Войти
Закрыть

Іван Франко (1856-1916)

5 Клас

Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичах, що неподалік від м. Львова. Його родина, як на ті часи, була досить заможною. Батько працював сільським ковалем. Мати походила із шляхетського роду, була гордої вдачі, мала чутливе до краси серце, багато співала народних пісень, що впливало на формування Івана як майбутнього письменника. «Якесь воно не таке, як люди», — казали про нього сусіди, і це ж саме «не таке» помічав у ньому й батько, вирішивши віддати сина в якусь науку. Спочатку хлопець навчався в початковій школі сусіднього села, яку вважали кращою, ніж у Нагуєвичах. Він був дуже здібним: за два роки навчився читати українською, німецькою та польською мовами (до речі, українською навчився читати за десять днів!). Згодом Іван здобував освіту в так званій «нормальній» школі Дрогобича, а потім — у Дрогобицькій гімназії. Навчання в цих закладах було марудним1: талановитий сільський хлопчик із Нагуєвичів постійно зазнавав знущань від своїх учителів, адже ті ставилися з повагою лише до дітей із дуже заможних і відомих родин. Незважаючи на це, Іван за підсумками навчального року виявився найкращим учнем. І не дивно, адже він мав феноменальну2 пам’ять: «Пам’ять у мене була така, що лекцію з історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати майже слово в слово!» З його успіхів особливо тішився батько, про нагородження за успіхи в навчанні (на святковій лінійці) письменник згадував: «Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду, то я почув, що він голосно заплакав». А через два місяці в дев’ятирічного Івана батька не стало......

Літературна казка

5 Клас

Як і в народних казках, дійовими особами в літературних казках є люди, тварини й рослини. Проте ці твори мають і свої особливості. Народні казки побутують в усній формі, а літературні — у писемній, тому вони незмінні, не мають різних варіантів, як у фольклорі. Літературна казка може бути як прозовою, так і віршованою. Теорія літератури Літературна казка Літературна казка — це авторський художній твір у прозовій чи віршованій формі, заснований на фольклорних джерелах, але може бути й цілком оригінальний. За основу казки взято вигадані фантастичні події. Кінцівка є переважно оптимістичною: добро перемагає зло. У початкових класах ви вже читали казки літературного походження Сашка Дерманського, Анатолія Дімарова, Редьярда Кіплінга, Джанні Родарі. До визнаних майстрів казок, окрім І. Франка, належать Леся Українка, В. Симоненко, Вс. Нестайко, Г. К. Андерсен, Ш. Перро, брати Грімм та ін. Ви, напевно, читали всесвітньо відомі казки «Попелюшка», «Кіт у чоботях», «Дюймовочка», «Снігова Королева», «Гидке каченя», «Хлопчик-Мізинчик». За мотивами цих казок знято багато кіно- і мультфільмів....

Народнак казка

5 Клас

Які ж іще ознаки мають казки? У них часто трапляються чудодійні предмети: скатерка-самобранка, шапка-невидимка, меч-кладенець, чарівна паличка, жива і мертва вода, чоботи-самоходи та ін. Казкам властиві трикратні повтори: наприклад, у казці «Мудра дівчина» пан тричі дає Марусі непосильні завдання. Казки мають просту будову: типовий початок (зачин), основну частину й кінцівку. Часто вони починаються зі слів: «Жили колись дід і баба...», а можуть закінчуватися таким реченням: «От вам казка, а мені — бубликів в’язка». До казки можуть входити невеликі пісні, загадки, прислів’я та приказки. До речі У казках і байках назви тварин сприймають як їхні імена, тож пишуть із великої букви: Вовк, Лисичка, Ведмідь. ВОВК І ЧАПЛЯ Ішов голодний Вовк. Він, бідний, так їсти хотів, аж в очах йому чорніло. Ішов він, ішов, аж гульк — Чапля стоїть. Підкрався Вовк тихенько — і хап її! Бачить Чапля, що непереливки їй, та й каже: — Дозволь мені, Вовче, хоч перед смертю потанцювати. «Від цього мені шкоди не буде», — подумав Вовк і дозволив: — Танцюй, коли хочеш, тільки швидше, а то я їсти хочу. Чапля перед ним із ноги на ногу перескакує — танцює наче (хоч усім відомо, що чаплі ніколи не танцюють). Скаче, а сама потрошку вбік відходить. А коли відійшла вже далеченько, піднялась і полетіла....

