Суспільно-побутові пісні
- 10-01-2023, 00:55
- 198
7 Клас , Українська література 7 клас Авраменко 2020
Суспільно-побутові пісні
«Пісні для України — усе: і поезія, й історія, і батьківська могила.
Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень. Наша Україна дзвенить піснями.
Виклад пісень... як жіночих, так і козацьких майже завжди драматичний — ознака розвитку народного духу й діяльного, неспокійного життя, яким довго жив народ». Ці слова належать видатному письменникові М. Гоголю.
Справді, Україна здавна славиться своєю народнопісенною творчістю. Уявіть собі, пісенний фонд нашого народу становить понад 300 тисяч творів! Це — духовна скарбниця України. У 6 класі ви ознайомилися з календарно-обрядовими та колисковими піснями.
Теорія літератури
Сьогодні ж поведемо розмову про суспільно-побутові пісні. Що ж це за пісні? Це — козацькі, кріпацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські та солдатські, наймитські й заробітчанські пісні. Усі різновиди суспільно-побутових пісень об'єднує те, що в них відображені настрої народу, викликані різними явищами суспільного життя.
У суспільно-побутових піснях відтворено життя наших пращурів, яке через різні обставини примушувало їх заради миру, спокою та добробуту своїх родин покидати домівки й іти в козацькі походи, чумакувати, а то й не зі своєї волі відбувати солдатчину чи жити в кріпацтві.
Кріпацькі пісні відображають тяжке підневільне життя селян, протест проти приниження людської гідності й безправ'я. У рекрутських і солдатських піснях звучить туга за рідним краєм, домівкою і родиною. У них висловлено протест проти панів, які насильно віддавали в рекрути1 українських хлопців-кріпаків. Бурлацькі пісні також сповнені туги за батьківщиною і сім'єю; у них передано важку працю бурлака2 і зневажливе ставлення хазяїна до нього:
Та ще бурлака не послався,
А хазяїн вже й проспався.
— Вставай, бурлако, за волами
З ремінними батогами;
Не вбувайся, не вмивайся,
Нема свитки — не вдягайся,
За волами поспішайся!
1 Рекрут (іст.) — солдат-новобранець.
2 Бурлака (заст.) — це селянин, який, тікаючи від закріпачення, наймався на тимчасові заробітки. Бурлаки зазнавали поневірянь, терпіли голод і тяжку працю, проте були вільними.
До бурлацьких пісень тематично близькі наймитські й заробітчанські. У них також ідеться про долю наймита, якого хазяї зневажають, примушують після тяжкої роботи в полі ще й носити воду, пасти худобу, а іноді й віддають його в солдати замість свого сина.
Козацькі пісні
Пісні цього циклу найтісніше пов'язані з історією нашої країни. У них оспівано героїзм захисників рідної землі, їхню готовність пожертвувати родинним затишком і навіть життям заради її незалежності. Саме в козацьких піснях досягають емоційної вершини мотиви прощання з родиною та героїчної загибелі козака. Надзвичайно романтично відтворено проводи Війська Запорозького в пісні «Ой на горі да женці жнуть». Перед очима постає уявна картина, навіяна піснею: хвилюються дозрілі хліба, женці жнуть пшеницю, а коли розгинають натомлені спини, помічають неподалік Військо Запорозьке; ось упізнаваний усіма ще молодий Дорошенко, а ось і бувалий Сагайдачний із його постійними супутниками — тютюном і люлькою.
У козацьких піснях передусім відображено емоції героя, а не самі вчинки. Тужливий настрій самотнього, безталанного козака, його загибель тонко передано в пісні «Стоїть явір над водою».
ОЙ НА ГОРІ ДА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
Ой на горі да женці жнуть,
А попід горою,
Попід зеленою,
Козаки йдуть.
А попереду Дорошенко
Веде своє Військо,
Веде Запорозьке
Хорошенько!
Посередині пан хорунжий,
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн да люльку,
Необачний!
«Вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Оддай мою люльку,
Необачний!»
А. Шелоумов. Богдан Хмельницький із козацьким військом. 1960 р.
«Мені з жінкою не возиться;
А тютюн да люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися!
Да викрешем огню,
Да потягнем люльки,
Не журися!»
СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ
Стоїть явір над водою, в воду похилився;
На козака пригодонька — козак зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький;
Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!
Не рад явір хилитися, вода корінь миє!
Не рад козак журитися, так серденько ниє!
Ой приїхав з України козак молоденький, —
Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький.
Ой поїхав на чужину та там і загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув.
Звелів собі насипати високу могилу,
Звелів собі посадити червону калину:
— Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті!
