Войти
Закрыть

Правобережна Україна наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

8 Клас

Лихоліття боротьби українського народу за незалежність, Руїна, іноземні вторгнення, польські каральні операції, «великий згін» 1678—1679 рр. призвели до повного занепаду й спустошення Правобережжя, яке було ядром Української козацької держави. Історичне джерело Про пустку, на яку перетворилося Правобережжя, розповідає козацький літописець Самійло Величко: «...Перед моїми очима постали численні безлюдні міста й замки, порожні вали, колись висипані працею людською, як гори й горби. Усі вони правили тоді за пристановище й поселення диких звірів. Я побачив, що фортеці... одні стоять малолюдні, інші зовсім спорожніли — зруйновані, зарослі землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише червів, і зміїв, й усякого гаддя, що там гніздиться. Роздивившися, побачив я покриті мохом, очеретом і зіллям просторі тогобічні україно-малоруські поля й розлогі долини, ліси й великі сади, красні діброви й річки, стави й занедбані озера... Бачив я, окрім того, у різних місцях багато людських кісток сухих і голих — їх покривало саме тільки небо. Я питав тоді себе: "Хто вони?" Надивився я того всього, що кажу, порожнього й мертвого, повболівав серцем і душею — бо ж зробилася пусткою ця красна колись і переповнена всілякими благами земля, частка вітчизни нашої україно-малоруської, і впали у незвідь посельці її, славні предки наші!» Назвіть головні причини перетворення Правобережжя на пустку. Хоча Бахчисарайський договір визначав землі Правобережжя як нічийні території, турецький султан, порушив угоду й доручив молдавському господарю Георгію Дуці розпочати заселення краю під покровительством Туреччини. Вони спокушали поселенців слободами, козацькими «правами й вольностями» та самоуправлінням. Отже, Османська імперія не відмовлялася від утвердження свого впливу в Україні....
0 Переглянути

Гетьманщина наприкінці XVII ст. — на початку XVIII ст.

8 Клас

Після втрати Чигирина та «великого згону» мешканців із Правобережжя суспільно-політичне життя Української козацької держави обмежилося кордонами Лівобережжя. На початку 80-х років XVII ст. в українських старшин з'явилися сподівання на покращення міжнародного становища України. Адже в 1680 р. закінчився термін дії Андрусівського договору, Туреччина 1683 р. зазнала поразки під Віднем. Проте українські сподівання перекреслив новий договір Польщі та Московії. Його підґрунтям стали прагнення Варшави витіснити Туреччину з Поділля, а Москви — вийти до Азовського й Чорного морів. У травні 1686 р. Московська держава та Річ Посполита підписали договір про «Вічний мир». За його умовами обидві сторони вступали у воєнний союз проти Туреччини й Кримського ханства. Одночасно Московія приєднувалася до антитурецької «Священної ліги», членами якої були Австрія, Венеція, Польща й Ватикан. Договір підтверджував тодішній поділ України. Лівобережжя з Києвом мало залишатися під зверхністю московського царя. Лише йому підпорядковувалося Запорожжя. Польща ж залишала за собою Галичину, Волинь, Брацлавщину (Східне Поділля), Київщину. Придніпровські території Південної Київщини сторони визначили як «пустку», тобто позаселені. Західне Поділля перебувало під владою Туреччини....
0 Переглянути

Узагальнення до теми 4 «Українські землі в 60—80-і роки XVII ст.»

