В основі конфлікту повісті «Маруся» лежить невідповідність між прагненнями простої людини до щастя та суспільними перешкодами, які стоять на її шляху. У творі такою перешкодою для закоханих стала служба в армії Василя — Марусиного нареченого. Г. Квітка-Основ’яненко порушує проблему щастя людини з народу, природної рівності людей незалежно від їхнього соціального стану.

Сюжет і композиція

У повісті «Маруся» Г. Квітка-Основ’яненко розвинув погляди Г. Сковороди про відповідність життя людини Божому задуму.

Розповідь у творі ведеться від імені оповідача з народу. З його позиції читач отримує оцінку подій і характерів героїв.

Повість має однолінійний сюжет, який розвивається протягом нетривалого проміжку часу. В експозиції автор знайомить читачів з Наумом Дротом — богобоязливим і працьовитим селянином. Такою ж доброю та хазяйновитою була його дружина Настя. Те, що Господь не давав їм дітей, подружжя сприймало як волю Божу. Коли ж народилася донька Маруся, батьківській радості не було меж. Дівчина росла скромною, шанобливою, красивою і працьовитою на радість батькам.

На весіллі в подруги Маруся познайомилася із сиротою Василем, який у місті працював свитником. Цей епізод у повісті виконує роль зав’язки.

Розвиток дії складає кілька епізодів. Маруся з Василем вирушають до міста, де хлопець освідчується дівчині в коханні. Відчуваючи взаємне почуття, Василь наважується свататися до Марусі. Але на перешкоді щастю закоханих стоять великі випробування: Василя можуть забрати в солдати, тому батько не хоче, щоб Маруся залишалася самотньою солдаткою. Тоді Василь наймається до багатого купця, щоб заробити грошей і найняти замість себе іншого чоловіка. Він заїжджає до коханої й повідомляє Марусиним батькам, що господар, задоволений його працьовитістю, погодився дати гроші, щоб відкупитися від солдатчини. Почувши це, Марусин батько дає дозвіл на шлюб. Розлучаючись ненадовго з Марусею, Василь сподівається на швидке побачення та одруження з нею. Але Марусине серце віщує біду. Дівчина передчуває, що вони ніколи більше не побачаться.

Микола Пимоненко. Ідилія

Кульмінацією повісті є епізод, коли Маруся застудилася й через деякий час померла. Василь, повернувшись у село, потрапляє на похорони своєї нареченої. З горя він їде до Києва та приймає чернечий постриг. Через три роки Наум Дрот з дружиною дізналися, що Василь захворів і помер. Цей епізод є розв’язкою.

До позасюжетних елементів повісті належить філософський вступ, у якому оповідач розмірковує про сенс людського життя.

Як глибоко віруюча людина, Г. Квітка-Основ’яненко проповідує ідею покірності долі, смирення перед життєвими випробуваннями.

На прикладі історії про Наума Дрота автор закликає читачів прийняти життя таким, яке воно є, бо коли Господь «вже й пошле за гріхи яку біду, то він же і помилує! Тілько покоряйся йому!». Фінал повісті є втіленням цієї авторської ідеї: хай як боляче Наумові втратити доньку, він мусив прийняти волю Божу й жити далі.

Характерною особливістю повісті є детальне побутописання. Автор надавав велику увагу художньому змалюванню побуту, деталей інтер’єру, народного одягу. У повісті вміщено також багатий етнографічний матеріал: описи обряду весілля, сватання, похорон. Ці епізоди відображають захоплення прогресивних культурних діячів українською етнографією та фольклором, дають уявлення про життя народу.

Образи повісті

Характери героїв повісті, зображені статично й психологічно, не розвиваються. Вони є носіями певних авторських ідей. Наприклад, образ Наума Дрота та його дружини Насті є втіленням ідеї християнської покори й смирення людини перед життєвими обставинами. Образ Марусі уособлює думку про моральну красу людини з народу.

Головним персонажем повісті є Маруся — єдина дочка багатого селянина Наума Дрота. Портрет дівчини виписано в традиціях уснопоетичної творчості: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки, як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». За допомогою пестливих слів і порівнянь автор налаштовує на позитивне сприйняття героїні. Зовнішні риси Марусі гармоніюють з її моральними якостями. Вона розумна, розсудлива, скромна, працьовита, допомагає в усьому батькам, є втіхою їм на старості.

Почувши Василеве освідчення в коханні, Маруся відповідає йому щирим почуттям. Так Г. Квітка-Основ’яненко розвиває сковородинську філософію серця, показує, що лише взаємні почуття можуть зробити людей щасливими, а душі закоханих — шляхетними. Дівчина вірна, здатна піти на самопожертву заради кохання.

Маруся Г. Квітки-Основ’яненка є втіленням усіх чеснот, концентрацією найкращих рис характеру українського народу.

