Войти
Закрыть

Слобідська Україна й Запорожжя (Військо Запорозьке Низове) в останній чверті XVII століття

8 Клас

На схід від Гетьманщини розкинулися ліси й степи, багаті на звірину та рибу, але не заселені людьми. З XVI століття ця земля формально належала Московському царству, але фактично була неконтрольованою. Кримські хани, користуючись вододілом між басейнами Дніпра та Дону, здійснювали через ті території набіги вглиб Московського царства. З XVII століття на ці землі переселялися українці, які прагнули волі й більш спокійного життя, аніж в охопленій війнами Гетьманщині. Московський уряд заохочував таке переселення. Українцям дозволяли користуватися правом займанщини (обирати для володіння будь-які вільні землі) і жити там за козацьким звичаєм: створювати полки і сотні, користуватися власним судочинством, не сплачувати податки. Поселенці мали визнати зверхність московського царя і захищати край від набігів з півдня. Оскільки вільні поселення називали слободами, то і новий край, опанований українцями, став називатися Слобожанщиною. Всього у Слобідській Україні сформувалося 5 козацьких полків: Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський та Острогозький. Полки були водночас адміністративно-територіальними і військовими одиницями. Полковників обирали довічно, але їх ще мав затвердити московський цар, і вони підпорядковувалися бєлгородському воєводі. Поселяни Слобідської України могли вільно переходити з одного суспільного стану в інший: селянський, козацький, духовний чи містянський....
0 Переглянути

Припинення існування Правобережної Гетьманщини

8 Клас

Зміна ситуації на Правобережжі після зречення Петра Дорошенка не влаштовувала Османську імперію. Щоб зберегти свій вплив на українські землі й надати законності своєму вторгненню, османи викрали Юрія Хмельницького з монастиря, вивезли до Стамбула, а 1677 року знову повернули його в Україну. Юрія Хмельницького проголосили правобережним гетьманом з титулом «князь Сарматії і України, володар Війська Запорозького». Його резиденцією стало місто Немирів. Він контролював частину сучасних Київщини, Черкащини, Вінниччини. Як васал османів розсилав свої універсали для збору війська, але безрезультатно. Тим часом, Османська імперія прагнула оволодіти козацькою столицею — Чигирином, де закріпилися козацько-московські війська Івана Самойловича. Всього османи здійснили два Чигиринські походи — 1677 року та 1678 року. З першого разу захопити Чигирин не вдалося, адже гетьманська столиця була добре укріплена. Однак під час другого походу Чигирин був знищений. Щоб позбавити ворога ресурсів для наступу на Лівобережжя, Іван Самойлович організував «Великий згін» 1678-1679 років — масове, примусове переміщення мешканців з правого берега Дніпра на лівий. Було переселено козаків та посполитих усіх полків Правобережжя, яке перетворилося на пустку. 1681 року Османська імперія і Московське царство підписали Бахчисарайський мир. За ним, кордон між державами проходив по Дніпру....
0 Переглянути

