Войти
Закрыть

Тарас Шевченко (1814-1861). «Сон» (1844)

9 Клас

Як ви вже знаєте, один з основних засобів гумору — іронія. Сатирики ж часто використовують сарказм (від грецьк. рву м’ясо) — це особливо дошкульна, викривальна насмішка, прямий вияв межової ненависті й зневаги до зображуваного, тут сміх поєднується з гіркотою та гнівом. Коли ж почуття обурення стає надмірним, митець зовсім залишає насмішку й вдається до інвективи. Інвектива (від латин, лайлива промова) — пряме, найгостріше засудження певної вади. Для сатиричних творів характерний також гротеск. Гротеск (від італ. печера, склеп) — це художній засіб, який використовують для зображення людини та світу у фантастично-перебільшеній, спотворено-карикатурній формі, поєднання несумісних ознак — рослини та тварини, людини та тварини тощо (пригадайте бодай «Мандри Гуллівера» Дж. Свіфта). Т. Шевченко майстерно використовує в «Сні» усі ці художні засоби. Композиція. Поема не поділена на розділи, але за змістом у ній можна виокремити вступ (від початку до слів «...у Господа Бога») і три частини — картини України, Сибіру, Петербурга. Прийоми сну, подорожі та зумовлена ними мозаїчна побудова дають можливість авторові в порівняно невеликому творі показати широку панораму життя Російської імперії. Оскільки це сон, то можлива й фантастика. Тому поема переповнена різними чудернацькими перетвореннями (трансформаціями), автор часто вдається до умовності. А також використовує прийом контрасту — з метою увиразнити кричущі суперечності змальованого імперського світу....

Тарас Шевченко (1814-1861). Другий період творчості (1843-1847)

9 Клас

Перша подорож в Україну 1843-1844 рр. Шевченкове життя в Петербурзі було бурхливим і цікавим: прийоми, модні літературні салони, вишукане товариство, навчання в Академії. Він ще захопився організацією театру, написав навіть для нього драму «Назар Стодоля», сам грав на сцені. І все ж імперська чужина гнітила душу. І ось поетова мрія здійснюється — у травні 1843 р. він приїздить на Батьківщину. Понад 14 років тому покидав її кріпаком, а повернувся вільною людиною, художником і знаменитим поетом. Його скрізь радо вітали. Зупинявся передовсім у поміщицьких маєтках Г. Тарновського в Качанівці, М. Рєпніна в Яготині та багатьох інших (заробляв на прожиття малюванням портретів на замовлення). З трепетом у серці відвідав рідну Кирилівку — діда, братів, сестер, родичів, приятелів дитинства. Удома переодягнувся в селянський одяг і пішов «на вулицю», де перетанцював з усіма дівчатами. Однак як би гостинно не приймали Т. Шевченка, не міг довго всидіти на одному місці. Адже його найпершою метою було побачити, пізнати справжню Україну — таку, якою вона є тепер: її народ, інтелігенцію, панство, владу, громадські настрої. І справді багато об’їздив — Чернігівщину, Полтавщину, Київщину. Намагався відвідати насамперед видатні історичні місця — побував на дніпровському острові Хортиця, де колись вирувала Запорозька Січ, у Чигирині — столиці козацької держави Хмельницького, у Переяславі, Києві....

Тарас Шевченко (1814-1861). «До Основ’яненка» (1839)

9 Клас

Послання — це публіцистичний твір, написаний у формі листа-звернення до певної особи чи багатьох осіб. Фундатором цього жанру вважають римського поета Горація (І ст. до н. е), який у «Посланні до Пізонів» виклав свої погляди на поетичну творчість, правила мистецтва. Жанрові ознаки послання: • обов’язково присутній образ адресата; • настанова на спілкування з ним автора; • діалогічна форма звернення, зокрема риторичні, розмовні інтонації тощо. Яскраві зразки цього жанру в українській літературі — «Повчання дітям» В. Мономаха, «Посланіє до єпископів...» І. Вишенського, «До Основ’яненка», «Гоголю», «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, «Сідоглавому» І. Франка та ін. 1839 р. Г. Квітка надрукував нарис про батькового товариша Антона Головатого. Будучи на час зруйнування Січі запорозьким писарем, він домігся від Катерини II дозволу на формування Чорноморського, а згодом Кубанського козацького війська, став його кошовим отаманом. Цим дав надію, що козацтво не згинуло, що колись воно ще послужить Україні. Квітчин нарис спонукав Т. Шевченка ще раз пережити славне минуле Батьківщини, ще раз відчути ту велику кривду, яка була заподіяна нашому народові зруйнуванням Січі. У посланні молодий поет уперше ставить основну проблему своєї творчості — як порятувати, як відродити Україну. Приклад Головатого допоміг йому усвідомити важливе значення героїчних особистостей, мудрих і відважних національних провідників у цій справі:...

