Войти
Закрыть

Утворення Галицько-Волинської держави

7 Клас

У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич (1173-1205), скориставшись смертю галицького князя Володимира, захопив Галич і об’єднав два князівства в єдину Галицько-Волинську державу. Вона розташувалася на перехресті важливих торговельних шляхів і була важкодоступною для набігів кочовиків. Віддаленість від Києва послаблювала залежність від центральної влади. На піднесення Галицько-Волинської держави також впливала енергійна політика князів Романа Мстиславича та його синів Данила і Василька, а існування багатих родовищ солі, родючих земель, розвиненого ремесла сприяло розвиткові торгівлі та економічному зростанню цих територій. Коли утворилося Галицько-Волинське князівство? Яка принципова різниця між галицьким і волинським боярством? Яке боярство було більш віддане князю?...
0 Переглянути

Кочові народи степів України Х — ХІІІ ст. Крим у складі Візантійської імперії. Культура Русі-України в другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.

7 Клас

Освітнім центром Русі був Софійський собор Києва, при якому продовжувала діяти школа та бібліотека, засновані Ярославом Мудрим. У 1086 р. дочка князя Всеволода Ярославича Янка відкрила при Андріївському монастирі школу для дівчат. За свідченням літописів, розвиненим було і приватне навчання. Уміння читати і писати було поширене серед широких верств населення Русі. Свідченням цього є берестяні грамоти, графіті, написи на ремісничих виробах, предмети для письма. Для продовження і поглиблення освіти слугували бібліотеки, які існували при великих храмах та монастирях у Києві, Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі тощо. За підрахунками вчених, книжковий фонд Русі налічував тисячі томів. Чимало було і приватних книгозбірень. Для поширення книг діяли центри з переписування книг (скрипторії) у Києві, Новгороді, Галичі, Чернігові, Володимирі, Переяславі, Ростові та інших містах. Потреба в книгах породила на Русі своєрідну галузь ремесла. Крім книгописців і палітурників, були редактори, перекладачі, художники, майстри пергаменту, ювеліри. У ХІ-ХІІІ ст., як свідчать візантійські джерела, за одну книгу можна було купити великий міський будинок або 12 гектарів землі. Ймовірно, не менш цінною була книга й на Русі....
0 Переглянути

Причини дроблення Русі-України. Розвиток Київського, Переяславського і Чернігово-Сіверського, Галицького і Волинського князівств

7 Клас

Кінець XI - середина XIII ст. увійшли в історію Київської держави як період політичного дроблення. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку. Уже в XII ст. на території Русі-України з’являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутороканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі. Характерною рисою дроблення був її прогресуючий характер. Так, якщо у XII ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку XIII ст. становила 50, а в XIV ст. — 250 князівств. За аналогією з європейськими державами періоду Середньовіччя дроблення Русі-України іноді називають «феодальним». Натомість політичне дроблення Русі-України спричинили декілька факторів. По-перше, великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного державного апарату управління. Великий князь на той час не володів достатньо міцним, сформованим і розгалуженим апаратом влади, фактично не мав розвиненої мережі доріг, швидких видів транспорту чи засобів зв’язку для ефективного здійснення своїх владних повноважень на території у 800 тис. км2. Тому в запровадженні своєї політики великим князям доводилося покладатися на удільних володарів, яких часто обтяжувала така зверхність....
0 Переглянути