Прислів’я та приказки

5 Клас

«Народ скаже, як зав’яже» — саме так характеризують приказки й прислів’я через їхню точність і дотепність. Достатньо вжити приказку (кілька слів) — і зміст її якнайтонше (а іноді з гумором) передасть основну думку, оцінку подіям чи вчинкам людей. Щоб переконатися в цьому, порівняйте два тексти. Приказки й прислів’я, як і загадки, належать до найменших жанрів усної народної творчості. Це стійкі фрази, що в стислій та точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, людські риси та вчинки. Як же розрізнити, де прислів’я, а де приказка? Іноді це важко зробити, проте здебільшого вони мають свої відмінні ознаки. Які ж? Не всі приказки є частиною прислів’їв, як у поданих прикладах. У прислів’ях є висновок із першої частини, а в приказках є лише натяк на нього, його треба додумати. Порівняйте: «Які батьки, така й дитина» (прислів’я) і «Як собаці п’ята нога» (приказка). У першій фразі є висновок, а в другій треба його додумати: раз собаці достатньо чотирьох лап, то навіщо йому п’ята, тобто вона зайва. Приказки й прислів’я не вживають у прямому значенні, їх не треба сприймати буквально, бо їхній справжній зміст прихований. Приказки й прислів’я відображають мудрість попередніх поколінь нашого народу, його погляди на світ, людину, її характер і поведінку. Як і загадки, їх поділяють на групи за змістом: дружба, сусідство, дозвілля, згода і сварки, майнові й грошові відносини, біда, правда і неправда, бідні і багаті, рідний край, вірування, природа, господарська діяльність людини. Ті, хто знає багато приказок і прислів’їв і вживає їх у своєму мовленні, — надзвичайно цікаві люди. Тож, почувши дотепний вислів, намагайтеся запам’ятати його....

Загадки

5 Клас

Цей жанр фольклору виник дуже давно, ще в добу, коли створювали міфи. Тоді вірили в магію слова: наприклад, за певних умов не можна було називати імена божеств чи духів, щоб вони не з’явилися, почувши своє ім’я. Для цього використовували не ім’я, а опис: скажімо, той, що пускає стріли (Перун); той, що живе в лісі (дух лісу). Навіть сьогодні дехто каже не чорт, а той, кого не згадують опівночі. Цікаво, що мисливці на полюванні не називали звірів їхніми іменами, а вживали вигадані назви, щоб у такий спосіб приховати свої наміри, увести в оману духів і приспати пильність звірів. Загадка — це короткий та дотепний опис людей, тварин, предметів, подій та явищ, які треба розпізнати й відгадати. Щоб знайти відгадку, потрібно вміти зіставляти життєві явища на основі їхньої близькості чи подібності за певними ознаками, рисами або характеристиками. Звідси й назва «загадка», що походить від слова гадка, тобто думка (гадати й думати — синоніми). Загадки, з одного боку, розважають, а з іншого — тренують розум і розвивають спостережливість. Ви, напевно, не раз помічали, що одні люди дуже швидко знаходять відгадку, а інші довго думають і можуть узагалі не знайти відповіді. Тому загадка — це ще й своєрідний тест, який визначає, наскільки людина кмітлива, уважна, якою мірою в неї розвинена творча уява....

Народні перекази

5 Клас

У них народ наділяв своїх улюбленців богатирською силою, непереможністю, ця ознака також властива казкам і легендам. Мабуть, найбільше до наших днів дійшло переказів про славних запорожців, адже їх вважали прикладом лицарства, відваги й патріотизму. Теорія літератури Народний переказ Народний переказ — це усне оповідання про визначні історичні події та їхніх героїв/героїнь. За змістом перекази близькі до легенд, проте в них значно менше (а іноді й немає) фантастичних елементів і більше фактичних подій та достовірності. ПРИЙОМ У ЗАПОРОЖЦІ Запорожці, коли підмовлять, було, до себе на Січ якого хлопця з Гетьманщини1, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу: — Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла, а ми підемо косити. То ти, як уже буде готова, вийди на такий-то курган і клич нас, а ми почуємо та й прийдемо. 1 Гетьманщина — напівофіційна назва території Лівобережної України, якою в середині XVII ст. управляв гетьман. От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де там їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати. А вони чують, але не озиваються. То він гукав, гукав та й давай плакати:...