Зовсім непереконливою сприймається розв’язка повісті, яка є типовою для творів сентиментальної літератури, умовною й не випливає з розвитку попередніх подій. Маруся виявляється жертвою випадкових обставин і помирає, не дочекавшись повернення Василя всього один день. Дисонанс між красою героїні, з одного боку, та неможливістю здобути щастя, з іншого, створювало в повісті ефект трагізму, розчулювало читача й викликало співчуття до героїні.

Образ Марусі є значною мірою схематичним. Але така манера творення персонажів була властива прозовій літературі початку XIX ст. Минуло ще чимало часу, поки письменники побачили можливість і необхідність створювати художні образи в розвитку й психологічно мотивувати їхні вчинки.

Таким же сталим у повісті є й образ Василя. Про його попереднє життя автор нічого не розповідає, відомо лише, що хлопець — сирота. Василь працьовитий і скромний. На весіллі він привернув до себе увагу селян тим, що заплатив цілий гривеник, коли на шапки бояринам пришивали квітки. Такий учинок натякав, що парубок не жадібний і добре заробляє, а отже, працьовитий і живе в достатку. У своїх почуттях до Марусі Василь щирий із перших хвилин знайомства. Усіма вчинками він прагне її переконати в серйозності намірів. Викликає співчуття до нього епізод, коли Наум відмовився видавати за хлопця Марусю. Цей сентиментальний прийом розчулював читачів, змушував їх хвилюватися за долю героя.

Г. Квітка-Основ’яненко зображує Василя людиною, здатною боротися за своє особисте щастя. Він не складає рук перед ударами долі, вирушає на заробітки, щоб переконати Наума в можливості свого одруження з Марусею. Однак після смерті коханої Василь утрачає прагнення жити, смиренно приймає вибір Божий, його життя згасає в монастирській келії. Така розв’язка і трагічний фінал, типовий для літератури сентименталізму, коли несподівано, часто невмотивовано, гине один з героїв твору, є ілюстрацією думки автора, висловленої у філософському вступі.

Така само мета й створення образу Наума Дрота та його дружини Насті. Вони є носіями ідеальних якостей українського народу. Марусині батьки працьовиті, їх шанують у селі.

Отже, зобразивши шляхетних героїв із народу, поставивши їх у ситуації, що змушують персонажів страждати, автор досягнув своєї мети — довів, що українська мова здатна передати найтонші душевні почуття і переживання.

Проблеми, порушені Г. Квіткою-Основ’яненком в епічних творах, визначили особливості розвитку української просвітницької прози в першій половині XIX ст., заклали основи її подальшого розвою до кінця XIX ст.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Прокоментуйте епіграф до теми.

2. Чому Г. Квітку-Основ’яненка називають основоположником прози в новій українській літературі?

3. Розкажіть, яку мету поставив перед собою Г. Квітка-Основ’яненко, приступаючи до написання повісті «Маруся». Чому вона була актуальною?

4. Розкрийте тему, ідею і конфлікт повісті. Наскільки такий конфлікт був правдивим на той час?

5. Назвіть елементи сюжету повісті. У чому полягають композиційні особливості «Марусі»?

6. Знайдіть і прочитайте у творі етнографічні описи. Яка їх роль у творі?

7. Який художній напрям називають сентименталізмом? Назвіть ознаки сентименталізму в повісті.

8. Схарактеризуйте образи Марусі, Наума Дрота й Василя. Відповідаючи, підтверджуйте свої думки цитатами.

9. На прикладах портретів героїв дослідіть особливості художнього стилю Г. Квітки-Основ’яненка.

10. Поясніть, у чому полягає прогресивне значення повісті «Маруся» для української літератури.

• 1. Прочитайте повість «Маруся». Доберіть цитати до характеристики Марусі, Наума Дрота й Василя.
• 2. Складіть простий план до характеристики героїв. Схарактеризуйте за ним героїв.
• 3. Напишіть твір-мініатюру «Душевна краса Марусі». Доберіть до нього ілюстрації з репродукцій творів українських живописців XIX ст.

Література в колі мистецтв

Перегляньте в мережі Інтернет один із фільмів за творами Г. Квітки-Основ’яненка — «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» або «Відьма» (за мотивами повісті «Конотопська відьма»). Напишіть рекламу на кінострічку так, щоб ваші однокласники/однокласниці теж зацікавилися цим витвором кіномистецтва.

ВИ — ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ

Напишіть продовження повісті «Маруся», змінивши її сюжет від епізоду про розлуку Марусі й Василя на цвинтарі.

Читаємо із задоволенням

Кілька років тому, відома вам за пенталогією про дівчинку Софійку — Русалоньку із 7-В — письменниця Марина Павленко подарувала юним читачам/читачкам новий твір — «Моя класнюча дівчинка».