Войти
Закрыть

Українські землі у складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського

7 Клас

Тим часом як більшість руських князівств потрапили під владу Золотої Орди, на північно-західних кордонах колишньої Русі-України (Київської держави) постала Литовська держава. Сучасні литовські вчені пов’язують назву своєї країни з межайтським (межайти — одне з литовських племен) словом «летува», що означає «свобода», «вільний край». У першій чверті XIII ст. князь Рінгольд об’єднав під своєю владою декілька литовських племен. Його син, Міндовґ, продовжив політику батька. У 1248-1249 рр. він згуртував під своєю владою всі литовські землі. Саме з його правлінням і пов’язують заснування Великого князівства Литовського. Столицею своїх володінь Міндовґ обрав місто Новогрудок (Новгородок). Станом на середину XIII ст. Міндовґ підкорив своїй владі землі Чорної Русі (Гродно, Слонім та ін.) і частину Білої, а також примусив визнати свою владу полоцьких, вітебських і мінських князів. Міндовґ завдав поразок монголам, що підняло і зміцнило його авторитет. Важливим кроком князя стало його хрещення у 1246 р. за православним обрядом....
0 Переглянути

Культура Галицько-Волинської держави

7 Клас

Культура Галицько-Волинської держави розвивалась як складова частина культури Русі. Незважаючи на те, що риси культури галицьких і волинських земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинської держави як цілісний феномен. При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монгольської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру. Культура Галицько-Волинської держави була відкритою для впливів західної та східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської специфіки. Великий вплив на культуру регіону мала Православна церква, яка зберігала основні культурні традиції. Культура Галицько-Волинської держави стала однією зі складових частин формування української культури. Які особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави?...
0 Переглянути

Правління нащадків короля Данила. Загибель Галицько-Волинської держави

7 Клас

По смерті Данила управління в Галицько-Волинській державі перебрав Василько (1264-1270 рр.). Але володіння, що перебували під безпосереднім правлінням Данила, було розділено між трьома його синами — Левом, Мстиславом та Шварном. Лев Данилович отримав Галич і Перемишль, Мстислав — Теребовлянщину, Шварно — Белз, Холм, Дорогичин, Чорну Русь та Червенські міста. По смерті Василька Волинь успадкував його син Володимир Василькович. Попри поділ на уділи, Романовичі вели спільну зовнішню політику. Найбільш енергійним і рішучим правителем серед Романовичів був князь Лев (1264-1308). Однак його дії були не завжди виваженими, послідовними, через що дістав прізвисько «Шалений». Найбільш безглуздим учинком князя, що мав далекосяжні наслідки, стало отруєння за його наказом у 1267 р. литовського князя Войшелка, який постригся в ченці й передав литовський великокняжий престол молодшому братові Лева Шварнові. Цим учинком Лев завдав шкоди собі, утратив можливість посісти литовський престол і зробив непевним становище Шварна....
0 Переглянути

Монгольська навала. Утворення Золотої Орди. Відновлення Галицько-Волинського князівства за Данила Романовича

7 Клас

У 1206 р. в монгольських степах під владою Чингісхана об’єдналися монгольські племена. Як вам уже відомо з курсу всесвітньої історії, протягом 1207-1222 рр. монголи підкорила Південний Сибір, Північний Китай, Середню Азію, частину Персії та Закавказзя, створивши могутню імперію. Наприкінці другого десятиліття XIII ст. монгольські хани почали готуватися до вторгнення у прикаспійські та причорноморські степи, в яких панували основні вороги монголів — половці. Для розвідування шляху до вторгнення через ці землі було направлено 30-тисячне військо під керівництвом найдосвідченіших полководців Чингісхана Субедея і Джебе. У 1222 р. монгольське військо несподівано подолало Кавказькі гори та опинилося в них у запіллі половців. Останні у битві на березі річки Сіверський Донець зазнали поразки. Потім монголи рушили до Криму, де захопили венеціанську фортецю Судак. Тим часом тесть галицького князя Мстислава Удатного половецький хан Котян звернувся по допомогу до руських князів: «Якщо не допоможете нам, будемо ми сьогодні порубані, а вас завтра порубають». На з’їзді у Києві князі вирішили дати монголам бій у половецьких степах....
0 Переглянути

Утворення Галицько-Волинської держави

7 Клас

У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич (1173-1205), скориставшись смертю галицького князя Володимира, захопив Галич і об’єднав два князівства в єдину Галицько-Волинську державу. Вона розташувалася на перехресті важливих торговельних шляхів і була важкодоступною для набігів кочовиків. Віддаленість від Києва послаблювала залежність від центральної влади. На піднесення Галицько-Волинської держави також впливала енергійна політика князів Романа Мстиславича та його синів Данила і Василька, а існування багатих родовищ солі, родючих земель, розвиненого ремесла сприяло розвиткові торгівлі та економічному зростанню цих територій. Коли утворилося Галицько-Волинське князівство? Яка принципова різниця між галицьким і волинським боярством? Яке боярство було більш віддане князю?...
0 Переглянути

Кочові народи степів України Х — ХІІІ ст. Крим у складі Візантійської імперії. Культура Русі-України в другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.

