Войти
Закрыть

Історико-географічні назви українських земель XVI-XVIII ст.

8 Клас

Брацлавщина - східна частина Поділля із центром у м. Брацлаві. Збігається з межами Брацлавського воєводства. Нині - Вінницька область. Буковина - територія між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії р. Пруту і р. Серету. Нині Південна Буковина - територія Румунії, Північна Буковина - територія Чернівецької області. Великий Луг - у ХVІ-ХVІІІ ст. так називалися плавні в пониззі Дніпра (нижче о. Хортиця), де жили й господарювали запорозькі козаки. Загальна площа Великого Лугу становила понад 400 кв. км. 1956 р. цю територію затопили води Каховського водосховища. Волинь - територія в басейні приток р. Прип’яті й верхів’їв Західного Бугу. Нині - Волинська область із центром у м. Луцьку. Галичина (Східна й Західна) - територія на північ від Карпатських гір у басейні річок Дністра (верхня й середня течії), Західного Бугу (верхня течія), Сяну (верхня течія); територія сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей, а також Перемишльського, Жешівського, Замойського, Холмського та інших воєводств Польщі. Центр Східної Галичини - м. Львів. Гетьманщина - у другій половині ХVІІ-ХVІІІ ст. напівофіційна назва Лівобережної України (з Києвом), що перебувала під владою російського царя. Нині Чернігівська й Полтавська області та частини деяких суміжних областей....

Узагальнювальний урок. Україна в ранньомодерну добу та її внесок у загальноєвропейську спадщину - Синхроністична таблиця

8 Клас

Вивчений протягом навчального року курс «Історії України» охоплює три століття - ХVІ-ХVIII, що в європейській цивілізаційній історії визначається поняттям «ранньомодерна доба». Щодо масштабних подій, які вплинули не лише на розвиток європейських країн, а й на світову цивілізацію, - це період від початку Великих географічних відкриттів до перемоги над феодалізмом, дворянством і монархією під час Великої французької революції наприкінці XVIII ст. Великі географічні відкриття поширили європейську цивілізацію на інші континенти, призвели до перерозподілу ресурсів, появи в Європі нових сільськогосподарських культур, зміни культури землеробства, міграції населення, формування міжнародного ринку тощо. Головним торговельним шляхом стає океан. Набувають сили і політичного значення держави, які мали вихід до морів і океанів, а інші держави вели тривалу і вперту боротьбу за доступ до них. Торговельний обмін збільшив виробництво продуктів харчування, що вплинуло на різке зростання кількості населення і дало поштовх швидкому розвитку міст. Торгівля з нововідкритими землями мала наслідком і накопичення золота в європейських країнах, які вкладали капітал у розвиток мануфактурного виробництва, що, в свою чергу, підвищило попит на сільськогосподарську продукцію (як сировину для мануфактур), яку постачали на західноєвропейський ринок країни, де було багато землі і можливостей для розвитку сільського господарства....

Практичне заняття: Козацькі літописи XVII-XVIII ст. як історичні джерела

8 Клас

Літописи є одним із найпоширеніших видів історичних джерел середньовічного та ранньомодерного періоду європейської історії. З поширенням освіти і писемності вони стають і основним засобом передачі історичних знань від покоління до покоління. У вітчизняній історії літописний період накопичення і передачі знань розпочався від «Повісті минулих літ» Нестора Літописця, «Київського літопису», «Галицько-Волинського літопису» і завершується у XVIII ст., коли поступово відбувався перехід до професійної історичної науки як галузі знань. У XVII-XVIII ст., коли в європейських країнах літописання вже відмирало, в Україні відбувся його сплеск, що пояснюється, з одного боку, героїкою національно-визвольної боротьби українського народу, а з іншого - високим рівнем його освіченості та культурним і суспільно-політичним значенням історичних знань того періоду. Саме тоді з’явилося близько двох десятків коротких і ґрунтовних літописів, які стали називати «козацькими», ця назва часто вживалася як синонім до поняття «українськими». Проте пізніше, та й сьогодні, поняття «козацькі л ітописи» частіше всього стосуються трьох найбільших літописів: Літопису Самовидця, Літопису Самійла Величка та Літопису Григорія Грабянки. Вони мають між собою ряд як спільних ознак (за тематикою, хронологією), так і відмінних (в оцінках деяких діячів, відношенні до народних мас). Першим у тріаді козацьких літописів називають Літопис Самовидця. Авторство рукопису твору не зазначено. Більшість дослідників вважає, що ним є Роман Онисимович Ракушка-Романовський (бл. 1622-1703), який служив у Ніжинській сотні, був обраний сотником, а потім став полковим суддею, був генеральним підскарбієм (у його відомстві була державна казна), а завершив свою кар’єру у сані священика. Оскільки автор був сучасником, а то й учасником описуваних подій, то й твір названо Літописом Самовидця. Праця охоплює 1648-1702 рр....

