Войти
Закрыть

Особливості соціально-економічного розвитку західноукраїнських земель у другій половині ХІХ століття

9 Клас

Після 1848 р. на Західній Україні ставили «хрести свободи» на честь скасування панщини та урочисто відзначали ювілеї цієї події. 1898 р. до 50-річного ювілею проведення селянської реформи у Львові товариство «Просвіта» надрукувало книжку І. Франка «Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині». «Історія панщини в Галичині від 1772 р. аж до 1848 і ще дальше - се, можна сказати, головна часть історії руського народу, бо ж власне сей народ, хлопський, майже весь гнувся під її ярмом», - писав автор. Реформа звільняла селян на території всієї Австрії від кріпосної залежності, надавала їм права громадян держави і право власності на ту землю, якою вони користувалися за панщини на правах спадковості. Передбачалася повна компенсація селянами на користь поміщиків 20-кратної вартості всіх річних кріпацьких повинностей. Більшість селян залишалася малоземельною і економічно неспроможною. Значну частину їх (халупників і комірників) було звільнено зовсім без землі. Незважаючи на всі недоліки, скасування панщини дало можливість західноукраїнським селянам стати господарями своєї землі та власної долі, відчути себе окремим народом і стати на шлях громадського поступу. Схарактеризуйте аграрну реформу 1848 р. Аграрна реформа 1848 р. мала помітний вплив на розвиток економіки західноукраїнських земель....
1 Переглянути

Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики

9 Клас

Укажіть хронологічні межі культурницького етапу національно-визвольного руху Якою діяльністю переважно займалися українофіли? Поясніть, чому українофіли були прихильниками європейських правових і політичних ідеалів. Документи та матеріали «Судилося мені родитися шляхтичем на Україні. Дитиною були в мене всі навички паничів, і довго я тримався всіх станових і національних неприхильностей тих людей, поміж якими виховався. Колиж прийшов час моєї самосвідомости, я розважно оцінив своє становище в краю; я зважив усі недостачі його, всі змагання громади, серед якої доля мене постановила, й побачив, що моральне її становище не має виходу, коли вона не відцурається своїх думок, своїх бундючих замірів на край і національність. Я впевнився, що ті поляки-шляхтичі, що живуть на Україні... мають тільки два виходи: або полюбити народ, серед якого вони живуть, перейнятися його інтересами... та запопадливою працею і любов’ю, по спроможности, спокутувати те лихо, що заподіяли народові, який вигодував стільки поколінь вельможних зайд... Колиж на такий крок бракуватиме в поляків сили, то слід їм перебратися на польську землю, заселену польським народом... Але я вибрав перший вихід. Бо хоча я був попсований шляхетським вихованням, звичаями й мріями, але мені легше було відректися від них, ніж від того народу, серед якого я зріс, який я знав, котрого важку недолю я бачив на власні очі. Цей народ я полюбив більше, ніж власні шляхоцькі навички й мрії. Я... стався "перевертнем”», - писав В. Антонович у «Моїй сповіді». Прочитавши текст, поміркуйте, які риси вдачі були притаманні В. Антоновичу як представникові культурницького етапу національно-визвольного руху...
0 Переглянути

Вплив процесів модернізації на суспільне життя українців

9 Клас

Розвиток промисловості спричинив зміни в соціальній структурі суспільства. Чисельність представників дворянства зменшувалась, селяни стали особисто вільними, з’явилися нові верстви - наймані робітники та буржуазія, чисельність яких зростала. Селяни. Характерною ознакою пореформеного періоду в Наддніпрянській Україні було швидке розшарування селянства. Наприкінці XIX ст. сільська біднота (2/3 усіх господарств) володіла 2/5 всієї площі надільних земель; середняки (1/4 господарств) - 1/4 земель; заможні селяни, або куркулі (1/6 господарств), - 1/3 наділів. Пролетар - людина, що не має власності. Як правило, бідні селяни не мали відповідного реманенту, посівного матеріалу, худоби, щоб витримати конкуренцію із заможнішими господарствами. Тому часто вони розорювалися і продавали свої наділи вправнішим господарям. Поступово в українському селі складалася сільська буржуазія (близько 448 тис. дворів), яка використовувала найману працю односельців і сезонних робітників. Група середнього селянства налічувала 550 тис. дворів, а до сільських пролетарів належало 1,5 млн осіб. Остання верства стала основним джерелом робочої сили для промислових підприємств. Дворянство. Реформа 1861 р. стала переломною подією для більшості дворянства, яке звикло розпоряджатися долею своїх селян. Після реформи землевласники опинилися в незвичних умовах, адже для нормального існування їм потрібно було навчитися підраховувати вартість робіт, витрати, прибутки тощо. Не всім це було під силу. Замість переобладнання своїх маєтків, придбання машин тощо вони намагалися зберігати колишній спосіб життя. У разі нестачі грошей вони закладали маєтки та брали позички, мало замислюючись над наслідками....
0 Переглянути

Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ століття

9 Клас

Від кінця 1850-х років свій внесок у розвиток національної свідомості зробили українофіли. Українофільство було специфічним проявом інтелектуального та духовного розвитку еліти. Українофіли брали найактивнішу участь у діяльності громад, земському русі, просвітництві народних мас українських земель, налагодженні зв’язків між наддніпрянцями й західними українцями, в орієнтації на європейські правові та політичні ідеали. Хлопомани - народницько-культурна течія інтелігенції у Правобережній Україні 1850-1860-х років, яка прагнула зближення із селянством. Власне, хлопоманами (від польського «хлопи» - селяни) їх прозвали недоброзичливці через їхню прихильність до селянства. Цей рух під впливом західноєвропейських соціально-революційних ідей (насамперед, П. Прудона та Л. Бланкі) та російського народництва виник серед студентів Київського університету, які походили з полонізованих шляхетських родин. Серед засновників - В. Антонович, Т. Рильський, Б. Познанський, К. Михальчук, П. Житецький, П. Чубинський. Вони відкидали революційні методи боротьби і єдиною своєю метою проголошували просвіту народу. Під час літніх канікул організовували мандрівки Наддніпрянською Україною, відомі як «ходіння в народ», щоб пізнати край та його людей. Репресії російської влади на початку 1860-х років змусили хлопоманів припинити свою діяльність. Проте вони продовжували брати участь у роботі Київської громади, займатися культурно-освітньою діяльністю, але вже без організаційного оформлення....
0 Переглянути

Особливості модернізації промисловості

9 Клас

1860-1870-ті роки вважаються періодом економічного розвитку. Це стало можливим завдяки не лише приватній ініціативі, а й відповідній економічній політиці самодержавства. Наддніпрянська Україна з її людськими і природними ресурсами сприймалася як невичерпне джерело сільськогосподарської та промислової продукції, сировини для промисловості. Тому уряд заохочував капіталовкладення російських та іноземних підприємців саме в цей регіон. Український капітал у промисловості становив мізерну частку. У 1860-х - на початку 1880-х років відбулися зміни у структурі промисловості України: ґуральництво, суконна та інші колись високорозвинені галузі поміщицької промисловості відходять на другорядні позиції або занепадають, проте зростає питома вага галузей добувної промисловості (кам’яне вугілля), посилено розвивається металургія, машинобудування. Районами найбільшого зосередження підприємств металообробної та машинобудівної промисловості були Катеринославська, Херсонська, Харківська, Київська губернії. Фундаментом індустрії вважалася кам’яновугільна промисловість. Вугілля було основним видом енергоносіїв для парових машин. 1880 р. у Донбасі діяло 197 шахт, на яких видобувалося 86,3 млн пудів вугілля, що становило 43,1 % загальноросійського видобутку цього виду палива. Капітали в українську кам’яновугільну промисловість укладали російські та іноземні акціонерні товариства. Найбільшими серед них були Новоросійське, Південно-Російське гірничопромислове товариство, Голубовське, Французьке. 1900 р. частка іноземного капіталу у видобутку вугілля становила вже 94,2 %....
0 Переглянути

Особливості модернізації сільського господарства

9 Клас

Розвиток сільського господарства у світі здійснювався двома шляхами: прусським і американським. Перший пов’язаний з орендою селянином поміщицької землі на умовах відробітку на панських угіддях; другий - з використанням вільнонайманої робочої сили. Прусським шляхом розвитку пішли господарства Лівобережної та Правобережної України. Найбільшого поширення відробіткова система набула в Чернігівській губернії. Документи та матеріали «Скасування кріпосного права... поставило всіх поміщиків перед необхідністю змінити спосіб ведення свого господарства, замінивши кріпосну працю... капіталом, потрібним для придбання худоби, землеробських знарядь і наймання робітників. Недостача такого оборотного капіталу, невміння вести грошове господарство, недостача енергії... послужили масі поміщиків непереборною перешкодою до прямого переходу від натурального господарства до грошового і примусили їх шукати виходу з такого становища у зміні не способу ведення господарства, а способу одержання доходу від землі. Усе це привело до того, що маса поміщиків повинна була припинити своє господарство і вдатися... до віддачі земель для обробітку селянам за певну частину врожаю. Таким чином, у Чернігівській губернії встановилася так звана половинна система господарства, яка, розвиваючись з кожним роком, стає панівною....
0 Переглянути

Ліквідація кріпацтва та реформи 1860—1870-х років

9 Клас

Принциповою особливістю наздоганяючої модернізації є різке зростання ролі держави, що виявляється у встановленні державного контролю за всіма сферами економіки. Як правило, наздоганяюча модернізація не створює власної гармонійної економічної моделі, а повторює окремі фрагменти вже визнаних зразків. Каталізатором реформаційного процесу в Росії стала Кримська війна. Вона засвідчила занепад господарства, кризу організації праці, наростання соціальної напруженості. Схарактеризуйте особливості російської модернізації. У середовищі українських землевласників обговорювалися шляхи подолання економічної кризи. Свої проекти скасування кріпосного права й реформування відносин на селі підготували цукрозаводчик граф Бобринський, харківські поміщики Хрущов і Шретер, чернігівські - Судієнко та Миклашевський, київський - Нейман. Усі вони пропонували звільнити селян із земельними наділами, але за викуп. Представники чорноземних та південних губерній намагалися звільнити селян без землі, а то й зовсім зупинити скасування панщини....
0 Переглянути

