко. Які ще європейські проекти створення державних утворень на українських землях ви знаєте? Німецький проект підтримали наддніпрянці - лідери Київської громади В. Антонович та О. Кониський, але за умови надання ширших національно-культурних прав українцям Галичини. Громадівці сподівалися, що це створить сприятливі умови й допоможе Галичині ствердитися в ролі провідника національного руху та в майбутньому зіграти роль «українського П’ємонту», який возз’єднає українські землі....
0 Переглянути

Основні течії суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях другої половини ХІХ століття

9 Клас

З прийняттям конституції Австрії 1860 р., за якою було надано автономні права краям, українське населення взяло участь у виборах до крайових сеймів. Депутатами стали понад 40 українців. Однак від кінця 1860-х років ситуація змінилася на гірше. 1867 р. Австрія перетворюється на Австро-Угорську імперію. При цьому Галичина й Буковина опинилися в австрійській частині, а Закарпаття відійшло до угорської. За цих умов українська інтелігенція почала пошук засобів, які могли б протистояти полонізації та мадяризації краю. Основу руху складали ідеї романтизму та національного відродження, започатковані «Руською трійцею» та Кирило-Мефодіївським братством і сформовані під впливом творчості Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова. До народовців належали переважно представники української інтелігенції - письменники, учителі, юристи, лікарі, студенти. Організаційними центрами народовського руху стали редакції часописів - «Вечорниці» (1862-1863), «Мета» (1863-1864), «Нива» (1864), «Русалка» (1865). Народовці відкривали читальні, бібліотеки, друкували твори українських письменників, шкільні підручники, організовували вистави та щорічні Шевченкові вечори. Провідниками руху в 1860-х роках були О. Партацький, Д. Танячкевич, В. Шашкевич (син М. Шашкевича), К. Климкович, Ф. Заревич, К. Горбаль та інші. Свою мету народовці вбачали в національному відродженні та національній єдності українців Галичини і Наддніпрянщини: прагнули оновити суспільно-політичне та економічне життя Галичини еволюційним шляхом, зберігаючи його основи та традиції. Революційний спротив вони допускали лише у випадку протидії насиллю з боку влади....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 ... 43
Назад

Навігація