Посилення великокнязівської влади за Володимира Мономаха та Мстислава Великого

7 Клас

Велику роль у подальшій історії Русі відіграв Володимир Мономах. Його називали так за родовим ім’ям матері. Існує також легенда, що візантійський імператор Константин IX Мономах відправив йому символи царської влади — барми (дорогоцінні наплічні прикраси) і корону, так звану «шапку Мономаха», якою згодом коронувалися московські великі князі й царі. Хоча насправді її московським князям подарував монгольський хан Узбек у 1317 р. Сама легенда, яка б виправдовувала спадкоємність московських князів на землі Русі-України, виникла в XV ст. Своє дитинство Володимир провів при дворі батька в Переяславі. Разом із батьком він брав участь у небезпечних полюваннях на дикого звіра, також звик виконувати складні, недитячі доручення. У свій перший похід на чолі невеликої дружини до далекого Ростова батько відправив Володимира у 13-річному віці. Коли Всеволод Ярославич у 1078 р. став Великим князем Київським, Володимир отримав в уділ Чернігів, де правив шістнадцять років (1078-1094 рр.). Це був період розквіту Чернігівської землі, зростання міст та будівництва храмів. Після смерті батька в 1094 р. Володимир добровільно поступився чернігівським уділом на користь Олега Святославича, який мав переважні права на ці землі, а сам повернувся до Переяслава....
0 Переглянути

Правління Ярославичів

7 Клас

Ярослав Мудрий, прагнучи запобігти боротьбі за владу, склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив систему успадкування князівських престолів. В основу запропонованої Ярославом Мудрим системи управління та успадкування князівств було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді («лествиця»). Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати Великим князем Київським у мирний спосіб. Київські землі Ярослав заповів старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославові, переяславські — Всеволодові, володимиро-волинські — Ігореві, смоленські — В’ячеславові. Після смерті батька у 1054 р. брати Святослав і Всеволод не визнали Ізяслава верховним володарем Київської держави. Міста і землі, що заповів їм батько, Ярославичі вважали своїми особистими спадковими володіннями — вотчинами. Щоб уникнути ворожнечі, Ізяславові довелося погодитися на спільне з братами правління державою. Період 1054-1073 рр. в історії Київської держави називають добою тріумвірату — співправління Ізяслава, Святослава та Всеволода....
0 Переглянути

Культура Русі-України

7 Клас

На певному етапі розвитку держави її подальший поступ не можливий без існування розвинутої системи письма. Збереглися свідчення, що в ІХ-Х ст. слов’яни користувалися для письма власними «чертами і резами» та «руськими письменами». Після запровадження християнства на Русі набула поширення абетка, винайдена учнями братів-просвітників Кирила і Мефодія — кирилиця. Також обмежено використовувалася і глаголиця. Водночас з’явилася церковнослов’янська (старослов’янська чи староболгарська) мова, яка стає офіційною, книжною. Численні археологічні знахідки свідчать про широке поширення писемності серед різних верств населення Русі. Написи трапляються і на ремісничих виробах, посуді, бересті тощо. Понад 400 написів знайдено на стінах Софійського собору в Києві. На одній зі стін собору вирізьблено абетку з 27 літер: 23 грецьких і 4-х слов’янських — б, ж, ш, щ. Важливою ознакою становлення будь-якого народу є формування власної мови. На думку українських мовознавців, наприкінці III ст. до н. е. - на початку І ст. н. е. у слов’янському середовищі відбувалося поступове формування західнослов’янської та східнослов’янської мовних територій. У I-V ст. на східнослов’янській мовній території з’являються ознаки, притаманні майбутнім східнослов’янським мовам. Уважається, що спершу східнослов’янський мовний масив розпався на дві групи: північну і південну, що відповідали землям ільменських словенів і полян. На Півдні в VI-VII ст. почали увиразнюватися ознаки майбутньої української мови. Зокрема, тут стали використовувати в мові м’який «г»....
0 Переглянути

Суспільний, політичний устрій та господарське життя Русі-України наприкінці X – у першій половині XI ст.

