Войти
Закрыть

Модерна драматургія

11 Клас

• висвітлювати особливості розвитку драматургії й театру в 1920-30-х роках; пояснювати сутність політики українізації; розкривати сатиричне спрямування п’єси; характеризувати образи дійових осіб; визначати основні проблеми твору; пояснювати роль художніх деталей; указувати жанрові ознаки; висловлювати власну думку з приводу порушених у п’єсі проблем; проводити аналогії із сучасним життям. Ставлення: • усвідомлення своєї національної приналежності; сприйняття мови як ключового чинника самоідентифікації особистості, творення нації; готовність обстоювати національні цінності. «Служити народові» чи «служити музам»? У XX ст. це питання набуло особливої гостроти. Революційні події зроджували надію на соціальне і національне визволення, сподівання, що тепер митець зможе зосередитися на задоволенні власних естетичних потреб. Оптимізм став могутнім поштовхом до творчих шукань у всіх видах і жанрах мистецтва. Не стали винятком драматургія й театр. У перші післяреволюційні роки «ентузіазм мас» вилився в так звані агітки — здебільшого одноактні п’єси, прикметними ознаками яких були спрощений сюжет, однотипна тематика, однопланові герої. Це могла бути сценка-епізод про боротьбу героя (бідняка, робітника, солдата) з експлуататорами (поміщиками, куркулями) за соціальну справедливість....
0 Переглянути

Остап Вишня. Художній світ гумориста Остапа Вишні

11 Клас

Письменник та його доба. «Наприкінці 20-х — на початку 30-х років XX ст. життя і творчість українських письменників-сатириків політизується, тобто підпорядковується соціально-політичним кампаніям. Починаючи з 1933 р., припиняють публікацію гумористичних творів Остапа Вишні. Відтак занепадає розвиток української сатири та гумору, адже майже всіх відданих професійному обов’язкові митців було репресовано» (За І. Зубом, літературознавець). Творчість. Остап Вишня — письменник, який у 20-х роках XX ст. був «королем українського тиражу». За життя письменника-гумориста видано понад 100 різних збірок його творів. Він утвердив в українській літературі новий різновид гумористичного оповідання — усмішку, основними ознаками якої є лаконізм, влучність, дотепність, іронічність і наскрізний ліризм. Остап Вишня створив тематичні цикли усмішок, серед яких сільські, кримські, закордонні, реконструктивні, київські, мисливські. Гумореска (від лат. humor — «волога») — невеликий віршовий, прозовий або драматичний твір із комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю. У гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої критики в дотепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі. Усмішка — різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту та фейлетону; характеризується лаконізмом, дотепністю, обов’язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок із частими авторськими відступами....
0 Переглянути

Остап Вишня. Знайомство здалеку і зблизька

11 Клас

Сторінки життєпису. Павло Михайлович Губенко (псевдонім Остап Вишня) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва, що на Полтавщині (нині Сумська область). Майбутній письменник початкову освіту здобував у школах міста Зінькова. Він старанно вчився, багато читав і був поціновувачем театру. Після закінчення навчання служив у армії, працював у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західної залізниці в Києві. 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира. Перша публікація Павла Губенка «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» з’явилася у 1919 р. в газеті «Народна воля». Згодом у газетах «Народна воля», «Трудова громада» було опубліковано ряд його фейлетонів та гуморесок. За активну діяльність у добу УНР письменника було заарештовано як «особливо небезпечного контрреволюціонера», але за відсутністю доказів його звільнили....
0 Переглянути