Українське мистецтво XVIII ст.

8 Клас

Топографія міст, характер житла, стильові форми світських і культових споруд України XVIII ст. значною мірою залежали від ландшафту, наявного будівельного матеріалу, місцевих традицій. В архітектурі та містобудуванні характерними були бастіонні типи укріплень і мурів та п’ятидільні храми. Початок століття - це ще розквіт стилю бароко з його виразними й життєствердними рисами. Архітектура XVIII ст. представлена перш за все спорудами міського архітектора Києва Івана Григоровича-Барського, якому належать збудовані в стилі українського бароко Покровська церква на Подолі, Надбрамна церква із дзвіницею в Кирилівському монастирі, церква в с. Лемешах на Чернігівщині, бурса Києво-Могилянської академії, приватні будинки та інші споруди Києва. Цього митця називають творцем архітектурного вигляду Києва XVIII ст. За його проектами збудовані магістрат і собор у Козельці. Другим самобутнім і визначним архітектором періоду був селянин-кріпак Києво-Печерської лаври Степан Дем’янович Ковнір. Збудовані ним споруди також виконані у стилі бароко: Ковнірівський корпус і дзвіниці на Дальніх та Ближніх печерах Києво-Печерської лаври, дзвіниця Києво-Братського Богоявленського монастиря, Кловський палац (за проектом архітекторів Й.-Г. Шеделя і П. Неєлова) та інші. У другій половині XVIII ст. стиль бароко поступається місцем стилю рококо, який прийшов в Україну безпосередньо з Франції. У той самий час з’являються і перехідні форми до класицизму. Вагомий внесок у розвиток архітектури в Україні цього періоду зробили іноземні зодчі І. Мічурін, Й.-Г. Шедель, В. Старов, А. Квасов, В. Растреллі, П. Неєлов, Д. Кваренгі, Ч. Камерон, Ж. Деламонт та ін. Так, В. Растреллі належать проекти царського палацу та Андріївської церкви в Києві, яка вважається однією з найкращих архітектурних пам’яток цієї епохи. Церква стоїть на високому пагорбі над Дніпром, всередині оздоблена різьбою та розписом, які виконали видатні майстри - гравер Г. Левицький та його син, живописець Дмитро Левицький....

Культура України XVIII ст.

8 Клас

Важливою ознакою культурного процесу України у XVIII ст. було те, що в Гетьманщині, з одного боку, і на правобережних та західноукраїнських землях - з іншого, він відбувався в різних умовах, але єдність національної культури не була порушена, хоча вона й мала регіональні особливості. Водночас культура обох частин України не могла не зазнавати впливів культури тих держав, у складі яких вони перебували. Разом з тим вона різною мірою впливала на культури цих держав. Важлива роль у розвитку освіти, книгодрукування, літератури належала вищому духовенству, хоч у XVIII ст. воно вже помітно втрачало провідну роль, а питома вага світської культури поступово збільшувалася. Освіта У XVIII ст. школи на Гетьманщині були не тільки в містах і містечках, але і в багатьох селах. Дослідники підрахували, що в 1740-х роках одна школа припадала приблизно на тисячу осіб населення, а на Слобожанщині в той самий період - на 2,5 тисячі (через століття цей показник буде в багато разів гіршим). Важливою ознакою початкової освіти на Гетьманщині було те, що освітня справа не була керована владою. Школи засновували міські й сільські громади, які й утримували їх власним коштом. У малих селах освітню функцію виконували мандрівні дяки і студенти Києво-Могилянської академії та колегіумів. Діти міщан, козаків і старшини набували професійної освіти в полкових і сотенних канцеляріях. В архівах збереглися навіть своєрідні рукописні посібники для таких учнів. Професійну освіту діти могли отримувати і в ремісничих цехах. У січовій школі козачата також училися канцелярських справ (зокрема, правильно і красиво писати), уміння грати на різних музичних інструментах і співати....