7 Клас

Наприкінці X - у першій половині XI ст. формою державного правління Київської держави стала монархія з одноосібною владою великого київського князя. Він був головним носієм державної влади, представником Русі на міжнародній арені, а також зосереджував у своїх руках законодавчо-судову, виконавчу і військову владу. Ним установлювалися правові норми. Ви вже знаєте про «Устав земляний» князя Володимира і «Найдавнішу правду Ярослава» («Руську правду»). Військову підтримку діяльності князя забезпечувала дружина, що перебувала в залежності від нього. При князі існувала князівська рада, до складу якої входили бояри, старші дружинники, представники міської знаті й вищого духовенства. Князівська рада своїми порадами і рекомендаціями мала можливість впливати на рішення князя. Із радою князь обговорював найважливіші питання державного життя: оголошення війни, укладання мирних угод, династичних шлюбів, установлення нових правових норм, вирішення важливих судових справ тощо....
0 Переглянути

Русь-Україна за правління Ярослава Мудрого

7 Клас

Як і Володимир, Ярослав доступився до влади в результаті міжусобної боротьби з братами. Поштовхом до боротьби стала раптова смерть Володимира, який збирався в похід проти Ярослава, що відмовлявся надсилати до Києва данину (2000 гривень), зібрану в Новгороді. Відсутність усталеної системи престолонаслідування дало змогу владу в Києві захопити Святополку. Першими жертвами боротьби стали улюблені сини Володимира Борис і Гліб. Вони були проголошені Церквою першими святими на Русі, які загинули за християнську віру. Згодом загинув Святослав. Літописець стверджує, що братів було вбито за наказом Святополка, який отримав прізвисько Окаянний. Проти вбивці своїх братів виступив Ярослав, якого підтримували новгородці й варяги (Святополка — печеніги і поляки)....
0 Переглянути

Князювання Володимира Великого

7 Клас

Князь Володимир (?-1015) увійшов в історію як видатний політик, адміністратор і реформатор. Найголовнішою заслугою князя Володимира вважається запровадження на Русі християнства. За це й отримав прізвисько Великий. Він став єдиновладним правителем Русі у 980 р. після запеклої боротьби зі своїми братами. Володимир розпочав своє князювання з того, що відправив варягів, які допомогли йому здобути владу, до Константинополя служити візантійському імператору, а своїх дружинників посадив намісниками в багатьох містах Русі. Він продовжував політику розширення своїх володінь. У 981 р. Володимир підкорив Червенські міста (Волинь, Червень, Белз і Перемишль). До Русі було приєднано землі в басейні Західного Бугу. Незабаром тут збудували фортецю Берестя, а на Волині заснували нове місто Володимир. Це спричинило суперництво з Польщею. Упродовж 981-982 рр. князь двічі приборкував в’ятичів, а пізніше — радимичів та хорватів....
0 Переглянути

Князювання Святослава

7 Клас

Князь Святослав уславився як відважний воїн і талановитий полководець. Він здійснив декілька походів із метою зміцнення Русі-України та змусив сусідні держави зважати на її інтереси. Дії Святослава відповідали духові епохи, коли середньовічні правителі силою зброї формували території своїх держав. На відміну від Ольги, Святослав був язичником. Намовляння матері охреститися категорично відкидав, пояснюючи це тим, що з цього буде сміятися вся князівська дружина. Перебуваючи у постійних походах, він зміцнював княжу владу і продовжив адміністративні реформи, започатковані Ольгою, зі зменшення впливу родової знаті. Першочерговим своїм завданням Святослав уважав усунення хозарської загрози. У 964-966 рр. він здійснив вдалий похід проти Хозарського каганату. Святослав спершу підкорив племінний союз в’ятичів, які мешкали на річці Ока і сплачували данину хозарам. Також звільнив від хозарської залежності й примусив сплачувати данину Києву неслов’янські племена мерю, мурому, мещеру, черемисів, мордву, буртасів і волзьких булгар. Після цього війська князя спустилися Волгою до її гирла і, завдавши поразки хозарам, оволоділи їхньою столицею містом Ітіль. Далі, рушивши на Північний Кавказ, Святослав також підкорив та обклав даниною племена аланів, або ясів (предків осетинів), і адигів, або касогів (предків адигейців і черкесів), приєднав місто Таматарха на Таманському півострові (одержало нову назву — Тмуторокань) і хозарську фортецю Саркел (одержала назву Біла Вежа)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 112 113 114 115 116 117 118 119 120 ... 370
Назад

Навігація