8 Клас

Початок війни Швеції проти Польщі в 1655 р. Московія сприйняла як загрозу власній безпеці й у 1656 р. уклала сепаратне Віденське перемир'я з Польщею, знехтувавши інтересами свого союзника Війська Запорозького. Гетьман справедливо розціпив політику Москви як брутальну зраду умов українсько-московського договору й разом з іншими європейськими володарями почав вибудовувати антипольську коаліцію. Союз із Швецією та Трансільванією піднесли державу В. Хмельницького в 1657 р. на найвищий ступінь авторитету, сприяли поширенню влади й впливу Української козацької держави на Західне Поділля, Волинь, Полісся та Турово-Пінщину. Гетьманщина стала повноправним учасником європейських політичних процесів. Український народ повірив у власні сили, відстоював свої природні права та вольності. У нього сформувалося почуття гідності, честі та лицарства. Смерть великого гетьмана похитнула основи створеної ним держави. Єдине державне керівництво розшиюся на декілька старшинських угруповань. Вони розпочати боротьбу за владу й багатство. Гетьман І. Виговський продовжив зовнішньополітичний курс Б. Хмельницького, але відмовився від політики соціальної рівноваги, сприяв старшинам у накопиченні багатства. Така політика викликала незадоволення селянства й козацтва та призвела до Руїни — громадянської війни. Суперечності, що виникли у відносинах між Україною та Московією, спонукали І. Виговського, а потім і Ю. Хмельницького шукати рівноправної державної угоди з Польщею. Проте імперські інтереси Польщі та Московії зійшлися на укладенні Апдрусівського договору 1667 р. Так, знову зрадивши умови українсько-московського договору, Москва спричинила до розділення України, повернення Правобережжя до складу Польщі. Незважаючи на це, українське громадянство, обравши гетьманом П. Дорошенка, продовжило боротьбу за незалежність і соборність. Гетьману вдалося ненадовго відновити єдність українських земель, а мешканцям Лівобережжя вигнати ненависних московських воєвод, допущених І. Брюховецьким до українських справ....
0 Переглянути

Запорозька Січ і Слобідська Україна в другій половині XVII ст.

8 Клас

До 1648 р. Запорожжя було центром організації козацтва, головним прихистком і захисником православного люду й шляхтичів, які висловлювали свій протест проти покатоличення, спольщення й посилення соціального визиску. Січ на Микитиному Розі прийняла Б. Хмельницького та його перших сподвижників. Саме виступ повстанського війська з Микитинської Січі поклав початок Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Досвід організації життя й діяльності січового товариства Б. Хмельницький використав для побудови Української козацької держави. Навіть офіційну назву Військо Запорозьке новостворена держава запозичила у своєї першооснови. На думку вчених Історія козацтва, на перший погляд. — явище суто української історії. Однак тема козацтва пов'язує Україну з всесвітньо-історичним процесом. Запорозьких козаків учені порівнюють із відомими лицарськими орденами середньовіччя, іспанськими орденами часів визволення Піренейського півострова від арабів, із сербськими ускоками, хорватськими граничарами, угорськими секеями та гайдуками, навіть з американськими піонерами Дикого Заходу. Що дає підстави порівнювати дії запорозьких козаків і зазначених іноземних спільнот? Чи відомі вам засади, на яких вони діяли?...
0 Переглянути

Духовно-культурне та господарське життя Гетьманщини другої половини XVII ст.

8 Клас

Національно-визвольна війна дала можливість українському православному духовенству зайняти провідне місце в духовно-релігійному житті. Ченці опікувалися справами освіти й культури, прищепленням моральних норм. Саме завдяки їхнім зусиллям нові покоління українців зберігати національну самосвідомість і самобутність. Водночас церква молилася за козацьке військо та Українську козацьку державу, що було тоді дуже вагомого та відповідальною справою духовно-моральної підтримки народу й армії. Від початку свого існування українська церква підпорядковувалася константинопольському патріархові. Це підпорядкування в XVII ст. мало умовний характер, але після договору з Москвою 1654 р. стало заборолом проти московських зазіхань. Як відомо, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Сильвестр Косів (1647—1657) був упертим противником союзу України з Московським царством і засудив договір 1654 р. Його наступник Діонісій Балабан (1658—1663) відверто висловлювався проти союзу з Москвою й виступав за союзні відносини з Польщею. Митрополит Йосиф Тукальський (1663—1675) був поборником самостійності України. Він і не жив у Києві, а перебував у гетьманській резиденції в Чигирині. Щоб українське духовенство щонайменше вселяло людям ідеї незалежності та щонайбільше виправдовувало московську імперську політику щодо України, царському урядові потрібно було підпорядкувати київського митрополита московському патріархові....
0 Переглянути