Гетьман Петро Дорошенко

8 Клас

У той час, коли Правобережжя лежало в руїні, а чисельність населення зменшилася на 65-70%, у жовтні 1665 року в Чигирині Петро Дорошенко був обраний правобережним гетьманом. Він поставив перед собою мету — стабілізувати ситуацію в державі, боротися за «цілісніть отчизни, з’єднання всіх земель, щоб в одній раді, а не розбитті Україна перебувала», здобути незалежність як від Московського царства, так і від Речі Посполитої. Задля реалізації своїх планів Петро Дорошенко провів низку реформ: створив постійне 20-тисячне сердюцьке (наймане піхотне) військо, щоб позбутися залежності від старшини; задля зміцнення фінансової системи Гетьманщини встановив на кордоні нову митну лінію; часто скликав козацькі ради, щоб здобути підтримку козаків, і заохочував заселення спустошеного війнами Правобережжя. Він клопотався про утвердження в державі козацького типу господарювання, бо козаки «в жодному випадку не можуть перебувати у підданстві і послушенстві панів». Коли ж на Лівобережжі спалахнуло антимосковське повстання, Петро Дорошенко вирішив скористатися ситуацією для об’єднання українських земель. Щоправда, рятуючи своє становище, Іван Брюховецький спробував те повстання очолити, але козаки йому вже не повірили і стратили в таборі під Опішнею. Туди ж прибув Петро Дорошенко і на спільній раді в червні 1668 року був обраний гетьманом по обидва береги Дніпра. Однак новообраному гетьманові не вдалося закріпити владу на Лівобережжі через ускладнення внутрішньо- та зовнішньополітичної ситуації: з півночі загрожувало Московське царство, на Київщину і Брацлавщину розпочала наступ коронна армія; з новою силою розгорнулася боротьба за гетьманську булаву серед супротивників Петра Дорошенка, підтримувана ззовні. Щоб відбити наступ польського війська, зі своїм основним військом Петро Дорошенко повернув на правий берег. На лівому березі залишив наказним гетьманом Дем’яна Многогрішного на випадок нападу царських воєвод....
0 Переглянути

Розкол Гетьманщини. Андрусівське перемир’я

8 Клас

Після відмови Івана Виговського від булави, 28 вересня 1659 року новим гетьманом обрали Юрія Хмельницького. Того ж року він уклав Переяславські статті з Московським царством. Згідно тієї угоди, Гетьманщина перетворювалася на автономну частину Московської держави. Козаки не могли самостійно переобирати гетьмана та старшину, розпочинати чи закінчувати війну, вести міжнародні перемовини. В українських містах — Києві, Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані — мали розміщуватися царські залоги з воєводами, які б утримувалися коштом місцевої людності. 1660 року Юрій Хмельницький разом із московським військом Василя Шереметьева, яке йшло окремою групою, здійснив похід на західноукраїнські землі. Ця операція увійшла в історію під назвою Чуднівська кампанія, бо союзні війська просунулися не далі Чуднова (нині місто в Житомирській області). Під Чудновим в оточення потрапив Василь Шереметьев, а війська гетьмана зазнали поразки поблизу Слободищ, тож він був змушений підписати Слободищенську угоду з Річчю Посполитою, яка в головних рисах повторювала Гадяцький договір, але вже без згадки про Велике князівство Руське. Відтак Гетьманщина перетворювалась на автономну частину Речі Посполитої. Шляхта отримала право повертатись у свої старі маєтки. Через Слободищенську угоду значна частина лівобережного козацтва відмовилася визнавати владу гетьмана й обрала наказним гетьманом Якима Сомка (1660-1663 роки). У відповідь Юрій Хмельницький організував кілька походів на Лівобережжя, але в усіх зазнав невдачі і, зрештою, на початку 1663 року на раді в Чигирині зрікся булави і під іменем Гедеон постригся в ченці....
0 Переглянути

Козацька Україна після Національно-визвольної війни

8 Клас

25 жовтня 1657 року генеральна рада в Корсуні обрала гетьманом колишнього генерального писаря Івана Виговського, знаного політика і дипломата. Його прихід до влади припав на час ускладнення становища Війська Запорозького. Насамперед, гетьману вдалося досягнути значних успіхів у зовнішньополітичному напрямку. 1657 року Іван Виговський уклав рівноправний договір зі Швецією, відновив відносини з Османською імперією, Трансильванією та Кримським ханством, домовився про перемир’я з Річчю Посполитою. Гетьман прагнув проводити різносторонню зовнішню політику, яка б відповідала насамперед інтересам козацької держави. Тим часом цар Олексій Михайлович намагався посилити вплив на Гетьманщину. Московські посли неодноразово передавали Івану Виговському грамоти від царя, в яких він вимагав розірвати договір зі Швецією, якщо та не піде на мир з Московським царством; вивести козацькі війська із Білорусі; розташувати московські військові залоги на чолі з воєводами в Чернігові, Ніжині, Переяславі, щоб контролювати дії гетьмана та козацької старшини і збирати податки в тих містах. Іван Виговський був проти такого обмеження прав Війська Запорозького, але, не бажаючи порушувати союзу з Московським царством, пішов на окремі поступки. Зокрема, дозволив розмістити московські військові залоги в Чернігові, Переяславі та Ніжині. Це призвело до втручання воєвод у справи місцевого управління та судочинства....
0 Переглянути

