Войти
Закрыть

Масові репресії. «Сталінська» конституція

10 Клас

Здійснювані радянською владою в 1929-1939 рр. соціально-економічні та політичні перетворення суттєво вплинули на склад населення України. Внаслідок розгортання індустріалізації значно збільшилася кількість промислових робітників. Їхня питома вага у складі населення республіки досягла третини. Дещо більше половини від загальної кількості робітників становили українці. У складі робітничого класу, порівняно з попереднім періодом, зросла кількість жінок. На середину 1930-х рр. вона становила 30 % від його загальної кількості. Для радянської влади рівноправність жінок дозволяла залучити додатковий ресурс робочої сили до розв’язання завдань індустріалізації. Розгортання індустріалізації сприяло стрімкому зростанню кількості населення міст і містечок України. Кількість міських жителів за 1926-1939 рр. збільшилася вдвічі й досягла третини населення. Наслідком цього стало загострення питання забезпечення житлом. Через пріоритетну увагу влади до будівництва нових підприємств значна частина міського населення жила в гуртожитках, бараках і кімнатах комунальних квартир. Основним джерелом поповнення робітників у період здійснення першого п’ятирічного плану стало селянство. Здійснення колективізації спричинило перетворення селян на колгоспників і робітників радгоспів. Позбавлені паспортів, вони були фактично «прикріплені» до землі....
0 Переглянути

Насильницька колективізація та опір їй населення. Голодомор 1932-1933 рр.

10 Клас

Радянське керівництво, взявши курс на модернізацію промислового потенціалу країни, одразу зіткнулося з трьома проблемами: нестача коштів, сировини та робочих рук для розвитку індустрії. Одержати все це за відсутності зовнішніх джерел (кредитів, технологій) можна було лише від селянства, що становило переважну більшість населення. Однак господар-власник був незручною і небажаною фігурою для партійно-державного апарату. Маючи певний мінімум засобів виробництва, він мало залежав від державних структур. Доки селянин сам вирішував, що йому сіяти і що відвозити на ринок, від нього залежала держава, якій треба було нагодувати місто та армію. Ось чому під приводом турботи про піднесення добробуту сільського населення партія хотіла створити на селі контрольоване колективне господарство. Перший п’ятирічний план передбачав, що в Україні в колгоспи буде об’єднано 30 % селянських господарств. Але вже на листопадовому 1929 р. пленумі ЦК ВКП(б) 1929 р. було взято курс на суцільну прискорену колективізацію. У січні 1930 р. Україну зарахували до групи регіонів, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 — навесні 1932 р. Розуміючи, що такі темпи колективізації можливі лише через примус, на село скеровуються «двадцятип’ятитисячники» — робітники-комуністи з великих промислових підприємств, комсомольці, молодші командири Червоної армії. Такі заходи зустріли відчайдушний спротив селянства, яке готове було піднятися на збройну боротьбу. Подекуди повстання таки спалахнули. Загалом ДПУ УСРР зафіксувало в 1930 р. 4,1 тисячі селянських виступів, у яких взяло участь 1,2 млн селян. Найбільшим було Павлоградське повстання, яке довелося придушувати регулярними частинами Червоної армії. Україна стала головним центром опору колективізації....
0 Переглянути

Форсована індустріалізація

10 Клас

Згідно з марксистсько-ленінською теорією, індустріалізація була ключовою в комуністичному (соціалістичному) будівництві. Вона мала забезпечити відносну економічну незалежність (автаркію) соціалістичної держави від капіталістичних держав. У грудні 1925 р. відбувся XIV з’їзд ВКП(б), який проголосив курс на індустріалізацію СРСР. Наступний, XV з’їзд, у 1927 р. визнав пріоритет державного плану над ринком, що означало згортання непу і знищення товарно-грошових відносин. На основі рішень ХV з’їзду ВКП(б) Держплан СРСР, Всесоюзна рада народного господарства розробили два варіанти плану: відправний (мінімальний), який передбачав економічне зростання 16-18% на рік, і оптимальний (максимальний) — 20-22%. 78% всіх капіталовкладень спрямовувалось у промисловість групи «А». Валове виробництво цих галузей мало збільшитися у 3 рази. Країна з аграрно-індустріальної мала перетворитися на індустріально-аграрну....
0 Переглянути

