Павло Грабовський (1864—1902). Надія

Надія

Не зітхай так безнадійно,

Скорбних уст не замикай,

Рук не складуй ще подвійно,

З лану битви не тікай,

Глянь на луг — не вся травиця

Ще потоптана упрах;

Глянь на люди — чесні лиця

Ще не всі обвіяв страх.

Ще великі перепони

Злу поставлено кругом,

Не безкарно рвуться стони

Під ворожим батогом.

Встануть мученики-браття,

Встануть сестри, як живі...

За годиною прокляття,

Мук, кайданів та крові,

Зрадно купленої слави, —

Панство волі йде услід,

І на чолі миросправи

Власно з'явиться нарід!