Есей «Малоросійство»

Є. Маланюк прагнув доносити свої погляди до української громади не лише за допомогою поетичного слова, а й шляхом безпосереднього обговорення дискусійних питань. Для цього часто звертався до жанру публіцистичної статті — невеликого прозового твору на злободенні суспільні теми.

Такою публіцистичною статтею є «Малоросійство» (1959). Ця стаття поєднала риси наукового (наявність узагальнень, прикладів, аналогій) та публіцистичного (емоційність, гострі оцінки) стилів. А за художньою організацією «Малоросійство» можна визначити ще як есей — твір, що містить індивідуальні роздуми й не претендує на вичерпність у розкритті теми.

Є. Маланюк описав малоросійство як «історичну хворобу», спричинену довготривалою відсутністю власної держави. І ця хвороба, на думку автора, найбільше вразила українську інтелігенцію, котра «мала виконувати роль мозкового центру нації».

Малоросійство — це «тотальна капітуляція» в обстоюванні національних прав: «Капітуляція ще перед боєм». Пояснюючи думку, Є. Маланюк наводить і приклади: «Майбутній історик не зможе політику Центральної Ради пояснити інакше, як присутністю в ній політичного малоросійства, яким були люди того покоління отруєні: брак найелементарнішого національного інстинкту і параліч політичної волі — були наявні».

Автор наголошує, що малоросійство «плекається систематичним впорскуванням комплексу меншовартості («ніколи не мали держави», «темне селянство», «глупий хохол» і т. п.)». Він зауважує, що здобутки української науки й мистецтва в Радянському Союзі шляхом маніпуляцій зазвичай приписувались російській або радянській культурі. І у зв'язку з цим як приклади згадує українців: математика Михайла Остроградського, інженера Степана Тимошенка, кінорежисера й письменника Олександра Довженка.

На думку Є. Маланюка, малоросійство долається не словами, а наполегливою працею. А найпершим на шляху до змін має стати усвідомлення й визнання самого комплексу малоросійства — це «було б уже значним кроком, так само, як поставлення діагнозу є початком лікування».

Коментар фахівця

Національне було дуже істотним у його світогляді та творчості, в біографії — також. І то не просто національне, а те, що він, говорячи про головну тему Миколи Хвильового як письменника, називає «боротьбою з психічним комплексом рабства, рабства спеціально українського». Ця тема наскрізна і в Маланюка — поета і публіциста, оригінального дослідника-культуролога. О, як він ненавидів це рабство! Як убивчо відгукувався на його прямі й приховані вияви!

Григорій Сивокінь, дослідник літератури

Читацький практикум

В електронному додатку до підручника ви знайдете повний текст твору Є. Маланюка «Малоросійство». Прочитайте його. Дайте відповіді на запитання, виконайте завдання.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Якій події присвячує свій твір «Малоросійство» Є. Маланюк? Як це характеризує автора?
• 2. У якому стилі написане «Малоросійство»? Доведіть це прикладами з тексту.
• 3. Доведіть, що за жанром «Малоросійство» — есей.
• 4. Зі скількох частин складається есей? Визначте головні думки кожної частини.
• 5. Як оцінює Є. Маланюк діяльність українських гетьманів — Хмельницького, Мазепи? Чи згодні ви з оцінками письменника? Обґрунтуйте свої міркування.
• 6. Як трактує поняття «малоросійство» Є. Маланюк? Що, на думку письменника, є чинниками формування «малоросійства»?

Запрошуємо до дискусії

• 7. Чи властиве «малоросійство» нашим сучасникам?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)