Узагальнення за розділом: «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII століття»

8 Клас

Дорогі діти! Ви опанували третій розділ підручника й дізналися про ще одну героїчну сторінку української минувшини. З параграфа у параграф поруч з вами крокували юні знавці історії — Марічка та Ігор. Їх настільки вразила постать Богдана Хмельницького — мужнього, розумного, сталевої волі чоловіка, що вони мріють хоч на мить зустрітися з шанованим гетьманом. Для цього вам слід виконати сім завдань від побратимів батька Хмеля. Сподіваємося, що ви їм допоможете, адже «в гурті робити — як із гори бігти». Завдання можна виконати як у зошиті, так і в гаджеті, використавши QR-код. Цікавої вам мандрівки! Національно-визвольна війна українського народу розпочалась у ____ році. Головним ворогом у ній для козацтва була ____ ____. Приводом до війни стала особиста образа Хмельницького від польського шляхтича ____. Першим союзником гетьмана у війні стало ____ ____. Згодом шлюб Тимоша Хмельницького з Розандою Лупул поєднав Військо Запорозьке з ____ князівством. 1654 року гетьман сформував союз з ____ царством. Проте 1656 року воно уклало ____ перемир’я. В 1657 році козацький загін під проводом Антона ____ спільно зі шведським і трансильванським військом здобули низку польських міст. Однак успіх закріпити не вдалося. По своїй смерті гетьман залишив нащадкам козацьку державу — ____ —, яка охоплювала терени колишніх Київського, Брацлавського та ____ воєводств і території у Південній Білорусі, східній частині ____ та східній частині Західного ____....
0 Переглянути

Богдан Хмельницький — Адам Кисіль: порівняльна характеристика

8 Клас

Мета. На основі доступних джерел порівняти особистісні якості, політичні позиції, військово-політичну діяльність Богдана Хмельницького та Адама Киселя. Завдання 1. Пригадайте, хто такий Богдан Хмельницький, використовуючи інформацію, вміщену в § 20. Опрацюйте біографічну довідку про Адама Киселя. Поміркуйте, чому ці дві історичні постаті змогли зустрітися під час Національно-визвольної війни українського народу. Використовуючи історичну літературу та інтернет-ресурси, ознайомтеся з походженням роду Хмельницьких і Киселів. Детальніше про... життєвий шлях Адама Киселя Адам Кисіль (1600-1653 рр.) походив із волинської шляхти. Освіту здобув у престижній Замойській академії. Володів кількома мовами. Добре знав історію. Брацлавський і київський воєвода. Один із чотирьох православних сенаторів Речі Посполитої. Дипломат, прихильник компромісу між козаками і Річчю Посполитою. Проте завжди залишався захисником козаків перед королем і сеймом Речі Посполитої. Сподвижник Петра Могили, заснував три монастирі, підтримував братства, фінансував школи й заохочував здібних студентів. Заповів частину власних маєтків Київському братському монастирю зі школою. Помер у 1653 році. Похований в Успенському монастирі села Низкиничі (нині Волинська область)....
0 Переглянути