Початок словесного мистецтва

5 Клас

Ми живемо у XXI ст., тож маємо можливість і читати художні твори, і слухати їх в аудіозапису, і переглядати в театрі, у мережі «Інтернет» чи по телевізору. Навіть найдавніші твори, які виникли тоді, коли людина ще не винайшла письмо, нині надруковані в книжках. Вони дійшли до нас із сивої давнини. А як? Коли не було писемності, люди передавали їх з уст в уста (звідси й прикметник усний), від покоління до покоління. Міфи, легенди, казки, перекази, пісні, загадки та прислів’я складали талановиті люди, імена яких тепер невідомі. Первинний варіант таких творів із часом зазнавав змін. Скажімо, пісню, що подобалася людям, переспівували в різних місцевостях, постійно вносячи в неї щось своє, удосконалюючи її. Пісня із часом змінювалася, ставала кращою. До речі, українських народних пісень нині нараховують майже 300 тисяч! До нас дійшла велика кількість народних казок, легенд і переказів. Усі ці твори називають фольклором (від англ. folk-lore — народна мудрість), або усною народною творчістю, про це ви вже знаєте. Найдавнішими видами усної народної творчості є міфи й легенди. Теорія літератури Легенда Легенда — це усний прозовий народнопоетичний розповідний твір казкового або фантастичного характеру про давноминулі події міфологічного змісту. У легендах здебільшого йдеться про реальну людину, яку знає і любить народ, або про визначну історичну подію. Найпопулярніші легенди розповідають про героїчні вчинки Богдана Хмельницького, Максима Залізняка, Олекси Довбуша, Устима Кармелюка. Цих історичних постатей народ наділив неймовірною силою та відвагою, часто їхні можливості було перебільшено, як у казках. Отже, казковість і фантастичність — яскраві прикмети легенди....

Художня література як мистецтво слова

5 Клас

Найкращі художні твори оспівують красу світу й людської душі: доброту, щедрість, розум і благородство. У літературі основ ним засобом творення краси є слово, у музиці — звук, у скульптурі — лінії та форми, у малярстві — фарби. І художня література, і музика, і скульптура, і малярство — це різні види мистецтва. Мистецтво — це творче відображення дійсності за допомогою художніх образів. Які ще види мистецтва вам відомі? Письменники чи письменниці не копіюють наше життя, а через свою творчу уяву та фантазію створюють ніби новий віртуальний світ у художніх образах. Вони творять художню дійсність за законами краси. Мова має надзвичайно велике значення в житті людини. Як без повітря неможливо дихати, так і без мови людина не здатна спілкуватися. Згадайте прекрасні миті свого життя: бабусину казку, пригодницький мультфільм, захопливу гру на комп’ютері — усі вони пов’язані зі словом. Через нього ви пізнаєте світ, дістаєте емоційну й естетичну насолоду....

Словник літературознавчих термінів 5 клас Авраменко

5 Клас

Акровірш — віршований твір, у якому початкові літери кожного рядка утворюють якесь слово або фразу. Гіпербола — художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності, наприклад: Щира праця гори верне (Нар. тв.). Драма — рід літератури, що розкриває життя через дії та розмови дійових осіб на сцені (у театрі). Драматичний твір — твір, призначений для постановки на сцені. Епітет — художнє означення, наприклад: золоті руки, світла душа, пишний сад. Якщо епітет часто вживається з конкретним іменником, то його називають постійним, таких епітетів найбільше у фольклорі, наприклад: ясний сокіл, буйний вітер, широкий шлях, сизий орел, червона калина. Епічний твір — розповідний твір, за основу якого взято події. Життя в епічному творі змальовано у формі авторської розповіді про людей та їхні вчинки. Жести — рухи тіла чи рук, які супроводжують людську мову або замінюють її....

Навігація