Тарас Шевченко (1814-1861)

9 Клас

Він був сином мужика, і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій... Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу й усерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко. І. Франко Тарас Шевченко — центральна постать в українській літературі, у всій українській духовності. Його творчість — єдине у своєму роді, абсолютно неповторне явище в історії світової культури. • Завдання основного рівня. Пригадайте, що вам відомо про життя та творчість Т. Шевченка з попередніх класів. Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня (за старим стилем — 25 лютого) 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкащина). Звенигородщина розташована в центральній частині України. Тут зберігалися тисячолітні звичаї та обряди аж до початку XX ст., панувала добірна, найчистіша українська народна мова. Ці землі (Чигиринщина, Звенигородщина, Уманщина, Черкащина, Смілянщина, Канівщина) — споконвічний козацький край. Століттями звідси походило й жило чи не найбільше запорожців. Тут вирували протипольські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст., Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, гайдамацька вольниця першої половини XVIII ст. За деякими даними, у Вільшані (сотенне містечко поруч із Моринцями) народився один із найвидатніших героїв Хмельниччини, полковник черкаський Максим Кривоніс. У XIX ст. всі ці події ще добре зберігалися в живій пам’яті народу — у спогадах, переказах, піснях, думах....

Микола Гоголь (1809-1852). «Тарас Бульба»

9 Клас

За жанром це історико-героїчна романтична повість-притча. Часто автори, які пишуть про минуле, згадують історичні події лише як тло для змалювання пригод персонажів або ж намагаються якомога точніше відтворити історичну конкретику описуваної епохи. М. Гоголь же вирішив узагальнено передати лицарський дух козацтва, узявши за взірець українські думи, балади, історичні пісні. Тому він навмисне розмиває час дії у творі (у різних місцях вказує то на XV, то на XVI, то на XVII ст.), поєднує справжні історичні факти з домислом. Так створився справжній український героїчний епос, на думку критиків, «картина, гідна Гомера». Епічного розмаху твору автор досягнув завдяки: • зверненню до звитяжної історії цілого народу; • змалюванню широкої панорами епохальних подій та яскравих, героїчних образів; • утвердженню високої патріотичної ідеї. За основу сюжету повісті взято реальні події. У родині всесвітньо відомого українського мандрівника й географа М. Миклухи-Маклая існував родинний переказ про славного предка Охріма Макуху, який був курінним отаманом на Запорожжі. Разом з ним козакували троє синів — Омелько, Назар і Хома. Під час чергової війни проти поляків Назар закохався в панночку-шляхтянку, перейшов на бік ворога й сховався в обложеній запорожцями фортеці. Зганьблені брати вирішили викрасти зрадника. Але на зворотному шляху натрапили на варту. Хома загинув у нерівному бою, а Омелькові з бранцем удалося втекти. Курінний власноруч стратив сина-перевертня. М. Гоголь почув цю історію від дядька М. Миклухи-Маклая, з яким учився й товаришував....

Микола Гоголь (1809-1852)

9 Клас

Гоголь. Трудно, здається, вишукати серед історичних осіб другу більш дисгармонійну постать, так вигадливо сплетену з поверхових і внутрішніх суперечностей і контрастів, як він... Тупий школяр — і геніальний письменник; великий гуморист, сміхотун і вигадник — і не менший песиміст... прихильник особистого морального самовдосконалення — і джерело протесту проти громадського ладу, українець, що з пієтизмом та любов’ю ставився до рідного краю — і виключно російськомовний письменник. С. Єфремов Микола Гоголь — геніальний, усесвітньо відомий письменник-мислитель. Він суттєво збагатив не лише вітчизняну, а й російську культуру, переніс у неї сковородинівську філософсько-екзистенційну традицію, підготував духовний ґрунт для появи титанічної постаті Ф. Достоєвського. Завдяки йому Україна стала відомою й популярною практично на всій планеті. І в долі, й у творчості письменник яскраво виявив характерне для романтизму бачення світу як клубка трагічних суперечностей. М. Гоголь понад усе прагнув цілковитої гармонії (сонця, світла) для себе, свого народу, людства, але насамперед помічав дисгармонійність у собі й у душах інших людей, у суспільстві. Це основна суперечність світобачення, яка згодом стане для митця фатальною......

Євген Гребінка (1812-1848). «Руська трійця»

9 Клас

Після поділу Польщі, Західна Україна опинилася під владою Австрійської імперії. Це теж був колоніальний гніт, але не такий брутальний, як польський. Австрійці становили тільки 23 % від населення величезної імперії, а цісарі1 намагалися проводити досить передові економічні й соціальні реформи в дусі освіченого абсолютизму. Так, уже наприкінці XVIII ст. було дещо полегшено кріпосне право, а після революції 1848 р. й зовсім скасовано. Греко-католицьку церкву, що впродовж століть зазнавала польських утисків, було урівняно в правах з римо-католицькою. 1784 р. цісар Йосиф II, прагнучи мати більше освічених чиновників і священиків, заснував у Львові університет, який став першим вищим навчальним закладом такого типу в Україні. До речі, навчання тут велося разом з німецькою та латинською й українською (книжною) мовою. Поступово відновлювалася система початкової й середньої освіти (парафіяльні школи, гімназії). Проте згадані реформи втілювалися в життя частково й суперечливо, особливо на місцях. Поляки мали в Австрії значно більші пільги, ніж русини, і продовжували утримувати реальну владу в Галичині у своїх руках. У всіх сферах державного й культурного життя використовували польську та німецьку мови. З огляду на все це масового характеру набували спольщення й онімечення представників вищих верств галицького суспільства — духівництва, поміщиків, чиновників, заможних міщан. 1 Цісарями називали в Австрії імператорів. Однак і в таких непростих умовах на початку XIX ст. з’являються перші паростки національно-культурного відродження. Воно розпочалося з боротьби за права рідної мови. 1816 р. філолог і культурний діяч Іван Могильнйцький заснував у Перемишлі1 науково-просвітницьке товариство, яке дбало про поширення українських народних шкіл. Згодом опублікував першу на Галичині «Граматику язика словенорусского», у якій науково обґрунтував давність і самобутність русинської (української) мови....

