Войти
Закрыть

Родинно-побутові ліричні пісні

9 Клас

Пісні, що відображають людські почуття й переживання, називають ліричними. Їх поділяють на дві великі тематичні групи: суспільно-побутові й родинно-побутові. В основу поділу покладено відмінність між суспільним і особистим у людському житті. Якщо в суспільно-побутових творах порушуються проблеми громадського характеру, то в родинно-побутових піснях змальовано особисте життя людини. У межах родинно-побутової лірики існує свій тематичний поділ: пісні про кохання (дошлюбні взаємини), про сімейне життя, про трагічні сімейні обставини (удовині й сирітські пісні) та деякі ліричні твори гумористично-сатиричного характеру. В електронному додатку до підручника на interactive.ranok.com.ua знайдіть приклад виконання цього завдання. Порівняйте схему, запропоновану в додатку, з тією, яку склали ви. За потреби доповніть схему, яку ви склали....

Усна народна творчість

9 Клас

Час виникнення фольклору можливо визначити тільки приблизно. Адже в період його зародження люди ще не мали писемності. Відомості про перші зразки народної творчості вчені отримують за археологічними знахідками (предмети побуту, священні предмети тощо), а також вивчаючи пізніші фольклорні твори, які вже були записані. Найдавніші фольклорні явища постали, імовірно, тоді, коли сформувалась людська мова. Вони були пов'язані з повсякденною діяльністю людей і не належали цілком до мистецтва в сучасному розумінні. Елементи фольклору входили до складу певних обрядових дійств, які, на думку наших предків, мали сприяти їм у життєво необхідних справах (мисливство, землеробство, життя родини). Вони допомагали людям пояснити незрозумілі й загрозливі явища природи. Фольклор був засобом збереження й передавання основних навичок щоденного виживання, він навчав людину взаємодії зі світом. Із плином часу він убирав у себе все новий і новий колективний досвід, змінювався, збагачувався. Поступово мистецька функція фольклору зростала. У наш час вона вже не поступається іншим функціям народної творчості — магічній, пізнавальній, виховній. Деякі обряди зникли з пам'яті народу, а пов'язані з ними фольклорні твори збереглися як самостійні мистецькі явища....

Вступ 9 клас Борзенко, Лобусова 2017

---

Словесне мистецтво виконує особливу роль у творенні національного життя. Воно передає новим поколінням неповторний погляд на світ, властивий представникам тієї чи іншої етнічної спільноти. Історичний шлях народу, риси його духовної культури, традиції та звичаї — усе це відбивається в літературі. Зберігаючи національні цінності, література водночас формує нові суспільні ідеали. Усі художні твори, пов'язані з життям народу, складають його національну літературу. Народ у своїй словесності й талановиті митці слова у своїй творчості розкривають людству власний мистецький досвід і водночас долучаються до великого міжкультурного багатоголосся. Національні літератури породжують багатогранне світове письменство лише тому, що зберігають при цьому свою самобутність, не уподібнюються одна до одної. Навіть висвітлюючи загальнолюдські проблеми, кожна література зберігає риси неповторності. Вона проходить свій шлях, що узгоджується з національною картиною світу — особливим типом сприйняття, переживання й відтворення дійсності. Не слід забувати, що будь-яка національна література цінна своєю унікальністю....

Додаток. Художні тексти для читання 9 клас Міщенко 2017

9 Клас

Ноєві потомки поволі розрослися у великий народ. Їм уже тісно стало жити разом, і тому вони вирішили розійтися землею. Але перед тим, як розійтися, вони надумали збудувати місто й вежу, що верхівкою сягала б неба, і так прославитися. Богові не сподобався цей гордий намір. Він перемішав людям мову так, що вони не розуміли одне одного, розмовляючи кожен по-своєму. Тому будівництво не було завершене. Відтоді люди розділилися на різні народи й розійшлися землею. Незакінчену вежу назвали Вавилон, тобто перемішання мов. Народження Мойсея Ізраїльтяни мешкали в Єгипті кількасот років, і за цей час з невеликої родини вони розрослись у великий народ... Фараон не любив ізраїльтян і пригноблював їх тяжкою роботою. Вони працювали на цегельнях, носили каміння на каменоломнях, копали рови, а наглядачі, поставлені фараоном, немилосердно їх били. Нарешті фараон наказав кидати у воду кожного новонародженого ізраїльського хлопчика, щоб не розмножувався рід ізраїльтян. Одна жінка народила хлопчика й не втопила його, а переховувала три місяці. А коли побачила, що далі вже про хлопчика таїтися не зможе, сплела з лози кошика, облила його смолою і клеєм, щоб не протекла вода, поклала туди дитину й пустила кошика на воду. В цей час неподалік стояла дівчинка, що була сестрою цьому хлопчикові, і спостерігала за всім. Бог змилосердився над бідною дитиною. Якраз у ту пору фараонова донька йшла купатися. З берега побачила кошика й послала служницю, аби дістала його з води. Коли вона зняла покришку з кошика, то побачила, що там лежить дитина, яка щойно пробудилася, і плаче. Шкода їй стало дитини, і вона сказала: «Це з єврейських дітей!». Тоді дівчинка, що стояла оддалік, підійшла до доньки фараона і промовила: «Чи не піти й не покликати жінку-мамку з єврейок - і вона годуватиме тобі дитину?». Фараонова дочка відповіла їй: «Іди». Дівчинка привела жінку, що була матір’ю їй і врятованому хлопчикові. Ця жінка взяла хлопчика і виховувала його при фараоновому дворі, аж доки той підріс. Потім хлопчика віддали фараоновій доньці, а вона прийняла його за свого сина, назвала Мойсей, тобто «вийнятий із води», і послала в науку до наймудріших учителів, у котрих він навчився корисних речей....