Суспільно-політичний устрій Лівобережної Гетьманщини

8 Клас

З часу гетьманування Дем'яна Многогрішного тут склався свій адміністративно-територіальний устрій. Лівобережна Гетьманщина була поділена на 10 військових і одночасно управлінських (адміністративних) округів — полків. Це були: Київський. Чернігівський, Стародубський, Ніжинський, Прилуцький, Переяславський, Лубенський, Гадяцький, Миргородський, Полтавський полки. Вони ділилися на сотні, а ті — на курені. У всіх адміністративно-територіальних ланках урядування й судівництво здійснювали виключно українські старшини й керувалися при цьому лише українськими законами. Столицею Лівобережної Гетьманщини став Батурин. 2. Органи державної влади Лівобережної Гетьманщини Очолював Лівобережну Гетьманщину гетьман. Йому належала військова, адміністративна, судова та значна частина законодавчої влади. Гетьманів обирала Генеральна військова рада, а її вибір затверджували московські царі. Клейнодами гетьмана були булава, корогва і бунчук. З початком Руїни в політичному житті вагоме місце знову зайняла Генеральна військова рада — рада усього військового товариства. Якщо ж питання стосувалося інших станів, то скликалася «чорна рада» де брали участь і вони. Проте невдовзі Генеральна рада втратила своє значення й перетворилася на «урочисту прикрасу», що схвалювала рішення старшин. З часом її скликали лише для урочистого проголошення заздалегідь визначеної кандидатури гетьмана....
0 Переглянути

Гетьман Петро Дорошенко в боротьбі за об’єднання України

8 Клас

На середину 60-х років XVII ст. українські стани на гіркому досвіді переконалися, що прихильність до Польщі несе народові нову шляхетську неволю, а до Москви — гноблення царської бюрократії. Усіх утомили роки лицемірства й безвладдя, громадяни проймалися почуттям патріотизму, любові «до милої Вітчизни», прагнули порядку й державного життя в соборній Україні. Керуючись такими настроями, Старшинська рада в Чигирині в жовтні 1665 р. обрала гетьманом Петра Дорошенка (1665—1676). Він народився в 1627 р. у родині спадкових козацьких старшин. Його дід Михайло — соратник П. Сагайдачного — протягом 1625—1628 рр. був гетьманом реєстрового козацтва, загинув у поході до Криму. Батько Дорофій був полковником. Петро Дорошенко мав п’ятеро братів і сестру. Імовірно навчався в Києво-Могилянському колегіумі, володів латинською та польською мовами, добре знав історію, мав ораторський хист. Службу розпочав рядовим козаком. У 1657 р. Б. Хмельницький призначив його прилуцьким полковником. Петро Дорошенко став учасником багатьох дипломатичних місій. Основними засадами своєї політики він обрав головні ідеї Б. Хмельницького — незалежність і соборність. Реформував козацьку армію, утворивши в її складі постійні бойові частини з найманих піхотинців сердюків (з турецької мови — одчайдухів). Приблизно 20 тис. сердюків виявляли велику хоробрість і вірність П. Дорошенкові. Новий гетьман не визнав чинності Андрусівського договору й закликав до того ж мешканців Правобережжя. Заручившись підтримкою кримського хана, він вирішив силою зброї перешкодити здійсненню польсько-московських домовленостей. Розгорнувши широкомасштабний наступ, П. Дорошенко зумів оточити польське військо біля Підгайців (Західна Україна). Польського короля чекала неминуча капітуляція. І саме тоді татари дізналися про спустошення Північного Криму загонами І. Сірка. Вони негайно уклали перемир'я з королем і повернулися додому....
0 Переглянути