Політика коренізації в УСРР

10 Клас

Захопивши владу, більшовики намагалися радикально вирішити не тільки питання влади, власності, а й національні питання. В основу своєї національної політики більшовики поклали концепцію «титульної нації», котра набула значного поширення з кінця ХІХ ст. Титульною нацією називали ту частину населення, національність якої визначала назву держави. Проте більшовики надали цьому поняттю дещо іншого змісту. Титульними націями оголосили всі етноси, які становили більшість населення в кожній адміністративно-територіальній одиниці. Але в реальному житті усе звелося до встановлення ієрархії етносів, визначеної політико-адміністративним поділом держави. На чолі ієрархії, як слід було чекати, опинилися росіяни. Вони неофіційно розглядалися як титульна нація загальносоюзного масштабу і користувалися перевагами титульної нації на всій території СРСР. Титульними націями другого порядку вважали тих, хто дав своє ім’я союзним республікам (українці, білоруси, грузини, вірмени тощо), третього порядку — автономним республікам (зокрема кримські татари), четвертого порядку — національним округам, п’ятого порядку — національним районам. Національна політика більшовиків мала три складові: • визнання за етносом, який чисельно переважав у кожній ланці адміністративно-територіального поділу, прав і переваг титульної нації; • сприяння такій титульній нації в культурному зростанні й кар’єрному просуванні її представників щаблями компартійної та радянської вертикалей;...
0 Переглянути

УСРР на початку 1920-х рр. Масовий голод 1921-1923 рр. Впровадження непу

10 Клас

Внутрішнє становище України, на території якої від літа 1914 р. впродовж семи років майже безперервно точилися воєнні дії та у 1918-1921 рр. реалізовувалися більшовицькі експерименти з побудови комунізму, було дуже складним. Господарство перебувало в руїнах. У 1920 р. промислове виробництво становило лише 10% від рівня 1913 р. металу — 5% , вугілля — ледь сягало 30%. З 11 тис. підприємств, що існували у 1922 р., працювало тільки 2552, з 57 доменних печей — лише одна. Було повністю знищено 4 тис. км залізниць. Залишилося лише 40% паровозів. Посівні площі скоротилися з 20,9 млн дес. у 1913 р. до 15,4 млн дес. у 1920 р. Міське населення забезпечувалося продовольством на картки за класовим принципом. Продовольчий пайок у містах влада скоротила до 100 грамів хліба на день. Протести робітників придушувалися, їхніх учасників узагалі позбавляли продовольчих карток. Така ж ситуація була і в інших радянських республіках. На початку травня 1921 р. ЦК РКП(б) зобов’язав ЦК КП(б)У організувати впродовж місяця відправку до Росії не менше ніж 40 ешелонів із хлібом. Вимоги центру вкрай загострили ситуацію в Україні. ЦК КП(б)У був змушений залучити до стягнення із селян продрозкладки спеціальні робітничі та червоноармійські загони. Внаслідок цього майже всю територію радянської України охопила нова хвиля повстанського руху, який на цей час мав більш виразний національно-визвольний характер, а не лише був спротивом селян соціально-економічній політиці держави, керованої більшовиками....
0 Переглянути

Статус УСРР на початку 1920-х рр. Входження до складу СРСР. Адміністративно-територіальний устрій УСРР