Українська поезія другої половини XIX ст.

9 Клас

З огляду на нову історичну епоху, суспільні перетворення, у другій половині XIX ст. перед українськими поетами постала необхідність розширення жанрово-стильових меж лірики та ліро-епосу. У цей період чітко окреслюються такі жанри лірики, як філософська, пейзажна, інтимна, сатирична. Збагачується і жанрова палітра поеми. З’являються зразки не тільки традиційної ліро-епічної, історичної, а й ряд цілком новаторських за жанром - драматичної, філософської, психологічної. Тогочасні поети прагнуть до відтворення повнокровного, повноцінного, гармонійного життя людини, особистості. Розширюються тематичні обрії. Поряд з переважанням у поезії соціальних, громадянських мотивів увиразнюється і тематика національно-визвольна; плідно розвивається інтимно-психологічна лірика. Яскравими творами заявили про себе в цей період Олександр Кониський, Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка (Людмила Василевська), Олена Пчілка, Борис Грінченко. Українські поети останньої третини XIX століття здійснювали титанічну працю в царині перекладу. Українською мовою заговорили герої Шекспіра і Шиллера, Ґете і Гейне, Байрона, Данте, Сапфо, Овідія, Гомера, Софокла. Активно перекладали твори російських - Пушкіна, Лермонтова, Некрасова, Фета, Тютчева та інших слов’янських поетів - Міцкевича, Конопніцької, Врхліцького, Неруди, Словацького. Поезія цього періоду позначена і збагаченням жанрових та віршових форм. Активно розвивався жанр віршів-медитацій, ліро-епічних мініатюр, ліричного портрета, тривав процес відродження деяких форм дидактичної поезії. 1 Нута - нота....

«Інститутка»: «Найкраща перлина нашої літератури»

9 Клас

Ця повість стала справжнім вироком кріпосництву, яке інакше можна назвати просто рабством. Напевно, вам доводилося читати твори, у яких розповідалося про те, як господарі ставилися до своїх рабів. Їх можна було продавати й міняти, бити і вбивати, розлучати родини і збиткуватися з кожного, хто вважався практично безсловесною річчю. Недаремно Марко Вовчок присвятила свій твір Тарасові Шевченку, так само пристрасному борцеві за волю свого народу. А які ще твори на цю тему вам відомі? Що ви знаєте про кріпосництво, рабство? Чи існують вони в наш час? «Інститутка» стала першою соціальною повістю в українській літературі. Саме як «справжню перлину» оцінив її Іван Франко. Це твір про те, що кожна людина повинна бути вільною, що не можна чинити наруги над особистістю, що волю людина цінує над усе на світі. А також це твір про кохання, яке сильніше за страх, про те, що людина ніколи не повинна втрачати віри й надії на визволення. Композиція твору підпорядкована розкриттю його провідної ідеї. Перший розділ є експозицією. Тут ми знайомимось з головною героїнею твору, кріпачкою Устиною, яка водночас є й оповідачкою. Від її імені ведеться хвилююча розповідь. Ми довідуємося про душевну красу, розум, щирість та чесність дівчини, особливості її характеру. Усе це відбувається в момент приїзду в помістя панночки та вибору нею Устини в покоївки....