Розпач і біль матері емоційно передано в козацькій пісні «Гомін, гомін по діброві». Ця пісня побудована на діалозі матері, яка не хоче відпускати сина на вірну смерть, і сина, котрий намагається заспокоїти неньку. Спочатку слова матері видаються прокльонами, але це лише на перший погляд, насправді ж вона емоційними й зболеними словами застерігає сина, аби той передумав і не йшов у козацький похід, бо боїться його втратити. Зворушливою є остання частина пісні, де мати виявляє всю свою лагідність до сина. Ця родинна сцена — ніжна, сповнена материнської надії та ласки: «Вернись, синку, додомоньку, / Змию, зчешу головоньку / Та постелю постеленьку».
ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ
Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина виряджає:
«Іди, синку, пріч од мене,
Нехай тебе турки уб'ють,
Нехай тебе огні спалять,
Нехай тебе звірі з'їдять,
Нехай тебе води втоплять».
«Мене, мати, турки знають,
Вони мене не займають,
Вони мені коня дадуть;
Мене, мати, огні знають, —
Як я іду — потухають;
Мене, мати, звірі знають,
Як я іду — утікають;
Мене, мати, води знають,
Як я іду — то втихають».
Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина завертає:
«Вернись, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку
Та постелю постеленьку».
«Змиють, мати, дрібні дощі,
А розчешуть густі терни;
В чистім полі травиченька —
То тож моя й постіленька».
Запам'ятайте!
Прочитавши козацькі пісні, ви, мабуть, зауважили, що вони сповнені натхнення і запальності. Особливо це помітно в пісні «Ой на горі да женці жнуть». У ній звучать ноти оптимізму, завзяття, душевного піднесення, а це ознаки пафосу.
Пафос (з грецьк. почуття, пристрасть) — це натхнення, почуття ентузіазму, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю чи подією. У пафосі емоційне напруження і думка є одним цілим:
Звелів собі насипати високу могилу,
Звелів собі посадити червону калину:
— Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті!
«Стоїть явір над водою»
Пафосна мова у творі — це мова, сповнена пристрасті, запальності, піднесення, особливого натхнення.
1. Установіть відповідність.
2. Установіть відповідність.
3. Установіть відповідність.
4. На які цикли поділяють суспільно-побутові пісні? Що в них є спільного?
5. Що вам відомо про Сагайдачного й Дорошенка? Яке до них ставлення народу в пісні «Ой на горі да женці жнуть»?
6. З'ясуйте лексичне значення слова гомін за тлумачним словником. У якому з двох значень його вжито в назві й тексті пісні «Гомін, гомін по діброві»? Поясніть свій вибір.
7. Випишіть у зошит пестливі слова з прочитаних козацьких пісень. Кого вони характеризують? Чому, на вашу думку, народ використовує слова зі зменшувально-пестливими суфіксами на адресу дорослих (адже ними в побуті здебільшого наділяють малих дітей)?
8. Знайдіть у пісні «Стоїть явір над водою» фрагмент, де зображено душевні переживання козака на тлі сумної природи, і зачитайте його.
9. Які образи в пісні «Стоїть явір над водою» є типовими для усної народної творчості? Як ви розумієте заповіт козака?
10. Уважно роздивіться репродукцію картини А. Шелоумова «Богдан Хмельницький із козацьким військом» (c. 7) і визначте, якому циклу суспільно-побутових пісень найбільше відповідає зображене на ній. Обґрунтуйте свій вибір.
11. Якби вам довелося покласти на музику слова пісень «Ой на горі да женці жнуть» і «Стоїть явір над водою», то якими б вони були за ритмом і настроєм? Які музичні інструменти довелося б вам використати? Чи суттєво відрізнявся б музичний супровід до цих пісень? Якщо так, то чому?
12. Підготувавшись до виразного читання за ролями пісні «Гомін, гомін по діброві», візьміть участь у конкурсі на найкращого читця.
- 1. Підготуйте коротке усне повідомлення про добу козаччини в історії України.
- 2. Вивчіть напам'ять одну з козацьких пісень.
Запам'ятайте!
Відтворення одних явищ на тлі інших, їхнє зіставлення переважно за ознакою дії називається художнім паралелізмом. Цей художній засіб є типовим для творів усної народної творчості:
Пливе човен, води повен,
Та накритий листом.
Не хвалися, дівчинонько,
Червоним намистом.
Чумацькі пісні
Розквіт чумацтва в Україні припадає на XVIII — початок XIX ст., хоча воно відоме вже з XV ст. Чумаки торгували здебільшого сіллю та рибою, які привозили волами з берегів Азовського й Чорного морів і з Дону. У піснях цього циклу відтворено їхнє життя в дорозі, напади грабіжників і розлуку з родиною. У чумацьких піснях часто розповідається і про причини, які змушували селян поневірятися:
Ой тим же я чумакую,
Що так мені лучче жити:
На панщину не ходити,
Подушного не платити.