Валер’ян Підмогильний. Художній світ прози Валер’яна Підмогильного

11 Клас

Письменник і його доба. На початку літературної дискусії (1925-1928) В. Підмогильний узяв участь в одному з публічних диспутів (24 травня 1925). Він зазначав, що річ не так у тезі М. Хвильового «Європа чи просвіта?» — чисто мистецькій проблемі, як у появі небезпечного типу «ура-комуніста», який продовжує «гопаківські традиції», орієнтуючись за всяких обставин виключно на примітивність свого мислення. Саме в літературі цей тип ставав особливо небезпечним, бо зводив її на той рівень, коли художній твір, який «не відповідає вимогам офіційної ідеології, засуджують незалежно від того, чи гарний він, чи дійсний і чи потрібний». Незважаючи на жорстокий ідеологічний тиск, митець і далі досліджує суперечності й проблеми людського буття, особливості екзистенційного вибору людини. Творчість. Перші оповідання В. Підмогильний написав, навчаючись у Катеринославському реальному училищі. На початку 1920 р. виходить друком збірка оповідань під назвою «Твори. Том 1», яка засвідчила появу талановитого прозаїка-психолога. Письменник ставить за мету художньо дослідити, що відбувається із психікою людини в умовах різкої зміни соціального й духовного існування, і доходить висновків про екзистенційну приреченість людини. Наскрізна тема його творчості — екзистенційний вибір людини у велетенському театрі абсурду, силоміць нав’язаного українцям радянською владою; виявлення й художнє осмислення справжніх причин трагічної невлаштованості людського життя. У циклі новел про голод («Собака», «Проблема хліба», «Син» та ін.), написаних у 1920-1923 рр., автор досліджує, як відбувається особистісне становлення людини або її занепад. Митець прагнув донести думку, що відповідальність за це лежить передусім на самій людині. У 1924 р. письменник видає книжку оповідань «Військовий літун». У повісті «Третя революція» (1925) автор звертається до проблеми взаємин села і міста, зображує драматичні життєві історії колишніх інтелігентів, для яких проблема виживання стала найважливішою....
0 Переглянути

Валер’ян Підмогильний. Знайомство здалеку і зблизька

11 Клас

Валер’ян Підмогильний — прозаїк, представник українського Розстріляного відродження, майстер інтелектуально-психологічної прози, митець-філософ, перекладач, один із перших у Європі провісників екзистенціалізму — «філософії буття». Автор першого урбаністичного роману в українській літературі. Знайомство здалеку і зблизька Сторінки життєпису. Валер’ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в селянській родині у великому степовому селі Чаплі під Катеринославом (колишня назва сучасного міста Дніпро), де у XVIII ст. жили козаки Кодацької паланки. Великий вплив на формування характеру майбутнього письменника справила мати. Від неї хлопець успадкував добірну та розмаїту мову, глибоку любов до рідного краю, його історії. Батько, службовець у конторі економії графа І. Воронцова-Дашкова, робив усе, аби діти здобували освіту. Після початкової сільської школи хлопець продовжує навчання в Катеринославському реальному училищі. Згодом він стає студентом математичного факультету Катеринославського університету. У часи громадянської війни Валер’ян працює на різних роботах. У 1921 р. В. Підмогильний переїжджає до Києва, влаштовується бібліографом у Книжкову палату. Згодом він оселяється під Києвом, у Ворзелі, де викладає українську мову й політосвіту в трудовій школі. З 1923 р. В. Підмогильний з родиною проживає в Києві, працює у видавництві «Книгоспілка», потім у журналі «Життя й революція», стає одним із засновників літературної групи «Ланка» (з 1926 р. — МАРС)....
0 Переглянути