Українське питання в контексті міжнародних відносин другої половини ХІХ століття

9 Клас

Кримська війна (1853-1856), або Східна війна, - війна між Російською імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах. Як ви вважаєте, чому воєнні події 1853-1856 рр. мають дві назви: Кримська війна і Східна війна? На початку 1850-х років загострилася боротьба між Росією, Францією та Великою Британією за посилення впливу на Близькому Сході і Балканах. Наростання конфлікту було пов’язано з послабленням Османської імперії. Російське самодержавство прагнуло витіснити Туреччину з Балканського півострова, установити контроль за протоками Босфор і Дарданелли, перетворити Чорне море на закритий внутрішній басейн імперії. Франція та Велика Британія намагалися встановити панування на Балканах економічними засобами, тоді як Росія прагнула посилити свої позиції воєнним шляхом. Назвіть причини, що зумовили Кримську війну. Приводом для розгортання воєнних дій проти Османської імперії став конфлікт навколо святих місць у Палестині. Без оголошення війни російські війська вирушили в закордонний похід і влітку 1853 р. окупували Молдавію та Валахію. У вересні турецький султан Абдул-Меджид, переконаний британським і французьким послами в їхній підтримці, висунув ультимативну вимогу Росії про виведення нею військ з Дунайських князівств. Відмова самодержавства була використана як привід до початку воєнних дій....
0 Переглянути

Наш край наприкінці XVIII — у першій половини ХІХ століття

9 Клас

Лівобережна Україна (Лівобережжя) - історико-географічна назва частини українських земель, що охоплюють територію сучасних Чернігівської, Полтавської, східних районів Київської (з Києвом) і Черкаської областей. Правобережна Україна (Правобережжя, Правобічна Україна) - історико-географічна назва частини території сучасних Волинської, Рівненської, Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Київської та частково Черкаської й Тернопільської областей. Термін «Правобережна Україна» трапляється в історичних документах з другої половини XVII ст. Унаслідок другого поділу Речі Посполитої Правобережна Україна відійшла до Російської імперії. Південна (Степова) Україна - історико-географічна назва частини території України, яка сьогодні включає Запорізьку, Одеську, Миколаївську та Херсонську області. Від 1780-х років почалася колонізація Півдня. Неухильно зростали російська адміністрація та військова присутність на цих землях. Незважаючи на неодноразові реорганізації та перейменування, ця територія стала називатися Новоросією. Слобідська Україна (Слобожанщина) - історико-географічна назва південно-східної частини України. Займала територію Харківської, Сумської, південь Донецької та Луганської областей, також південно-східну частину Воронезької, південь Курської та більшість Білгородської областей Російської Федерації. На початку XIX ст. Слобожанщина стала центром українського національного відродження....
0 Переглянути

Повсякденне життя

9 Клас

Головною матеріальною цінністю для селянина XIX ст. була земля, навколо якої оберталося його повсякденне життя. Залежність від природних обставин (посухи, неврожаї, хвороби) обумовлювала існування архаїчних магічних обрядів, прикмет та повір’їв. Селяни вірили в демонічних істот, дієвість заклинань відьом та ворожок. Узагалі в їхньому світогляді поєднувалися християнські та народні вірування й обрядовість. Основною духовною цінністю для селянина була сім’я. Главою сім’ї й відповідальним за господарство був батько. Іноді ще за життя батька це право переходило до старшого сина. Виходячи з економічних міркувань, батьки намагалися рано видати заміж дочку або одружити сина (для дівчини шлюбний вік починався з 16, для хлопця - з 18 років). Шлюб завжди супроводжувався весіллям з його різноманітною і багатою обрядовістю. Поміркуйте, чому в селянському середовищі практикували ранні шлюби. Відповідь обґрунтуйте. Особливості природних, соціально-економічних та історичних умов сприяли розвиткові своєрідних форм поселень і типів сільських хат. Документи та матеріали «Хати, повиті зеленню й буйним зіллям, розкинулися по узбіччях балок і поховалися в ярах. Високо поза селом, де продувають вітри, стоїть 50 і 100 вітряків. І так перед мандрівником, що їде високим голим і пустим степом, несподівано розкривається дуже мальовничий та небуденний образ, коли з яру виринає українське село. (Українці) живуть у чисто утримуваних хатах, що до тебе всміхаються. Вони не вдовольняються тим, що кожного тижня їх миють, як це роблять голландці, але що два тижні їх білять, тому їхні хати виглядають білі, неначе свіжовибілене полотно», - писав німецький учений-мандрівник Й. Г. Коль....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
Назад

Навігація