10 Клас

Після поразки українців у боротьбі за українську державність українські землі знову були розділені між сусідами. Західноукраїнські території увійшли до складуПольщі, Румунії та Чехословаччини. На теренах Наддніпрянщини утвердилась більшовицька влада під формальним статусом окремої держави — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Вона займала площу 452 тис. км2, а її населення становило 25,5 млн осіб. Усі утворені на теренах колишньої Російської імперії радянські республіки були формально самостійними, але фактично, внаслідок панування в кожній із них єдиної Комуністичної партії, становили єдину державу без спільної назви. Спочатку вона існувала у формі «військово-політичного союзу», а з 1921 р. як «договірної федерації». Натомість в умовах, коли радянська влада перебувала на етапі становлення, це створювало можливості для виникнення у деяких республіканських лідерів ідей з реального наповнення суверенітетом новоутворених радянських держав. Найбільш сформованими такі прагнення були у керівників УСРР, попри те, що більшість з них не були українцями. Наприкінці грудня 1920 р. Голова Раднаркому УСРР Х. Раковський підписав у Москві з Головою Раднаркому РСФРР В. Леніним Союзний робітничо-селянський договір між РСФРР та УСРР. У його вступній частині заявлялося про незалежність і суверенність обох держав, проте найважливіші державні функції УСРР фактично передавалися Росії. Сім наркоматів РСФРР: військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошти і телеграфу поширювали свою діяльність і на УСРР. У той же час УСРР була єдиною республікою, крім РСФРР, яка мала право на самостійну зовнішньополітичну діяльність. Цим активно користувався Х. Раковський, який також очолював Народний комісаріат закордонних справ УСРР. Головним своїм завданням він вважав необхідність досягнути дипломатичного визнання радянської України, як запоруки її суверенітету. У січні 1921 р. представники УСРР підписали першу міжнародну угоду з Грузією, у лютому із Литвою, а через деякий час також установили дипломатичні відносини з Латвією та Естонією. Делегація УСРР підписала Ризький мир з Польщею, який відкрив шлях до встановлення дипломатичних відносин. На початку січня 1922 р. делегація УСРР уклала угоду про дружбу й братерство з Туреччиною....
0 Переглянути

Розвиток культури України за більшовицького режиму

10 Клас

Більшовицька політика в культурній сфері відзначалася значною політизованістю та ідеологізацією. Культура, з їхнього погляду, мала бути засобом пропаганди комуністичних ідей та виховання «нової людини» — будівника комунізму, відданого більшовицькій партії. Установивши контроль над Україною, більшовики почали опановувати й культурно-освітню сферу. Політико-виховну та культурно-масову роботу серед населення України координував і спрямовував створений на початку 1919 р. Наркомат агітації та пропаганди. Більшовики взяли під свій контроль «Просвіту», намагаючись спрямувати її діяльність в інше ідеологічне русло. Для здійснення пропагандистських кампаній організовувалися спеціальні рейси агітпоїздів та агітпароплавів, що поширювали комуністичні ідеї через концерти, театралізовані вистави, проведення мітингів тощо. Спочатку ідеологічний контроль над культурною сферою не був усеохоплюючим. Дозволялося різноманіття форм, жанрів і, загалом, «свобода» творчості. Від діячів культури вимагалася лише лояльність до нової влади. Така ситуація мала певний позитивний вплив на культурне життя, а загальне прагнення народу до «кращого майбутнього», яке обіцяли більшовики, надихало на творчість. Так формувалися основи нової «пролетарської» культури. Метою більшовицької політики у сфері культури оголосили формування принципово нової особистості, вихованої на цінностях комуністичної ідеології....
0 Переглянути

Розвиток культури України за доби Української Держави П. Скоропадського та Директорії УНР

10 Клас

Незважаючи на складний час, гетьманський уряд зрозумів, що без сприяння розвитку науки, освіти, мистецтва не можна успішно розв’язувати й інші питання державного будівництва. За гетьмана продовжився процес українізації освіти. У вересні 1918 р. Міністерство народної освіти видало наказ про утворення національної нижчої початкової школи, яким передбачався перехід на українські підручники та мову викладання. В усіх середніх школах спеціальним законом було запроваджено обов’язкове вивчення української мови й літератури, а також історії та географії України. Станом на кінець 1918 р. з 836 діючих гімназій 150 були українізовані. Сферою постійної турботи гетьманського уряду стала вища освіта. Так, крім діючих університетів у Києві, Харкові, Одесі, було відкрито ще два нові — Київський та Кам’янець-Подільський державні українські університети. • Які заходи з розвитку освіти були впроваджені за гетьмана П. Скоропадського? 2. Створення Української академії наук Гетьманський уряд пішов на заснування Української академії наук (УАН), про що раніше мріяли покоління діячів української культури й науки. Велику підготовчу роботу провів міністр народної освіти М. Василенко, залучивши до справи видатного вченого В. Вернадського....
0 Переглянути