Не завжди надії чумака справджувалися: він повертався з далекого краю лише з батіжком у руках («Над річкою бережком»), а то й не повертався взагалі («Ой у степу криниченька»).
ОЙ У СТЕПУ КРИНИЧЕНЬКА
Ой у степу криниченька,
З неї вода протікає. (2)
Гей, там чумак сиві воли пасе
Та з криниці напуває.
Воли ревуть, води не п'ють,
Бо в Крим доріженьку чують. (2)
Ой Бог знає, та Бог і відає,
Де чумаченьки ночують.
Ой ночують чумаченьки
В чистім степу при долині, (2)
Розпустили сірі воли пасти
При зеленій муравині1.
Умер, умер чумаченько
Та в неділеньку вранці, (2)
Поховали того чумаченька
У зеленому байраці2.
Ой прилетіла сива зозуленька,
Та все «ку-ку» та «ку-ку». (2)
— Ой подай, чумаче, та подай, голубе,
Та хоч правую руку!
— Ой рад би я, моя мила,
Хоч обидві подати: (2)
Насипано та сирої землі,
Що не можу підняти.
1 Муравина, мурава , моріг — густа молода трава.
2 Байрак — ліс у долині; яр, порослий чагарником і лісом.
І. Айвазовський. Чумаки на відпочинку. 1885 р.
До речі...
І. Айвазовський передусім відомий як видатний живописець-мариніст — художник, який малює морські краєвиди. Написав майже шість тисяч картин. Своєрідність творчості І. Айвазовського — у романтичному зображенні величі й краси морської стихії, відваги людей, що борються з морем. Саме йому художник присвятив свої найкращі твори.
М. Самокиш. Запорожці біля корчми. 1920-і роки
Зауважте
Прочитайте й прокоментуйте подані нижче висловлювання відомих людей про українські народні пісні.
«Щасливі ви, що родилися серед народу з багатою душею, — народу, який уміє так відчувати свої радощі, так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатися за своє майбутнє. Його час не за горами. Вірите чи ні, що жодного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я душею спочиваю. Скільки в них краси й грації, скільки дужого, молодого почуття й сили!» (Л. Толстой).
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люде, наша слава,
Слава України (Т. Шевченко).
«Українська пісня викликала завжди не тільки здивування, захоплення, а й буквально якесь релігійне схиляння найвибагливіших і найсуворіших критиків усього світу» (О. Кошиць).
«Пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення всіх не вистачило б людського життя» (М. Стельмах).
1. Слова Під їхню музику я душею спочиваю належать
- А Льву Толстому
- Б Олександрові Кошицю
- В Іванові Айвазовському
- Г Михайлові Стельмаху
2. До чумацьких належить пісня
- А «Ой на горі да женці жнуть»
- Б «Ой у степу криниченька»
- В «Стоїть явір над водою»
- Г «Гомін, гомін по діброві»
3. Прочитайте уривок з пісні «Ой у степу криниченька».
Ой прилетіла сива зозуленька,
Та все «ку-ку» та «ку-ку».
— Ой подай, чумаче, та подай, голубе,
Та хоч правую руку!
Епітет використано в рядку
- А першому
- Б другому
- В третьому
- Г четвертому
4. Чим чумацькі пісні близькі до козацьких?
5. Що таке пафос твору? Чи пафосними є чумацькі пісні? Обґрунтуйте відповідь.
6. Про що розповідають чумацькі пісні? Як перегукуються ці пісні з репродукцією картини І. Айвазовського «Чумаки на відпочинку» (с. 11)?
7. З якого куплету настрій у пісні «Ой у степу криниченька» різко змінюється? Чому?
8. Знайдіть і назвіть образи пісні «Ой у степу криниченька».
9. Що символізує зозуля в народній творчості? Чи має образ зозулі таке саме символічне значення в пісні «Ой у степу криниченька»? Обґрунтуйте свою думку.
10. Яка із соціально-побутових пісень вам найбільше сподобалася? Чим саме?
11. Навчіться виразно за ролями читати пісню «Ой у степу криниченька».
12. Поміркуйте над таким запитанням: «Чому всі народи світу, зокрема й український, бережуть свої пісні, передаючи їх з покоління в покоління?» Висловте свої думки письмово (4-5 речень).
Визначте й випишіть у зошит художні засоби з прочитаних суспільно-побутових пісень (по 2-3 приклади):
• епітети; • пестливі слова; • персоніфікації; • повтори; • порівняння.
Коментарі (0)