Західноукраїнські землі під владою австрійських Габсбургів

8 Клас

У 1772 р. Східна Галичина (етнічно українська) була включена до складу Австрії. Під час російсько-турецької війни союзниця Росії Австрія у 1774 р. захопила Буковину. У 1775 р. під владу Австрії потрапила й Буковина (вона із середини XIV ст. перебувала в складі Молдови). Свої претензії на Буковину Австрія мотивувала тим, що вона колись входила до Галицько-Волинського князівства. Українське Закарпаття належало Угорщині, де також правила династія австрійських Габсбургів. Галичина і Буковина, потрапивши під владу Австрії, повинні були сприйняти новий державний лад, систему адміністративного управління, суду та права. На відміну від колишньої Польщі, уся повнота законодавчої, виконавчої, судової та військової влади в Австрії належала монарху (імператору). Уся територія Галичини об’єднувалася в окрему адміністративно-територіальну одиницю - королівство Галичини й Лодомеріі (Володимирїі). Для управління цим краєм у Відні створено було Галицьку надвірну канцелярію на чолі з канцлером. У той самий час тут зберігалася видимість становості в суспільному житті. У Галичині в 1775 р. засновано провінційний становий сейм, у якому засідали магнати, лицарі (шляхта), духовенство та представники крупних королівських міст. Цей сейм ще називали «постулатовим», бо його основне призначення полягало у формулюванні прохань (постулатів) для подання імператорові на розгляд. Виконавчим органом сейму став комітет із семи депутатів, які обиралися на шість років....

Три поділи Речі Посполитої. Зміни на Правобережній Україні в складі Російської імперії

8 Клас

У XVIII ст. Річ Посполита з її шляхетською анархією, існуванням у сеймі права «ліберум вето» і кріпосним правом набагато відставала у своєму розвитку від європейських держав. Уже в 30-60-х роках прогресивні люди держави пропонували здійснити реформи щодо вдосконалення державного устрою, а разом з тим і полегшення становища народу. За підтримки короля Станіслава Августа Понятовського (1764-1795) групі реформаторів на чолі із Чарторийським вдалося провести деякі прогресивні реформи. З їхнім проведенням спочатку погодилася Росія, яка через участь у придушенні гайдамацьких повстань дедалі більше втручалася у внутрішні справи Речі Посполитої і сподівалася, що в процесі реформування буде вирішено й давню проблему православних - урівняння у правах з католиками. Коли ж Чарторийський не захотів ставити успіх реформ у залежність від питання про дисидентів (іновірців), уряд Катерини ІІ відразу став підтримувати реакціонерів, що виступали проти реформ. У підсумку п ід тиском Росії і монархічної Пруссії реформи було скасовано, а на сеймі у 1768 р. дисидентів зрівняли в правах із католиками. Частина магнатів і шляхти, не згодних з рішенням сейму, створили опозиційну Барську конфедерацію і з допомогою своїх озброєних загонів стали чинити розбої і насильства над православним людом і церквами (за переказами свого діда ці події образно змалював у поемі «Гайдамаки» Т.Г. Шевченко). Дії конфедератів спричинили Коліївщину (1768), проте ця шляхетська опозиція діяла до 1772 р., аж поки створена всупереч їй Радомська конфедерація (Радом - місто в Польщі) та російські війська змогли її розгромити....