Євген Гребінка (1812-1848)

9 Клас

Серед перших українських романтиків, котрі належали до Харківської школи, особливо помітна постать Є. Гребінки. Цей скромний чоловік, який прожив надто коротке життя, устиг дуже багато зробити для утвердження рідного письменства. Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812 р. на хуторі поблизу Пирятина на Полтавщині в сім’ї відставного офіцера, дрібного поміщика. Навчався в Ніжинській гімназії (разом із М. Гоголем). З дитинства дуже любив читати. У 14 років узявся за літературну творчість — і саме рідною мовою. Уже в гімназії звернувся до жанру байки, у якому невдовзі зажив великої слави. Деякий час Є. Гребінка служив в армії офіцером. Потім виїхав до Петербурга, працював чиновником, а згодом викладачем російської словесності у військових училищах. Саме на петербурзький період припадає розквіт літературного таланту письменника. 1834 р. він видав друком першу збірку «Малороссийские приказки». Вона складалася переважно з байок, а також кількох ліричних віршів («Човен», «Українська мелодія»). Вірші були романтичні за стилем, а в байках переважала ще класицистична традиція. Є. Гребінка зумів майстерно втілити спосіб мислення, цінності та сподівання народу. Тому його байки відразу стали популярними, такими залишаються й нині. Майже в кожній з них владоможним хижакам і гнобителям протиставлено звичайного трудівника як уособлення працьовитості, людяності й моральної вищості....

Петро Гулак-Артемовський (1790-1865)

9 Клас

Петро Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. у м. Городищі на Черкащині у сім’ї священика. Навчався в Київській духовній академії. Зазнав тяжких злиднів: після лекцій бігав на базар і збирав рештки від чумацьких обідів, латки на своєму одязі припинав шпильками із сосни. Проте освіту так і не здобув. На заваді стала особиста трагедія — смерть коханої дівчини. Батьки відмовилися віддати її заміж за вбогого студента. Дівчина від туги захворіла та швидко згасла. Петро не зміг далі жити в Києві, де все нагадувало про кохану. Якийсь час він працював домашнім учителем у поміщицьких родинах на Волині та Київщині. Отож удосталь набачився страждань і рабського гноблення кріпаків. Ці спостереження й підштовхнули молодого поета до написання байки «Пан та Собака» (1818), яка стала першим твором цього жанру в новій українській літературі. Перед нами бурлескно-сатиричне оскарження паразитизму, самодурства й розбещеності поміщиків, сувора правда про каторжне становище простих трударів. В алегоричному образі Рябка автор розкриває гірку долю кріпака, повністю залежного від панських примх. Собака винятково сумлінний, чесний, працьовитий. З усіх сил він намагається догодити господареві: цілу ніч не спить, доглядаючи панське добро, але отримує за це тільки штурхани. Зрештою навіть покірний, затурканий Рябко усвідомлює кричущу панську сваволю та спалахує гнівом. Провідна ідея твору втілена в рядках:...

Ідейно-художні особливості романтизму

9 Клас

Сутність напряму. Романтизм1 — літературно-мистецький напрям, що виник наприкінці XVIII ст. в Німеччині й панував у літературі Європи й Америки протягом першої половини XIX ст. Романтики рішуче виступили проти канонів та обмежень класицизму. Вони вважали, що жодні правила не повинні стримувати творчу уяву й волю митця. Отже, визначальна ідея романтизму — цілковита свобода творчості, а ширше — культ свободи як такої. У всьому романтики помічали внутрішні протилежності, антитези. Зокрема, підкреслювали роздвоєність людини, одночасну належність її до двох світів — духовного й матеріального. Людина, на думку романтиків, — істота насамперед емоційна, а не раціональна. Пізнання здійснюється не розумом, а серцем (через почуття, інтуїцію). Тому митець в ідеалі є пророком, генієм, що здатен говорити з Богом, відкривати Істину. Саме мистецтво, просвітлюючи людські душі любов’ю та красою, може покращити, урятувати світ. У центрі зацікавлень романтиків — людина, її внутрішній, душевний світ, зокрема позасвідомі, «сердечні» вияви психіки — сни, марення, пристрасть, натхнення тощо. їх приваблювали таємничі, містичні сторони життя, виняткові події, сильні особистості, бунтарі проти світового зла, найчастіше самотні у своїх пошуках ідеалу....

Навігація