Розвиток культури у 1914-1917 рр. та за доби Української Центральної Ради

10 Клас

У 1914-1915 рр. на території Наддніпрянської України у школах освіту здобували лише 140 тис. дітей, а у вищих навчальних закладах навчалися 35,2 тис. студентів. На західноукраїнських землях становище було не кращим. На всій Галичині діяли 49 шкіл, з яких лише у 4-х навчання велося українською мовою. У Північній Буковині була лише одна українська гімназія, а в початкових школах Закарпаття дітей навчали угорською мовою. Жодного державного навчального закладу, де навчання велося б українською мовою, до 1917 року в Україні не існувало. На початку Першої світової війни ситуація в освітній сфері погіршилася у зв’язку із заборонами української мови та арештами і засланнями представників інтелігенції. Особливо від цього постраждала Галичина, окупована Росією у ході війни. Водночас завдяки діяльності Січових стрільців на Волині відродилася українська освіта, яку знищили за царських часів. Основними науковими центрами були Київ та Харків. Саме тут працювали всесвітньо відомі вчені — математики В. Стеклов і Д. Синцов, радіофізик Д. Рожанський, хіміки С. Реформатський та І. Осипов, ботаніки С. Навашин та В. Арнольді й багато інших. У літературі, поряд з «новою школою» української прози (В. Стефаник, О. Кобилянська), яка дотримувалася у творчості романтизму й неореалізму, розвиваються футуризм та символізм. Одним з головних теоретиків футуризму був М. Семенко, який напередодні війни у Києві заснував перше літературне об’єднання футуристів. Прикладом реалістичного підходу до зображення дійсності можна назвати творчість В. Винниченка, що поєднував активну суспільно-політичну діяльність із письменництвом. Продовжували виходити в цей період книжки поета-лірика О. Олеся (Кандиби), який у 1907-1917 рр. видав п’ять збірок поезій....
0 Переглянути

Україна навесні 1920 — у 1921 рр.

10 Клас

Після розгрому Червоною армією основних її противників неминуче мало відбутися зіткнення з Польщею. Радянська Росія неодмінно намагалась би повернути Польщу до свого складу. У польському керівництві на цей час домінувала ідея експансії на Схід. Воно розглядало можливість відновлення кордонів Речі Посполитої 1772 року через входження до складу відродженої польської держави Литви, Білорусі та України. Директорія УНР, опинившись у надзвичайно важкій ситуації, вимушена була піти на союз з Польщею, як єдино можливим союзником у боротьбі з більшовиками. Початку війни українсько-польських військ з червоними передувало укладення у квітні 1920 р. польсько-українського договору, що увійшов в історію, як Варшавська угода. Ціною значних поступок українська сторона отримала допомогу Польщі. Документи розповідають Витяги з Політичної конвенції між Польською Республікою та Українською Народною Республікою (21 квітня 1920 р. Варшава) 1. Визнаючи право України на незалежне державне існування.., Річ Посполита Польська верховною владою Української Народної Республіки вважає Директорію... 2. Кордони між Річчю Посполитою Польською визначатимуться таким чином: на півночі від Дністра вздовж р. Збруч, а далі вздовж колишнього кордону між Австро-Угорщиною та Росією... 3. Уряд польський визнає за Україною території на схід від кордону, зазначеного в § 2 цього договору, до кордонів Польщі 1772 року (до поділів)..., які Польща здобуде від Росії... Українській стороні довелося багато «заплатити» за допомогу. За угодою до Польщі відходили Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина, Західна Волинь, частина Полісся й Галичина. Уряд УНР документально підтвердив свою відмову від останньої. Це було надзвичайно негативно сприйнято українським населенням Галичини й більшістю українських діячів....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 314 315 316 317 318 319 320 321 322 ... 370
Назад

Навігація