Гайдамацький та опришківський рух на Правобережній і Західній Україні

8 Клас

З поверненням повної влади Польщі на правобережних землях відновилася й політика національно-релігійного гніту. Це викликало протест українського суспільства. Очолити організовану боротьбу народних мас проти гнобителів було нікому. Протести виливалися у стихійні виступи селян і міщан. Така форма протесту набула поширення й під впливом інших обставин. Недалеко була Запорозька Січ, де повстанці переховувалися від переслідування властей, відпочивали, зимували, а весною організовувалися в нові ватаги. Учасники цього руху мали симпатію та підтримку селян і міщан, котрі вважали їх народними месниками, які в такий спосіб карали гнобителів. Народ складав про них легенди й пісні. Боротьба народних мас проти соціального та національно-релігійного гноблення на Правобережній Україні набула форми гайдамацького руху, який тривав майже сімдесят років, у окремі періоди переростаючи в могутні повстання. Слово «гайдамака» тюркського походження. «Гайде!» означає «Тікай!». Цю назву народним месникам дали польські пани. Вона вживалася і в офіційних документах російського уряду та Запорозької Січі. Народ дав повстанцям інші назви - колії, левенці, дейнеки. Рушійною силою гайдамацького руху були селяни, міщани та біднота Запорожжя. Їх підтримувало й православне духовенство. Гайдамацькі загони діяли з весни до осені, завдаючи шкоди власникам маєтків, орендарям, корчмарям. Тактика боротьби гайдамаків була партизанською. Вони з’являлися раптово, швидко виконували намічену справу і так само швидко зникали....

Запорожжя періоду Нової Січі. Кримське ханство і Південна Україна у другій половині XVIII ст.

8 Клас

Напередодні російсько-турецької війни (17351739) царський уряд дозволив запорозьким козакам, які перебували в Олешках під турецьким протекторатом, повернутися на їхні колишні володіння. Козаки заснували на р. Підпільній недалеко від Старої Січі Нову Січ (1734-1775). Володіння Запорозької Січі, так звані Вольності Війська Запорозького, поділялися на паланки (округи), яких спочатку було 5, а потім - 8 (Бугогардівська, Інгульська, Кодацька, Самарська, Орільська, Протовчанська, Кальміуська, Прогноїнська). Кожна з них мала укріплений центр - головне поселення, де перебувала паланкова старшина. Одружені козаки жили в містечках, слободах та хуторах, займаючись господарством. Територія Вольностей була великою. На час знищення Січі кордони на заході сягали середньої течії р. Південний Буг, на сході - р. Кальміус. По лінії Дніпра володіння починалися трохи нижче гирла р. Оріль і простягалися до гирла р. Кінські Води (нижче Нікополя) та р. Інгулець (права притока Дніпра). Але межі запорозьких володінь не були стабільними. З одного боку, козаки освоювали степи, засновували зимівники й утворювали нові паланки. А з другого - на північному кордоні Запорожжя відбувався постійний наступ царизму на козацькі землі. Особливо швидко Запорожжя втрачало їх у зв’язку з утворенням іноземних поселень - Нової Сербії, Слов’яносербії, а згодом і Новоросійської губернії. Найбільш заселеними були Кодацька, Самарська та Орільська паланки. Багато слобід і містечок у межах козацьких Вольностей виникло ще в XVII ст....

Ліквідація гетьманства та особливого устрою Гетьманщини і Слобожанщини

8 Клас

Кирило Розумовський народився 1728 р. в с. Лемешах поблизу Козельця (на Чернігівщині) у родині простого козака Розума. Завдяки братові Олексію, у 1743 р. його відправили в Німеччину та Францію для здобуття освіти. Після повернення в Росію в 1745 р. здібного від природи юнака було призначено президентом Академії наук, яку він очолював майже два десятиліття. Весною 1747 р. Єлизавета видала указ про дозвіл козацькій старшині «обрати» гетьмана й призначила на цю посаду Кирила Розумовського. Проте лише через три роки в Глухові відбулася пишна церемонія обрання гетьмана, коли влітку 1750 р. новий гетьман прибув в Україну. Реформи Кирила Розумовського Новий гетьман отримав на ранг м. Гадяч, а своєю столицею обрав зруйнований у 1708 р. Батурин. Невдовзі він збудував там розкішний палац, а другий звів у Глухові. К. Розумовський вів життя, подібне до столичного, влаштовував бали, бенкети, театральні вистави, надовго виїжджав до Санкт-Петербурга. Незважаючи на легкий шлях до гетьманської булави, він виявився гідним її. В Україні ще зберігалися настрої старшини, котра в жорстоких умовах «біронівщини» мріяла про кращу долю для своєї землі, про її колишні права й автономію....

Навігація