Войти
Закрыть

Іван Котляревський (1769—1838)

9 Клас

Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня (9 вересня) 1769 року в Полтаві. Його батько служив канцеляристом, дід був дияконом Успенської церкви. Здобувши початкову освіту, І. Котляревський продовжив навчання в духовній семінарії. Засвоюючи правила віршування та красномовства, семінаристи набували навичок володіння словом. Уже тоді І. Котляревський вирізнявся неабияким поетичним хистом, недарма товариші прозвали його римачем. У семінарії майбутній письменник познайомився з «Енеїдою» Вергілія.  Після семінарії І. Котляревський працював канцеляристом, згодом став учителем. Учителюючи на Полтавщині, він розпочав роботу над своєю «Енеїдою». Навесні 1796 року письменник вступив на військову службу, брав участь у російсько-турецькій війні, відзначився особистою хоробрістю. На початку 1808 року в чині капітана вийшов у відставку. Повернувшись до рідної Полтави, обійняв посаду керівника Будинку виховання дітей бідних дворян. Не шкодував сил на освітній ниві, виявив себе талановитим вихователем і педагогом. Найбільшим захопленням І. Котляревського був театр. Він любив театральне дійство, принагідно не відмовлявся зіграти роль в аматорській виставі. Коли 1818 року письменника запросили очолити Полтавський театр, він одразу пристав на цю пропозицію. Тоді І. Котляревський звернув увагу на бідність репертуару, що спонукало його взятися за перо. Так побачили світ п'єси «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник», які забезпечили письменнику славу драматурга....
0 Переглянути

Нова українська література

9 Клас

Кінець XVIII століття став початком нової української літератури. Оновились жанри, змінилось коло авторів і читачів, а головне — з'явились нові герої з народного середовища. Література зображувала життя простих людей із його національними особливостями й таким чином підносила національну гідність українців. Вона, без перебільшення, перетворилась на літературу національного відродження. Потреба відродження була на часі, оскільки перед тим українці зазнали чималих утрат, унаслідок яких національна культура переживала кризу. Наприкінці XVIII століття українські землі потрапили до складу Російської й Австрійської імперій. Відійшов у минуле козацький устрій, російське військо знищило Запорозьку Січ. До територіального роз'єднання українських земель додалося роз'єднання соціальне: колишня козацька старшина одержала дворянські привілеї й у культурному плані значно русифікувалася, натомість найбільшу верству українського суспільства становило безправне кріпосне селянство....
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794)

9 Клас

В академії Сковорода співав у студентському хорі. Григорія забрали до придворної капели в Санкт-Петербурзі, однак через кілька років він повернувся в Україну. Невдовзі випала нагода поїхати за кордон. Сковорода побував в Угорщині, Австрії, Німеччині, Італії. Закордонна мандрівка дозволила йому вдосконалити свою освіту, збагатила досвідом та новими враженнями. Удома Сковорода обрав близьку до своєї натури педагогічну працю. Він викладав поетичне мистецтво в Переяславському колегіумі, навіть написав підручник, у якому висловив прогресивні думки. Та це не сподобалося консервативному переяславському єпископу. Через конфлікт із керівництвом Сковорода мусив полишити викладання й повернувся до Київської академії, де вдосконалював освіту у вищому богословському класі. Невдовзі його запросили на Полтавщину вчителем до сина багатого поміщика. Розмірене сільське життя дозволяло більше віддаватися філософським роздумам. 1759 року Сковорода повернувся до викладання, працював у Харківському колегіумі з перервами впродовж дев'яти років. Та через незгоду з керівництвом філософ залишив посаду викладача. Наступні двадцять п'ять років він провів у мандрах. Цей час Сковорода присвятив улюбленому філософствуванню, писав художні твори, просто спілкувався з людьми....
0 Переглянути

Ренесанс і Бароко в українській літературі

9 Клас

Вивчення художньої літератури нагадує послідовну — від епохи до епохи — мандрівку в часі. Епоха Середньовіччя в європейській і українській культурі поступилася Ренесансу, а за нею настала епоха Бароко. У чому ж полягають культурні й літературні особливості кожної з них? Знайти відповідь допоможе історичний контекст. ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ У середині XIV століття більша частина українських земель належала до Литовського князівства, а в XVI столітті ці землі опинились у складі польської держави — Речі Посполитої. На відміну від польського населення, яке сповідувало католицизм, українці переважно залишалися православними християнами. В українській громаді відчутно зросла роль православних братств — релігійно-національних об'єднань, що діяли при церковних парафіях. Братства дбали про храми, влаштовували церковні урочистості, підтримували хворих і нужденних. Вони обстоювали національну самобутність, відкривали школи, друкарні, збирали бібліотеки. За сприяння православного братства Іван Федоров, один із перших східнослов'янських книгодрукарів, відкрив у Львові свою друкарню. 1574 року він видав «Буквар» та «Апостол» — перші в Україні друковані книжки....
0 Переглянути