«Королівна Я»

9 Клас

Коли знана українська письменниця Оксана Іваненко створювала художній життєпис своєї посестри по письменницькому ремеслу, Марка Вовчка, вона знайшла безліч спогадів і документів, а тому з певністю писала від її імені: «Згадала, як уперше дівчинкою "Кобзар” читала, і сама собі присягалася, своїм життям, принести якусь користь для народу, не прожити пустотливою панночкою або великорозумною баринею». Так визначила свою мету перша жінка, чиї твори увійшли до скарбниці класики вітчизняної літератури, цієї мети вона досягла. Народилася Марія Олександрівна 22 грудня 1833 року в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській родині. Її батьки всіляко сприяли потягу до знань обдарованої дівчинки. Марія вивчила декілька мов, любила музику і зналася на ній. Її брат Дмитро згадував: «Ще з юних років сестра прагнула до науки, не мала найменшого бажання модничати, завжди одягалась просто, зачісувалась без вигадок, рівно, або коси короною, і це залишилось у неї на все життя». Проте була Марія Олександрівна однією з найвродливіших, найосвіченіших жінок свого часу, і до ніг її падав розбещений Петербург. Щасливе дитинство обірвалося рано - батько помер, коли дівчинці ледве виповнилося шість, вітчим, поміщик Дмитрієв, виявився людиною злою, брутальною, жорстокою. Чимало спогадів про його знущання з кріпаків ляже потім в основу оповідань письменниці....

«Чорна рада»

9 Клас

По-справжньому відомим став Пантелеймон Куліш після публікації «Чорної ради» - першого соціально-історичного роману в нашій літературі. «Не можу дальше терпіти, що після повістей Основ’яненка ми, малоросіяни, зовсім заснули зі своєю літературою» - так визначив свій творчий обов’язок невтомний письменник. Це був час, коли літературний романтизм уже пройшов тріумфальною ходою всіма європейськими літературами, сприяючи пробудженню національної свідомості слов’янських народів. На часі постала оновлена ідея культурної самобутності й самостійності, українська тематика полонила зарубіжні літератури, небувалий інтерес до фольклору, історичного минулого зродив потужну хвилю етнографічних, історико-літературних, фольклористичних видань. Ідея написання історичного роману цілком відповідала часу. Тож Куліш до повного виснаження працює з історичними джерелами, сам готує до видання літописи. Свій роман Куліш писав одразу двома мовами - російською та українською. Він прагнув продовжити в літературі традиції романістики Вальтера Скотта - завдяки творчій уяві і якомога докладнішим історичним хронікам створювати конкретно-історичну картину епохи. Натомість це йому вдалося лише частково: у «Чорній раді» значна питома вага власне авторських міркувань, оціночних характеристик, філософських та історичних поглядів і висновків. Це, як зазначив сам автор, роман-хроніка - «Хроніка 1663 року». Щодо назви твору, то, за однією з версій, раду називали Чорною, оскільки доленосні рішення козацтво приймало гуртом, навіть за участю найбідніших козаків - «черні». Можливо, раду назвали так тому, що вона потягла за собою чорні дні для України....

«Нехай за нас наше діло говорить»

9 Клас

В історії української літератури небагато таких усебічно обдарованих, талановитих постатей, як «гарячий Панько Куліш» - так він сам підписував свої твори. Він знаний як прозаїк, поет, перший український професійний літературний критик, історик, фольклорист, перекладач, автор підручників для школи, українського правопису, просвітитель, громадський діяч. Допитливим, палким і запальним був Пантелеймон Куліш з дитинства і таким лишився до кінця життя. Ті, хто поділяв його погляди, і ті, кому незрозумілими були його устремління, не могли заперечити головного - справжньої подвижницької праці цієї людини в ім’я майбутнього України. Пророчими стали слова Івана Франка про те, що це «перворядна звізда в нашому письменстві» і в «історії нашого духовного розвою займе він назавсігди дуже високе місце». Довга й бурхлива життєва дорога Пантелеймона Олександровича Куліша розпочалася 7 серпня (26 липня) 1819 року в містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині це Шосткинський район Сумської області). Хлопчик горнувся до красуні-мами, що знала безліч пісень, і сестрички Лесі, що старанно вчила кмітливого братика грамоти. Рідні лише дивувалися, як швидко він осягнув читання, письмо, навчився лічити. Але недовго тривало їхнє родинне щастя: спершу померла сестричка Леся, згодом - мама. Батько, заможний хлібороб Олександр Андрійович, не привів у дім іншу жінку, бо сина любив понад усе, боявся, що мачуха скривдить чутливого й розумного хлопчину. Тоді й почалася незвичайна дружба Панька із сусідкою Уляною Терентіївною Мужиловською, яка намагалася ласкою та увагою зігріти серце маленького сироти. Вона читала йому поезії, прилучала до книжної мудрості, стала для нього наставницею і «духовною матір’ю». Пізніше Пантелеймон Куліш присвятив їй багато творів, чим і віддячив своєму дорослому щирому другові....

Навігація