Войти
Закрыть

Культура Галицько-Волинської держави ХІІІ – першої половини ХIV століття

7 Клас

На становище культури в Галицько-Волинській державі ХІІІ - першої половини XIV століття впливало кілька чинників: розвиток господарства і зростання чисельності міст, у яких здебільшого зосереджувалося культурне життя; традиції Київської держави, Візантії і західноєвропейських країн; місцева самобутня культура. В Галицько-Волинській державі, як і всюди в той час, значну роль відігравали церкви, монастирі. Саме тут створювали школи. Поширеним було приватне навчання, особливо дітей бояр, котрі мешкали в заміських садибах. Знайдені археологами предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці засвідчили, що ремісники, купці, бояри і дружинники цінували грамотність. Грамотних людей потребував також розвиток господарства та міжнародні зв’язки. З урахуванням державних потреб у тогочасних школах, окрім письма, читання, арифметики, вивчали іноземні мови, головно грецьку і латинську. Давали також відомості із географії, природознавства, історії. Навчали риториці, музиці, співу. Освічені люди, знавці іноземних мов працювали у князівських і єпископських канцеляріях. Вони готували тексти грамот, вели дипломатичне листування. Ідеалом тої епохи була людина, котра знала три мови: латинську, грецьку, одну із європейських і, звичайно, старослов’янську, як мову навчання.. З розвитком освіти зросла потреба в книгах. При монастирях, князівських палатах існували бібліотеки, де можна було поглибити свої знання. Велику книгописну майстерню створили в місті Володимирі при дворі волинського правителя Володимира Васильковича, котрого літописець назвав великим «книжником і філософом». Князь зробив щедрі пожертви у всіх містах: Володимирі, Бересті, Кам’янці, Любомлі, Луцьку, Перемишлі тощо. Серед дарів літописець назвав 36 книг. У...
0 Переглянути

Галицько-Волинська держава за правління короля Данила та його наступників

7 Клас

Припинивши міжусобні чвари, що спалахнули за участі галицьких бояр після смерті князя Романа, його син Данило відновив цілісність Галицько-Волинського князівства. Як ви пам’ятаєте із попередніх уроків, сталося це в 1238 році. Упродовж тривалого правління Данило Романович не раз долав опір кількох суперників: угорців, поляків, монголів та й тих бояр які задля своєї вигоди, залучали до боротьби іноземних правителів. Так, у 1245 році в битві біля міста Ярослава, що на річці Сян, Данило і Василько розгромили військо угорських і польських рицарів, котрих підтримували галицькі бояри. Ця перемога сприяла зміцненню князівської влади. Перемігши боярську опозицію, Данило Романович зробив Галицько-Волинську державу сильною й багатою. Князь продовжив будівничу діяльність. Він відновив зруйновані монголами міста, звів нові могутні фортеці, оборонні укріплення, споруджував замки, церкви, монастирі. В краї розвивалися ремесла, торгівля. Данило Романович заклав місто Львів, назване ім’ям старшого сина Лева, розбудував столицю Холм. Однією із важливих подій доби Середньовіччя в історії нашої країни стала коронація Данила Романовича в Дорогичині в 1253 році представником Папи Римського Інокентія IV Опізо. Від того часу західноєвропейські хроністи титулували Данила королем, а Галицько-Волинське князівство — Руським королівством....
0 Переглянути

Походи монголів на Русь. Підпорядкування руських князівств Монгольській імперії (Золотій Орді)

7 Клас

Наприкінці ХІІ століття численні племена монголів, що кочували на величезних просторах Центральної Азії, утворили державу. В 1206 році її очолив енергійний політик, відважний воїн Темучин, якого називали Чингісханом (тобто великим ханом). Як вам уже відомо з курсу всесвітньої історії, упродовж 1207-1222 років монголи підкорили Південний Сибір, Північний Китай, Середню Азію та Закавказзя. У 1222 році монгольське військо, подолавши Кавказькі гори, рушило в половецькі степи. Половецький хан Кобяк звернувся з проханням до руських князів. «Якщо не допоможете нам, будемо ми сьогодні порубані, а вас назавтра порубають», — мовив він. На князівській раді було вирішено битися разом з половцями проти монголів. Об’єднане військо русичів і половців налічувало близько 60 тисяч воїнів. Монголи, дізнавшись про це, направили до руських князів послів із пропозицією відмовитися від походу, бо їм потрібні були лише половці. Однак князі не змінили свого рішення. Як ви вже знаєте, в 1223 році русько-половецьке військо і монголи зустрілися на річці Калка (тепер річка Кальчик, притока Кальміусу). Бій був важкий і тривалий. Неузгоджені дії між половцями й руськими князями призвели до розгрому об’єднаного війська. Літописець пише, що «руські князі зазнали такої поразки, якої ще не було ніколи». Загинуло шість князів, лише кожен десятий воїн повернувся неушкодженим. Під час битви був поранений Данило Романович. Але він зумів вивести свої полки із бою і повернутися додому. Монголи, не маючи достатньо сил для продовження боротьби, пішли у свої степи....
0 Переглянути