«Слово о полку Ігоревім»: історичні події в художньому викладі

9 Клас

«Слово о полку Ігоревім» — визначний твір, що розповідає про події XII століття. Тоді гостро постала потреба організованого протистояння нападам войовничих кочових племен. Київському князеві Святославу вдалось об'єднати сили кількох князівств і 1184 року завдати значних утрат половецькому війську. Весняне бездоріжжя перешкодило новгород-сіверському князеві Ігорю взяти участь у цьому поході. Навесні 1185 року він організував новий виступ проти половців. На війну вирушив із сином Володимиром, який княжив у Путивлі, та племінником Святославом із Рильська. Дорогою до них приєднався князь трубчевський Всеволод. Об'єднаний похід завершився трагічною поразкою руського війська. Це посилило загрозу масштабного половецького вторгнення. Список «Слова о полку Ігоревім» віднайшов колекціонер давніх рукописів Олексій Мусін-Пушкін у 90-х роках XVIII століття. Невдовзі для російської цариці Катерини II виготовили копію цього списку, а 1800 року твір вийшов друком. Видання підготували історики Микола Бантиш-Каменський та Олексій Малиновський. 1812 року давній список «Слова о полку Ігоревім» загинув у пожежі. Збереглися лише рукописна копія та декілька десятків примірників друкованого видання....
0 Переглянути

Оригінальна література княжої Руси-України

9 Клас

Розквіт середньовічної української літератури припав на князювання Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха, які створили могутню державу з центром у Києві. Ярослав Мудрий багато зробив для зміцнення державного устрою, поширення культури й освіти. Він дбав про розбудову столиці, оточив Київ муром із трьома брамами, одна з яких відома як Золоті ворота. За князювання Ярослава Мудрого відкривалися школи, переписували книжки. Було засновано монастирі, зокрема Києво-Печерський. За безпосередньої підтримки князя київським митрополитом обрали Іларіона, видатного проповідника, автора першого на Русі релігійно-політичного трактату «Слово про Закон і Благодать». За часів Ярослава Мудрого постало також перше українське законодавство — збірник «Руська Правда». Володимир Мономах увійшов в історію як організатор успішної боротьби із зовнішніми ворогами — половцями. Він сприяв посиленню давньоруської держави. Князь Володимир Мономах уславився не лише воєнними подвигами, а й освіченістю, мудрістю, літературним обдаруванням. Він є автором кількох відомих творів, зокрема «Поученіє». ДАВНІЙ ЛІТОПИС ЯК ЖАНР У давній українській літературі одним із перших почало розвиватися літописання. У літописі використовується два типи оповіді: власне річні записи — стислі повідомлення про події поточного року і розгорнуті літописні оповідання — описи подій у докладному висвітленні та нерідко в літературній обробці....
0 Переглянути

Перекладна література

9 Клас

Значний вплив на давню українську літературу справила Біблія. У перекладі з грецької мови ця назва означає «книги». Основою Біблії є вчення про Заповіт — містичний зв'язок людини з Богом. Дохристиянські книги Біблії отримали назву Старого Заповіту. Євангелія та книги й послання апостолів становлять Новий Заповіт. Відкриває Старий Заповіт П'ятикнижжя Мойсеєве. Наступною частиною є історичні Книги. Продовжують Старий Заповіт Книги навчальні й поетичні. Останню групу книг Старого Заповіту становлять пророцькі Книги. Новий Заповіт розпочинається Євангеліями1 від святих Матвія, Марка, Луки, Івана. У Євангеліях подається розповідь про Ісуса Христа та його місію. Далі йдуть Дії святих апостолів. Ця книга розповідає про життя й діяльність учнів Христа (апостолів). Продовжують Новий Заповіт Послання апостола Павла та Соборні послання. Завершується Новий Заповіт Об'явленням святого Івана Богослова (інша назва — Апокаліпсис). У цій частині міститься пророцтво про останні дні та загибель світу, Божий суд і встановлення Царства Божого. 1 Євангеліє — у своєму первинному значенні (від грец. — добра звістка, добра новина) означає «добру новину» для всього людства, пов'язану зі спасінням через розп'яття та воскресіння Ісуса Христа, котрий відкупив людей від рабства гріха та вічної смерті....
0 Переглянути