7 Клас

Освітнім центром Русі був Софійський собор Києва, при якому продовжувала діяти школа та бібліотека, засновані Ярославом Мудрим. У 1086 р. дочка князя Всеволода Ярославича Янка відкрила при Андріївському монастирі школу для дівчат. За свідченням літописів, розвиненим було і приватне навчання. Уміння читати і писати було поширене серед широких верств населення Русі. Свідченням цього є берестяні грамоти, графіті, написи на ремісничих виробах, предмети для письма. Для продовження і поглиблення освіти слугували бібліотеки, які існували при великих храмах та монастирях у Києві, Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі тощо. За підрахунками вчених, книжковий фонд Русі налічував тисячі томів. Чимало було і приватних книгозбірень. Для поширення книг діяли центри з переписування книг (скрипторії) у Києві, Новгороді, Галичі, Чернігові, Володимирі, Переяславі, Ростові та інших містах. Потреба в книгах породила на Русі своєрідну галузь ремесла. Крім книгописців і палітурників, були редактори, перекладачі, художники, майстри пергаменту, ювеліри. У ХІ-ХІІІ ст., як свідчать візантійські джерела, за одну книгу можна було купити великий міський будинок або 12 гектарів землі. Ймовірно, не менш цінною була книга й на Русі....
0 Переглянути

Причини дроблення Русі-України. Розвиток Київського, Переяславського і Чернігово-Сіверського, Галицького і Волинського князівств

7 Клас

Кінець XI - середина XIII ст. увійшли в історію Київської держави як період політичного дроблення. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку. Уже в XII ст. на території Русі-України з’являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутороканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі. Характерною рисою дроблення був її прогресуючий характер. Так, якщо у XII ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку XIII ст. становила 50, а в XIV ст. — 250 князівств. За аналогією з європейськими державами періоду Середньовіччя дроблення Русі-України іноді називають «феодальним». Натомість політичне дроблення Русі-України спричинили декілька факторів. По-перше, великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного державного апарату управління. Великий князь на той час не володів достатньо міцним, сформованим і розгалуженим апаратом влади, фактично не мав розвиненої мережі доріг, швидких видів транспорту чи засобів зв’язку для ефективного здійснення своїх владних повноважень на території у 800 тис. км2. Тому в запровадженні своєї політики великим князям доводилося покладатися на удільних володарів, яких часто обтяжувала така зверхність....
0 Переглянути

Посилення великокнязівської влади за Володимира Мономаха та Мстислава Великого

7 Клас

Велику роль у подальшій історії Русі відіграв Володимир Мономах. Його називали так за родовим ім’ям матері. Існує також легенда, що візантійський імператор Константин IX Мономах відправив йому символи царської влади — барми (дорогоцінні наплічні прикраси) і корону, так звану «шапку Мономаха», якою згодом коронувалися московські великі князі й царі. Хоча насправді її московським князям подарував монгольський хан Узбек у 1317 р. Сама легенда, яка б виправдовувала спадкоємність московських князів на землі Русі-України, виникла в XV ст. Своє дитинство Володимир провів при дворі батька в Переяславі. Разом із батьком він брав участь у небезпечних полюваннях на дикого звіра, також звик виконувати складні, недитячі доручення. У свій перший похід на чолі невеликої дружини до далекого Ростова батько відправив Володимира у 13-річному віці. Коли Всеволод Ярославич у 1078 р. став Великим князем Київським, Володимир отримав в уділ Чернігів, де правив шістнадцять років (1078-1094 рр.). Це був період розквіту Чернігівської землі, зростання міст та будівництва храмів. Після смерті батька в 1094 р. Володимир добровільно поступився чернігівським уділом на користь Олега Святославича, який мав переважні права на ці землі, а сам повернувся до Переяслава....
0 Переглянути

Правління Ярославичів

7 Клас

Ярослав Мудрий, прагнучи запобігти боротьбі за владу, склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив систему успадкування князівських престолів. В основу запропонованої Ярославом Мудрим системи управління та успадкування князівств було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді («лествиця»). Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати Великим князем Київським у мирний спосіб. Київські землі Ярослав заповів старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославові, переяславські — Всеволодові, володимиро-волинські — Ігореві, смоленські — В’ячеславові. Після смерті батька у 1054 р. брати Святослав і Всеволод не визнали Ізяслава верховним володарем Київської держави. Міста і землі, що заповів їм батько, Ярославичі вважали своїми особистими спадковими володіннями — вотчинами. Щоб уникнути ворожнечі, Ізяславові довелося погодитися на спільне з братами правління державою. Період 1054-1073 рр. в історії Київської держави називають добою тріумвірату — співправління Ізяслава, Святослава та Всеволода....
0 Переглянути

Культура Русі-України

7 Клас

На певному етапі розвитку держави її подальший поступ не можливий без існування розвинутої системи письма. Збереглися свідчення, що в ІХ-Х ст. слов’яни користувалися для письма власними «чертами і резами» та «руськими письменами». Після запровадження християнства на Русі набула поширення абетка, винайдена учнями братів-просвітників Кирила і Мефодія — кирилиця. Також обмежено використовувалася і глаголиця. Водночас з’явилася церковнослов’янська (старослов’янська чи староболгарська) мова, яка стає офіційною, книжною. Численні археологічні знахідки свідчать про широке поширення писемності серед різних верств населення Русі. Написи трапляються і на ремісничих виробах, посуді, бересті тощо. Понад 400 написів знайдено на стінах Софійського собору в Києві. На одній зі стін собору вирізьблено абетку з 27 літер: 23 грецьких і 4-х слов’янських — б, ж, ш, щ. Важливою ознакою становлення будь-якого народу є формування власної мови. На думку українських мовознавців, наприкінці III ст. до н. е. - на початку І ст. н. е. у слов’янському середовищі відбувалося поступове формування західнослов’янської та східнослов’янської мовних територій. У I-V ст. на східнослов’янській мовній території з’являються ознаки, притаманні майбутнім східнослов’янським мовам. Уважається, що спершу східнослов’янський мовний масив розпався на дві групи: північну і південну, що відповідали землям ільменських словенів і полян. На Півдні в VI-VII ст. почали увиразнюватися ознаки майбутньої української мови. Зокрема, тут стали використовувати в мові м’який «г»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 118 119 120 121 122 123 124 125 126 ... 370
Назад

Навігація