Юрій Яновський. Художній світ прози Юрія Яновського

11 Клас

Письменник і його доба. Розвиток культури в Україні 20-х — 30-х років XX ст. мав складний і суперечливий характер. Більшовицька партія змістила акценти політики в галузі культури, надаючи перевагу не національному духовному відродженню, а проведенню так званої культурної революції. Наслідок такої політики — покоління молоді, яке, здобувши освіту, разом зі знаннями засвоїло радянську систему цінностей. Характерними особливостями духовного життя суспільства в цей час стали, з одного боку, новаторство, шукання, ламання стереотипів, залучення широких народних мас до надбань і продукування культури, а з іншого — тоталітарна система, що дедалі міцніла, формувала модель нової людини — «людини-гвинтика», виконавця планів керівництва. У мистецькому світобаченні Ю. Яновського від самого початку творчого шляху були закладені висока духовність, пріоритет загальнолюдського, християнського, виплеканого віковими світоглядними традиціями українського народу. Жанрово-стильові особливості прози. «Основна стилетворча ознака художнього письма Юрія Яновського — "духовний романтизм”, закорінений у народнопісенній традиції, спадщині Тараса Шевченка та Миколи Гоголя, світовій літературній класиці» (Мирослава Гнатюк, літературознавиця). У творах Яновського гармонійно поєдналися висока культура ліричного слова, романтична піднесеність, експресивність оповіді, глибоке проникнення в сутність людських почуттів. Ю. Смолич зазначав: «Яновський у прозі був поетом». Експериментуючи зі змістом і формою, митець прагне модернізувати традиційну манеру письма, підняти на вищий рівень художнє мислення читача, знайти нові шляхи творчого самовираження....
0 Переглянути

Юрій Яновський. Знайомство здалеку і зблизька

11 Клас

Юрій Яновський — творець «духовного романтизму», один із найяскравіших представників неоромантичної течії в українській літературі першої половини XX ст. Співець морської стихії. Творчий доробок Яновського різножанровий: новели, оповідання, повісті, романи, поезії, п’єси. Його приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні ситуації, у яких найвиразніше розкривалися людські риси. Знайомство здалеку і зблизька Сторінки життєпису. Народився Юрій Іванович Яновський 27 серпня 1902 р. на хуторі Маєрове на Єлисаветградщині (тепер село Нечаївка Кіровоградської обл.). Його рід ішов від Гоголів-Яновських, чим письменник буде пишатися протягом усього життя. У 1908 р. родина переїхала до Єлисаветграда (тепер місто Кропивницький), де Яновський на відмінно закінчив земське реальне училище1, у якому свого часу навчалися Є. Чикаленко, П. Саксаганський, Г. Юра, Є. Маланюк. Далі юнак продовжує здобувати освіту в механічному технікумі, а також у Київському політехнічному інституті, який через матеріальну скруту і стан здоров’я закінчити не вдалося. 1925 р. Ю. Яновський переїхав до Харкова, де працював у редакції журналу «Кіно». Згодом, уже як головний редактор сценарного відділу Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), вивчає тонкощі кіномистецтва, пише сценарії, співпрацює з «генієм світового кіно» О. Довженком. У Харкові він познайомився з Тамарою Жевченко (1908-1958), актрисою театру «Березіль» Леся Курбаса, з якою і прожив усе життя....
0 Переглянути

Микола Хвильовий. Художній світ прози Миколи Хвильового

11 Клас

Письменник і його доба. Культурна ситуація в Україні 20-х — початку 30-х років була складною. Микола Хвильовий усвідомлював, що в літературу й мистецтво починає поступово проникати казенно-бюрократичний підхід до творчості. Одним із наслідків проголошеної керівництвом «Плугу» ідеї масовізму стало засилля в літературі сірих бездарностей. 30 квітня 1925 р. в літературному додатку до офіційних урядових «Вістей» з’явилася стаття Миколи Хвильового «Про "сатану в бочці”, або про графоманів, спекулянтів та інших "просвітян”». Першорядною для автора-полеміста стає проблема історичного й культурного майбутнього України: «Европа чи Просвіта?». Під час дискусії вияскравлюється проблема історичного і культурного майбутнього України. Хвильовий обстоював рух України до Європи й закликав позбутися психологічної залежності від Москви. У памфлетах серій «Камо грядеши» (1925), «Думки проти течії» (1926), «Апологети писаризму» (1926) духовну незалежність розглядав як запоруку відродження української державності («Психологічна Европа», «Геть від Москви», «Азіятський ренесанс», «Романтика вітаїзму»). Літературна дискусія 1925-1927 рр., що її започаткував письменник, переросла в ідеологічну. У дискусію втрутився особисто Й. Сталін, піддав критиці погляди комуніста Хвильового. У червні 1926 р. його позицію засудив пленум ЦК КП(б)У. Від письменника вимагали каяття. У грудні 1926 р. в газеті «Вісті ВУЦВК» з’явилася заява Хвильового та його колег по ВАПЛІТЕ Олеся Досвітнього й Михайла Ялового. Вони каялися і визнавали, що їхні «ухили від партійної лінії... були широко використані ворожими пролетарській революції елементами»....
0 Переглянути