Українська середньовічна література XI—XV століть

9 Клас

Зародження давньої літератури пов'язане з прийняттям християнської віри. Це сталося в далекому 988 році за правління великого київського князя Володимира Святославича. Із християнством прийшли церковнослов'янська мова й писемність. Церковнослов'янська мова відрізнялася від розмовної та сприймалась переважно як сакральна (від лат. sacrum — священний). Спочатку до неї ставились як до мови релігійного віровизнання й церковної служби. Унаслідок її поєднання з розмовною мовою виникла книжна українська мова. Потреби церковного життя зумовили появу перекладів богослужбових книг. З ініціативи князя Ярослава Мудрого при Софійському соборі в Києві запрацювали школа й бібліотека. Тоді й переклали окремі частини Біблії, тексти для церковної відправи, проповідницьку та іншу літературу. Книжки були рукописними. У той час не знали читання подумки: текст книги промовлявся або проголошувався. Основним колом творення, збереження й поширення літератури залишалося християнське духовенство, переважно чернецтво. Тодішні монастирі перетворились на справжні осередки писемності....
0 Переглянути

Народні балади

9 Клас

Слово балада походить від грецького слова bаІІо — рухатись. У давнину баладою називали любовну пісню, що супроводжувала танець. Пізніше вона стала самостійним жанром. Найбільш сприятливим періодом для розвитку української балади були XV—XVII століття. На сьогодні відомо близько трьохсот сюжетів українських народних балад. Фольклорна балада — це ліро-епічний пісенний твір із напруженим сюжетом, який розповідає про надзвичайні або навіть фантастичні події в особистому, родинному чи громадському житті. За емоційним наповненням балада подібна до ліричної пісні, однак вона має сюжет, розповідає про події та вчинки героїв та їхні стосунки з іншими людьми. У баладному сюжеті майже завжди наявне щось незвичайне, небуденне. При цьому героями балад є переважно прості люди, які опиняються в незвичайних життєвих ситуаціях. Однією з ознак баладного сюжету є трагізм: найчастіше зображувані події не мають щасливого завершення. Не випадково відомий фольклорист Олексій Дей назвав баладу «епосом нещасливих людських доль». Із трагізмом пов'язана ще одна важлива риса баладного твору — драматизм, тобто напруженість дії. Ця ознака виявляється в динамічному розвитку подій, в емоційних діалогах і монологах. Така художня організація допомагає краще зобразити глибокі переживання, емоційні потрясіння героїв....
0 Переглянути

Родинно-побутові ліричні пісні

9 Клас

Пісні, що відображають людські почуття й переживання, називають ліричними. Їх поділяють на дві великі тематичні групи: суспільно-побутові й родинно-побутові. В основу поділу покладено відмінність між суспільним і особистим у людському житті. Якщо в суспільно-побутових творах порушуються проблеми громадського характеру, то в родинно-побутових піснях змальовано особисте життя людини. У межах родинно-побутової лірики існує свій тематичний поділ: пісні про кохання (дошлюбні взаємини), про сімейне життя, про трагічні сімейні обставини (удовині й сирітські пісні) та деякі ліричні твори гумористично-сатиричного характеру. Пісні про кохання становлять найбільшу частину родинно-побутової лірики. Захоплення красою щирих почуттів, вірність і зрада, розлука, туга й сум за коханою людиною — такими є мотиви цих творів. Головні герої пісень про кохання, як правило,— парубок та дівчина. Персонажами другого плану можуть бути батьки, найчастіше мати, яка або застерігає дочку від необачних учинків, або ж узагалі забороняє їй зустрічатися з коханим. У деяких піснях фігурують брат або сестра героїв, котрі сприяють або, навпаки, заважають побаченню, іноді згадуються просто якісь «лихі люди», які розлучили закохану пару. У багатьох піснях про кохання почуття помітно ідеалізуються й романтизуються, герої не стримують емоційних поривів, виявляють схильність до максималізму1 у своїх намірах. В окремих випадках, коли сльози, сумніви й тривожні передчуття супроводжують взаємини закоханих, душевні переживання набувають виразного сентиментального2 забарвлення....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 24 25 26 27 28 29 30 31 32 ... 50
Назад

Навігація