Галицько-Волинське князівство: від утворення до походу монголів на Русь

7 Клас

1199 рік став важливою датою в історії українських земель. Саме тоді волинський князь Роман Мстиславич об’єднав Волинське і Галицьке князівства, ставши засновником Галицько-Волинської держави. Її столицею обрав місто Галич. Початок його княжіння означився гострою боротьбою з боярами, котрі були в Галичині значною силою. Перемога над боярською верхівкою сприяла зміцненню княжої влади. Роману Мстиславичу вдалося забезпечити стабільне життя в державі. Близькість до західноєвропейських торгових шляхів, зумовила її економічне зростання і зміцнення. Літописець називав Романа «великим князем», «самодержцем усієї Русі». А польський хроніст пише, що він «за короткий час так піднявся, що правив майже всіма землями і князями Русі». У 1202 році Роман Мстиславич здійснив похід на Київ. Містяни прогнали київського князя Рюрика, правлінням якого були незадоволені, і підтримали галицько-волинського правителя. Відтак Роман Мстиславич став володарем Київського і Переяславського князівств. Князь Роман успішно воював з половцями, котрі, скориставшись послабленням Києва та княжими усобицями, постійно руйнували і нищили пограничні землі Русі. Роман Мстиславич організував два великих наступи проти степовиків. Взимку 1202 року він вирушив з військом на половецькі кочовища, «взяв вежі половецькі і привів багато бранців, і душ християнських багато визволив від них». Згодом організували успішний другий похід, в якому взяли участь інші князі. Роман Мстиславич у цих походах відзначився особистою хоробрістю....
0 Переглянути

Узагальнення за розділом: Русь-Україна у другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.

7 Клас

Любі діти! Впродовж вивчення третьої теми з вами знову були ваші однолітки — знавці історії — Марічка та Ігор. Вони вирішили помандрувати князівствами, що заклали основу української державності. Без вашої допомоги їм буде важко здолати цей шлях і вирішити історичні загадки. Звичайно, ви можете вирушати в подорож самотужки, або об’єднатися в групи і провести між собою змагання. Успіхів вам! Знайдіть на карті «Удільні князівства на території Київської держави» князівства: Переяславське, Київське, Чернігівське, Галицьке, Волинське. Визначте, які характеристики відповідають цим князівствам....
0 Переглянути

Практична робота № 3. Князь Володимир Мономах

7 Клас

Із «Повчання дітям» Володимира Мономаха «Я... дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучення вам, улюблені... Треба мати душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово господнє, при їді і питті без галасу великого бути, при старих — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися. долі очі мати, а душу — вгору. власть же ні за що мати. Якщо ж хто [з] вас може іншим помогти — од Бога нагороди нехай той сподівається...». «У рік 6634 [1126] представився благовірний князь, христолюбивий великий князь всієї Русі Володимир Мономах, що просвітив Руську землю, наче сонце, промені пускаючи, і слава його розійшлася по всіх землях. А найбільше страшним він був для поганих, цей братолюбець, і біднолюбець, і добрий дбайливець за Руську землю. Представився він [місяця] травня в дев’ятнадцятий [день]. І, опрятивши тіло його, положили [його] у святій Софії. Священнослужителі ж, жалкуючи, тужили по своєму і доброму князеві, і весь народ, і сини його Мстислав, Ярополк, В’ячеслав,Юрій, Андрій, і внуки його...»....
0 Переглянути

Кочові народи степів України Х–ХІІІ століть. Крим у складі Візантійської імперії

7 Клас

Степ із давніх часів був прихистком для кочовиків. Їхні племена формувалися головно в монгольських, середньоазійських просторах . Однак недостатня кількість пасовищ при розростанні стад та бажання поживитися за рахунок інших народів спонукали кочовиків вести грабіжницькі війни із сусідами й вирушати у далекі походи для захоплення нових земель. Вершники стали загрозою для всіх оточуючих їх племен і держав. Час від часу вони з’являлися в Північному Причорномор’ї. Східними сусідами східнослов’янських племен тривалий час були хозари. В VII столітті вони утворили одну з перших держав кочовиків на території сучасної України — Хозарський каганат. Згодом довкола зимовищ — сезонних поселень кочовиків, де вони мешкали взимку, почали виникати міста, як центри ремесла й торгівлі. Зокрема, із зимовища-фортеці кагана, правителя держави, в гирлі річки Волга виросла столиця Хозарії — місто Ітіль. Великим населеним пунктом був Саркел. На чорноморському узбережжі почали відроджувати зруйновані гунами грецькі міста. В провінціях розвивалося хліборобство і скотарство. Мешканці каганату були втягнуті в міжнародну транзитну торгівлю, позаяк контролювали шляхи, які зі Сходу і Візантії вели на землі балтів, фінів та слов’ян. Серед населення держави поширилися різні вірування: поряд з язичниками мешкали християни, мусульмани та іудеї. У ІХ столітті каган та столична знать прийняли іудаїзм як державну релігію....
0 Переглянути

