«Народ скаже, як зав’яже» — саме так характеризують приказки й прислів’я через їхню точність і дотепність. Достатньо вжити приказку (кілька слів) — і зміст її якнайтонше (а іноді з гумором) передасть основну думку, оцінку подіям чи вчинкам людей. Щоб переконатися в цьому, порівняйте два тексти. Приказки й прислів’я, як і загадки, належать до найменших жанрів усної народної творчості. Це стійкі фрази, що в стислій та точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, людські риси та вчинки. Як же розрізнити, де прислів’я, а де приказка? Іноді це важко зробити, проте здебільшого вони мають свої відмінні ознаки. Які ж? Не всі приказки є частиною прислів’їв, як у поданих прикладах. У прислів’ях є висновок із першої частини, а в приказках є лише натяк на нього, його треба додумати. Порівняйте: «Які батьки, така й дитина» (прислів’я) і «Як собаці п’ята нога» (приказка). У першій фразі є висновок, а в другій треба його додумати: раз собаці достатньо чотирьох лап, то навіщо йому п’ята, тобто вона зайва. Приказки й прислів’я не вживають у прямому значенні, їх не треба сприймати буквально, бо їхній справжній зміст прихований. Приказки й прислів’я відображають мудрість попередніх поколінь нашого народу, його погляди на світ, людину, її характер і поведінку. Як і загадки, їх поділяють на групи за змістом: дружба, сусідство, дозвілля, згода і сварки, майнові й грошові відносини, біда, правда і неправда, бідні і багаті, рідний край, вірування, природа, господарська діяльність людини. Ті, хто знає багато приказок і прислів’їв і вживає їх у своєму мовленні, — надзвичайно цікаві люди. Тож, почувши дотепний вислів, намагайтеся запам’ятати його....
|