Микола Хвильовий. Знайомство здалеку і зблизька

11 Клас

Микола Хвильовий — прозаїк, поет, публіцист, історіософ, неперевершений майстер малої прозової форми, «романтик революції», основоположник романтичної течії в українській літературі XX ст. Ініціатор літературної дискусії 1925-1928 рр., незрівнянний памфлетист, пристрасний полеміст-інтелектуал. Знайомство здалеку і зблизька Сторінки життєпису. Микола Григорович Фітільов (псевдонім Микола Хвильовий) народився 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець Охтирського повіту (тепер Сумська область) в учительській родині. Закінчив початкову школу, далі навчався в Охтирській чоловічій гімназії, із шостого класу якої був відрахований за участь у революційному гуртку, а згодом у Богодухівській гімназії, звідки був виключений за зв’язки із соціалістами. У пошуках заробітку мандрує Донбасом і півднем України. У 1911 р. Микола повертається до матері на хутір Дем’янівку (батьки на той час розлучилися), влаштовується писарем Рублівської волосної управи. Багато читає, бере активну участь у культурно-просвітницьких гуртках молоді. У Дем’янівці він познайомився з майбутньою дружиною — Катериною Гащенко. 13 січня 1920 р. у Фітільових народилася донька Іраїда, проте їхній шлюб розпався. Навесні 1916 р. Хвильовий приїхав до Богодухова, де склав іспити й отримав гімназійний диплом (атестат зрілості). Невиправний романтик, Микола Хвильовий у 1919 р. вступає до КП(б)У, захопившись її привабливими соціальними гаслами....
0 Переглянути

Прозове розмаїття

11 Клас

• особливості розвитку української прози 1920-х — 1930-х років; імена її представників; факти з біографії М. Хвильового, Ю. Яновського, В. Підмогильного, Остапа Вишні, тематика й проблематика їхньої творчості; зміст творів, що вивчаються текстуально; зміст творів «Я (Романтика)» М. Хвильового, «Майстер корабля» Ю. Яновського, «Місто» В. Підмогильного, «Моя автобіографія», «Письменники» Остапа Вишні; зміст літературознавчих понять «усмішка», «урбаністичний роман», «умовність зображення», «художній час і простір». Уміння: • характеризувати образи творів; розкривати роль художніх засобів в образотворенні, донесенні до читача авторського задуму; з’ясовувати стильові ознаки виучуваних творів; тлумачити символізм образів (новела «Я (Романтика)» М. Хвильового, романи «Майстер корабля» Ю. Яновського, «Місто» В. Підмогильного); визначати жанр твору, що вивчається, ключові особливості стилю автора; проводити аналогії між подіями в житті письменника і відображенням їх у творі («Моя автобіографія», «Письменники» Остапа Вишні); аналізувати світоглядні й психологічні особливості літературних героїв; розкривати авторське ставлення до персонажів, зображених подій, порушених проблем; висловлювати власну думку з приводу прочитаного, аргументовано доводити власні судження, зіставляти специфіку розкриття певної теми (образу) в різних видах мистецтва. Ставлення: • сприймання й розуміння естетики образного слова, значення його для естетичного розвитку; усвідомлення потреби бережного ставлення до природи; визнання важливості гумору в житті людини....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
Назад

Навігація