Порушення територіальної єдності України

8 Клас

Наприкінці вересня 1659 р. на Генеральній військовій раді в Білій Церкві старшини антипольського напрямку домоглися обрання гетьманом Юрія Хмельницького. Козацька рада не залишила новому гетьманові жодного вибору. Він мусив укладати договір лише з московським царем. Тим часом московська армія захопила все Лівобережжя й розташувалася в Переяславі. Юрій Хмельницький з невеликим загоном прибув до Переяслава й тут неочікувано для себе опинився в руках московського командування в ролі полоненого. 17 жовтня князь Трубецькой оточив 40-тисячним військом козацьку раду, що складалася переважно з лівобережних старшин. Під виглядом «прєжніх статєй Б. Хмельницького» Юрія, під загрозою застосування сили, примусили підписати підробку Переяславсько-Московського договору 1654 р. За Переяславським договором 1659 р. Україна втрачала право самостійно обирати гетьмана. Якщо за справжніми, Богдановими, статтями козаки вільно обирали гетьмана, а потім лише повідомляли царя про зроблений вибір, то тепер потрібно було спочатку випросити в царя дозвіл на проведення виборів. А щоб цар визнав ці вибори законними, новообраний прохач мав їхати до Москви, де цар мав вручити йому жалувану грамоту та гетьманські клейноди. Гетьман утрачав право призначати й звільняти генеральну старшину, полковників. Україна втрачала право на самостійну зовнішню політику. Гетьману заборонялося без дозволу починати війну чи укладати мир з будь-якою державою, укладати воєнні союзи, надавати допомогу. Козацькі загони мали залишити Білорусь, московські воєводи із залогами вводилися не лише до Києва, а й до Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава й Умані. Україна мала повернути Московії артилерію, здобуту в битві під Конотопом. Переяславський договір 1659 р. вимагав підпорядкування київського митрополита московському патріарху. Щоправда, Українська православна церква визнала ці вимоги незаконними й відмовилася від виконання даної умови договору....
0 Переглянути

Україна за гетьманування Івана Виговського

8 Клас

Через місяць після смерті великого гетьмана генеральний писар І. Виговський усунув від влади юного Ю. Хмельницького й очолив Гетьманщину. Це був досвідчений політик, дипломат і соратник Б. Хмельницького. Він походив із старовинного роду овруцької православної шляхти. Його батько належав до складу Київського братства. Іван закінчив Київську братську школу. З 1648 р. І. Виговський став особистим писарем гетьмана, а 1650 р. був обраний генеральним писарем. Внутрішню політику Української держави І. Виговський проводив іншим шляхом, ніж Б. Хмельницький. Старий гетьман завжди утримував суспільну рівновагу. Biн опирався на народні маси, але не допускав бунтів, підтримував старшину, але не дозволяв їй надміру збагачуватися. Іван Виговський уважав, що народні маси вже відіграли свою роль. Надалі розраховував лише на підтримку козацької старшини та шляхти. З перших місяців гетьманування він щедро роздавав їм землі, дозволяв розширювати маєтки всіма доступними шляхами, навіть забирати в козаків і міщан їхні землі, а непокірних страчувати....
0 Переглянути

Продовження Національно-визвольної війни в останні роки життя Богдана Хмельницького

8 Клас

Улітку 1655 р. Швеція розпочала переможну війну проти Польщі. Це створювало сприятливі можливості для втілення в життя планів Б. Хмельницького, однак викликало страх у Московії, адже Швеція була її давнім суперником за прибалтійські території. Тому вже наприкінці 1655 р. московський цар почав зближення з урядом Речі Посполитої, яка опинилася на краю загибелі й поділу між Швецією, Україною, Трансільванією та Бранденбургом. У цій ситуації польські дипломати навіть запропонували цареві Олексію посісти польський трон після смерті Яна Казимира. У травні 1656 р. московський уряд оголосив війну Швеції, не заручившись підтримкою жодного союзника. У серпні 1656 р. у Вільно Московія й Польща розпочали перемовини. Гетьманщина як союзник Московської держави направила до Вільно й своє посольство. Проте українських послів не допустили до участі в перемовинах. Умови перемир’я. 24 жовтня 1656 р. Віленське перемир’я було укладене. Відповідно до нього Московія й Річ Посполита припиняли воєнні дії між собою. Вони зобов’язувалися не вести ніяких дипломатичних перемовин із Швецією, розпочати спільні воєнні дії проти неї та Бранденбурга....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 215 216 217 218 219 220 221 222 223 ... 370
Назад

Навігація