На становище культури в Галицько-Волинській державі ХІІІ - першої половини XIV століття впливало кілька чинників: розвиток господарства і зростання чисельності міст, у яких здебільшого зосереджувалося культурне життя; традиції Київської держави, Візантії і західноєвропейських країн; місцева самобутня культура. В Галицько-Волинській державі, як і всюди в той час, значну роль відігравали церкви, монастирі. Саме тут створювали школи. Поширеним було приватне навчання, особливо дітей бояр, котрі мешкали в заміських садибах. Знайдені археологами предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці засвідчили, що ремісники, купці, бояри і дружинники цінували грамотність. Грамотних людей потребував також розвиток господарства та міжнародні зв’язки. З урахуванням державних потреб у тогочасних школах, окрім письма, читання, арифметики, вивчали іноземні мови, головно грецьку і латинську. Давали також відомості із географії, природознавства, історії. Навчали риториці, музиці, співу. Освічені люди, знавці іноземних мов працювали у князівських і єпископських канцеляріях. Вони готували тексти грамот, вели дипломатичне листування. Ідеалом тої епохи була людина, котра знала три мови: латинську, грецьку, одну із європейських і, звичайно, старослов’янську, як мову навчання.. З розвитком освіти зросла потреба в книгах. При монастирях, князівських палатах існували бібліотеки, де можна було поглибити свої знання. Велику книгописну майстерню створили в місті Володимирі при дворі волинського правителя Володимира Васильковича, котрого літописець назвав великим «книжником і філософом». Князь зробив щедрі пожертви у всіх містах: Володимирі, Бересті, Кам’янці, Любомлі, Луцьку, Перемишлі тощо. Серед дарів літописець назвав 36 книг. У...
|