Сучасна драматургія

Олександр Ірванець

(нар. 1961 р.)

Драма «Маленька п'єса про зраду для однієї актриси»

За жанром цей твір - драма-антиутопія, однак ідеться в ній не про уявне майбутнє, а про минуле й сьогодення. Схеми-характери, схеми-вчинки, схеми-імена (Она, Хона, Мона), схеми-рішення. Та попри таку низку умовностей, попри маскарадність твору читач прекрасно розуміє, що страшне за своєю подібністю явище, метафорично відтворене в п'єсі Олександра Ірванця, немов іржа, насправді вже котрий рік поспіль роз'їдає Україну.

Спочатку нам жаль Ону-каліку, прикуту до інвалідного візка, яка ледве зводить кінці з кінцями, живе надголодь. У минулому вона втратила ненароджену дитину, зазнала подвійної зради - подруги, чий батько обіймав високу посаду, і коханого, який її підло використав, зробивши політичну кар'єру на акціях протесту («боротьба не буває без жертв і без крові... жертви і пролита кров зміцнюють наші лави!»).

Проте розв'язка драми приголомшує читача: Она - давно не спаралізована людина! Она - зрадниця! Она - підла маніпулянтка! Она працює на Систему! Порожнеча в душі робить людей циніками, проте коли вони знімають маски, виявляється, що облич також не існує.

Що ж сталося? Зрада обернулася ще більшою зрадою (не лише кохання і дружби, а й ідеалів, і власного народу), підлість - ще більшою підлістю, подвійні стандарти - остаточною втратою совісті найкращими представниками молодого покоління. Ось тільки хочеться з відчаю крикнути на адресу всіх дійових осіб п'єси знамениті слова з роману Ліни Костенко «Маруся Чурай»: «Що як платити злочином за злочин, / то як же й жити, люди, на землі?».

Діалог із текстом

• 1. Як у п'єсі О. Ірванця поєднано проблеми соціально-політичні з морально-етичними?
• 2. Наведіть приклади використання гротеску, алюзій у драмі О. Ірванця. Поясніть їхнє значення.

Діалоги текстів

• Доведіть або спростуйте думку літературознавця Івана Антипенка: «Героїня вважає, що всі протести не мають одного сенсу, бо, скільки б люди не мітингували, мольву все одно будують. Так поширюється сенс образу мольви, яка асоціюється не лише з Чорнобильською АЕС, але й із державою, ворожою інтересам народу».

Консультація

Читацький практикум. Читання творів сучасної актуальної літератури. Деконструкція і дешифрація як один із методів прочитання.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Перш ніж перейти до практичної частини роботи, варто розібратися в теоретичних поняттях «деконструкція» і «дешифрація».

1. Принцип деконструкції, запропонований французьким психоаналітиком Жаком Лаканом в 1964 р., був більш широко розроблений французьким філософом Жаком Дерріда та бельгійським філософом і літературним критиком Полем де Маном. За Ж. Лаканом, символічне - це набір окремих елементів-позначників. Водночас таке символічне вносить «розрив у реальне», тому стає впізнаваним і здатне бути розшифрованим читачами-реципієнтами.

2. Згідно з ученням Ж. Дерріда, хоча термін «деконструкція» асоціюється з руйнуванням, лексичне значення слова «деконструкція» означає розбір певного механізму до його найменших неподільних частинок. Це не зовсім узгоджується з поняттям деконструкції художнього тексту, адже тут ідеться про осягнення читачами того, як саме змонтована цілісність твору. Водночас усі нинішні європейські філософи вважають, що, не обмежуючись загальною критикою суспільства споживання та бездуховності, мистецький постмодернізм, у тому числі літературний, постійно наголошує, що попри великі духовні втрати, сучасна епоха привела й до позитивних досягнень, від яких сучасна людина вже не здатна відмовитися.

3. Узагалі, поняття деконструкції є одним із центральних постулатів у постмодернізмі. Основними рисами деконструкції в художніх текстах є інтерес до маргінального, периферійного, крізь яке можна побачити світ, як через хімічний склад краплини води в океані можна отримати уявлення про океан.

Універсального методу деконструкції немає. У кожному конкретному випадку можна інтуїтивно вловити існування загального механізму системи, прямолінійні протиставлення понять і так звані опосередковані «спільні знаменники», за допомогою яких читач здатний зрозуміти зумисно створені письменником «темні місця» тексту, які автор пропонує реципієнтам дешифрувати.

Деконструкція - особливий текстологічний аналіз, що виявляє в неоднозначному тексті такі опорні поняття та метафори, які вказують на перегукування окремо взятого твору з іншими художніми текстами й допомагають глибоко зрозуміти суть алюзій у цьому творі, дешифрувати його в цілому.

4. Саме дешифрування літературного твору завжди передбачає своєрідне заочне співавторство читача-реципієнта з письменником під час прочитання й аналізу художнього тексту, уміння розуміти недомовлене, натяки, алюзії, зіставляти раніше прочитане з тим літературним текстом, який реципієнт читає зараз, робити власні виважені умовиводи й загальні висновки, мати належно аргументовану особисту думку й уміти обстоювати свої особисті враження.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Уважно перечитайте роман Сергія Жадана «Інтернат» або драму «Маленька п'єса про зраду для однієї актриси» Олександра Ірванця (на ваш вибір). Проведіть диспут «Підводні рифи художнього твору». Під час виваженої літературної дискусії використовуйте такі вставні речення:

• «На мою думку...»;

• «Вибачте, але дозвольте з вами не погодитися...»;

• «Мені здається, що на основі тексту можна зробити зовсім інший висновок...».

Зверніть увагу, що ваше завдання під час такого диспуту - дошукування художньої істини, належна інтерпретація фактів, подій, учинків персонажів, навіть якщо письменники вживають суто авторські неологізми (як, наприклад, Олександр Ірванець) для позначення звичних нам усім понять.

2. Прочитайте вголос один уривок з обраного вами художнього тексту, в якому є прихований зміст. Дешифруйте його.

3. Доведіть, що в романі Сергія Жадана «Інтернат» чи в драмі «Маленька п'єса про зраду для однієї актриси» Олександра Ірванця (на ваш вибір) ідеться насамперед про маргінальне й провінційне тло подій, за допомогою якого читачеві вдається збагнути ситуацію в реальній Україні в цілому в наш час.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно