Опрацьовуємо прочитане

• 1. Які факти життєвого і творчого шляху П. Тичини вас зацікавили, вразили, здивували? Про які факти ви хотіли б дізнатися більше? У який спосіб ви могли б задовольнити свою цікавість?
• 2. У зручній для вас формі (текст, план, таблиця, схема) складіть опорний конспект для розповіді про життєвий та творчий шлях П. Тичини.
• 3. Прочитайте уривок зі спогадів І. Сенченка. Які риси П. Тичини в ньому підкреслено?

Досліджуємо самостійно

• 4. Знайдіть у мережі Інтернет відеолекторій WiseCow і перегляньте лекцію про П. Тичину із циклу «Українська література в іменах». Якими наведеними лекторкою фактами ви хотіли б доповнити розповідь про письменника? Про що ви хотіли б дізнатися більше? У який спосіб ви могли б задовольнити свою цікавість?
• 5. Доведіть тезу В. Стуса: «Як би там не було, Тичина — така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Скрипник, Зеров чи Курбас».

Виявляємо обізнаність у сфері культури

• 6. Розгляньте дві роботи художника А. Петрицького: портрет М. Семенка (с. 15) і портрет П. Тичини (с. 19). Поміркуйте, чому художник зобразив двох поетів у різних інтер'єрах.

• РАННЯ ТВОРЧІСТЬ П. ТИЧИНИ

Справжньою класикою української лірики стала рання творчість П. Тичини.

Книжка «Сонячні кларнети» побачила світ наприкінці 1918 року в Києві. Значну допомогу в її упорядкуванні надав редактор газети «Нова рада», літературний критик А. Ніковський. Поява «Сонячних кларнетів» одразу визначила першорядне місце П. Тичини в українській літературі. Книжку дуже високо оцінили критики й читачі. С. Єфремов писав: «Сталося так, що цей молодий мрійник з оберненим углиб поглядом у першій же своїй книзі виступає таким дозрілим, таким глибоко оригінальним і разом глибоко прив'язаним до кращих нашого письменства традицій, що не могло бути й сумніву, що ось перед нами нова в його історії сторінка записується, свіжа, захоплива і глибока».

Обкладинка першого видання збірки «Сонячні кларнети» (1918)

Рання лірика П. Тичини споріднена з поетичною творчістю його старших сучасників — символістів Олександра Олеся та Миколи Вороного. Його ліричний герой — уважний і захоплений спостерігач. Він сприймає дійсність як мінливий рух космічних стихійних сил та водночас усвідомлює, що його особисті почуття теж залучаються до загальної динаміки світу. Як зауважив Василь Стус, у «Сонячних кларнетах» «людину було возвеличено в космічному масштабі, там існувала гармонія людини і всесвіту».

Художній світ «Сонячних кларнетів» весь пронизаний духом музики. Автор немовби прагне перетворити свої слова на мелодію — мовляв, тоді вони набувають ознак справжньої поезії. Зі звуком органічно узгоджується колір. Світло й музика, неповторне поєднання кольорів і звуків належать до визначальних рис творчості поета.

Характеризуючи індивідуально-авторський стиль П. Тичини, Юрій Лавріненко використав поняття «кларнетизм», що походить від назви збірки «Сонячні кларнети». Він вважав, що поет пішов далі за своїх попередників: із символізмом поєднав виражальні можливості таких напрямів і течій модернізму, як імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм, авангардизм.

Коментар фахівця

Про збірку «Сонячні кларнети» критик Ю. Лавріненко написав: «Перевтілились у ній різноманітні складники: поетикальні осяги європейського модернізму і мелодійне світло української народної пісні; розгонисті ритми козацьких дум і літургійна хоральність херувимів; візантійська монументальність божественної грози і еллінська блакить рівноваги й гармонії; дитинна грайлива ніжність і глибока печаль сковородинівської мудрості; любов до людини і «меч духовний» волюнтарного непримиренця; виключна увага до форми і значимість та ваговитість змісту. Символізм наголошував музику і символ, класицизм — пластику, імпресіонізм — колір, експресіонізм — рух. Кларнетизм — наче збирає їх у своєму віталістичному «Огні Прекрасному», що є гра, пластика, колір, символ і рух — разом».