Культура Русі-України в другій половині ХІ – першій половині ХІІІ століття

7 Клас

В ХІ-ХІІІ століттях освіту здобували в церковних і державних школах. В монастирських школах готували насамперед священників. У них викладали читання, письмо, спів, богослів’я. Натомість у державних школах, окрім того, давали знання з філософії, риторики, граматики. Найпоширенішим було, очевидно, індивідуальне приватне навчання. Літописець пише: «Як бджолу бачимо, що по всіх садах і зіллях літає, з кожного з них збираючи корисне, так і юнаки, які вчаться філософії й хочуть увійти на висоту мудрості, всюди збирають, що найкраще». Провідним культурним центром Київської держави й надалі залишався Софійський собор. При ньому діяла школа, як ви вже знаєте, заснована Ярославом Мудрим. А першу школу для дівчат відкрила його внучка Янка в 1068 році при Андріївському монастирі. Для продовження і поглиблення освіти служили бібліотеки, створені в Києві, Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі та інших містах. Книгозбірні існували при соборах, монастирях. У скрипторіях працювали книгописці, редактори, перекладачі, ювеліри. На виготовлення однієї книги йшли місяці, а то й роки. По завершенні роботи над книгою її освячували. До наших днів збереглася лише невелика частина творчого доробку тієї доби. Однією із найдавніших пам’яток є «Остромирове Євангеліє», написане в 1056-1057 роках у Києві дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира. Літературними творами того часу, як ви вже знаєте, є «Повчання дітям» Володимира Мономаха та «Слово о полку Ігоревім». Про життя і чудеса ченців розповідає «Києво-Печерський патерик», написаний на початку ХІІІ століття. В усній народній творчості переповідали билини, легенди, головно про боротьбу з ворогами і захисників рідної землі. Доволі поширені були також різноманітні пісні, казки, прислів’я, приповідки....
0 Переглянути

Галицьке і Волинське князівства у ХІІ столітті

7 Клас

На західних землях Київської держави проживали східнослов’янські союзи племен дулібів, бужан, білих хорватів, тиверців, уличів. Із X століття київські князі розглядали ці землі як свою вотчину. За свідченнями джерел, коли на західні території поширилася влада київських правителів, тут вже тривалий час існували міста, були розвинуті хліборобство і ремесла. На цих землях утворилися Галицьке й Волинське князівства. Згодом удільні князі почали боротьбу за їхнє відокремлення від Києва. Галицьке князівство формувалося в другій половині ХІ століття з утвердженням Ростиславичів, онуків Ярослава Мудрого. Перший правитель Галицької землі князь Ростислав мав трьох синів — Рюрика, Володаря і Василька, які володіли головними містами краю — Перемишлем, Звенигородом, Теребовлем. Брати докладали чимало зусиль, щоб закріпити за собою право вотчини. Їм доводилося часто воювати як із родичами, так із зовнішніми нападниками, зокрема польськими й угорськими правителями, які претендували на ці землі. Додавали клопоту князям постійні набіги половців. Жертвою міжусобної боротьби після Любецького з’їзду, як ви пам’ятаєте, став Василько теребовлянський. Все ж таки Ростиславичам вдалось утвердитися на Галицькій землі....
0 Переглянути

Причини політичної роздробленості. Політичне і соціально-економічне життя Київського, Чернігівського, Переяславського князівств у середині ХІІ – першій половині ХІІІ століття

7 Клас

Період в історії Київської держави від середини ХІІ до середини ХІІІ століття називають добою політичної роздробленості. Уже в ХІІ столітті на її території з’явилися окремі самостійні князівства. Їх було близько п’ятнадцяти. На українських землях сформувалося п’ять князівств: Київське, Переяславське, Чернігівське, Галицьке, Волинське. Період політичного дроблення пережили більшість держав Європи. Які ж причини зумовили це явище в Київській державі? Насамперед — великі розміри держави та неоднорідний етнічний склад населення. Цю думку підтверджує той факт, що першими перестали коритися київському князю Полоцьке князівство (сучасна територія Республіки Білорусь), Новгородська республіка та Володимиро-Суздальське князівство (Російська Федерація), яке особливо посилилося за княжіння сина Мономаха — Юрія Довгорукого. Своє прізвисько «Довгорукий» він отримав за те, що втручався у боротьбу за київський трон та міжусобиці на Русі, перебуваючи у далекому периферійному Володимиро-Суздальському князівстві. У 1147 році вперше згадується назва міста Москва. Іншою причиною, яка негативно впливала на становище держави, була відсутність сталого механізму престолонаслідування. Не сприяло цілісності держави посилення економічного, соціального, культурного розвитку удільних князівств. Їхні мешканці освоювали нові терени, будували міста, розвивали ремісниче виробництво, торгівлю, писемність та мистецтво. Водночас зростало вотчинне землеволодіння, власники якого підтримували того удільного князя, де мали вотчину. Натомість удільні князі не були зацікавлені в сильній владі великого київського князя, більше того, самі прагнути мати такі ж повноваження. Додавали клопотів постійні напади кочовиків та зменшення прибутків від торговельного шляху «із варягів у греки»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 134 135 136 137 138 139 140 141 142 ... 370
Назад

Навігація