Воєнно-політичні події 1654-1657 років

8 Клас

Від початку визвольної війни цілих п’ять років відчутну військову допомогу козакам надавав лише кримський хан Іслам-Гірей III. Проте події під Зборовом, Берестечком та Жванцем засвідчили непередбачуваність кримського хана і змусили Богдана Хмельницького вдатися до пошуків нових союзників. Найбільш перспективними напрямками дипломатичних зусиль гетьмана були Османська імперія і Московське царство. Адже саме османський правитель і московський цар могли допомогти козацькій державі врівноважити військову могутність Речі Посполитої та легітимізувати на міжнародній арені гетьманську владу. Початково пріоритетним був османський напрямок. 1651 року Богдан Хмельницький погоджувався на васальну залежність від Османської імперії. Однак його непокоїла майбутня військова співпраця між державами. Оскільки Османська імперія вела виснажливу війну із Венеційською республікою, тому допомогу Війську Запорозькому мав би надавати султанів васал — кримський хан. А цього гетьманові було недостатньо. Відтак 1654 року сформувався союз із Московським царством. Рішення про його укладення прийняли на Переяславській раді 8 січня 1654 року. Тут гетьман і частина старшини склали присягу цареві Олексію Михайловичу (Романову). А очільник московського посольства боярин Василь Бутурлін запевнив їх у тому, що цар неодмінно підтвердить усі права й вольності Війська Запорозького, хоча відмовився присягнути козакам. Своє рішення мотивував відсутністю повноважень на таку присягу. Проте серед старшини і простих козаків не було єдності щодо доцільності такого союзу. Відмовилися підтримати Переяславську угоду й присягнути царю полковники Іван Богун, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський, Уманський полки, деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духівництво на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим. Не присягли Запорозька Січ, селяни, жінки. Втім, і за нових обставин гетьман не переривав відносин із султаном, а від весни 1655 року активно налагоджував співпрацю зі Швецією та її союзниками....
0 Переглянути

Події 1650-1653 років

8 Клас

У протистоянні з Річчю Посполитою Богдан Хмельницький прагнув заручитися підтримкою православних держав Трансильванії, Волощини, Молдови. Насамперед йшлося про Молдову, правитель якої Василь Лупул підтримував польський уряд. А король прагнув використати її в боротьбі проти повстанців. 1650 року козацько-кримськотатарське військо рушило на Молдовське князівство. У вересні 1650 року здобуло столицю держави Ясси. Господар Молдови Василь Лупул погодився на союз із Військом Запорозьким. Одночасно Богдан Хмельницький виношував плани заснування власної правлячої династії, для чого домігся згоди на одруження свого сина і спадкоємця Тимоша і дочки молдовського господаря Розанди. Так завершився перший молдовський похід. Польський уряд прагнув не допустити зміцнення козацької держави. Річ Посполита першою почала воєнні дії на прикордонні, порушивши тим самим Зборівський договір. Наприкінці 1650 року сейм схвалив воєнний наступ на Гетьманщину. Командувачами було призначено звільнених з кримськотатарського полону Миколая Потоцького та Мартина Калиновського....
0 Переглянути

Українська козацька держава — Військо Запорозьке

8 Клас

Козацька держава називалася Військо Запорозьке. Її територія — це землі колишніх Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. Столиця — місто Чигирин. Запроваджувався новий адміністративно-територіальний устрій. Землі держави поділялися на 16 полків: на Правобережжі — 9, на Лівобережжі — 7. Центром полку було одне зі значних міст полкової канцелярії. До полку входило 10-20, а то й більше сотень. Центрами сотень ставали міста, містечка й великі села. Окремою адміністративною одиницею була Запорозька Січ, наділена правом автономії. В Києві розташовувалася резиденція митрополитів, котрим підпорядковувалися православні єпархії всієї Речі Посполитої. В історичній літературі за козацькою державою закріпилася назва Гетьманщина. За державним устроєм Військо Запорозьке — республіка, якою керували виборні посадовці чи органи влади. В роботі генеральних військових рад могли брати участь усі козаки, а також представники інших соціальних верств: шляхти, містян, духовенства. Але з часом ради майже перестали скликати, бо велике зібрання людей зазвичай проходило бурхливо і важко було дійти згоди. Важливі питання вирішували на старшинській раді, до якої входили гетьман, генеральна старшина, полковники, представники міст та духівництва. Її очолював гетьман як глава держави. Він також був найвищим суддею, головнокомандувачем військ і головним господарником. До генеральної старшини належали: генеральний обозний, котрий відповідав за матеріальне забезпечення війська, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральний осавул, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 164 165 166 167 168 169 170 171 172 ... 370
Назад

Навігація