Твір опис яблуні
Опис яблуні на українській мові в художньому чи науковому стилі Ви можете написати використовуючи подані варіанти.
Опис яблуні в художньому стилі
В Україні яблуня – справжній символ плодючості. І дорослий, і малий любить ласувати її соковитими плодами. Тому це родюче дерево прикрашає не одне подвір’я.
Яблуня, як правило, не висока, з пишним розлогим гіллям. Навесні, коли дерево викидає перші молоді листочки, віти рясно вкриваються духмяними квітами білуватого чи рожевого відтінку. І вже жодна бджілка-трудівниця не зможе оминути таку красу та аромат. Згодом квіточки перетворюються в маленькі плоди, які поступово наливаються солодким нектаром. Прийде час і соковите хрустке яблучко потрапить до столу.
Яблуні бувають різних сортів. Одні стигнуть влітку, інші – восени. Але ж яка краса споглядати, як у саду яблуньки розкинули свої гілочки додолу. Їм вже так важко тримати налиті соком плоди. А скільки там зібралося корисних вітамінів!
Що цікаво, з яблунею пов’язано безліч легенд. Напевно, не раз ви чули про яблуко, через яке було вигнано людей із раю або про яблуко, що впало на голову Ньютону і було відкрито новий фізичний закон. І це тільки найвідоміші приклади того, яку роль звичайне яблуко відіграло в історії цілого людства.
Твір-опис яблуні
Я пам’ятаю, як в дитинстві приїжджав до бабусі на дачу. Дощовими вечорами я грівся біля печі, а в літній сонячний час любив ходити в бабусин сад.
Цей сад був на диво красивий. Особливо я любив яблуні, так дбайливо посаджені бабусею ще в молодості. Я часто лежав під цими яблунями і мріяв про своє майбутнє.
Самі яблуні були невисокими, але їх густа крона з червоними вкрапленнями солодких яблук, ховала мене від сонця, коли я лягав відпочити під ними.
Яблука, які росли на цих яблунях були напрочуд соковиті. Наливні, яскраві – пам’ятаю, як бабуся зривала з верхівки найбільше яблуко і давала мені. Я до сих пір пам’ятаю смак цих яблук.
Художній твір опис яблуні
Цвіт яблуні! Цвіт ніжності, колір радості, колір весняної мрії …
Іду по стежці, яка змійкою в’ється між рідким чагарником. Вона веде мене в сад. У дивовижний, квітучий яблуневий сад. Ось він стоїть, щасливий, багатий, розкішний! І легка прохолода овіває його. Сад спалахнув квітковою пожежею. Біло-рожеві тисячі квітів. Блакитне прозоре небо … Сад весь наповнений гулом бджіл.
На корі дерев намиста роси переливаються на сонечку. А під деревами – свіжа зелень трав, усипана легкою хуртовиною ніжно-рожевих, сніжно-білих пелюсток.
Ця довга алея веде мене до самого серця саду – в саму гущу молодих квітучих яблунь. Але краса квітучих яблунь не вічна. І сад, ніби розуміючи це, за короткий час прагне показати всю свою красу: і звуки, і фарби, і запахи.
З вікна моєї кімнати я дивлюся на сад і щастя прокидається зі мною щоранку.
