— Синку, я ж хочу, щоб ти став хоробрим мужем!.. Незабаром забудеш усі свої турботи, бо побачиш дивовижні речі!

Коли земля розчахнулась, у розколині з’явилася мармурова плита, в якій блищало мідне кільце.

— Коли ти зробиш так, як я скажу тобі, — мовив магрибинець, — то станеш багатшим за всіх царів світу! Отут заховано величезний скарб, який заповідано тобі. Тож підійди до плити й візьмись за кільце.

— О дядечку, — мовив Аладдін, — але ж плита ця важка... Допоможи мені, прошу!

— Ні, мені заборонено до неї торкатися! — відповів чаклун. — Коли ти візьмешся за кільце, назви своє ім’я, ім’я твого батька і діда, а також ім’я твоєї матері та її батька.

Аладдін ступив уперед і зробив усе так, як сказав магрибинець, — і плита піднялася. Аладдін відсунув її набік, і перед ним відкрилося підземелля...

— Аладдіне, — сказав чаклун, — слухай мене уважно й зроби все точнісінько так, як я тобі загадаю! Спустися в це підземелля! Внизу ти побачиш здоровенний льох, поділений на чотири кімнати. В трьох із них ти знайдеш чотири глеки з червінцями, сріблом та золотими зливками. Не підходь до них близько. Іди вперед, аж поки дійдеш до останньої. Там теж стоять глеки з червінцями, сріблом, золотими зливками й самоцвітами. Не підходь до них!.. Якщо ж ти мене ослухаєшся, то злі чари обернуть тебе на чорний камінь.

Коли ти минеш останню кімнату, побачиш двері. Поклади на них руку і знову назви своє ім’я та ім’я твого батька — і двері відразу відчиняться. Через ті двері ти пройдеш у прекрасний сад. Проминувши сад, вийди на дорогу, відміряй рівно п’ятдесят кроків — і перед тобою відкриється склепіння, до якого ведуть тридцять східців, а над ними горітиме лампа. Сміливо піднімись тими східцями, візьми лампу, погаси її і вилий з неї олію, а тоді поклади лампу за пазуху... Коли ж будеш вертатися, зривай із дерев ті плоди, які тобі сподобаються. Все, що є в саду і в скарбниці, стане твоїм, якщо лампа потрапить до твоїх рук!

Магрибинець зняв із пальця перстень, надів його на палець Аладдінові й мовив:

— О сину, цей перстень вибавить тебе від будь-якої біди за умови, що ти запам’ятав усе, що я тобі сказав.

І тоді Аладдін скочив на ноги, спустився в підземелля й справді побачив там льох, поділений на чотири кімнати. Підібрав Аладдін поли халата й пройшов увесь льох, і за хвилину опинився в саду. Проминув сад, дістався до склепіння й побачив, що там справді висить лампа. Взяв він ту лампу, вилив з неї олію і поклав лампу собі за пазуху.

Нарешті він майже дістався нагору, і йому лишалося зійти на останній східець, вищий за всі інші, та Аладдін ніяк не міг вилізти на нього, бо набрав занадто багато коштовних самоцвітів.

І тоді він сказав магрибинцеві:

— Дядечку, подай мені руку й допоможи вилізти нагору! Та магрибинець відповів:

— Дай мені спершу лампу, щоб тобі було легше, синку.

— Мені вона зовсім не заважає! — мовив Аладдін.

М. Пильцин. Ілюстрація до «Казки про Аладдіна і чарівну лампу»

Магрибинець розсердився... Та Аладдін поклав лампу собі за пазуху ще раніше, як насипав туди каміння, тож не міг її тепер дістати. Крім того, йому стало цікаво, чому це магрибинець не подає йому руки.

Аладдін усе не віддавав лампу. І магрибинець розлютився й заходився чаклувати... Земля тоді задвигтіла, мармурова плита знову насунулась на вхід до підземелля, і Аладдін залишився сам.

Магрибинець — адже він умів читати по зірках — дізнався, що в далекій країні зберігається величезний зачарований скарб, а серед того скарбу лампа, хто її здобуде, той стане найбагатшим за всіх царів на світі. Повороживши на піску, магрибинець довідався, що скарб цей може здобути лише хлопець на ймення Аладдін, який походить із бідного роду.

Поміркуй!

• Чому Аладдін перестав довіряти чаклунові?